Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №464/5455/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5455/26

пр.№ 2-о/464/243/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі: головуючої судді – Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання – Гуцул В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

заявники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою подружжя про розірвання шлюбу, зареєстрованого 11 жовтня 2008 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 3128.

Подану заяву обґрунтовують тим, що з 11.10.2008 перебувають у шлюбі, за період якого у них народилося двоє дітей: малолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, не підтримують подружніх стосунків, шлюб існує формально, тому наполягають на розірванні шлюбу.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 29.07.2026 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Заявники в судове засідання не з`явились, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутність.

Враховуючи неявку сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Приписи законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно з ч. 3 ст. 293 ЦПК України та п. 4 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає у порядку окремого провадження справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, що має неповнолітніх дітей.

Статтею 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 24 СК України, в якій також зазначено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до приписів Сімейного кодексу України, шлюб може бути розірвано за рішенням суду за заявою подружжя, яке має дітей.

Статтею 109 СК України передбачено, що подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Як визначено ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 11.10.2008, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 11 жовтня 2008 року уклали шлюб, зареєстрували такий у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 3128. У зв`язку із державною реєстрацією шлюбу, дружині (заявниці) присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».

В подружжя є спільні діти: неповнолітня донька – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітній син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 13.12.2011 та НОМЕР_3 від 03.03.2015.

08.07.2026 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про визначення місця проживання та виховання дітей, посвідчено такий приватним нотаріусом Петелькою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1141.

Як вбачається зі змісту Договору від 08.07.2026, сторони дійшли згоди про те, що їхні діти, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , будуть почергово проживати з матір?ю та батьком, за місцями їхнього проживання, проводячи час порівну з кожним із батьків відповідно до усної домовленості між батьками. У період проживання дітей з одним із батьків саме цей із батьків забезпечує їх належне виховання, догляд, утримання та несе поточні витрати, пов?язані із забезпеченням повсякденних потреб дітей.

Згідно п. 10 вказаного договору, оскільки кожен із батьків здійснює самостійне утримання дітей, які проживають разом із ним, сторони підтверджують відсутність взаємних майнових претензій щодо сплати аліментів на момент укладення цього Договору. До зміни місця проживання дітей або інших істотних обставин сторони не звертатимуться з вимогами про стягнення аліментів одна до одної. Це положення не позбавляє права на звернення за стягненням аліментів у випадках, передбачених законодавством України.

Оцінка суду.

Судом встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі заявників, не порушує їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Окрім того, між ними втрачене взаєморозуміння та почуття любові, примирення подружжя та збереження шлюбно-сімейних стосунків між ними не можливе і суперечить інтересам подружжя.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб», розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК України), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе і такі обставини суперечать інтересам заявників, а відтак шлюб необхідно розірвати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 247, 259, 263-265, 268, 293, 352-355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

заяву задовольнити.

Шлюб, укладений 11 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 3128 - розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 18 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Заявниця: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Головуюча Людмила САБАРА