Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №463/5158/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/5158/26 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л.

Провадження № 22-ц/811/2649/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – Шкарупської-Баранової Наталії Богданівни на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису, –

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2026 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 .

Заяву мотивувала тим, що вона разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю та батьком ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_1 .

Протягом останніх років ОСОБА_1 систематично вчиняє відносно неї домашнє фізичне та психологічне насильство, в тому числі і в присутності дитини, що полягає в щоденних криках, сварках, нецензурних висловлюваннях та образах, погрозах та залякуваннях позбавленнях їх з дитиною відпочинку, а крім того демонстративно ігнорує правила гігієни, створюючи пожежонебезпечні ситуації на кухні, внаслідок чого вона перебуває у постійному страху та емоційній напрузі, має погіршення сну, відчуття тривоги та психологічного виснаження.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано щодо нього терміновий заборонний припис строком на 9 діб з 10:00 год 13 квітня 2016 року по 10:00 год 22 квітня 2026 року.

Застосовані до ОСОБА_1 заходи впливу не дали жодного результату, він продовжує вчиняти домашнє насильство щодо неї, що свідчить про необхідність видачі судом обмежувального припису.

Тимчасове обмеження прав кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення обмежувального припису, у порядку визначеному законом, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.

З наведених підстав просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступне тимчасове обмеження його прав та покладення на нього обов`язків, а саме:

-заборонити ОСОБА_1 перебувати в місці проживання з постраждалою особою, ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заборонити ОСОБА_1 , наближатись до постраждалої особи ОСОБА_3 на відстань менше 200 метрів до місця проживання постраждалої особи;

- заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_3 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2026 року заяву ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису – задоволено.

Видано обмежувальний припис на строк 6 (шість) місяців, яким вжито наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та покладено на нього обов`язки:

1) заборонено ОСОБА_1 перебувати в місці проживання з постраждалою особою, ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 ;

2) заборонено ОСОБА_1 , наближатись до постраждалої особи ОСОБА_3 на відстань менше 200 метрів до місця проживання постраждалої особи;

3) заборонено ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_3 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2026 рокуоскаржила представник ОСОБА_1 – Шкарупська-Баранова Наталія Богданівна.

В апеляційній скарзі покликається на те, що зловживаючи алкогольними напоями, заявниця вчиняла сварки, а його намагання вплинути на поведінку доньки спричиняло у неї негативну реакцію, внаслідок чого він міг перейти межу у своїх висловлюваннях, оскільки вмовляння не давали бажаного ефекту, однак він ніколи не дозволяв собі вчиняти фізичне, психічне, економічне чи будь-яке інше насильство відносно доньки.

За його зверненнями в правоохоронні органи заявницю неодноразово притягали до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно її неповнолітнього сина, однак накладення адміністративних стягнень не спонукало її до зміни поведінки.

Саме його звернення в поліцію викликали у неї бажання вижити його з квартири у зв`язку з чим вона регулярно влаштовує з ним сварки з дріб`язкових приводів з метою створення нестерпних умов для спільного проживання та подальшого виселення.

Заявляючи про вчинення насильства, заявниця не надала доказів, які б підтверджували обставини, на які вона покликається.

Вважає, що однієї постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та винесення відносно нього термінового заборонного припису, який ним виконано, недостатньо для застосування до нього обмежувального припису.

Послідовність дій ОСОБА_3 свідчить про штучність створення доказової бази для звернення до суду із заявою про застосування обмежувального припису і надуманість підстав для такого звернення.

Висновок психолога про застосування протягом тривалого часу до ОСОБА_3 психологічного насильства, що призвело до зниження рівня якості її життя, є помилковим та таким, що не ґрунтується на об`єктивній інформації.

Суд не надав належної оцінки ризикам вчинення повторного домашнього насильства, необґрунтовано встановивши високий рівень такого.

Оскільки у нього відсутнє будь-яке інше житло, а також кошти для оренди житла, він змушений проживати у своєму легковому автомобілі, будучи позбавленим елементарних побутових зручностей.

Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2026 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

16 вересня 2026 року представник ОСОБА_3 – ОСОБА_5 подала заяву про розгляд справи без участі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в якій просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2026 року – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 вчиняє відносно заявниці домашнє насильство, вірогідність продовження чи повторного вчинення якого, настання тяжких чи особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, є високою, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту ОСОБА_3 до ОСОБА_1 необхідно застосувати обмежувальний припис строком на шість місяців.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується штампом з відміткою про місце проживання у паспорті серія НОМЕР_1 та витягом з реєстру Львівської міської територіальної громади №2026/008293346 від 21 травня 2026 року (а.с. 8 зворот, 9).

Копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданим повторно 21 серпня 2009 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_7 .

Свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_3 від 03 квітня 2008 року, виданим Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, підтверджується, що квартира АДРЕСА_1 приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_6 та членам її сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

На підставі свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_3 від 03 квітня 2008 року за ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровано право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18449694 від 10 квітня 2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 складено терміновий заборонний припис серії ЕТ №107489 на 9 діб з 10 год. 13 квітня 2026 року до 10 год. 22 квітня 2026 року у зв`язку з вчиненням ним домашнього психологічного насильства відносно доньки ОСОБА_3 .

Постановою судді Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2026 року у справі №463/3580/26 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340.00 грн в дохід держави.

З мотивувальної частини постанови судді Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2026 року у справі №463/3580/26 вбачається, що ОСОБА_1 , 13 квітня 2026 року близько 09 год. 00 хв., знаходячись за спільним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив психологічне домашнє насильство відносно своєї доньки ОСОБА_3 , а саме: висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з висновком психолога від 22 травня 2026 року, складеним психологом ОСОБА_9 , в результаті обстеження ОСОБА_3 виявлено підвищену тривожність, депресію, розгубленість, страх перед майбутнім, напруженість, також спостерігалися тілесні/фізіологічні реакції під час пригадування минулих подій (тремтіння рук, сльози, тремор в тілі) які можуть бути ймовірним наслідком вчинення щодо жінки домашнього насильства.

Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана:

1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;

2) особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;

3) батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;

4) опікуном, органом опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

За змістом ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців. Обмежувальний припис, виданий судом стосовно особи, яка на момент винесення рішення суду не досягла вісімнадцятирічного віку, не може обмежувати право проживання (перебування) цієї особи у місці свого постійного проживання (перебування). Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, постраждалих від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Запобігання домашньому насильству – система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються. (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника – встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

В пункті 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків – оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті. Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису. Порядок видачі судом обмежувального припису визначається ЦПК України. Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім`ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством. У разі порушення кримінального провадження у зв`язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів, визначаються КК України та КПК України.

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від: 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61 19328св18), 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19), 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20), 28 червня 2022 року у справі № 466/180/22 (провадження № 61-4104св22), 25 липня 2023 року у справі № 344/1732/23 (провадження № 61-6759св23).

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, який виконує захисну та запобіжну функцію, направлений на попередження вчинення насильства та забезпечення безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22.

Оцінюючи рівень ризиків вчинення повторного домашнього насильства як високий, суд першої інстанції виходив з пояснень ОСОБА_3 , наданих нею в судовому засіданні, про те, що її батько систематично вчиняє щодо неї психологічне та фізичне насильство, в тому числі і у присутності її сина, що призводить до погіршення стану її здоров`я та викликає у неї побоювання за своє життя та здоров`я.

Систематичність визначається, виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. Суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про безрезультатність застосованих заходів впливу.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 161/16344/20 та від 15 вересня 2025 року у справі № 607/21964/24.

У постанові від 28 травня 2025 року в справі № 761/44907/24 Верховний Суд зазначав, що докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків щодо безпеки постраждалої особи, вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатна вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді: психологічному, фізичному, економічному тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість і системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що кривдник не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії, що до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже, і застосування обмежувального припису є обґрунтованою.

Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; документи, які засвідчують факт насильства та його наслідки; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; пояснення свідків.

Домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи певну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні негативних для потерпілого наслідків, порушенні чи обмеженні його прав і свобод. Тоді як виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23).

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно свого батька, ОСОБА_3 покликалася на те, що ОСОБА_1 систематично вчиняє щодо неї психологічне насильство, влаштовує сварки, кричить, ображає, принижує, погрожує застосуванням фізичного насильства, висловлюється в її сторону нецензурною лайкою, порушує спокій та порядок проживання у квартирі.

Як на підставу систематичності вчинюваних ОСОБА_1 дій, заявниця посилалася на застосування до батька термінового заборонного припису та притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 173-2.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує конфлікт, який виник з приводу користування квартирою, у зв`язку з чим між ними виникають постійні сварки.

Матеріалами справи підтверджується вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства відносно ОСОБА_3 13 квітня 2026 року, що стало підставою для застосування до нього термінового обмежувального припису строком на 9 діб з 10:00 год. 13 квітня до 10:00 год. 22 квітня 2026 року з встановленням заборони перебувати в квартирі АДРЕСА_1 та притягнення його до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 обмежень, встановлених терміновим обмежувальним приписом від 13 квітня 2026 року.

Крім того, після закінчення строку дії вищезазначеного обмежувального припису відсутні випадки вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно доньки.

Водночас не підтверджуються доводи заяви про видачу обмежувального припису щодо вчинення ОСОБА_1 фізичного насильства відносно його доньки.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 проживає на кухні однокімнатної квартири, у якій проживає також ОСОБА_3 разом із сином. Між ними часто виникають конфлікти, пов`язані з тим, що ОСОБА_3 курить в кухні, а ОСОБА_1 робить їй з цього приводу зауваження.

Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого підтверджується, що ОСОБА_1 встановлено діагноз К29.30 Хронічний поверхневий гастрит без згадки про кровотечу та К.86.1 Інший хронічний панкреатит.

На даний час, як пояснила представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 перебуває на лікуванні в реанімаційному відділенні лікарні у зв`язку із загостренням вікових хвороб.

Вищезазначені обставини в їх сукупності з врахуванням віку та стану здоров`я ОСОБА_1 свідчать про низький рівень його небезпечності при оцінці ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких чи особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність тривалого конфлікту між сторонами не є достатньою підставою для застосування судом до ОСОБА_1 спеціальних заходів протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а докази, надані заявницею на підтвердження наявності підстав для видачі обмежувального припису, не свідчать про необхідність вжиття у цій ситуації спеціальних заходів протидії домашньому насильству, а відтак заява ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.