Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №308/12611/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12611/26

3/308/3979/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 122-4 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №750260 від 20.08.2026 вбачається, що 27.07.2026 о 09 год. 24 хв. в м. Ужгороді, вул. Тиводара Легоцького, 80, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Jeep Renegade», номерний знак НОМЕР_1 , будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, не залишилась на місці пригоди та не повідомила орган поліції, чим порушила вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомлено.

Водночас, 21.09.2026 до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Соколова О.В. про розгляд справи без їх участі. При розгляді справи просив врахувати клопотання про закриття провадження, згідно з яким просить провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона не знала про факт наїзду чи зіткнення через мінімальний дотик до автомобіля «Skoda–Karoq», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 . Про відсутність у водія ОСОБА_1 умислу на залишення місця пригоди та наявності об`єктивної неможливості усвідомлення самого факту зіткнення свідчить наступне: дотик був настільки незначним, що водій його не відчула через особливості підвіски та шумоізоляції автомобіля «Jeep–Renegade». Цей автомобіль є позашляховиком, його енергоємна підвіска забезпечує плавність ходу та добре відпрацьовує процес гасіння, пом`якшення або поглинання різких коливань, вібрацій і механічних ударів у якійсь системі чи пристрої. Зіткнення було непомітним для водія з огляду на наступні чинники: висока посадка: водій сидить вище від дороги і менше відчуває низькі поштовхи; шумоізоляція: сучасні матеріали в салоні гасять звуки і легкі вібрації від удару; маса та бампери: міцні бампери з пластику та велика вага машини поглинають енергію слабкого дотику. Тобто, водій ОСОБА_1 дійсно не знала і не могла знати про незначний дотик її автомобіля з іншим, як і не могла мати умислу на втечу (залишення місця пригоди). Саме відсутність умислу на втечу переконливо доводиться відеореєстрацією події, з якої вбачається, що динаміка руху були незмінною: умисна втеча зазвичай супроводжується різким прискоренням або маневрами. З відеозапису пригоди вбачається, що водій ОСОБА_1 , маючи намір припаркуватись в просторі між автомобілем «Skoda–Karoq», р.н.з. НОМЕР_2 , та трав`яним газоном, акцентувала свою увагу на наїзд заднім лівим колесом на бордюр газону. І, побачивши, що її автомобіль не вписується в поворот, припинила виконання маневру, і увімкнувши передачу заднього ходу, обійняла початкову позицію і продовжувала рух з малою швидкістю, у звичному темпі, що є підтвердженням того, що вона навіть не здогадувалися про інцидент.

Крім того, згідно з протоколом про адміністративне порушення від 20.08.2026 серії ЕПР1 №750250, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Jeep–Renegade», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетною до ДТП, не залишилась на місці пригоди 27 липня 2026 року о 09 год 24 хв. Тоді як згідно з протоколом від 20.08.2026 серії ЕПР1 №750249, ДТП мала місце 27 липня 2026 року о 09 год 27 хв. (на три хвилини пізніше залишення місця цього ж ДТП). Це груба та очевидна суперечність, що свідчить про неповноту, упередженість та недостовірність складених матеріалів, і є прямою підставою для закриття справи за відсутністю складу правопорушення. Адже водій ОСОБА_1 фізично не могла залишити місце пригоди (о 09 год. 24 хв.), до того, як сама пригода взагалі відбулася (о 09 год. 27 хв.). Фактично особа звинувачується у події, яка на момент «втечі» ще не існувала в юридичній площині.

За таких обставин, вважаю за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 та її захисника на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Зазначена стаття передбачає настання адміністративної відповідальності в разі настання дорожньо-транспортної пригоди та залишення її учасниками місця пригоди.

Суб`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення передбачає прямий умисел.

Пунктом 2.10 «а» Правил дорожнього руху визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Сукупність зібраних у справі доказів не є достатньою для висновку про те, що ОСОБА_1 27.07.2026 о 09 год. 24 хв. в м. Ужгороді, вул. Тиводара Легоцького, 80, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Jeep Renegade», номерний знак НОМЕР_1 , будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, не залишилась на місці пригоди та не повідомила орган поліції.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №750260 від 20.08.2026, складеного за ст. 122-4 КУпАП, додано копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №750279 від 20.08.2026, складеного за ст. 124 КУпАП, схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, письмових пояснень ОСОБА_2 від 27.07.2026; рапорту старшого інспектора ВСОБ УПП в Закарпатській області ДПП капітана поліції Горохова С. від 27.07.2026; рапорту інспектора взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП лейтенанта поліції Пилипів Н. від 30.07.2026.

За своїм призначенням протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів ст. 251 КУпАП наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний єдиним належним доказом у даній справі, у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Вищенаведені докази не підтверджують зміст один одного та у своїй сукупності на основі їх логічного аналізу та взаємозв`язку поза розумним сумнівом не доводять те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем умисно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої вона була причетною, за обставин, які викладені у протоколі.

Враховуючи те, що причетність ОСОБА_1 до інкримінованого їй правопорушення заперечує, відсутні підстави для висновку про порушення нею вимог п. 2.10 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З огляду на викладене, з точки зору достатності доказів, матеріали справи не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, приходжу до переконання, що провадження у даній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП слід закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 122-4, 247 п. 1, 252, 280, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.М. Світлик