Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №446/2687/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/2687/25 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т. І.

Провадження № 22-ц/811/747/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

без участі сторін,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справуза апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 01 грудня 2024 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії № 738184750, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 29900,00 гривень.

Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1, яка була вказана відповідачем при укладанні Договору. Проте, в порушення умов Договору та правил позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.

В подальшому, 31 березня 2025 року у відповідно до ст. 1077 ЦК України ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за Договором кредитної лінії №738184750 ТзОВ «Таліон Плюс». Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить: 47481,20 гривень.

Відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором №738184750 від 01 грудня 2024 року у розмірі 47 481,20 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу: 5000,00 грн.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» суму заборгованості за кредитним договором №738184750 від 01 грудня 2024 у розмірі 47481,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу: 5000,00 грн.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2

В апеляційній скарзі наголошує, що з наданих позивачем документів не вбачається можливим встановити наявність волевиявлення відповідача щодо укладення кредитного договору та підписання його електронним підписом, зокрема шляхом використання одноразового ідентифікатора, оскільки відповідні докази відсутні, всі додані до заяви документи складені заявником одноособово.

Окрім цього, вважає, що позивачем не доведено факту перерахування коштів саме кредитодавцем на підставі відповідного кредитного договору.

Зазначає, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не підтверджений належними, в розумінні чинного законодавства, доказами, оскільки наявність або відсутність указаної Позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації.

Вважає, що нарахований розмір відсотків є явно завищеним та неспіврозмірним тілу кредиту, суперечить ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦПК України, принципам розумності та добросовісності, а відтак є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Також покликається на те, що відсотки нараховані за користування кредитом не лише за період дії договору, а і поза межами строку дії кредитного договору.

Наголошує на тому, що відповідачем вносились платежі за кредитним договором №738184750.

Окрім цього, заперечує розмір витрат на професійну правничу (правову) допомог, вважає, що вартість правничої допомоги в сумі 5 000,00 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання позову є неспівмірним.

Також, заперечує заперечує нарахування комісії,вважає її такою, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім цього, заперечує проти нарахування неустойки, у зв`язку із запровадженння указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану в Україні та з покликанням на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Просить рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

27 квітня 2026 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає таку необґрунтованою, безпідставною та такою, що ґрунтується на невірному тлумаченні норм законодавства.

Просить рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 21 вересня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 01 грудня 2024 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії № 738184750, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 29900,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Вказаний договір підписано електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.

В матеріалах справи міститься Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 01 грудня 2024 року, в якій наявна загальна інформація, персональні дані відповідача, його адреса та номер картки.

Так, після вчинених дій відповідача, 01 грудня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 29900,00 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 та є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно представленого розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» становить 47481,20 грн.

На підставі договору факторингу № МВ-ТП/29 від 31 березня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах визначених цим договором.

ТОВ «Таліон Плюс» звертаючись до суду вказує, що первинний кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 47481,20 грн, з них:

заборгованість по кредиту - 15677,72 грн.;

заборгованість по процентам за користування кредитом - 31803,48 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність факту наявності заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитом та підставність позову в частині стягнення основної суми заборгованості та процентів за користування кредитом, адже підписавши кредитний договір, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що долучені позивачем до матеріалів справи розрахунки заборгованості за кредитним договором, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, відповідачем ОСОБА_1 не спростований іншими розрахунками, а зазначена у нього інформація щодо розміру заборгованості також не спростована належними та допустимими доказами.

З таким висновком колегія суддів частково не погоджується виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

З матеріалів справи слідує, що договір кредитної лінії № 738184750 від 01 грудня 2024 року між ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надав позичальникові кредит в розмірі 29 900 грн.

Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MCXF, відправленим 01 грудня 2024 року о 11:12:40 позичальнику на його мобільний номер телефону НОМЕР_2 , вказаний ним в заявці на отримання кредиту.

В апеляційній скарзі відповідач не визнає факту укладення кредитного договору.

Проте, зі змісту договору кредитної лінії № 738184750 від 01 грудня 2024 року та заявки на отримання грошових коштів в кредит від 01 грудня 2024 року, встановлено, що ОСОБА_1 при їх оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема фінансовий номер телефону, електронну адресу, дату народження, реквізити паспорта, інформацію про запис в Єдиному державному демографічному реєстрі, адресу місця реєстрації та проживання, номер банківської карти для здійснення зарахування кредитних коштів.

Із зазначеного позивачем алгоритму укладення договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснено усі необхідні дії, спрямовані на укладення договору кредитної лінії № 738184750 від 01 грудня 2024 року.

Без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був б укладений між первісним кредитором та позичальником, тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до ст.81 ЦПК України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Відповідач не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Окрім цього, з розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 738184750 від 01 грудня 2024 року, вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за кредитним договором, а саме, 24 грудня 2024 року на суму 11 000 грн., 30 грудня 2024 року на суму 390 грн., 18 січня 2025 року на суму 10 000 грн., 31 січня 2025 року на суму 1 687 грн.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також в Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що вищенаведений кредитний договір, який був укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідають вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», так само як і при укладенні договору в паперовій формі, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Окрім цього, заявник в апеляційній скарзі наголошує, що не доведено факту перерахування йому коштів за кредитним договором, оскільки не надано належних доказів.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що згідно із підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» останній підтверджує, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06 вересня 2023 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: Номер платіжної інструкції d6b420fc-ca92-4d51-8164-66ecca7c88f9Відправник ТОВ МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА, код ЄДРПОУ 38569246 Номер транзакції 43304-43651-80653 Дата / час здійснення переказу 12 грудня 2024 Сума переказу, грн 29900.00 Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_3 платіжної картки отримувача KREDO BANK Код авторизації 071863 Призначення переказу Credit transaction 3273405750 ОСОБА_1 Договір (оферта): 738184750 від 01 грудня 2024.

Згідно довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання кредитного договору №738184750 від 01 грудня 2024 року кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами: Надавач платіжних послуг Платника: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ОТП БАНК", Код банку (МФО): 300528, Код за ЄДРПОУ: 21685166; Надавач платіжних послуг Отримувача: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КРЕДОБАНК", Код банку (МФО): 325365, Код за ЄДРПОУ: 09807862; Особа Платника: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», Код ЄДРПОУ 38569246; Особа Отримувача: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_4 ; Рахунок Платника: НОМЕР_5 ; Транзитний рахунок для перерахування коштів Отримувачу: НОМЕР_6 ; Рахунок/платіжна карта Отримувача: НОМЕР_1, Термін дії: 04.2028; Сума платіжної операції: 29900,00 грн.; Ідентифікатор платіжної операції: 43304-43651-80653; Дата ініціювання платіжної інструкції: 01.12.2024 11:12:44; Дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 01.12.2024 11:12:47.

Аналізуючи вказані докази в їх сукупності, колегія суддів вважає доведеним факт перерахування коштів у розмірі 29 900 грн первісним кредитором на рахунок ОСОБА_1 .

Колегія суддів звертає увагу, що інших доказів, які підтверджуть факт перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первинний кредитор) кредитних коштів за договором кредитної лінії № 738184750 від 01 грудня 2024 року на рахунок ОСОБА_1 не може бути подано, оскільки банк отримувача не має правових підстав на розкриття ТОВ «Таліон плюс», як вторинному кредитору, банківської таємниці стосовно рахунків первинного кредитора.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від первинного кредитора на виконання укладеного договору.

Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаному договору, надавши кредит у сумі 29 900 грн ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач отримав кредитні кошти, однак вчасно їх не повернув, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із наданим ТОВ «Таліон Плюс» розрахунком заборгованості за договором кредитної лінії № 738184750 від 01 грудня 2024 року , відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконує, відсотки за користуванням кредиту не сплачує. В зв`язку із чим у позичальника утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 47481,20 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 15677,72 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 31803,48 грн.

У Договорі кредитної лінії № 738184750 від 01 грудня 2024 року сторони, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом та строку кредитування.

Відповідно до п. 2.2 Договору, сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1 Договору, є загальною сумою кредиту за цим Договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором в сумі 29900,00 грн 01 грудня 2024 року. Другий та решта траншів з Договором надаються позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором. Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх (п.п. 2.3-2.5 Договору).

Відповідно до п. 3 Договору, позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може затримати черговий транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2 Договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.

Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця).

При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Для здійснення першої пролонгації за цим Договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані проценти за перші 30 днів Дисконтного періоду у розмірі 2601,30 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій, позичальник інформується через Особистий кабінет. Позичальник має можливість повернутись в Дисконтний період, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки). Після поновлення Дисконтного періоду, його тривалість складає 30 (тридцять) календарних днів та застосовуються умови його пролонгації Дисконтного періоду, описані в п. 3.2 Договору (п.п. 3.3 Договору).

Продовження строку Дисконтного періоду і та поновлення Дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов в бік погіршення для позичальника. Всі істотні умови які застосовуються протягом всього строку дії цього Договору зазначенні в цьому Договорі в момент його укладення. Оскільки ні пролонгація, ні поновлення Дисконтного періоду не є зміною істотних умов Договору, зокрема строку дії Договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до Договору, в тому числі пролонгація та поновлення Дисконтного періоду не потребують застосування електронного підпису Одноразовим ідентифікатором. Ініціювання позичальником пролонгації чи поновлення Дисконтного періоду є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим Договором умов користування кредитом без зміни строку дії Договору.

Відповідно до п.5.1 договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_7, що відбувається не пізніше ніж протягом 3(трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Кінцева дата повернення кредиту - 31 грудня 2029 року. Проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: протягом Дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником Дисконтного періоду кредитування чи поновлення Дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору (п.п. 7.3, 7.4 Договору).

Відповідно до Розділу 8 Договору Відповідач за користування кредитними коштами зобов`язаний сплачувати Товариству проценти за його користування. Зокрема за умови нездійснення Позичальником дострокового повернення кредиту або не продовження дисконтного періоду проценти за Договором нараховуються за Базовою ставкою. Базова процентна ставка за Договором складає 1,00 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365 грн. % річних.

Відповідно до п. 9.1.1.1. Договору Товариство має право вимагати від Відповідача повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим Договором.

Пунктом 9.1.1.5 Договору сторони визначили, що Товариство має право в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

Відповідно до п. 9.1.1.7. Договору у разі затримання Відповідачем сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць новий кредитор має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Відповідача про дострокове припинення Договору. При цьому Договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту Відповідача. Повідомлення про дострокове розірвання договору додається до позовної заяви.

Разом з тим, відповідно до п.8.6. договору, для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 40 185 грн 60 коп. (сорок тисяч сто вісімдесят п`ять грн. шістдесят коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 8790 грн 60 коп., Комісію за надання кредиту у розмірі 1495 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 29900 грн 00 коп.

У паспорті споживчого кредиту, який є додатком до договору кредитної лінії № 738184750 від 01 грудня 2024 року, сторони погодили орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі) у розмірі 40 185,60 грн.

Нечіткі або двозначні положення договорі між споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Тлумачення змісту вищевказаних умов договору кредитної лінії № 738184750 від 01 грудня 2024 року, дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків.

Враховуючи висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, з огляду на нечіткість та двозначність зазначених умов кредитного договору №738184750 від 01 грудня 2024 року,керуючись частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів, доходить висновку, що загальна вартість кредиту для ОСОБА_1 за весь строк користування кредитом повинна була становила 40 185,60 грн., з яких тіло кредиту 29 900 грн., комісія за надання кредиту 1 495 грн., відсотки за користування кредитом 8 790,60 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 24 грудня 2024 року по 31 січня 2025 року ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 738184750 від 01 грудня 2024 року сплатив заборгованості на загальну суму 23 077 грн., а саме, 24 грудня 2024 року на суму 11 000 грн., 30 грудня 2024 року на суму 390 грн., 18 січня 2025 року на суму 10 000 грн., 31 січня 2025 року на суму 1 687 грн.

Відтак, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 738184750 від 01 грудня 2024 року, з урахуванням сплачених ним грошових коштів, становить 17 108,60 грн. (загальна вартість кредиту 40 185,60 грн. - добровільно сплачені кошти 23 077 грн.).

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач порушив умови договору та не виконав взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 17 108,60 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» просило стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано: Договір про надання правової допомоги; додатковою угодою; Акт прийому-передачі наданих послуг, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів про оплату правової допомоги.

Суд першої інстанції, вважав, що визначена адвокатом сума гонорару є обґрунтованою, та такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих послуг, дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу на користь позивача у розмірі 5000 гривень.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач в апеляційній скарзі заперечує щодо не співмірності розміру заявлених вимог до стягнення витрат на правничу допомогу.

З огляду на конкретні обставини цієї справи, колегія суддів виходячи з того, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, та прийшла висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2 000 грн.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог (36 %), з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» слід стягнути понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 872 грн. (2422,40 грн сплачений судовий збір за подання позовної заяви х 36%).

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 2 325,50 грн. судових витрат (3633,60 грн сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги х 64%).

Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки на Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» покладено більшу суму судових витрат, йому необхідно сплатити на користь ОСОБА_1 1 453,50 грн. (2 325,50 грн. - 872грн.).

Таким чином, рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» суму заборгованості за кредитним договором №738184750 від 01 грудня 2024 у розмірі 17 108,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

У задоволенні решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 453,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.