Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №740/2482/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2482/26

Провадження № 2/740/2021/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді Гагаріної Т.О., за участі секретаря судового засідання Мартиненко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ніжині цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

встановив:

позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з останнього на її користь аліменти на повнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, на період нею навчання, але не більше як до досягнення 23 років.

В обґрунтування заявлених вимог вказала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі від якого вони мають спільну повнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається у Національному університеті біоресурсів і природокористування України, термін навчання до 30.06.2029. Дочка навчається на денній формі навчання за державним замовленням. Дочка проживає окремо у м.Києві в гуртожитку, що потребує додатковим витрат на оплату проживання. Харчування, придбання навчальної літератури та проїзд, стипендію вона не отримує. Витрати по її утриманню знаходяться на ній, вона самостійно несе всі витрати. Відповідач добровільно допомогу на утримання дочки не надає, є працездатним та має можливість надавати матеріальну допомогу на її утримання.

Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.05.2026 вказаний вище позов прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

02.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнає частково. Зазначає, що згідно ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Тобто обов`язковою умовою є можливість батька надавати матеріальну допомогу. На даний час у нього відсутня можливість, як батька, надавати матеріальну допомогу у розмірі заявленому позивачем. Так, після того як дочці виповнилося 18 років, позивач відразу звернулася до суду з позовом про зміну розміру аліментів на утримання сина в якому просить стягувати з нього аліменти на сина ОСОБА_5 в розмірі частки доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів громадян. Зазначає, що позивач разом з сином перебуває за кордоном у Республіці Польща, дочка проживає окремо і особисто позивач не бере участі в утриманні дочки. Також зазначає, що на його утриманні перебуває його дружина, яка має неврологічне захворювання, яке не дозволяє їй працювати. Но його утриманні перебувають його непрацездатна мати, яка є інвалідом ІІ групи та його баба, яка є інвалідом І групи та потребує постійного догляду. Мати та баба наразі потребують постійного нагляду та допомоги. Він також є обмежено придатним за станом здоров`я, є пенсіонером за віком на підставі ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», але проходить військову службу Він має незадовільний стан здоров`я та не може надавати матеріальну допомогу у тому розмірі про який просить позивач. Також вказує, що позивач не обґрунтувала витрати на повнолітню дочку, які вона сама несе, відсутні будь які докази щодо понесених витрат позивачем.

07.07.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій не погоджується з доводами відповідача. Зазначає, що доводи відповідача, що на його утриманні перебувають непрацездатні мати ОСОБА_6 та баба ОСОБА_7 не відповідають дійсності, оскільки хоча вони і зареєстровані з відповідачем, але фактично проживають за іншою адресою: по АДРЕСА_1 , з якими він фактично не спілкується. Відомості про те що його дружина є непрацездатною не звільняють відповідача від обов`язків утримувати своїх дітей. Відповідач зазначає, що не має матеріальної можливості сплачувати аліменти на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, оскільки має незадовільний стан здоров`я, має обов`язки перед дружиною, матір`ю та бабою, яких утримує, проте він проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та одночасно є пенсіонером за віком, а тому отримує стабільне та високе грошове забезпечення та має реальну фінансову можливість сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі. Твердження відповідача про те, що позовні вимоги документально не обґрунтовані є хибними. Дочка дійсно навчається у Національному університеті біоресурсів і природокористування України на державному замовленні, однак сам факт відсутності плати за безпосереднє навчання не означає відсутність витрат на її життя. Проживання в іншому місті, купівля навчальних матеріалів, продуктів харчування, одягу та проїзд вимагають значних коштів. Також зауваження відповідача про те, що вона нібито постійно проживає на території Республіки Польща є безпідставними та маніпулятивними. Дійсно, раніше вона певний час перебувала за кордоном, але вже протягом останніх 2-х років вона безперервно проживає та офіційно працює на території України. Позовні вимоги просить задовольнити.

07.07.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.06.2008 (а.с.8).

ОСОБА_3 навчається з 01.09.2025 в Національному університеті біоресурсів і природокористування України, за державним замовленням, денної форми навчання, за спеціальністю «Садово-паркове господарство». Рік закінчення 30.06.2029 (а.с.9).

Згідно витягів з реєстру Ніжинської міської територіальної громади від 06.05.2026 та 11.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

Сторонами не оспорюється та підтверджується договором від 01.09.2025, що ОСОБА_3 протягом часу навчання проживає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно витягу з реєстру Ніжинської міської територіальної громади від 01.05.2026 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі судового наказу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області 06 червня 2018 року у справі № 740/2192/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Відповідно до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Доводи відповідача, що позивач проживає за кордоном, а дочка у гуртожитку у м.Києві не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що мати та дочка зареєстровані за однією адресою, а проживання дочки за іншою адресою зумовлено навчанням на денній формі у вищому навчальному закладі та має тимчасовий характер. Та обставина, що після припинення спільного проживання сторін їх дочка проживала разом із матір’ю та місце її проживання не було пов`язане з місцем проживання батька, сторонами не доводилося, такі доводи відповідачем не повідомлялися, що відповідним чином визначає право позивача на позов в інтересах її повнолітньої дочки.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 26.12.2018 у справі № 172/1423/15-ц (провадження № 61-17442св18).

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2018, у справі № 622/373/16-ц, в постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 у справі № 6-1296цс15.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20), відповідно до якої стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення, одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов’язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 (провадження № 61-2065св23), де зазначено, що стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Згідно ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1)наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів недоведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, а саме: брати участь у матеріальних витратах на утримання дитини зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

За змістом ст.ст. 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред’явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначила, що потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням дочки.

Відповідач прходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , є пенсіонером за віком. Стан здоров`я відповідача дозволяє йому працювати та отримувати дохід. Відповідач вказує, що має на утриманні дружину ОСОБА_8 , однак доказів що вона потребує утримання за висновком експертної комісії лікарів, є непрацездатною, або є інвалідом, не надав, через що суд ставиться критично до даних доводів та відхиляє їх. Також суду не надано доказів, що на утриманні відповідача перебуває баба ОСОБА_9 , яка є інвалідом І групи, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Згідно ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Враховуючи, рівність прав та обов`язків батьків щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання і потребує у зв`язку з цим утримання, те, що відповідач є працездатною особою, законом встановлено його обов`язок надавати матеріальну підтримку повнолітній дочці, оскільки остання продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги батька.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою відповідача, на день звернення до суду не досягла 23 років, продовжує навчання, не працює. Навчання на денній формі позбавляє її можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим вона потребує матеріальної допомоги.

За вказаних обставин, враховуючи вимоги закону, стан здоров`я відповідача, матеріальний та майновий стан відповідача, наявність у відповідача на утриманні непрацездатної матері та неповнолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на якого сплачує аліменти, а також те, що дочка сторін продовжує навчання на денній формі, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач є працездатним, тому може таку допомогу надавати, в зв`язку з чим, суд вважає за можливе стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на повнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, на увесь період навчання, але не пізніше досягнення 23-річного віку.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1331 грн 20 коп. на користь держави.

Керуючись ст. 4-13, 17, 18, 141, 263, 265, 273, 274, 279 ЦПК України, ст. 199, 200 СК України, суд

ухвалив:

позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/6 (однієї шостої) частки заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 11.05.2026 до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп. судового збору на користь держави.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

.

Суддя Т.О.Гагаріна