Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №453/2014/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 453/2014/25 Головуючий у 1 інстанції: Микитин Володимир Ярославович

Провадження № 22-ц/811/713/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А.Левика, М.М. Шандри

секретар: Л.М. Чиж

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2025 року ОСОБА_1 подала у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, в якій просила ухвалити рішення про стягнення на її користь з відповідача ОСОБА_3 аліментів на їх повнолітню дитину – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі – у розмірі 8 600 грн 00 коп., починаючи стягнення з 24.11.2025 року і до закінчення дитиною навчання, але не більше, як до досягнення ним 23 років та стягнення судових витрат, які складаються з витрат перекладу та витрат на правову допомогу, в загальному розмірі 23 500 грн 00 коп.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 26 січня 2026 року з врахуванням ухвали про виправлення описки від 23 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки – ОСОБА_4 , до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задоволено частково.

Вирішено стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на їх повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, на час його навчання, у твердій грошові сумі – в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. щомісячно, починаючи стягнення з 24.11.2025 року і до закінчення повнолітньою дитиною навчання 30.06.2028 року, але не більше як до досягнення віку 23-ох років.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір, з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 за пред`явлення до нього ОСОБА_1 позовної вимоги про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання у сумі 968 (дев?ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

30.01.2026 року ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь судові витрати, понесені нею на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн 00 коп., а також на оплату робіт залучених перекладачів в розмірі 13 500 грн 00 коп., а всього – 17 500 грн 00 коп.

Оскаржуваною ухвалою в ухваленні додаткового рішення відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

Вважає ухвалу незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що у позовній заяві зазначалося, що позивачка понесла витрати пов`язані з залученням перекладачів агентства перекладів «Універсал» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в розмірі 13500 грн, що підтверджується квитанцією №53 від 11.11.2025 року, а також очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, отже заява позивачки про розподіл судових витрат,про що зазначено в позовній заяві, є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги та послуг перекладу. Всупереч вимог п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, суд не зазначив в резолютивній частині судового рішення від 26 січня 2026 року питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із залученням перекладачів. Відтак, після ухвалення рішення по суті, суд зобов`язаний був ухвалити додаткове рішення на підставі заяви ОСОБА_1 ,яка подана в межах п`ятиденного строку, визначеного ч.8 ст.141 ЦПК України.

Просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення,яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що стверджується довідками про доставку електронних документів до електронних кабінетів.

Представник ОСОБА_1 -адвокат Горох В.В. надіслав заяву, в якій зазначив, що підтримує апеляційну скаргу, просить справу розглядати за його відсутності та відсутності позивачки ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак його відсутність відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.

Постановляючи ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у рішенні суду від 26 січня 2026 року питання про розподіл судових витрат було вирішено відповідно до наявних у ній станом на зазначену дату матеріалів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1-3 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частинами 2,3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року

у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

Згідно з ч.1 ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №285/5547/21 виклав наступний висновок щодо застосування наведених норм:- «з урахуванням принципу розумності, касаційний суд зауважує, що: у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві заявила про понесені судові витрати пов`язані з залученням перекладачів в розмірі 13500 грн, на підтвердження чого долучила квитанцію №53 від 11.11.2025 року, а також зазначила, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

У рішенні суду від 26 січня 2026 року суд зазначив, що подання однієї квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «Ощадбанк» №53 від 11.11.2025 року на суму 13500грн без договорів, рахунків та інших доказів на доведення розміру витрат з оплати робіт перекладача/перекладачів є недостатнім. Крім того, суд вказав, що доказів понесення інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять, тобто суд відмовив позивачу у стягненні витрат пов`язаних із залученням перекладачів в розмірі 13500 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись з таким розподілом судових витрат, позивач мала право оскаржити рішення суду в цій частині в апеляційному порядку, однак таким правом не скористалась.

Наведене свідчить, що підстав для ухвалення додаткового рішення у суду першої інстанції не було, відтак оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що заява про розподіл судових витрат, яка викладена в позовній заяві, є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною на правову допомогу є безпідставним, оскільки така заява є лише попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, так як для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та заява про подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду не є аналогічними процесуальними заявами, оскільки попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат зазначається у першій заяві по суті справи, а заява про подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду повинна бути зроблена до закінчення судових дебатів, а в разі розгляду справи в порядку спрощеного провадження до ухвалення рішення. У разі подання заяви про подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення така заява повинна також містити обгрунтування поважності причин неподання доказів до закінчення судових дебатів або до ухвалення рішення у справах, що розглядаються в порядку спрощеного провадження .

Твердження апелянта про те, що після ухвалення рішення по суті, суд зобов`язаний був ухвалити додаткове рішення на підставі заяви ОСОБА_1 ,яка подана в межах п`ятиденного строку, визначеного ч.8 ст.141 ЦПК України є безпідставним, оскільки до ухвалення рішення у справі позивач не подала доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат на правову допомогу, про що суд зазначив у рішенні та не зробила заяви про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення.

З врахуванням зазначеного підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 21 вересня 2026 року.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 21 вересня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А.Левик

М.М. Шандра