Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №466/6852/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/6852/25 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б

Провадження № 22-ц/811/552/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретар: Черевко В.В.

розглянувши у вдкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

18 липня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 січня 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишено без розгляду.

Ухвалу суду оскаржило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначає, що суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, не встановив належного повідомлення позивача про судові засідання та про обов`язковість явки його представника. Апелянт зазначає, що сам факт доставки електронних листів не свідчить про належне повідомлення у розумінні статей 128, 129 ЦПК України, а супровідний лист не може замінювати судову повістку. На думку апелянта, суд не перевірив зміст та спосіб направлення відповідних повідомлень, не встановив, чи були вони отримані позивачем і чи містили інформацію про обов`язковість явки та наслідки неявки. Зазначає, що визнання явки позивача обов`язковою саме по собі не є достатньою підставою для залишення позову без розгляду, якщо суд не обґрунтував, чому відсутність позивача дійсно перешкоджала встановленню обставин справи.

Просить ухвалу суду скасувати.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам не повністю відповідає.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з`явився у судові засідання, призначені на 08.01.2026 та 27.01.2026, не повідомив суд про причини своєї неявки.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі його повторної неявки в судове засідання, крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Разом із тим частиною п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання позивача без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічне правило закріплено у пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України, відповідно до якого суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, застосування зазначених процесуальних наслідків можливе за наявності сукупності встановлених законом умов, а саме належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання, його повторної неявки, відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності та за умови, що така неявка перешкоджає вирішенню спору.

Як убачається з матеріалів справи, у позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просило здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Таким чином, на час постановлення оскаржуваної ухвали в матеріалах справи містилося належним чином виражене волевиявлення позивача на розгляд справи без участі його представника.

Разом із тим із матеріалів справи убачається, що ухвалою (протокольною ухвалою) суду від 19 грудня 2025 року явку позивача в судове засідання було визнано обов`язковою.

Водночас саме по собі визнання явки позивача обов`язковою не звільняло суд першої інстанції від необхідності встановити та належним чином мотивувати, з яких саме причин особиста участь позивача є необхідною для розгляду справи, які саме обставини потребують з`ясування шляхом отримання його особистих пояснень та чому розгляд справи за наявними у ній доказами без його участі є неможливим.

Оскаржувана ухвала таких мотивів не містить.

Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, фактично обмежився встановленням факту повторної неявки позивача, не надавши належної оцінки наявній у матеріалах справи заяві про розгляд справи за його відсутності та не обґрунтувавши, яким саме чином неявка позивача перешкоджала вирішенню спору по суті.

При цьому відповідно до пункту 5 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень суд може і тоді, коли у справі беруть участь їх представники.

Таким чином, процесуальний закон допускає виклик позивача для надання особистих пояснень, однак наслідком його неявки у такому випадку може бути залишення позову без розгляду лише за наявності передбачених законом умов, зокрема якщо така неявка перешкоджає вирішенню спору.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20 грудня 2021 року у справі № 367/7403/19 (провадження № 61-20116ск21), відповідно до якої визнання явки позивача обов`язковою саме по собі не є достатньою підставою для залишення позовної заяви без розгляду, якщо суд не обґрунтував, чому відсутність позивача перешкоджає встановленню обставин справи та вирішенню спору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції передчасно застосував наслідки, передбачені частиною п`ятою статті 223 та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Наявність у матеріалах справи заяви позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутність в оскаржуваній ухвалі належного обґрунтування того, що особиста участь позивача була необхідною для вирішення спору і що його неявка перешкоджала розгляду справи, свідчать про відсутність передбачених законом достатніх підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про можливість подальшого розгляду справи.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 січня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 21.09.2026.

Головуючий

Судді