Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №462/7198/13-ц — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/7198/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.

Провадження № 22-ц/811/3614/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретар: Черевко В.В.

за участю: представника ТОВ «Він Фінанс» – Ковези Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа, виданого 26 вересня 2014 року у справі № 462/7198/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого 26 вересня 2014 року у справі № 462/7198/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заяву мотивує тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 травня 2013 року у справі № 462/7198/13-ц позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ПАТ КБ «Надра» 3 744 111,51 грн заборгованості та 3 441,00 грн судових витрат. На виконання зазначеного рішення судом 26 вересня 2014 року видано виконавчий лист. Заявниця зазначає, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2021 року було здійснено заміну сторони виконавчого провадження, однак постановою Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року вказану ухвалу скасовано та у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено. На думку заявниці, зазначені обставини свідчать про відсутність у неї обов`язку сплачувати кошти за рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 травня 2013 року у справі № 462/7198/13-ц, на підставі виданого на його виконання виконавчого листа від 26 вересня 2014 року. З огляду на наведене просить заяву задовольнити та визнати виконавчий лист від 26 вересня 2014 року таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2025 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа, виданого 26.09.2014 у справі №462/7198/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Надра” до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню – відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .

Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначає, що суд мотивував свою ухвалу тим, що виконавчий лист перебував на виконанні в органі ДВС з 04.10.2016. У той же час даних про дату закінчення виконавчого провадження у суду немає. Також заявником не доведено того, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Звертає увагу на те, що постановою Львівського апеляційного суду від 16.08.2022 у справі №462/7198/13-ц встановлено ту обставину, що строки звернення виконавчих документів до виконання пропущені. Стверджує, що строки на пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі №462/7198/13-ц сплили до набрання чинності Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-IX, тому посилання на цей закон в ухвалі суду є необгрунтованим.

Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати виконавчий лист Залізничного районного суду м. Львова № 462/7198/13 від 26.09.2014 таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «Він Фінанс» – Ковеза Н.А. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 травня 2013 року у справі № 462/7198/13-ц позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» 3 744 111,51 грн заборгованості та 3 441,00 грн судових витрат.

На виконання зазначеного рішення судом 26 вересня 2014 року видано виконавчий лист.

12.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (надалі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), код ЄДРПОУ 38750239 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра», код ЄДРПОУ 20025456, було укладено Договір № GL6N718144 купівлі-продажу майнових прав. Відповідно до Договору № GL6N718144 від 12.06.2020 право Кредитора за Кредитним договором №008/45/07-Ф від 13.06.2007, та всіма похідними договорами укладеними між Публічним акціонерним товариством «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» та ОСОБА_2 , перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ». 25 липня 2024 року внаслідок зміни найменування, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «Він Фінанс».

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2021 року було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження.

Разом із тим постановою Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року зазначену ухвалу скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Відповідно до статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену під час його оформлення або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, предметом розгляду за заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є встановлення обставин, які свідчать про помилкову видачу виконавчого документа або про припинення повністю чи частково обов`язку боржника.

Як убачається з матеріалів справи, на час видачі виконавчого листа був чинним Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV. Разом із тим 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Відповідно до пунктів 5–7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання ним чинності. Після набрання чинності Законом № 1404-VIII виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Водночас виконавчі документи, видані до набрання чинності Законом № 1404-VIII, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

За змістом статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, а відповідно до частини першої статті 3 цього Закону примусове виконання рішень здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Отже, саме виконавчий документ є правовою підставою для здійснення примусового виконання судового рішення.

Водночас слід розмежовувати правові наслідки повернення виконавчого документа стягувачу та визнання такого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Водночас частиною першою статті 37 Закону № 1404-VIII передбачені випадки повернення виконавчого документа стягувачу, зокрема у разі, коли виконання рішення виявилося неможливим унаслідок відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, або вчинення інших передбачених законом дій.

Повернення виконавчого документа стягувачу не припиняє самого обов`язку боржника та за загальним правилом не позбавляє стягувача права повторно пред`явити такий документ до виконання протягом строків, установлених статтею 12 Закону № 1404-VIII. Таким чином, повернення виконавчого документа свідчить про неможливість його виконання у конкретний момент, однак саме по собі не означає втрати стягувачем права на примусове виконання судового рішення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24), відповідно до якої повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного або приватного виконавця, що вчиняється у випадку, коли через певні обставини, дії чи бездіяльність учасників виконавчого провадження неможливо на відповідний момент забезпечити примусове виконання рішення. При цьому таке повернення не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі. Після усунення обставин, які зумовили повернення виконавчого документа, стягувач вправі повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення у межах установленого законом строку.

Аналогічний підхід був передбачений і Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV. Зокрема, частиною п`ятою статті 47 цього Закону встановлювалося, що повернення виконавчого документа стягувачу з передбачених цією статтею підстав не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, установлених статтею 22 цього Закону. Аналогічне положення міститься у частині п`ятій статті 37 Закону № 1404-VIII.

Верховний Суд у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц, від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц та від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 зазначав, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових належать, зокрема, обставини, за яких обов`язок боржника припинився внаслідок добровільного виконання, передання відступного, зарахування, прощення боргу, неможливості виконання або з інших передбачених законом підстав.

Процесуально-правовими є обставини, що свідчать про помилкову видачу виконавчого листа, зокрема його видачу на підставі рішення, яке не набрало законної сили, за рішенням, яке не підлягає примусовому виконанню, після скасування рішення суду, а також повторну видачу виконавчого листа з одного й того самого питання чи пред`явлення виконавчого листа до виконання після закінчення строку його пред`явлення, якщо цей строк не було поновлено судом.

Повернення виконавчого документа стягувачу саме по собі не припиняє права останнього на повторне пред`явлення такого документа до виконання, а питання дотримання строку його пред`явлення має вирішуватися з урахуванням положень статті 12 Закону № 1404-VIII.

За таких обставин пропуск або сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, якщо він не має наслідком припинення самого обов`язку боржника та якщо стягувач не позбавлений права на поновлення такого строку, сам по собі не є безумовною підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

У випадку пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання стягувач не позбавлений права звернутися із заявою про поновлення такого строку відповідно до статті 433 ЦПК України, за наявності передбачених законом підстав.

Матеріали справи не містять судового рішення, яким би стягувачу було відмовлено у поновленні такого строку.

Отже, доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на припущенні про остаточну втрату стягувачем можливості пред`явити виконавчий лист до виконання, тоді як така обставина у встановленому законом порядку не встановлена.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 21.09.2026.

Головуючий

Судді