Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №522/12740/26 — Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Русєвої А.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Тищука В.В.

представника потерпілого – адвоката Ніколова В.М.,

захисника - Винокура В.В.,

потерпілих – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, -

встановив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ,

24.06.2026 року о 22:27 год. у м. Одеса, вул. Канатна, 79-А, керуючи транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням транспортного засобу, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом ВМW 328і д.н.з. НОМЕР_3 , та транспортним засобом «Тоуоta Camry» д.н.з НОМЕР_4 , які рухалися в зустрічному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим ОСОБА_3 , порушив вимоги п. 11.4 Правил дорожнього руху України.

Заперечуючи проти притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, захисник Винокур В.В. зазначив, що ОСОБА_3 не керував зазначеним у протоколі транспортним засобом, на момент прибуття працівників поліції він перебував ззовні транспортного засобу, поруч з транспортним засобом, але не здійснював керування ним, будь-яким чином в рух його не приводив, що виключає причинно-наслідковий зв`язок між будь-якими його діями та будь-якими можливими протиправними наслідками, адже ОСОБА_3 транспортним засобом не керував та у ДТП не потрапляв. Будь-яку причетність ОСОБА_3 до керування транспортним засобом з матеріалів справи встановити неможливо. Так, у наявному протоколі про адміністративне правопорушення у графі «свідки чи потерпілі» зазначено, що такі особи не залучались. Жодні пояснення очевидців, які б бачили ОСОБА_3 за кермом під час руху, в тому числі під час інкримінованого начебто вчинення ДТП, до матеріалів справи не долучалися, хоча у учасників події відбиралися пояснення, у яких жоден з них не зазначив про те, що ОСОБА_3 перебував за кермом транспортного засобу або взагалі перебував на місці подій.

Що стосується наявних у матеріалах справи пояснень ОСОБА_3 , захисник зазначив, що такі пояснення складені невстановленою особою, ОСОБА_3 такі пояснення не надавав та не підписував. У разі відсутності відеофіксації руху автомобіля, його зупинки та знаходження особи за кермом транспортного засобу, єдиним належним доказом факту керування особою транспортним засобом можуть слугувати послідовні та чіткі свідчення сторонніх осіб, які були безпосередніми очевидцями правопорушення. Однак, у матеріалах справи такі свідчення відсутні. Так само, у матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні відомості щодо отримання будь-яким транспортним засобом будь-яких пошкоджень. Так, схема місця ДТП, де міститься начебто виклад пошкоджень транспортних засобів, не підкріплена будь-якими фотознімками чи відеозаписами, на яких були б відображені будь-які пошкодження, отримані транспортними засобами. Враховуючи відсутність в матеріалах справи відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, що перебували на місці подій, будь-які об`єктивні докази отримання будь-яким транспортним засобом пошкоджень у матеріалах справи відсутні, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Захисник вважає схему ДТП неспроможним доказом, оскільки схема і протокол, складені співробітниками поліції, є виключно продуктом їх діяльності та містить у собі нічим не підтверджений суб`єктивний виклад подій від осіб, безпосередньо зацікавлених у складанні якомога більшого числа адміністративних матеріалів. Схему ДТП не можна сприймати у якості доказу, оскільки вона не підкріплена жодними результатами фото- або відеофіксації місця події, пошкоджень транспортних засобів, їх взаємного розташування на дорозі тощо. Також захисник зазначав, що ОСОБА_3 не підписував зазначену схему та йому, як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності не було роз`яснено його права та обов`язки, як це передбачено ст.268 КУпАП. На підставі викладеного, захисник просив закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим, в судові засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив. Суд враховуючи думку захисника, який зазначив про неможливість прибуття притягуваного до суду та можливість розгляду справи за його відсутності, той факт, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП не є обов`язковою, а участь ОСОБА_3 в судовому засіданні забезпечена участю його захисника, суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_3 .

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 24.06.2026 року керував автомобілем «Toyota Camry» та рухався по вул. Канатній у м. Одесі за автомобілем «BMW», яким, як йому стало відомо, керувала ОСОБА_2 В районі перехрестя вул. Канатної та вул. Пантелеймонівської він побачив автомобіль «Volkswagen», який рухався йому назустріч зі значною швидкістю по смузі зустрічного руху. Вказаний автомобіль зіткнувся з автомобілем «BMW», який рухався у своїй смузі, після чого змінив напрямок руху в його бік. У зв`язку з цим уникнути зіткнення він не мав можливості, внаслідок чого автомобіль «Volkswagen» зіткнувся з його автомобілем та перевернувся. Після зіткнення ОСОБА_1 підійшов до автомобіля «Volkswagen», побачив водія та звернув увагу на його стан, який, на його думку, мав характерні ознаки алкогольного сп`яніння. Зокрема, потерпілий зазначив, що особа поводилася таким чином, що він сприйняв її як таку, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. При цьому спілкуватися з ним водій не бажав. ОСОБА_1 пояснив, що після прибуття працівників поліції, коли вони перевіряли документи водія автомобіля «Volkswagen», він встановив, що ним є ОСОБА_3 . Потерпілий зазначив, що безпосередньо в момент зіткнення бачив чоловіка, а після події побачив ОСОБА_3 та впевнено стверджує, що саме він перебував за кермом автомобіля «Volkswagen». На момент події була хороша видимість та достатнє освітлення, тому він мав можливість роздивитися особу водія. Також потерпілий пояснив, що після того, як він вийшов зі свого автомобіля, біля автомобіля «Volkswagen» інших осіб не було. Після зіткнення вказаний автомобіль більше не рухався. Через деякий час до місця події підійшли інші особи та сіли до салону автомобіля «Volkswagen». ОСОБА_1 підтвердив, що підписував схему місця ДТП. Пояснив, що під час її складання працівники поліції оглядали транспортні засоби та самостійно зазначали на схемі виявлені пошкодження, які були візуально видимими. Письмові пояснення, долучені до матеріалів справи, він складав власноруч, без допомоги інших осіб та без будь-якого диктування.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 24.06.2026 року о 22:27 год. керувала автомобілем по вул. Канатній у м. Одесі та першою під`їжджала до перехрестя. Рухалася на зелений сигнал світлофора зі швидкістю приблизно 20-30 км/год. Під час руху побачила автомобіль «Volkswagen», який виїхав їй назустріч по смузі зустрічного руху безпосередньо в її напрямку. Оскільки зіткнення було неминучим, вона вивернула кермо. Після проїзду перехрестя зупинилася та побачила автомобіль «Toyota Camry» зі значними пошкодженнями та інший автомобіль. Після цього ОСОБА_2 підійшла до автомобіля «Volkswagen» та побачила ОСОБА_3 . Потерпіла звернула увагу на його поведінку та зазначила, що він мав характерні, на її думку, ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим вона сприйняла його стан як неадекватний. Саме вона викликала працівників поліції. Після їх прибуття було встановлено особу водія, яким, як їй стало відомо, був ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 також зазначила, що добре запам`ятала особу, яка перебувала за кермом автомобіля «Volkswagen», оскільки на місці події було гарне освітлення. Незважаючи на те, що подія була стресовою, вона добре запам`ятала цю особу та впевнена, що за кермом перебував саме ОСОБА_3 . Щодо складання схеми місця ДТП ОСОБА_2 пояснила, що була присутня під час її складання та бачила, як працівники поліції оглядали транспортні засоби і зазначали на схемі їх пошкодження, які були візуально видимими. При цьому вона не диктувала працівникам поліції відомості щодо характеру пошкоджень. Письмові пояснення надавала та записувала власноруч, без допомоги інших осіб.

Представник потерпілого ОСОБА_1 – адвокат Ніколов В.М. просив врахувати, що дійсно відбулось ДТП, яке підтверджується матеріалами та показами потерпілих, а з урахуванням позиції сторони захисту, ОСОБА_3 намагається уникнути адміністративної відповідальності. Просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та позбавити його права керування транспортними засобами.

Заслухавши захисника та потерпілих, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, зібрані у справи, надавши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що ОСОБА_3 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Вина ОСОБА_3 , в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів при обставинах, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №702123 від 24.06.2026 року, підтверджується:

- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.06.2026 року;

- показаннями потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які повністю узгоджуються із їх показаннями, наданими на місці події під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо обставин ДТП;

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Як було вище наведено, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 , порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_3 не керував транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , та що його причетність до керування транспортним засобом матеріалами справи не підтверджується, суд визнає необґрунтованими та такими, що спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказали на ОСОБА_3 , як на особу, яка керувала транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 . Показання обох потерпілих є взаємоузгодженими в істотних для вирішення справи обставинах та підтверджують не лише факт перебування ОСОБА_3 біля автомобіля після ДТП, а саме його перебування за кермом транспортного засобу безпосередньо перед зіткненням. Особу ОСОБА_3 вони встановили вже після події у зв`язку з прибуттям працівників поліції та перевіркою документів.

Посилання захисника на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення у графі «свідки чи потерпілі» зазначено про відсутність таких осіб, саме по собі не спростовує встановлених судом обставин. Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були безпосередніми учасниками дорожньо-транспортної пригоди, їхні письмові пояснення долучені до матеріалів справи, а в судовому засіданні вони були допитані та надали показання щодо обставин ДТП. Відсутність відповідного запису у конкретній графі протоколу не нівелюють зміст інших належних та допустимих доказів, досліджених судом.

Не заслуговують на увагу і доводи захисту про те, що потерпілі нібито не зазначали у своїх письмових поясненнях про перебування ОСОБА_3 за кермом. Суд оцінює докази не ізольовано, а в їх сукупності та взаємозв`язку. При цьому в судовому засіданні потерпілі безпосередньо підтвердили обставини, які їм були відомі, у тому числі щодо особи водія. Сам по собі зміст письмових пояснень, наданих безпосередньо після стресової дорожньо-транспортної пригоди, не виключає можливості уточнення чи деталізації відповідних обставин під час безпосереднього допиту в суді.

Щодо заперечень захисту стосовно наявних у матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_3 , які, за твердженням захисника, останній не надавав та не підписував, суд зазначає, що висновок про винуватість ОСОБА_3 не ґрунтується виключно або переважно на зазначених поясненнях. Факт керування ним транспортним засобом підтверджується, насамперед, протоколом та безпосередніми показаннями потерпілих, які спостерігали автомобіль «Volkswagen» під час його руху, бачили особу водія та після ДТП ідентифікували її як ОСОБА_3 . Таким чином, суд констатує, що письмові пояснення ОСОБА_3 не є єдиним джерелом доказів вини та не мають вирішального значення для встановлення обставин правопорушення.

Не погоджується суд і з твердженням захисту про відсутність доказів факту пошкодження транспортних засобів. З матеріалів справи вбачається, що за результатами ДТП складено схему місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовано і відображено взаємне розташування транспортних засобів та наявні на них пошкодження. Потерпілі у судовому засіданні підтвердили факт зіткнення та наявність механічних пошкоджень транспортних засобів. Зокрема, ОСОБА_1 пояснив обставини зіткнення автомобіля «Volkswagen» з його «Toyota Camry», а ОСОБА_2 після події бачила автомобіль «Toyota Camry» зі значними пошкодженнями та інші транспортні засоби, які були учасниками ДТП.

При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили, що були присутні під час складання схеми місця ДТП, працівники поліції оглядали транспортні засоби та самостійно фіксували виявлені пошкодження, які були візуально помітними. Потерпілі також зазначили, що не диктували працівникам поліції відомості щодо характеру та локалізації пошкоджень. Таким чином, твердження захисту про те, що відомості про пошкодження є виключно суб`єктивним припущенням працівників поліції, не знаходить свого підтвердження.

Сам по собі факт відсутності фотознімків або відеозаписів пошкоджень транспортних засобів не свідчить про відсутність таких пошкоджень та не позбавляє схему місця ДТП доказового значення. Суд звертає увагу захисника, що відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюються обставини правопорушення, а перелік таких доказів не обмежується фото- чи відеофіксацією. Схема місця ДТП підлягає оцінці разом з іншими доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями учасників ДТП та показаннями потерпілих, наданими безпосередньо суду.

Той факт, що ОСОБА_3 не підписав схему місця ДТП, також не свідчить про її недопустимість чи недостовірність. Відсутність підпису особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, сама по собі не означає, що відображені у схемі обставини не мали місця, та не спростовує інших доказів, якими вони підтверджуються.

Посилання захисту на те, що судом було відмовлено у витребуванні відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, також не є підставою для закриття провадження. Стороною захисту не наведено обставин, які б свідчили про те, що нею були використані доступні процесуальні способи отримання відповідних матеріалів самостійно та що отримати їх безпосередньо від відповідного органу є неможливим. За таких обставин звернення до суду з вимогою витребувати докази фактично спрямоване на перекладання на суд обов`язку сторони захисту щодо їх первинного отримання та вказує на переслідування мети затягнути судовий розгляд справи задля спливу строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.

Крім того, захисником не обґрунтовано, яке саме конкретне доказове значення для вирішенні справи матимуть запитувані відеозаписи та які саме обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, за їх допомогою підлягають встановленню. Посилання на те, що на відеозаписах «можливо» буде зафіксовано розташування транспортних засобів та процедуру складання протоколу, з урахуванням, що всі відомості містяться у матеріалах справи та відображені на схемі і підтверджені показаннями учасників ДТП, саме по собі не свідчить про обов`язок їх витребування судом.

Зокрема, захисник не довів, яким саме чином за допомогою відеозаписів із портативних відеореєстраторів поліцейських суд має встановити відповідність схеми дорожньо-транспортної пригоди фактичному розташуванню транспортних засобів, оскільки захисником не зазначено, які конкретно дані на відеозаписах можуть бути співвіднесені зі схемою та які обставини вони можуть підтвердити або спростувати.

Поза увагою захисника також залишилось, що показання судом сприймаються лише безпосередньо, а відтак захисник не довів, що дослідження відеозапису усуне суперечності між поясненнями учасників ДТП, якщо такі мають місце. Так само, з огляду безпосереднього отримання судом показань, без належного обґрунтування захисника залишились його твердження про необхідність дослідити пояснення, які надавав притягуваним поліцейським.

При цьому, суд зазначає, що сам по собі факт зазначення у протоколі про здійснення відеофіксації не зумовлює автоматичного обов`язку суду витребувати такі записи за відсутності належного обґрунтування їх доказового значення та неможливості отримання їх стороною захисту самостійно.

Доводи захисника щодо нероз`яснення ОСОБА_3 його прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП, також не є самостійною підставою для закриття провадження у справі. Захист ОСОБА_3 у судовому засіданні здійснював адвокат Винокур В.В., який був присутній при розгляді справи, заявляв клопотання, надавав пояснення та в повному обсязі реалізовував процесуальні права сторони захисту. При цьому судом не встановлено таких порушень процедури оформлення матеріалів справи, які б унеможливлювали встановлення обставин події або свідчили про недопустимість доказів, покладених в основу постанови.

Отже, оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи захисту про недоведеність факту керування ОСОБА_3 автомобілем «Volkswagen» та його непричетність до ДТП спростовуються безпосередніми та узгодженими показаннями потерпілих, схемою місця ДТП.

З викладеного слідує, що ОСОБА_3 , порушуючи вимоги п. 11.4 ПДР України, який передбачає, що водієві на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги, керуючи транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням транспортного засобу, та виїхав на смугу зустрічного руху, та скоїв зіткнення з транспортним засобом ВМW 328і д.н.з. НОМЕР_3 , та з транспортним засобом «Тоуоta Camry» д.н.з НОМЕР_4 , які рухалися в зустрічному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Таким чином з викладеного слідує, що вина ОСОБА_3 , у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

При накладенні адміністративного стягнення відносно ОСОБА_3 , суд враховує характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, які відповідно до ст.ст.34, 35 КУпАП пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_3 , за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Визначаючись з вилом та розміром адміністративного стягнення, яке має понести ОСОБА_3 за вчинене, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23, 33 КУпАП, адміністративне стягнення має на меті виховання особи, яка вчинила правопорушення, а при його накладенні обов`язково враховуються особа порушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.

Позиція сторони захисту у цій справі ґрунтувалась на невизнанні вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення та заперечення самого факту керування транспортним засобом у момент ДТП. Така позиція сторони захисту розцінюється судом не як законна реалізація права на захист, а як свідоме намагання ввести суд в оману та уникнути відповідальності за грубе порушення ПДР, що призвело до тяжких наслідків в рамках адміністративної відповідальності. Невизнання вини та відсутність щирого каяття свідчать про те, що ОСОБА_3 не усвідомив протиправності своєї поведінки. Відтак, застосування виключно грошового стягнення (штрафу) не матиме для нього жодного виховного чи превентивного ефекту.

Порушення п. 11.4 ПДР України (виїзд на смугу зустрічного руху) є одним із найгрубіших та найнебезпечніших правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Своїми ОСОБА_3 створив аварійну ситуацію, що переросла у масштабне зіткнення трьох автомобілів, чим заподіяно матеріальні збитки іншим учасникам руху і завдяки діям водіїв автомобілів «ВМW» та «Тоуоta», ДТП не потягло більш тяжких наслідків у виді людських жертв.

Оскільки ОСОБА_3 продемонстрував нехтування базовими правилами безпеки на дорозі, вчинив ДТП із трьома авто, а після цього виявив повну безвідповідальність, намагаючись приховати факт свого керування, суд вважає, що він створює реальну, підвищену загрозу для суспільства як водій.

Штраф у даному випадку є очевидно м`яким та недостатнім заходом, який не усуне загрози повторення подібної поведінки. Єдиним пропорційним, справедливим та необхідним стягненням, що відповідає особі правопорушника та характеру його дій, є позбавлення права керування транспортними засобами. Такий захід тимчасово вилучить особу з числа учасників дорожнього руху та змусить її кардинально переглянути своє ставлення до безпеки суспільства. Тому, суд вважає, що в даному випадку адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами сприятиме вихованню особи в дусі додержання законів України, тобто формування у нього звички законослухняної поведінки і не бажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_3 , підлягає стягненню сума судового збору.

Керуючись ст.ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

постановив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва

Єдиний унікальний номер справи: №522/12740/26

Номер провадження №3/522/4386/26

Головуючий суддя – Русєва А.С.