Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №744/336/26 — Семенівський районний суд Чернігівської області

16.09.2026

Справа № 744/336/26

Провадження № 3/744/150/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Семенівській районний суд Чернігівської області в складі головуючого - судді Смаги С. В.,

при секретарях Бородіній В. В., Дегтяренко А. А.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця селища міського типу Холми Корюківського району Чернігівської області, українця, громадянина України, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

До Семенівського районного суду Чернігівської області з ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла вищевказана справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП).

Згідно відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 280804 від 12 квітня 2026 року, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 поставлено до вини те, що «12.04.2026 р. о 12.00 в с. Угли Новгород-Сіверського району Чернігівської області за результатами проведення службового розслідування (наказ № 1443-АГ від 11.04.2026 р.) виявлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) капітан ОСОБА_2 проявив недбале ставлення до служби, вчинених в умовах особливого періоду (воєнного стану), а саме порушив порядок надання дозволу військовослужбовцю на виїзд за межі відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), що в свою чергу є порушенням вимог «пункту 3 «Порядку виїзду військовослужбовцями Державної прикордонної служби України в особистих справах за межі гарнізону, ділянок відповідальності підрозділу», затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2016 №149 «Про затвердження Порядку виїзду військовослужбовцями Державної прикордонної служби України в особистих справах за межі гарнізону, ділянок відповідальності підрозділу», а саме у разі виїзду військовослужбовцем за межі відповідальності підрозділу за межі області, військовослужбовцем відпрацьовується рапорт та на підставі резолюції керівника надається дозвіл на виїзд; «абзацу 15 статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого на військовослужбовця покладено обов`язок точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників)», що в свою чергу призвело до порушення порядку надання дозволу на виїзд за межі відповідальності підрозділу; «абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України відповідно до якого кожен військовослужбовець зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України. Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів»; «абзацу 1 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого на військовослужбовця покладено обов`язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України. Військової присяги, віддано служити Українському народові. Сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок»; «абзацу 4 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого на військовослужбовця покладено обов`язок знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України»; «статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями». Таким чином, в діях начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (м.д. АДРЕСА_1 ) капітана ОСОБА_3 вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення вчиненого в умовах дії особливого періоду, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 172-15 КУпАП».

У судовому засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вину у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що він не згоден з протоколом про адміністративне правопорушення, тому що з його змісту неможливо встановити, в чому саме конкретно він обвинувачується, не зазначено місце, час і суть адміністративного правопорушення, яке ставиться йому до вини, просив закрити справу у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважає, що наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), не знайшла свого підтвердження належними та допустимими доказами за наступних обставин.

За змістом правил, закладених у норму ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що робиться відмітка у протоколі.

Обов`язок щодо належного складення протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Проте, зміст протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам, встановленим законодавством.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 280804 від 12 квітня 2026 року, не зазначені дані про дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, протокол не містить даних про суть адміністративні правопорушення, яке поставлене до вини особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 .

З відомостей протоколу лише відомо про дату, час, та місце виявлення порушення за результатами проведення службового розслідування.

У протоколі обвинувачення викладено загальною фразою про те, що ОСОБА_1 проявив недбале ставлення до служби, вчинене в умовах особливого періоду (воєнного стану), а саме порушив порядок надання дозволу військовослужбовцю на виїзд за межі відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ). Далі іде перелік порушених нормативних актів.

У протоколі не зазначено, як саме ОСОБА_1 порушив порядок надання дозволу військовослужбовцю на виїзд за межі відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), де та коли він це зробив. Також у протоколі відсутні відомості про військовослужбовця, якому надавався такий дозвіл

Крім того у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, що в діях начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 капітана ОСОБА_4 (а не ОСОБА_1 ) вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, вчиненого в умовах дії особливого періоду, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 172-15 КУпАП.

Таким чином у протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє належне формулювання обвинувачення ОСОБА_1 , яке не може бути виправлено шляхом повернення протоколу на доопрацювання для належного оформлення, так як потребує складення нового протоколу, що унеможливлює якісний, повний, об`єктивний розгляд справи судом та винесення правильного рішення у справі.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

У рішенні від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року ) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

ЄСПЛ зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України містить норми прямої дії, а згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

За змістом вимог статті 256, частини 1 статті 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише в межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адже відповідно до статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка знаходиться в главі 19 розділу IV «Провадження в справах про адміністративні правопорушення», для суду протокол про адміністративне правопорушення є документом, який порушує адміністративне провадження, і єдиною процесуальною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У відповідності із статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Також слід звернути увагу на те, що суд не має права самостійно змінювати фабулу протоколу про адміністративне правопорушення на шкоду особі або самостійно шукати докази його винуватості, оскільки це означало б прийняття на себе функцій обвинувача та порушення принципу незалежності суду закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, який є основним доказом у справі, не можна вважати допустимим доказом, який би свідчив про те, що в діях ОСОБА_5 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Семенівський районний суд Чернігівської області.

Суддя: С. В. Смага