Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №464/5260/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/5260/26

пр.№ 3/464/1988/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 року м. Львів

Суддя Сихівського районного суду м. Львова Сабара Л.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , громадянки України, працюючої головним бухгалтером ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП,

встановила:

ОСОБА_1 , будучи посадовою особою підприємства, несвоєчасно подав платіжні доручення на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

Правопорушення вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_1 , будучи головним бухгалтером ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», що за адресою: м. Львів, вул. вул. Зелена, 301, порушила ведення бухгалтерського та податкового обліку в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 188 194 грн за 2019 рік чим порушила п.п. 39.1.2, п.п. 39.1.3, п. 39.1, ст. 39, п.п. 39.3.2.3, п.п. 39.3.2.4, п.п. 39.3.2.9, п.п. 39.3.2, п.п. 39.3.9, п. 39.3 ст. 39, п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.5.1, п.п. 140.5.2, п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України.

27.07.2026 від захисниці Маричевої О.О. надійшли письмові пояснення зі змісту яких вбачається, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» оскаржує Акт перевірки від 07.05.2026. Окрім того покликається на те, що строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності сплив. Відтак просить провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити.

10.09.2026 від захисниці Маричевої О.О. надійшло клопотання про долучення доказів. Окрім того, просила провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити.

Особа яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисниця Маричева О.О. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП неявка особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Відтак, зважаючи на те, що ОСОБА_1 та її захисниця Маричева О.О. своєчасно повідомлені про місце і час розгляду справи і від них не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, вважаю за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Дослідивши письмові матеріли справи, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, відповідальність за вказаною частиною статті настає у разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Відповідно до змісту п. 86.1. ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. В силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № П/811/2893/14.

Разом з тим, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Як випливає зі змісту наведеної норми, у разі виявлення під час проведення податкових перевірок будь-яких порушень правил ведення податкового обліку контролюючий орган (зокрема, орган державної податкової служби) зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, що залишилася невідображеною платником податків через виявлені порушення, незалежно від причин таких порушень.

Реалізація обов`язку контролюючого органу щодо визначення платникові податків відповідних грошових зобов`язань відбувається шляхом вручення (надсилання) платникові податків податкового повідомлення-рішення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового Кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків (п. 56.17 ст. 56 ПКУ).

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В силу вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Згідно із ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, на даний час ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» в судовому порядку оскаржує податкові повідомлення-рішення, кінцеве рішення по справі не прийнято, таким чином наявні підстави для висновку про те, що в ході перевірки не всі обставини було досліджено, а відтак відсутній склад адміністративного правопорушення.

Статтею 247 КУпАП врегульовано питання закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Згідно положень вказаної статті встановлюються обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, аналізуючи здобуті докази, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, а відтак провадження підлягає закриттю .

Окрім того, згідно п. 7 ст. 247 КУпАП до підстав, за наявності яких провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, віднесено закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження можливе за наявності наступних умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення, закінчення встановленого законом тримісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня виявлення правопорушення.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими доказами, долученими до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що подія, інкримінована ОСОБА_1 , виявлена 07.05.2026. Водночас, матеріали справи про адміністративне правопорушення на розгляд суду надійшли 20.07.2026. Відтак з урахуванням заходів суду спрямованих на належне повідомлення ОСОБА_1 , строк для накладення адміністративного стягнення сплив 07.08.2026, оскільки відомості про належне повідомлення такої надійшли до суду 03.08.2026.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 163-1, 247, 251, 283, 284 КУпАП, суддя,

постановила:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та закінченням строків притягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Людмила САБАРА