Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №522/19921/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19921/25-Е

Провадження № 2-др/522/121/26

Провадження № 2-др/522/123/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Шенцевої О.П.,

при секретарі судового засідання Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви представників про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 522/19921/25-Е за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

26 травня 2026 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

24 червня 2026 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Головіна М.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування заяви вказано, що 26 травня 2026 року Приморським районним судом міста Одеси ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Вказаним рішенням позовні вимоги задоволені частково, проте судом не в повному обсязі було вирішено питання про судові витрати.

Стороною було, надано докази понесених витрат у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України.

В зв`язку з чим, представник просить винести додаткове рішення та стягнути витрати на правову допомогу з відповідача.

24 червня 2026 року до суду від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Савицької О.М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування заяви вказано, що 26 травня 2026 року Приморським районним судом міста Одеси ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Вказаним рішенням позовні вимоги задоволені частково, проте судом не в повному обсязі було вирішено питання про судові витрати.

Стороною було, надано докази понесених витрат у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України.

В зв`язку з чим, представник просить винести додаткове рішення та стягнути витрати на правову допомогу з позивача.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши заяви, суд приходить до наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Судом встановлено, що 26 травня 2026 року Приморським районним судом міста Одеси задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Визнано в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 4,7 м.кв. яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності на транспортний засіб (причіп) марки ПУТНИК, модель 814000, рік випуску – 2014, VIN: НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 . Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) компенсацію вартості частки майна в сумі 105300 (сто п`ять тисяч триста) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати по оплаті послуг оцінювача у розмірі 6750,00 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1847,21 гривень. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Частиною 1 статті 133 ЦПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову - на позивача.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову (ч. 2 ст. 16 ЦПК України).

Одним з основних принципів цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У разі недотримання вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження витрат, які поніс позивач на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 33 від 07.02.2025 року, додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 33 від 07.02.2025 року, та акт прийому-передачі послуг № 1 від 19.06.2026 року та рахунок № СФ-0000105 від 19.06.2026 року на суму 40000 грн.

На підтвердження витрат, які поніс відповідач на отримання професійної правничої допомоги до суду представником відповідача надано договір про надання правової допомоги № 30/10/2023 від 30.10.2023 року, додаткову угоду від 29.10.2025, та акт приймання-передачі наданих послуг (детального опису робіт (наданих послуг) від 22.06.2026 року.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги співмірність суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, враховуючи, наявність усталеної судової практики з розгляду подібних справ, враховуючи, що у вказаній цивільній справі як позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя було задоволено частково, суд приходить до висновку, що заявлені представниками позивача та відповідача вимоги про стягнення витрати на правову допомогу підлягають задоволенню в розмірі по 40000,00 грн., кожній стороні, з подальшим зарахуванням однорідних вимог.

Відповідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України передбачено, що «При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 260, 270, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Головіна М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 та заяву адвоката Савицької О.М., яка діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 522/19921/25-Е за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Зарахувати витрати на правничу допомогу ОСОБА_1 до витрати на правничу допомогу ОСОБА_2 .

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: