Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №304/1322/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1322/26 Провадження № 3/304/564/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал в залі суду м.Перечин (протокол серії ЗхРУ № 005994Е від 29.06.2026), який надійшов з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця смт.Великий Березний Ужгородського району Закарпатської області, одруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , начальника радіолокаційної станції, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_2 ,

за ч.1 ст.185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

29 червня 2026, о 15-10 годин на околиці населеного пункту с.Дубриничі (Ужгородського району Закарпатської області) на відстані 7000 метрів до державного кордону в межах контрольованого прикордонного району, в районі 202 прикордонного знаку був затриманий громадянин України ОСОБА_2 прикордонним нарядом «Група реагування» та ОСОБА_2 здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків в прикордонному наряді «Контрольний пост», пов`язаних з охороною державного кордону, а саме: не виконав законну, неодноразово повторену вимогу показати багажне відділення свого транспортного засобу марки «Шкода» реєстраційний номер НОМЕР_3 відмовився та проігнорував, вдавався до втечі від прикордонного наряду на автомобілі, проте був затриманий прикордонним нарядом «Група реагування», чим порушив вимоги ч.2 ст.23,ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу» від 03.04.2003 року та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.185-10 КУпАП.

В судові засідання, призначені на 13.07.2026 року, 20.07.2026 року, 1.08.2026 року, 20.08.2026 року, 18.09.2026 року ОСОБА_2 повторно не з`явився, про день та час проведення судового розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку адресату смс-повідомлень, які є в матеріалах справи (а.с.11-14), проте про причини неявки суду не повідомлено, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано, заперечень на складений протокол про адміністративні правопорушення на адресу суду ОСОБА_2 не подано.

Враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 , на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ч.1 ст.185-10 КУпАП не відноситься до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Повно та всебічно вивчивши надані матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.185-10 ч.1 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає злісній непокорі законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Об`єктивна сторона складу вищезазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: або охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.1 статті 185-10 КУпАП являє собою штраф від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 005994Е від 29.06.2026 року, складеного помічником начальника відділу з адміністравно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_3 , встановлено, що 29.06.2026, о 15-10 год. на околиці населеного пункту село Дубриничі (Ужгородського району Закарпатської області) на відстані 7000 метрів до державного кордону в межах контрольованого прикордонного району, в районі 202 прикордонного знаку затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» громадянин України ОСОБА_2 , який здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків в прикордонному наряді «Контрольний пост», пов`язаних з охороною державного кордону, а саме: не виконав законну, неодноразово повторену вимогу показати багажне відділення свого транспортного засобу марки «Шкода» реєстраційний номер НОМЕР_3 відмовився та проігнорував, вдавався до втечі від прикордонного наряду на автомобілі, проте був затриманий прикордонним нарядом «Група реагування», та своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ч.2 ст.23, ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу» від 03.04.2003 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії № 005994Е від 29.06.2026 року за ч.1 ст.185-10 КУпАП (а.с.1), протокол про адміністративне затримання громадянина України ОСОБА_2 від 29.06.2026 року (а.с.2), протокол про особистий огляд, огляд речей та вилучення речей і документів від 29.06.2026 року та з якого вбачається, що у ОСОБА_2 в ході огляду було виявлено та вилучено для тимчасового зберігання: мобільний телефон « ІНФОРМАЦІЯ_4 », військовий квиток серії НОМЕР_4 від 05.10.2011, виданий ІНФОРМАЦІЯ_5 , годинник (а.с.3), копію військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого 05.10.2011 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.4), рапортом техніка відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ОСОБА_4 від 29.06.2026 (а.с.5), письмові пояснення ОСОБА_2 від 29.06.2026 року, в яких останній зазначає, що о 14-30 год. біля населеного пункту Перечин на блокпості прикордонної служби було зупинено транспортний засіб «Шкода» реєстраційний номер НОМЕР_3 . Працівник прикордонної служби попросив показати документи, що посвідчують особу, на що ним було показано військовий квиток, зробили поверхневий огляд транспортного засобу. Працівники прикордонної служби запропонували відкрити багажне відділення автомобіля, на що він відмовився представляти прикордонній службі, спираючись на Постанову № 1147, в якій не вказано що він має відкрити багажне відділення, та він поїхав. Через 500-700 метрів він побачив у дзеркало заднього виду автомобіль прикордонної служби, потім вибрав безпечне місце та зупинився. Злісної непокори не вбачає, оскільки вважає, що виконав всі вимоги (а.с.6); схему затримання громадянина України (а.с.7); заяву ОСОБА_2 про отримання електронних повісток (а.с.8) та суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП підтверджується дослідженими та проаналізованими матеріалами справи, при цьому будь-яких скарг на дії працівників прикордонної служби від ОСОБА_2 не надходило, оскільки таких суду не надано та в ході розгляду справи останнім не підтверджено, та суд вважає, що в діях ОСОБА_2 є склад інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Також слід зазначити, що Законом України № 1897-IX від 15.12.2021 року внесено зміни до Закону України «Про Державну прикордонну службу України», зокрема, пункт 15 частини першої статті 20 викладено у наступній редакції: «15) здійснювати на підставах та в порядку, встановлених законодавством, візуальний огляд осіб, речей, товарів (вантажів), транспортних засобів (поверхнева перевірка), а так само особистий огляд затриманих осіб та огляд і, в разі потреби, вилучення речей, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду життю і здоров`ю людини».

Отже, вказаним Законом України, прикордонники отримали право здійснювати на підставах та в порядку, встановлених законодавством, візуальний огляд осіб, речей, товарів (вантажів), транспортних засобів (поверхнева перевірка), а так само особистий огляд затриманих осіб та огляд і, в разі потреби, вилучення речей, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду життю і здоров`ю людини.

Вказаний Закон України «Про Державну прикордонну службу України» доповнено статтею21-7 «Підстави та порядок здійснення поверхневої перевірки».

Відповідно до внесених змін поверхнева перевірка здійснюється щодо осіб, речей, товарів (вантажів) і транспортних засобів, які перебувають у контрольованому прикордонному районі, в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України або контрольному пункті в`їзду-виїзду.

Поверхнева перевірка може здійснюватися у таких випадках:

1) у разі порушення особою чи спроби особи порушити прикордонний режим, режим у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, режим у контрольних пунктах в`їзду-виїзду або зашкодити інтересам національної безпеки України;

2) у разі перебування особи в межах прикордонної смуги без відповідного дозволу;

3) у разі наявності підстав вважати, що в транспортному засобі перебуває правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;

4) у разі наявності підстав вважати, що в особи чи в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю і здоров`ю людини;

5) якщо транспортний засіб або річ особи є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходяться в місці, в якому могло бути вчинено правопорушення;

6) в інших випадках, передбачених законодавством або рішенням суду.

Поверхнева перевірка полягає у здійсненні візуального огляду особи, у тому числі проведенні по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, а також візуального огляду речей особи для перевірки наявності речей, обіг яких заборонено чи обмежено або які становлять загрозу життю і здоров`ю такої особи або інших осіб.

Поверхнева перевірка проводиться військовослужбовцями і працівниками Державної прикордонної служби України однієї статі з особою, стосовно якої проводиться така поверхнева перевірка.

У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-яка уповноважена посадова особа Державної прикордонної служби України, за умови використання спеціального приладу або засобу.

Поверхнева перевірка речей або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду чи візуального огляду вмісту особистих речей, салону, багажника, підкапотного простору транспортного засобу та вантажів (товарів та інших предметів), що переміщуються у такому транспортному засобі, без втручання в їх конструктивні особливості та без порушення цілісності пакування.

Під час поверхневої перевірки військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України мають право вимагати відкрити сумку, рюкзак, портфель, мішок чи інші засоби переміщення речей, капот, кришку багажника або двері салону транспортного засобу, показати вміст кишень одягу особи, стосовно якої проводиться перевірка, а особа зобов`язана показати, відповідно, вміст особистих речей, кишень, надати доступ до конструктивних елементів транспортного засобу, забезпечити відкриття капоту, кришки багажника або дверей транспортного засобу, причепу, вантажу (контейнера).

Отже, враховуючи викладене, відмова ОСОБА_2 виконати законні вимоги працівника Державної прикордонної служби України, які полягали у вимозі відкрити багажне відділення автомобіля, тягнуть за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.185-10 КУпАП як: злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.

З огляду на викладені обставини, в судовому засіданні достовірно встановлено, що громадянин України ОСОБА_2 здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПСУ під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною кордону, а саме: не виконав законну, неодноразово повторену вимогу показати багажне відділення свого транспортного засобу марки «Шкода» реєстраційний номер НОМЕР_3 , вказану вимогу проігнорував та на автомобілі вдався до втечі від прикордонного наряду, та своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ч.2 ст.ст.23,34 Закону України «Про державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 року, а отже в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Відповідно до ч.1,2 ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Вирішуючи питання про міру та вид адміністративного стягнення, відповідно до ст.33 КУпАП, суддя враховує характер та обставини вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, вік, сімейний та майновий стан, а також відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, та суд вважає, що до ОСОБА_2 підлягає застосуванню адміністративне стягнення у виді штрафу, що є достатнім для виховання зазначеної особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як ним, так і іншими особами.

Приймаючи до уваги характер та обставини скоєного адміністративного правопорушення, ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , суд враховує особу правопорушника, його вік, матеріальний та сімейний стан, а також приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_2 протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався, на утриманні ОСОБА_2 неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб не має, оскільки інших відомостей матеріали справи не містять та враховуючи відсутність обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.185-10 КУпАП, у його мінімальному розміру, а саме п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.185-10 ч.1, 40-1, 221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя –

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати ОСОБА_5 адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі - 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Адміністративний штраф сплачувати: ГУК у Закарпатській області/Перечинська тг/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, банк отримувача – казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA398999980313080106000007379, призначення платежу: «адміністративний штраф та інші санкції», код 21081100.

Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір в дохід держави в сумі – 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (Отримувач - ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Роз`яснити правопорушнику, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч.2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Перечинського районного суду Ю.В. СИДОРЕНКО

Закарпатської області