Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №453/2122/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 453/2122/25 Головуючий у 1 інстанції Микитин В.Я.

Провадження № 22-ц/811/977/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: І.І. Попенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 06 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , з участю третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідачки - ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я,-

в с т а н о в и в:

03.12.2025 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 500 000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та 106 000 грн 00 коп. матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та стягнути на користь позивача ОСОБА_4 500 000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та 1 264 386 грн 06 коп. матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення .

03.03.2026 року позивачі подали до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просили накласти арешт на рухоме майно відповідача ФОП ОСОБА_1 , а саме на транспортні засоби: 1) автомобіль марки DF XF 105.460, 2011 року, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , чорний; 2) автомобіль марки MERCEDES-BENZ 823, 1999 року, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , синій; 3) автомобіль марки DAF XF 95.430, 2006 року, д.н.з. НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , білий; 4) автомобіль марки LAMBERET LVFS-3F1R, 1999 року, д.н.з. НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , сірий; 5) автомобіль марки АСТО TXZ 339, 1997 року, д.н.з. НОМЕР_9 , VIN НОМЕР_10 , чорний.

Оскаржуваною ухвалою заяву представника позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Ільківа Миколи Миколайовича про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.

З метою забезпечення позовних вимог до набрання законної сили рішенням суду у даній цивільній справі накладено арешт на рухоме майно ОСОБА_1 , а саме на транспортні засоби:

1) марки DAF XF моделі 105.460, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , чорний;

2) марки MERCEDES-BENZ моделі 823, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_11 , VIN НОМЕР_4 , синій;

3) марки DAF XF моделі 95.430, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , білий.

У задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову в іншій частині - відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норми процесуального права та з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, належним чином не дослідив всі обставини, що мають істотне значення для вирішення питання про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на рухоме майно відповідача. Зокрема, судом не було враховано характер та специфіку господарської діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця, не надано належної оцінки тому, що транспортні засоби, на які накладено арешт, використовуються безпосередньо у здійсненні підприємницької діяльності. Крім того, суд першої інстанції не перевірив, чи призведе застосування такого заходу забезпечення позову до фактичного блокування господарської діяльності підприємця, а також не з`ясував питання співмірності обраного заходу забезпечення позову з заявленими позовними вимогами та можливими наслідками його застосування для відповідача. Разом з тим, накладення арешту на транспортні засоби відповідача позбавляють останнього можливості розпоряджатися зазначеним майном, у тому числі продавати чи передавати його в оренду з метою отримання доходу. Крім того, задовольняючи частково заяву позивачів про забезпечення позову, суд не врахував відсутність в матеріалах справи належних доказів, які б підтверджували існування реальної загрози утруднення чи невиконання можливого рішення суду у даній справи, при цьому наведені позивачами доводи є лише припущеннями та суб`єктивними побоюваннями. Зазначені обставини свідчать про необґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову та відсутність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову у даній справі. Вважає, що саме по собі порівняння вартості транспортних засобів з цінами, зазначеними в оголошеннях на веб-сайті «AvtoRia», не є належним та достовірним способом встановлення вартості майна відповідача, а відтак не може вважатися належним доказом дотримання принципу співмірності заявлених заходів забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – ОСОБА_6 проти скарги заперечив, однак вважає, що позов може бути забезпечено в інший спосіб, зокрема у виді заборони вчиняти щодо рухомого майна відповідача дії, пов`язані з його відчуженням.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому, зважаючи на тривалість розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності по наявних матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – ОСОБА_6 ,перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.

Відповідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України в постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забепечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог; пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання. Вказані заходи не стосуються інших можливих подальших наслідків, що можуть виникнути внаслідок задоволення позовних вимог.

Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 500 000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та 106 000 грн 00 коп. матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та стягнути на користь позивача ОСОБА_4 500 000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та 1 264 386 грн 06 коп. матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що в сумі становить 2 370 386,06 грн.

03.03.2026 року позивачі подали до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просили накласти арешт на рухоме майно відповідача ФОП ОСОБА_1 , а саме на транспортні засоби: 1) автомобіль марки DF XF 105.460, 2011 року, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , чорний; 2) автомобіль марки MERCEDES-BENZ 823, 1999 року, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , синій; 3) автомобіль марки DAF XF 95.430, 2006 року, д.н.з. НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , білий; 4) автомобіль марки LAMBERET LVFS-3F1R, 1999 року, д.н.з. НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , сірий; 5) автомобіль марки АСТО TXZ 339, 1997 року, д.н.з. НОМЕР_9 , VIN НОМЕР_10 , чорний, посилаючись на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про забезпечення позову, районний суд виходив з того, щоміж сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому слід забезпечити такий шляхом накладення арешту на частину рухомого майна відповідача. При цьому суд вважав, що даний вид забезпечення позову є співмірним з заявленими позовними вимогами, не призведе до обмеження прав сторін, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивачів.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Згідно правової позицї Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.04.2018 року у справі № 922/2928/17 та у постанові від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19, зазначив, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

При цьому, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Відповідно п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, наданого Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях на запит адвоката Ільківа М.М., ОСОБА_1 на праві власності належать наступні транспортні засоби: автомобіль марки DF XF 105.460, 2011 року, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , чорний; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 823, 1999 року, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , синій; автомобіль марки DAF XF 95.430, 2006 року, д.н.з. НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , білий; автомобіль марки LAMBERET LVFS-3F1R, 1999 року, д.н.з. НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , сірий; автомобіль марки АСТО TXZ 339, 1997 року, д.н.з. НОМЕР_9 , VIN НОМЕР_10 , чорний.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.12.2025 року, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якої є вантажний автомобільний транспорт.

Таким чином, забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину рухомого майна ОСОБА_1 не тільки позбавить відповідача на час вирішення даного спору права розпоряджатися належними їй на праві власності транспортними засобами, а й перешкоджатиме господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 в частині використання зазначеного рухомого майна для здійснення основного виду господарської діяльності ФОП.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та, дійшовши правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до набрання законної сили рішенням у даній справі, необґрунтовано застосував такий вид забезпечення позову як накладення арешту на частину рухомого майна ОСОБА_1 , не врахувавши при цьому, що вжиття такого заходу забезпечення позову може створити перешкоди у здійсненні відповідачем господарської діяльності.

З наведених мотивів, ухвалу суду в частині обрання заходу забезпечення позову слід змінити, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі заборонити ФОП ОСОБА_1 відчуження належного їй рухомого майна, а саме транспортних засобів: марки DAF XF моделі 105.460, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , чорний; марки MERCEDES-BENZ моделі 823, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_11 , VIN НОМЕР_4 , синій; марки DAF XF моделі 95.430, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , білий.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задоволити частково.

Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 06 березня 2026 року в частині обрання заходу забезпечення позову змінити.

До набрання законної сили рішенням суду у даній справі заборонити ФОП ОСОБА_1 відчуження належного їй рухомого майна, а саме транспортних засобів: марки DAF XF моделі 105.460, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , чорний; марки MERCEDES-BENZ моделі 823, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_11 , VIN НОМЕР_4 , синій; марки DAF XF моделі 95.430, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , білий.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра