Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №459/2516/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/2516/26

Провадження № 2/459/1064/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду із даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 10 464,72 грн заборгованості за договором №75887132 від 02.07.2021, стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову представник зазначив, що 02.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (ануїтет) № 75887132 (надалі - Договір), відповідно до якого позикодавець надав позичальнику у власність грошові кошти без забезпечення на погоджений строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника у сумі 7000,00 грн. Договір було укладено дистанційно в електронній формі. З моменту підписання договору позичальник підтвердив, що вивчив даний договір та Правила надання грошових коштів в позику на умовах ануїтету, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та наслідки укладення йому зрозумілі. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Відповідач не виконує свої зобов`язання не виконує, грошові кошти не повертає, процентів за користування коштами не сплачує. 30.12.2021 було укладено договір факторингу №30-12/2021 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75887132. Окрім цього, 10.01.2023 було укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором №75887132. Представник позивача зазначив, що відповідач належним чином свої зобов`язання не виконує, в результаті чого розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача за Договором становить 10464,72 гривень, з яких: 4215,44 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 6106,76 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги; 123,12 грн – інфляційні збитки; 19,40 грн – нараховані 3% річних. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою від 22.06.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи по суті, який відкладався у зв`язку з неявкою відповідача, про що постановляли ся відповідні ухвали.

15.09.2026 сторони та їх представники у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити у його відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судові засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду. Як вбачається із рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, останні повернулися із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістки скеровувалися на адресу останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №2912704 від 22.06.2026 (а. с. 15). Також виклик відповідача у справі здійснювався через оголошення, розміщене на офіційному веб-порталі судової влади України на підставі ч. 10 ст. 187, ч. 11 ст.128 ЦПК України. Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзив на позов.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд вважає, що відповідач є повідомлений про розгляд справи належним чином.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 21 вересня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 15 вересня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 21 вересня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики (Ануїтет) № 75887132 (надалі - Договір позики № 77745943), який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «44tJY3q0S7», згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 7000,00 грн. зі сплатою процентів, строком на 64 днів до 03.09.2021 (п. п. 2.1,2.2 Договору).

Договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі (п.12 Договору).

Згідно п.1 Договору позикодавець передав позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), без забезпечення, на погоджений умовами договору строк (надалі «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський карткових рахунок позичальника, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався сплачувати проценти позикодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього, правилах, тобто позичальник зобов`язувався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти від суми позики протягом строку позики згідно графіка платежів або достроково.

Згідно пункту 2.3. Договору процентна ставка (базова) в день 1,6 % (фіксована). Знижена процентна ставка/день, % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) становить 1,44 % за кожен день користування позикою. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) становить 2,7 % за кожен день та відповідно до умов Договору не застосовується в період карантину. Також передбачено графік платежів та строк виконання позичальником зобов`язань визначено до 03.09.2021 включно, при цьому платежі передбачені на 17.07.2021, 02.08.2021, 18.08.2021 та 03.09.2021 у розмірі 2 861,24 грн кожен.

У відповідності до пункту 3 Договору позикодавець надав позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

У відповідності до п. 4 Договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дату отримання та повернення.

У відповідності до п.5 п.п.5.1. Договору позичальник ознайомився на сайті https://mycredit. ua/ua/documents license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit. ua/ua/documents license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» («MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «ОН MY FREEDOM (перша позика 0,01%» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» («MYCREDIT»), розміщених за адресою: https://mycredit. ua/ua/akcii/.

Також відповідач погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм, зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п.п.5.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору визначено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у якій відображено основні умови кредитування: дата видачі кредиту — 02.07.2021, сума кредиту за договором — 7 000,00 грн, загальна сума платежів — 11 444,96 грн, з яких 7 000,00 грн становить погашення суми кредиту, а 4 444,96 грн — проценти за користування кредитом. Графіком платежів передбачено здійснення чотирьох платежів по 2 861,24 грн кожен: 17.07.2021, 02.08.2021, 18.08.2021 та 03.09.2021. Реальна річна процентна ставка за договором визначена у розмірі 12 875,44 %. Плата за додаткові та супутні послуги кредитодавця, комісія за надання кредиту та інші платежі за договором не передбачені. Зазначений Додаток № 1 підписаний сторонами в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «44tJY3q0S7».

Довідкою, виданою ТзОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № КД-000163293/ТНПП від 06.05.2026 підтверджено здійснення переказу грошових коштів на банківську картку належну відповідачу № НОМЕР_1 на суму 7000,00 гривень, отримувач ОСОБА_1 , дата платежу 02.07.2021.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» по Договору надані відомості про щоденні нарахування та погашення починаючи з 02.07.2021 року по 30.12.2021, з яких вбачається, що загальна заборгованість відповідача станом на 30.12.2021 становить 10322,20 грн, з яких: 4215,44 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 6106,76 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

30.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) було укладено Договір факторингу №30-12/2021, за умовами якого клієнт зобов`язувався відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язувався, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту і стати новим кредитором, укладеними між клієнтом і боржниками (надалі – Договір факторингу №30-12/2021).

Відповідно до п. 6.1.4. Договору факторингу №30-12/2021 право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування з. моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників (Додаток № 2), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

Відповідно до Акту приймання-передачі реєстру боржників від 30.12.2021 за Договором факторингу №30-12/2021 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3833.

Виконання вищевказаного договору підтверджується платіжним дорученням № 0317260000 від 30.12.2021, актом приймання-передавання реєстру боржників та самим реєстром боржників від 30.12.2021.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №30-12/2021 ТОВ «Вердикт капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором на суму 10 322.2 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4215,44 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом – 6106,76 грн.

В подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступає шляхом продажу ТОВ «Коллект центр» належні ТОВ «Вердикт капітал», а ТОВ «Коллект центр» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги ТОВ «Вердикт капітал» до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього Договору (надалі - Договір про відступлення права вимоги №10-01/2023).

У п.2.1. Договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 визначено, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - боржники, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору (надалі також - реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «основні договори», надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Згідно п.5.2 Договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4).

Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором №10-01/2023 ТОВ «Вердикт Капітал» передав, а ТОВ «Коллект Центр» прийняв Реєстр боржників кількістю 207 307.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору №10-01/2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором на суму 10464.72 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4215,44 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 6106,76 грн - заборгованість за нарахованими процентами, відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України – 142,52 грн.

Позивач до позовної заяви долучив свій розрахунок заборгованості, складений станом на 03.06.2026, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» становить 10464,72 гривень, з яких: 4215,44 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 6106,76 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги; 3 % річних розраховані за період з 10.01.2023 по 03.06.2026 -19,40 грн, інфляційні збитки розраховані за період з 10.01.2023 по 03.06.2026 – 123,12 грн.

Позивач просить стягнути вказану заборгованість із відповідача, оскільки добровільно свої зобов`язання останній не виконує.

При ухваленні даного рішення суд керується наступними нормами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 526, 530, 623, 625 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 02.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики (Ануїтет) № 75887132 (надалі - Договір позики № 77745943), який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «44tJY3q0S7», що відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі договір позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку № НОМЕР_1 на суму 7000,00 гривень, що підтверджується довідкою виданою ТзОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № КД-000163293/ТНПП від 06.05.2026.

Отже, відповідач добровільно виразив свою волю на укладання Договору відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши у подальшому кредитні кошти на свій рахунок.

Із матеріалів справи, а саме із відомостей про щоденні нарахування відсотків, складенихї первісним кредитором ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» вбачається, що відповідач приступив до виконання умов Договору, здійснюючи часткові платежі у загальній сумі 4 633,10 грн, зокрема 17.07.2021 у сумі 2870 грн, 10.08.2021 у сумі 1 722,88 грн., 22.08.2021 у сумі 40,22 грн, що підтверджує факт укладення ним договору, розуміння його умов та отримання кредитних коштів.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.

Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений укладено електронний договір позики відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в даних Договору та приступив до виконання даного Договору оскільки вносив кошти на погашення кредитної заборгованості.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за вищевказаними договорами не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Так, із відомостей про щоденні нарахування та погашення, складених первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» по Договору вбачається, що загальна заборгованість відповідача станом на 30.12.2021 становить 10322,20 грн, з яких: 4215,44 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 6106,76 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Також, позивач до позовної заяви долучив свій розрахунок заборгованості, складений станом на 03.06.2026, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» становить суму 10464,72 гривень, з яких: 4215,44 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 6106,76 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги; 3 % річних розраховані за період з 10.01.2023 по 03.06.2026 -19,40 грн, інфляційні збитки розраховані за період з 10.01.2023 по 03.06.2026 – 123,12 грн.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

Доказів повернення відповідачем ОСОБА_1 отриманої у позику за вказаним договором грошової суми, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту з урахуванням часткової сплати в сумі 4215,44 грн є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4215,44 гривень слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав та користувався кредитними коштами у сумі 7000,00 грн., однак в добровільному порядку не повернув.

Згідно пункту 2.3. Договору, процентна ставка (базова) в день становить 1,6 % (фіксована). Знижена процентна ставка/день, % (застосовується у відповідності до умов програми лояльності) становить 1,44 % за кожен день користування позикою.

У відповідності до п.4 Договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дату отримання та повернення, на залишок позики.

Згідно Договору встановлений строк кредитування 64 дні, отже дата повернення кредиту 03.09.2021, що відображено у графіку платежів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, первісним кредитором нараховані проценти за період з 02.07.2021 по 30.12.2021 за зниженою процентною ставкою – 1,44% у сумі 6106,76 грн з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості у сумі 1848,54 грн.

Наведене свідчить, що позивач здійснив нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, передбаченого Договором.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та змінив дату повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Так, у пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку та зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд вважає, що оскільки відповідно до п. 2.3 Договору строк кредитування визначено 64 дні, тобто з 02.07.2021 по 03.09.2021, тому правові підстави для стягнення заборгованості по процентах за користування позикою з 03.09.2021 по 30.12.2021 (включно) відсутні.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом існує лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Саме по собі положення договору про його дію до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань не свідчить про продовження строку кредитування та не надає кредитодавцю права нараховувати договірні проценти після спливу встановленого договором строку. Позов не містить вимоги про застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання.

З урахуванням наведеного, судом проведено арифметичний перерахунок заявленої до стягнення заборгованості за процентами за користування позикою з урахуванням здійснених відповідачем оплат за результатами яких заборгованість відповідача по процентах становить 3 273,64 грн.

Щодо вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних збитків розрахованих за період з 10.01.2023 по 03.06.2026 суд зазначає наступне.

Так, статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, заявляючи зазначену вимогу, позивачем не враховано положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який поширюється на спірні правовідносини, ОСОБА_1 , як позичальник звільнений від обов`язку сплати на користь позивача санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання за вищевказаним Договором, оскільки такі санкції нараховані позивачем під час дії воєнного стану.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних збитків за період з 10.01.2023 по 03.06.2026 є необґрунтованими та не відповідають приписам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому до задоволення не підлягають.

Даючи оцінку переходу права вимоги до позивача, суд виходить із наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Позивачем надано докази переходу до нього права вимоги за Договором, що підтверджується укладеним 30.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» Договору факторингу №30-12/2021, 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» Договору про відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01, у результаті чого ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором.

Вищевказані договір факторингу та договір про відступлення прав вимоги є дійсними та чинними, відомостей про те, що вони оскаржувались в судовому порядку відсутні.

Відтак, суд погоджується з доводами щодо переходу до ТОВ «Коллект центр», як до нового кредитора, права вимоги до відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вищевказаними Договорами.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики (ануїтет) № 75887132 від 02.07.2021 у загальному розмірі 7 489, 08 гривень, з яких: 4215,44 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 3 273,64 грн - заборгованість за нарахованими процентами

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов до наступних висновків.

Представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн 2662,40 грн судового збору.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн матеріали справи містять: договір N01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 з додатками;заявки про надання юридичної допомоги №567 від 01.05.2026 згідно з якою сторони договору погодили надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 загальною вартістю 9000 грн.

Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов`язані з наданою правничою допомогою адвокатом.

Варто зауважити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відтак, враховуючи вищевикладене, перевіривши зміст наведених документів, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, яка не є складною та є однотипною для адвоката, розглядалася така у спрощеному позовному провадженні, що не потребує значного витрачання часу адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судових засіданнях представник позивача не брав, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню, в розмірі 5000,00 гривень.

Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідачки судового збору, суд враховує, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1 905, 35 гривень, виходячи з такого розрахунку: 7 489,08 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 10 464,72 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40 гривень (сума сплаченого судового збору).

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279,280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором позики (Ануїтет) № 75887132 від 02.07.2021 у загальному розмірі 7 489 (Сім тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 08 копійок, з яких: 4215,44 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 3 273,64 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 1 905 (Одна тисяча дев`ятсот п`ять) гривень 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В решті позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 21.09.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ: 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306),

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович