Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №447/4015/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/4015/23 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р

Провадження № 22-ц/811/2450/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Провадження № 22-ц/811/2449/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

за участю: представника ТОВ «Птахофабрика Орловецька» -

Трояна Ю.О., ОСОБА_2, та її представника -

Микуша Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Орловецька» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 червня 2025 року та на додаткове рішення цього суду від 24 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Орловецька» до ОСОБА_2 , регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області (філія ГСЦ МВС), територіального сервісного центр 4649, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Птахофабрика Орловецька» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області (філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру 4649, за участі третіх осіб АТ «ТАСКОМБАНК», ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», ОСОБА_3 , в якому просило:

-витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 автомобіль марки МАZDА СХ - 5, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 на користь ТОВ «Птахофабрика Орловецька»;

-визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію транспортного засобу марки МАZDА СХ - 5, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.08.2018 між ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» та ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» укладено договір фінансового лізингу №2556/08/18-Г, предметом якого є автомобіль марки МАZDА СХ - 5, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 . 21.02.2019 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018, а відтак усі права та обов`язки перейшли до нового кредитора, а саме АТ «ТАСКОМБАНК». 21.10.2021 у договорі фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018 було змінено лізингоодержувача з ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» на ТОВ «Птахофабрика Орловецька», а всі виплати в подальшому по договору лізингу проводив саме позивач. 23.10.2021 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ТОВ «Птахофабрика Орловецька» укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, що є предметом лізингу/об`єктом лізингу за договором фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018 та цього ж дня між сторонами було підписано акт про передачу права власності. На момент укладення даного договору в розпорядженні позивача автомобіля не було, такий перебував у користуванні громадянина ОСОБА_4 , який відмовлявся його повертати законним власникам, внаслідок чого позивач не зумів здійснити державну реєстрацію транспортного засобу за собою. Позивач зазначає, що з даного приводу звертався із заявою про вчинення злочину та було зареєстровано кримінальне провадження, в ході якого стало відомо, що за підробленими документами спірний транспортний засіб було відчужено ОСОБА_2 .

Зазначає, що також 21.10.2021 між ТОВ «ТАСКОМБАНК» ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» та ТОВ «Птахофабрика Орловецька» укладено договір про передання прав та обов`язків за договором фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018, а новим лізингоодержувачем стало ТОВ «Птахофабрика Орловецька», але державна реєстрація на спірний транспортний засіб так і не відбулася.

Автомобіль марки МАZDА СХ - 5, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 було поставлено на облік в ТСЦ 4650 на підставі фіктивних документів, які не є дійсними, а отже ОСОБА_5 , який відчужив автомобіль ОСОБА_2 , не може бути розпорядником цього майна як власник. Вважає, що ОСОБА_2 є незаконним власником спірного транспортного засобу, а тому такий підлягає витребуванню у неї.

На підставі наведеного позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 12.06.2025 у задоволенні позову ТОВ «Птахофабрика Орловецька» - відмовлено.

Провадження в частині позовних вимог ТОВ «Птахофабрика Орловецька» до ОСОБА_2 , Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області (філія ГСЦ МВС), Територіального сервісного центру 4649, за участі третіх осіб АТ «ТАСКОМБАНК», ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації транспортного засобу - закрито.

Додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 24.06.2025 стягнуто з ТОВ «Птахофабрика Орловецька» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000,00 грн.

Рішення та додаткове рішення оскаржило ТОВ «Птахофабрика Орловецька», подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення та додаткового рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ТОВ «Птахофабрика Орловецька» є власником спірного транспортного засобу (марки MAZDA CX-5, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 ), яке набуте на підставі Договору фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018 з урахуванням довідки АТ «ТАСКОМБАНК» б/н та б/д, якою лізингодавець підтвердив факт виконання зобов`язань ТОВ «Птахофабрика Орловецька» за договором фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018 року станом на 23.10.2021, а також Актом від 23.10.2021 про передачу права власності до Договору фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018. Посилання суду першої інстанції на те, що сам по собі акт, без дослідження умов самого договору купівлі-продажу, не дає суду можливості перевірити факт переходу до позивача права власності на спірний автомобіль не ґрунтується на нормах діючого законодавства України та спростовується наявними матеріалами справи.

Договором фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018 не передбачено укладення окремого договору купівлі-продажу. З акту про передачу права власності до Договору лізингу №2556/08/18-Г убачається, що вказаний акт є додатком саме до договору фінансового лізингу, а не додатком до договору купівлі-продажу і саме цей акт є підтвердженням переходу права власності до позивача у зв`язку з повним виконанням лізингодержувачем своїх зобов`язань та припиненням дії договору фінансового лізингу. Обставини, непроведення державної реєтрації спірного транспортного засобу на власника - ТОВ «Птахофабрика Орловецька» не можуть слугувати підставою для невизнання судом такого права на підставі наявних доказів. Право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна, якщо інше не передбачено договором або законом. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір, його сторони можуть самі визначити (у договорі) момент виникнення права власності на рухому річ. Правила ч. 4 ст. 334 ЦК України (щодо державної реєстрації права) застосовуються до нерухомих речей. Судом у мотивувальній частині судового рішення від 12.06.2025 не враховано, що було розпочате досудове розслідування кримінального провадження, що винесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021255350000690 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України. В ході досудового розслідування було встановлено, що транспортний засіб було перереєстровано в ТСЦ 4650, відповідно підробленого договору лізингу від 10.02.2021 №1002/2021, та договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10.02.2021 №1002/2021, акту приймання - передачі транспортного засобу на ОСОБА_3 та у подальшому 03.11.2022 даний автомобіль було перереєстровано в ТСЦ на підставі договору укладеного в ТСЦ 4649 на нового власника ОСОБА_2 . Ознаки підробки договору встановлені висновком експерта Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 03.05.2023 за №СЕ-19/124-23/4160-ДД, а також висновком експерта Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 04.10.2023 за № СЕ-19/124-23/10287-ПЧ. Правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 363/2043/16-ц щодо оцінки висновку експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, під час розгляду цивільної справи, дає право використовувати в якості доказу у цивільній справі висновки експертизи проведеної в рамках кримінальної справи. Також, мотивом у відмові у задоволенні позову вказано, що позивач «не надав суду оригінал Акту від 23.10.2021 про передачу права власності до Договору фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018. Зазначений документ є підставою для визнання права власності на спірний автомобіль за позивачем - ТОВ «Птахофабрика Орловецька». Зазначений доказ у оригіналі надавався у судовому засіданні 11.11.2024 та долучений до матеріалів справи. Проте, у мотивувальній частині суд вказує, що такий доказ не надавався. За заявою представника позивача у зв`язку із відсутністю в електронній судовій справі документів, які наявні в паперовій формі, судом було доєднано до електронної справи скановані матеріали, які в оригіналах були досліджені у судовому засіданні 11.11.2024. Серед зазначених документів наявний і зазначени Акт від 23.10.2021, підписаний ТОВ «Птахофабрика Орловецька» та АТ «ТАСКОМБАНК». Досліджуючи докази у їх сукупності, судом не надано належної уваги листам від ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та АТ «ТАСКОМБАНК», які прямо вказують, що спірний автомобіль був предметом лізингу та належить ТОВ «Птахофабрика Орловецька», а також на ту обставину, що на противагу доводів відповідача ОСОБА_2 , спростовують факт наявності відносин між останньою та ОСОБА_3 , який начебто продав спірний автомобіль ОСОБА_2 . Судом проігноровано лист ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» від 13.01.2023 за №УФ-51723 та від АТ «ТАСКОМБАНК» від 20.01.2023 №1092/31.1, які пояснюють суть додаткових угод і документів, які суд не врахував з підстав їх нікчемності. Також, ухвалюючи додаткове рішення від 24.06.2025 суд неправомірно стягнув з позивача на користь ОСОБА_2 36 000,00 грн.

Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12.06.2025 та додаткове рішення від 24.06.2025 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «Птахофабрика Орловецька» - Троян Ю.О. підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, ОСОБА_2 та її представник - Микуш Д.М. заперечили проти задоволення апеляційної скарги, покликаючись на доводи, викладені у відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду та додаткове рішення таким вимогам не повністю відповідають з огляду на таке.

Судом встановлено, що 30.08.2018 між ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» та ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» укладено договір фінансового лізингу №2556/08/18-Г, предметом якого є автомобіль марки МАZDА СХ - 5, 2018 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 . Вартість предмета лізингу 981 777, 54 грн (т.1 а.с.39-41).

Транспортний засіб, який був предметом Договору лізингу, 11.08.2018 зареєстрований за ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 (т.1 а.с.105).

21.02.2019 ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» направило ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» повідомлення з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору фінансового лізингу про заміну кредитора за Договором фінансового лізингу (т.1 а.с.100).

21.02.2019 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено додаткову угоду до Договору фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018, відповідно до якої здійснено відступлення прав вимоги (цесії) до АТ «ТАСКОМБАНК» за Договором фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018 (т.1 а.с.42).

21.10.2021 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» та ТОВ «Птахофабрика Орловецька» укладено Договір про передачу прав та обов`язків за Договором фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018 (т.1 а.с.44-45), за умовами якого ТОВ «Птахофабрика Орловецька» набуло прав та обов`язків лізенгоодержувача.

Згідно з випискою АТ «Укрсиббанк» від 22.10.2021 встановлено, що ТОВ «Птахофабрика Орловецька» перерахувало на рахунок АТ «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ 09806443) суму в розмірі 191,13 грн з призначенням платежу оплата частини вартості майна згідно договору фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018 (т.1 а.с.108).

23.10.2021 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ТзОВ «Птахофабрика Орловецька» укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, що є предметом лізингу/об`єктом лізингу за договором фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018 (т.1 а.с.46).

На виконання даного Договору 23.10.2021 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ТзОВ «Птахофабрика Орловецька» підписано Акт про передачу права власності до Договору фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018 (т.1 а.с.47).

03.11.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в особі його представника ОСОБА_6 , укладено договір купівлі-продажу 1619/2022/3191543 транспортного засобу, який зареєстровано в ТСЦ 4649.

Предметом даного договору є автомобіль марки МАZDА, модель СХ - 5, чорного кольору, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 . Ціна договору (вартість автомобіля) становила 809 300, 00 грн.

На підставі даного договору за ОСОБА_2 03.11.2021 здійснено державну реєстрацію даного транспортного засобу з видачею відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 (т.1 а.с.106/107).

08.12.2022 проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області №703/3813/22 1-кс/703/635/22 від 30.11.2022, біля будинку АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено автомобіль марки «MAZDA СХ-5», номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_5 на автомобіль марки «MAZDA СХ-5», номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , та ключі від замка запалювання до вказаного автомобіля марки «MAZDA СХ-5».

Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2022 (справа №703/3813/22) задоволено клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури Зайченка І.А. та накладено, в межах кримінального провадження № 12021255350000690 від 17.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, арешт на автомобіль марки МАZDА СХ - 5, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 на автомобіль марки МАZDА СХ - 5, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , та ключі від замка запалювання до автомобіля марки МАZDА СХ - 5, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , які знаходились у користуванні (володінні) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 з забороною його відчуження та розпорядження (т.2 а.с. 16).

Щодо доводів апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою та другою статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що відповідає змісту статті 628 ЦК України.

Відповідно до положень статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Як встановлено, 30.08.2018 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (лізингодавець) ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» (лізингоодерувач) укладено договір фінансового лізингу №2556/08/18-Г, предметом якого є автомобіль марки МАZDА СХ - 5, 2018 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 . Вартість предмета лізингу 981 777, 54 грн.

21.02.2019 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено додаткову угоду до Договору фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018, за умовами якої всі права та обов`язки лізингодавця за договором лізингу та зобов`язаннях, що з нього випливають, з 21.02.2019 перейшли до АТ «ТАСКОМБАНК», як нового лізингодавця.

Отже, з моменту переходу прав та обов`язків лізингодавця саме АТ «ТАСКОМБАНК» набуло статусу нового лізингодавця за договором фінансового лізингу № 2556/08/18-Г та, відповідно, правомочності щодо вчинення правочинів стосовно предмета лізингу - автомобіля MAZDA CX-5, 2018 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 .

Зазначену обставину також підтверджено письмовими поясненнями ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», яке зазначило, що після 21.02.2019 не брало участі у подальших правовідносинах щодо спірного автомобіля, оскільки не було їх стороною (т. 2, а. с. 89).

Водночас 21.10.2021, тобто після переходу прав та обов`язків лізингодавця до АТ «ТАСКОМБАНК», між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» та ТОВ «Птахофабрика Орловецька» укладено договір про передачу прав та обов`язків за договором фінансового лізингу № 2556/08/18-Г від 30.08.2018, відповідно до якого лізингоодержувача за вказаним договором змінено з ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» на ТОВ «Птахофабрика Орловецька» (т. 1, а. с. 44-45).

23.10.2021 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ТОВ «Птахофабрика Орловецька» укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, що є предметом лізингу/об`єктом лізингу за договором фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018. Копія зазначеного договору долучена позивачем до позовної заяви (т.1 а.с.46).

На виконання даного Договору 23.10.2021 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ТОВ «Птахофабрика Орловецька» підписано Акт про передачу права власності до Договору фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018 (т.1 а.с.47).

Крім цього 23.10.2021 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Птахофабрика Орловецька» підписано Акт від 23.10.2021 про передачу права власності до Договору фінансового лізингу №2556/08/18-Г від 30.08.2018.

Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Птахофабрика Орловецька» покликалося на те, що воно стало належним власником транспортного засобу марка MAZDA, модель СХ-5, 2018 року випуску, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 .

Оцінюючи вказані доводи позивача, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в цій частині.

Так, як зазначено у статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У частині першій статті 202 цього Кодексу унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 215 названого Кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1ст. 216 ЦК України).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що після 21.02.2019 ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» втратило статус лізингодавця за договором фінансового лізингу № 2556/08/18-Г від 30.08.2018, а тому не мало повноважень на вчинення правочинів щодо предмета лізингу - автомобіля MAZDA CX-5, 2018 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 .

Відтак укладені після 21.02.2019 ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» договори та складені ним акти щодо спірного автомобіля не можуть бути правовою підставою для переходу права власності на нього до ТОВ «Птахофабрика Орловецька».

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до письмових пояснень самого ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» після 21.02.2019 воно не брало участі у подальших правовідносинах щодо спірного автомобіля, оскільки не було їх стороною.

Щодо акта про передачу права власності від 23.10.2021, укладеного між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Птахофабрика Орловецька», суд першої інстанції правильно не взяв його до уваги, оскільки зазначений документ надано суду у копії. На вимогу суду позивач не надав його оригіналу, у зв`язку з чим цей документ не можна вважати як належний доказ відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України.

Таким чином, за встановлених у справі обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами набуття ним права власності на спірний транспортний засіб у встановленому законом порядку, а тому правильно відмовив у задоволення позову ТОВ «Птахофабрика Орловецька» до ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду в цій частині не спростовують.

Правильним є висновок районного суду про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог до регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області (філія ГСЦ МВС), територіального сервісного центру 4649 з огляду на те, шо такі не є окремими юридичними особами та не можуть бути відповідачами у цій справі.

Однак колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування державної реєстрації транспортного засобу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому вважає за необхідне виключити із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції відповідні посилання на непідвідомчість такої вимоги судам цивільної юрисдикції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо доводів апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення суду.

Згідно із частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

З матеріал справи вбачається, що інтереси відповідачки ОСОБА_2 у суді першої інстанції представляв адвокат Микуш Д.М.

Відповідно до п.4.1 договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Микушем Д.М., сторони погодили, що вартість послуги щодо надання правової (правничої) допомоги адвокатом Микушем Д.М. становить 1500 грн за 1 год. роботи, які Клієнт оплачує Виконавцеві протягом 10 днів з дня вступу рішення суду в законну силу.

До заяви про компенсацію здійснених витрат по справі адвокатом Микушем Д.М. долучено акт приймання-виконання робіт за договором №1 від 05.01.2024 про надання правової (правничої) допомоги та надано детальний перелік виконаних робіт, дату проведення, кількість затраченого часу на їх виконання та дату виконання, згідно з яким надано такі послуги:

- 06.01.2024 проведена усна консультація з клієнтом, вивчено обставини справи, аналіз норм чинного законодавства - витрачений час 6 годин;

- 08.01.2024 складено відзив на позовну заяву - витрачений час 4 години; крім цього, складено попередній, (орієнтовний) розрахунку суми судових витрат - витрачений час 30 хв;

- 05.02.2024 складено текст заяви про залучення третьої особи ОСОБА_3 витрачений час 30 хв.;

- 04.05.2024 складено текст адвокатського запиту до ОСОБА_4.- витрачений час 1 год.;

- 04.05.2024 складено текст адвокатського запиту до ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», - витрачений час 1 год.;

- 04.05.2024 складено текст адвокатського запиту до АТ «ТАСКОМБАНК», - витрачений час 1 год.;

- 04.05.2024 складено текст адвокатського запиту до ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро», - витрачений час 1 год.;

- 17.06.2025 складено заяву про компенсацію здійснених витрат по справі - витрачений час 1 год.;

- участь у судових засіданнях 8 год.

Загальна вартість наданих адвокатських послуг становить 36 000,00 грн. Суд першої інстанції, врахувавши складність справи, тривалість її розгляду та співмірність заявлених до відшкодування витрат із обсягом наданої правничої допомоги, дійшов висновку про їх обґрунтованість та необхідність стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000,00 грн.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Відтак колегія суддів не вбачає підстав для відшкодування відповідачці витрат на професійну правничу допомогу за підготовку заяви щодо розподілу витрат.

Заявлені стороною позивача у цій справі витрати щодо проведення усної консультації з клієнтом, вивчення обставини справи, аналізу норм чинного законодавства, що заявлені як окрема послуга, охоплюються (є складовою) підготовки та подання відзиву на позовну заяву, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Крім цього колегія суддів вважає, що підготовка адвокатських запитів не вимагає значних затрат часу, а тому заявлені до стягнення витрати у загальному розмірі 6000,00 грн є також завищеними.

Отже, колегія суддів, проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесених витрат, врахувавши критерії реальності, розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), дійшла висновку, що обґрунтованими та підтвердженими є витрати ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу в судді першої інстанції інстанцій у розмірі 26 000,00 грн.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду та додаткове рішення суду слід змінити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Орловецька» задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 червня 2025 року змінити, шляхом виключення із мотивувальної частини рішення посилання на непідвідомчість позовної вимоги про скасування державної реєстрації транспортного засобу судам цивільної юрисдикції.

В решті рішення суду залишити без змін.

Додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 24 червня 2025 року змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Орловецька» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26000,00 грн, понесених у суді першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 21.09.2026

Головуючий

Судді