Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №459/3214/20 — Львівський апеляційний суд

Справа № 459/3214/20 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М. Я.

Провадження № 22-ц/811/2259/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 та її представника – Райхеля Р.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії, скасування реєстрації земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію речових та їх обтяжень, скасування рішення про відмову у внесенні відомостей до реєстру, стягнення моральної шкоди, –

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії, скасування реєстрації земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію речових та їх обтяжень, скасування рішення про відмову у внесенні відомостей до реєстру, стягнення моральної шкоди, в якому просив:

-зобов`язати ОСОБА_4 не чинити йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом відновлення межі по лінії А-Б до перетинання з лінією А-Д під прямим кутом в точці А, між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ЛВ №122 від 23 грудня 1994 року та на відстані не менше 3,5м. від зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_2 ;

-зобов`язати ОСОБА_4 демонтувати огорожу у виді металевої сітки, закріпленої на металевих стовпчиках між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ;

-скасувати державну реєстрацію земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий №4611800000:03:028:0063, від 23 квітня 2019 року;

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №46668245 від 26 квтіня 2019 року про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 0,0726га кадастровий №4611800000:03:028:0063, розташовану по АДРЕСА_1 ;

-скасувати рішення державного реєстратора відділу в м. Червонограді Міськрайонного управління у Сокальському районі та м. Червонограді ГУ Держгеокадастр у Львівській області Алешко Т.А. №4601502182020 від 27 травня 2020 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

-зобов`язати державного реєстратора відділу в м. Червонограді Міськрайонного управління у Сокальському районі та м. Червонограді ГУ Держгеокадастр у Львівській області Алешко Т.А. повторно розглянути заяву від 14 травня 2020 року про внесення змін до Державного земельного кадастру;

-стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача 200000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

-стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь позивача 150000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

-стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь позивача 150000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 04 червня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено.

06 червня 2025 року представник ОСОБА_4 – ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про компенсацію витрат на правничу допомогу.

Заяву мотивував тим, що у зв`язку з пред`явленням позову ОСОБА_4 понесла витрати на проведення земельно-технічної експертизи на її замовлення в розмірі 10 000 грн, а також 10601.92 грн витрат на проведення судової земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 22 березня 2023 року, та 46 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 вказувала про те, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 36 000 грн, а подальше збільшення розміру витрат порівняно з очікуваними до 46000 грн відбулося за рахунок збільшення кількості судових засідань та необхідності участі адвоката під час огляду експертом об`єкта судової експертизи.

Відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу, якщо вони документально підтверджені та співмірні зі складністю справи, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.

Розмір заявлених витрат є співмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг і принциповістю предмету спору для сторін.

З наведених підстав представник ОСОБА_4 – Райхель Р.П. просив включити витрати ОСОБА_4 на правничу допомогу до судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 46 000 грн судових витрат в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 46000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 20601.92 грн. витрат на проведення судових експертиз.

Додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що у процедурі розгляду заяви про розподіл судових витрат належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про її розгляд з метою надання заперечень щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони, однак його не було повідомлено про дату, час та місце розгляду поданої відповідачкою заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, чим позбавлено можливості надати заперечення щодо її задоволення.

Заявлений відповідачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу є безпідставним, непропорційним та таким, що не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.

Крім того, відповідачка декілька разів просила стягнути витрати за одну і ту ж надану юридичну послугу, яка в подальшому формально викладена по іншому.

Підготовка промови у судових дебатах не є окремою юридичною послугою, оскільки надається в межах участі представника в судовому засіданні, тому не підлягає оплаті як самостійна послуга.

Витрати відповідачки на проведення експертиз визнаються ним лише в частині 10 000 грн, понесених на проведення експертизи ТОВ «Гал-Світ», а вартість проведення судової земельно-технічної експертизи не підлягає стягненню з нього, оскільки відповідачка поставила некоректні питання, які не входять до компетенції експерта, а тому не мали жодного доказового значення для справи.

Заявляючи необґрунтовано завищений розмір судових витрат, відповідачка намагається збагатитися за його рахунок.

Зазначає, що не заперечує щодо необхідності компенсувати відповідачці понесені нею судові витрати, однак вважає, що такі мають бути співмірними, об`єктивними та відповідати обставинам справи і її складності.

Просить додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з нього на корить ОСОБА_4 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 10 000 грн витрат за проведення експертизи.

Постановою Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року змінено в частині визначення розміру витрат на проведення судових експертиз, зменшивши його до 10000 грн.

В решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20 травня 2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задоволено частково, постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2025 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд звернув увагу, що додатковим рішенням, яким вирішено питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу та витрат на проведення експертиз, ухвалено без повідомлення учасників справи, що було однією з підстав оскарження додаткового рішення суду, однак таким доводам не надано жодної правової оцінки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, ОСОБА_3 та її представника – Райхеля Р.П. на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву представника ОСОБА_3 – Райхеля Р.П. про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з розглядом справи відповідачка понесла витрати на проведення судових земельно-технічних експертиз в загальному розмірі 20601.92 грн, які підлягають стягненню з позивача на її користь, а також заявлені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 46000 грн, оскільки такі відповідатимуть та будуть співмірними зі складністю справи, в якій позивачем пред`явлено десять позовних вимог, тривалим розглядом справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляд у на те,що позивачем не доведено неспівмірності таких витрат.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення, представник ОСОБА_3 – Райхель Р.П. долучив до неї докази на підтвердження понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу, які не були подані до закінчення судових дебатів, однак матеріали справи не містять доказів отримання вищезазначеної заяви та додатків до неї позивачем.

У випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, відповідно до статті 246 ЦПК України, слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Отже, в процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Положення частини четвертої статті 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Право на публічний розгляд, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. rUSSIA, № 43330/09, параграф 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не врахував, що матеріали справи не містять відомостей щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат ,що позбавило його можливості надати свої заперечення щодо заявленого відповідачкою розміру судових витрат.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Відтак, суд першої інстанції розглянув питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення експертиз за відсутності повідомлення ОСОБА_1 про розгляд такого питання судом, що відповідно до частини 3 статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Статтею 59 Конституції України гарантовано право на професійну правничу допомогу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Судом встановлено, що 21 грудня 2020 року між ОСОБА_4 та адвокатом Райхелем Романом Петровичем укладено договір про надання юридичних послуг. за умовами якого замовник доручає, а уповноважений бере на себе зобов`язання надати юридичні послуги (правову допомогу) по питаннях, пов`язаних із земельним спором, що стало предметом розгляду цивільної справи № 459/3214/20, і, у разі необхідності, за взаємною згодою сторін даного договору – у всіх інших пов`язаних справах.

Пунктом 3.1. договору про надання юридичних послуг від 21 грудня 2020 року передбачено, що за виконання юридичних дій по даному договору замовник оплачує уповноваженому винагороду (гонорар) в розмірі, що визначається за домовленістю сторін.

Згідно з п. 3.2. договору про надання юридичних послуг від 21 грудня 2020 року орієнтовний розмір гонорару аз правову допомогу за даним договором за домовленістю сторін на стадії ухвалення договору, виходячи зі складності справи та обсягу роботи адвоката складає 36000 грн. Конкретний розмір гонорару визначається на підставі рахунку-фактури адвоката, виходячи критеріїв, обумовлених в пункті 3.1. даного договору та орієнтовної вартості роботи адвоката 1000 грн за одну годину роботи в звичному режимі без терміновості.

Згідно з рахунком-фактурою № 04/0625-Б від 04 червня 2025 року вартість юридичних послуг за надання правничої допомоги у цивільній справі № 459/3214/20 на підставі договору про надання юридичних послуг від 21 грудня 2020 року становить 46000 грн.

Крім того, в рахунку-фактурі № 04/0625-Б від 04 червня 2025 року зазначено детальний опис наданої правничої допомоги, яка полягала у наступному: ознайомлення з матеріалами справи, надання консультацій щодо можливого позасудового врегулювання спору, вивчення судової практики, надання усних консультацій щодо порядку слухання справи, наслідків вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій, роз`яснення законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, судової практики, позицій і роз`яснень Верховного Суду (5 год.) – 10 000 грн із застосування коефіцієнта складності та терміновості 2; підготовка відзиву (4 год.) – 8000 грн із застосування коефіцієнта складності та терміновості 2; підготовка заперечень на відповідь на відзив (2 год.) – 2000 грн; підготовка адвоката до судових засідань, ознайомлення з матеріалами справи в суді в процесі розгляду справи, підготовка промови в судових дебатах (2 год.) – 2000 грн; участь в огляді за місцезнаходженням майна під час проведення судової земельно-технічної експертизи ТОВ «Гал-Світ» (2 год.) – 2000 грн; участь в огляді за місцезнаходженням майна під час проведення судової земельно-технічної експертизи (2 год.) – 2000 грн; представництво інтересів замовника в суді (9 год.) – 18000 грн; підготовка заяв з процесуальних питань (2 год.) – 2000 грн.

Оскільки позивач не був повідомлений судом першої інстанції про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з нього, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, а відтак, був позбавлений можливості подати свої доводи щодо неспівмірності заявлених відповідачкою витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне взяти до уваги заперечення позивача, викладені ним в апеляційній скарзі.

Заперечуючи щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 вважає, що такий є необґрунтованим, завищеним та неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, оскільки декілька разів заявлена оплата за одну і ту ж надану юридичну послугу, формально викладену по іншому. Крім того як самостійні юридичні послуги вказано види робіт, які не є окремими послугами, а надаються в межах інших послуг.

Надаючи оцінку заявленим витратам на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що застосування коефіцієнту складності та терміновості 2 до вартості послуг з підготовки відзиву та ознайомлення з матеріалами справи і надання консультацій, є необґрунтованим, оскільки заявником не доведено необхідності застосування такого коефіцієнту, з огляду на те, що процесуальні строки, в тому числі і на подання відзиву на позовну заяву, встановлені процесуальним законом та є передбачуваними для сторін, а тому вартість зазначених послуг підлягає стягненню без вказаного коефіцієнта.

Крім того, підготовка адвоката до судових засідань є невід`ємною частиною надання послуги з представництва інтересів замовника в судовому засіданні, а відтак не потребує додаткової оплати як окремо надана послуга.

Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, позивачем пред`явлено дев`ять позовних вимог, у зв`язку з розглядом яких виникла необхідність у проведені судової земельно-технічної експертизи, при цьому розгляд справи в суді першої інстанції тривав протягом п`яти років, що зумовило участь адвоката не тільки в судових засіданнях, але і в огляді майна під час проведення земельно-технічних експертиз, проведених як на підставі ухвали суду, так і на замовлення відповідачки, зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт та час, затрачений на їх виконання, беручи до уваги доводи позивача щодо неспівмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 30000 грн витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, їх співмірності та розумності їхнього розміру.

Обгрунтовуючи розмір судових витрат, крім витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_4 просила стягнути на її користь також витрати на проведення земельно-технічних експертиз.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 9 ст.139 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що за заявою ОСОБА_4 . Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал-Світ» проведено земельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта № 002/21 від 21 січня 2021 року (т. 1 а.с. 165-189).

Квитанцією № 0.0.1967492057.1 від 06 січня 2021 року підтверджується, що за проведення земельно-технічної експертизи ОСОБА_4 сплатила 10 000 грн (т. 1 а.с. 190).

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 22 березня 2023 року призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, оплату за проведення якої покладено: за вирішення питань № 1,2,3,4 – на ОСОБА_1 ; за вирішення питань № 5,6 – на ОСОБА_4 .

За проведення призначеної ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 22 березня 2023 року експертизи ОСОБА_4 сплатила 10601.92 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0..3279029767.1 від 31 жовтня 2023 року на суму 6691.44 грн. (т. 3 а.с. 68) та рахунком від 13 грудня 2023 року на суму 3910.48 грн. (т. 3 а.с.72).

За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз надано висновок експерта від 26 липня 2024 року № 4914, 5131.

З мотивувальної частини рішення суду по суті вирішення даного спору вбачається, що судом враховано обидва висновки експертиз.

Однак, як вбачається з висновку експерта від 26 липня 2024 року № 4914, 513, експертом не надано висновку по п`ятому та шостому питаннях, оплату за які проводила відповідачка, оскільки дослідження даних питань виходить за межі компетенції судового експерта.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 необхідно стягнути 10 000 грн витрат за проведення земельно-технічної експертизи за заявою ОСОБА_4 , оскільки такі документально підтверджені, а висновок експерта мав значення для вирішення спору по суті.

Водночас, підстави для присудження відповідачці витрат на проведення судової земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 22 березня 2023 року, у розмірі 10601.92 грн. відсутні, оскільки відповідачка оплатила питання, висновок з яких не надано, а відтак такі не мали жодного доказового значення для вирішення спору у зв`язку з чим є необгрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 30000 (тридцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 10 000 (десять тисяч) гривень витрат на проведення судових експертиз.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.