Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №303/1777/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/1777/26

2/303/786/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Досяк Т.М.

прокурора Лазорик Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Болехівської міської ради, з участю прокурора Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 зверувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні виммоги: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Болехівської міської ради, з участю прокурора Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що позивач із 2009 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 у м.Мукачево Закарпатської області. Під час спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часом стосунки між сторонами зіпсувалися, почали виникати сварки, з незрозумілих причин відповідачка перестала виконувати батьківські обов`язки. У 2016 році під час сварки, відповідачка вигнала позивача із дитиною з будинку. Забравши речі та дитину, позивач повернувся в с.Благодатне Скадовського району Херсонської області, де і раніше проживав. У цьому селі він з дитиною проживав до 2022 року, він сам її утримував, виховував та доглядав. Протягом шести років відповідачка жодного разу не бачила дитину, не спілкувалася з нею, тобто припинила з нею будь-яке спілкування і не вчинила жодних дій для повернення дочки, жодного разу не надала коштів на утримання дитини.

У лютому 2022 року після повномасштабного вторгнення росії в Україну, с.Благодатне, Херсонської області відразу було окуповане російською армією. Тоді він вперше за тривалий період подзвонив відповідачці і попросив задля безпеки їхньої дочки забрати її до себе на деякий час у м.Мукачево чи за кордон. Однак, відповідачка сказала, що вона вже перебуває за кордоном і відмовилася забрати дитину до себе.

Отже, враховуючи те, що регіон, в якому він з дитиною проживав окупувала російська армія і проживати там було небезпечно, позивач разом з дитиною з 2022 року, як внутрішньо-переміщені особи, виїхали до м.Болехів, Калуського району, Івано-Франківської області, де проживають і по теперішній час. Позивач продовжив сам виховувати, утримувати та доглядати дочку. У будинку, де вони проживають, для дочки облаштована кімната із спальним місцем, має куток для навчання, відпочинку та ігор.

Весною 2025 року, відповідачка вперше, за майже 10 років, згадала про свою дитину і подзвонила їй і повідомила, що хоче з нею зустрітися. Ні позивач, ні дитина не заперечували щодо цієї зустрічі. Тому, відповідачка приїхала в м.Болехів, де позивач з дитиною проживає, зустрілася з дочкою та переконала її поїхати до неї у гості на деякий час. Дочка спочатку не погоджувалася, але зрештою погодилася. Дочка ОСОБА_3 перебувала у відповідачки декілька місяців. Перших декілька тижнів відповідачка нормально відносилася до дочки, а далі почала обзивати, ображати, бити і не дозволяла повернутися до позивача. Крім цього, перебуваючи у ОСОБА_2 у м.Мукачево, дитина декілька місяців не відвідувала школу, а весь час перебувала у квартирі. Із дитиною позивач не міг вільно спілкуватися, оскільки всі розмови проходили під наглядом відповідачки. Коли позивач телефонував відповідачці запитати, як справи у дочки і коли вона повернеться додому, то отримував відповідь, що все добре і дитина хоче проживати з нею і до позивача повертатися не буде. Спочатку дочка, щоб не засмучувати позивача, нічого про конфлікти з відповідачем не говорила, але коли вже не змогла більше зносити сварки та приниження, повідомила про це позивача. Останнє, що повідомила дитина позивачу, що ОСОБА_2 , після чергової сварки, вигнала її з дому без грошей, одягу і дитина змушена була перебувати на вокзалі цілу добу, поки не повідомила позивача. Після цього, позивач повернув дочку додому у м.Болехів, а відповідачка жодного разу не подзвонила ні позивачу, ні дочці, не з`ясовувала де перебуває неповнолітня дитина, не робила жодних спроб повернути дочку.

На даний час, дочка ОСОБА_3 проживає із позивачем та знаходиться на його повному утриманні. Він забезпечує дочку всім необхідним для нормальної життєдіяльності: купує продукти, сезонний одяг, покриває витрати на медичний догляд, оплачує витрати гуртків, купує інші речі, які необхідні дитині. У свою чергу, відповідачка не бере ніякої участі у вихованні та утриманні дитини, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, хоча має такі можливості, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.04.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі і надано відповадачу право подати відзив на позовну заяву.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подала.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про приичну неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Органу опіки та піклування виконавчого комітету Болехівської міської ради - Досяк Т.М. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Прокурор Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області Лазорик Я.М. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову пославшись на те, що відповідачка намагалася спілкуватися з дитиною і позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується до батьків, які не виконують батьківські обов`язки.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що проживала у с.Благодатне Херсонської області і разом із позивачем переїхали проживати в м.Болехово Івано-Франківської області. Разом із позивачем проживала і дитина. Із самою дитиною вона спілкується. В м.Болехові дитина навчається, завжди охайна. Матір дитини ніколи не бачила, а дитини про матір не розказувала.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що вона проживає із позивачем з 2022 року. Бувало , що відповідачка забирала дитину до себе і говорила, що дитина продовжить навчання у школі. Однак, дитина прожила із матірю три місяці за кордоном і протягом цього часу не навчалася, після чого дитина повернулася до батька.

В судовому засіданні дитина ОСОБА_7 показала, що вона деякий час проживала із матір`ю, однак вона її ображала. У вересні місяці вона мала поступили в колледж на навчання, однак мати заперечила. Просить суд позбавити її матір батьківських прав щодо неї.

Вивчивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, заслухавши пояснення сторін, свідків та аналізуючи в сукупності докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджуються належними у справі доказами, що згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 29.05.2009 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Радгоспне Скадовського району Херсонської області, отримав РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 6, 7).

Із Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 05.08.2010 року батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а.с. 8).

Із акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 18.02.2026 року по місцю проживання ОСОБА_1 , слідує, що останній самостійно займається вихованням та утриманням дитини, а матір дитини участі у вихованні дитини не бере (а.с. 9).

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 14.06.2023 року місце проживання дитини ОСОБА_7 визначено разом із батьком ОСОБА_1 . Одночасно стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 у розмірі 3 000 гривень (а.с. 10, 11).

Згідно Довідок №05 від 28.01.2026 року та №195 від 09.09.2024 року виданих Болехівським ліцеєм №1 «Академічний», ОСОБА_7 навчається у 10-В класі Болехівського ліцею №1 «Академічний», ОСОБА_3 завжди охайна та доглянута. Батько забезпечує її всім, що потрібно дитині для навчання. Батько дитини постійно цікавиться навчанням і вихованням дитини, спілкується з учителями з метою виявити, на що потрібно звернути увагу у навчально-виховному процесі. За час навчання учениці у ліцеї мати дитини жодного разу не прохидила, не дзвонила і не цікавилася успіхами дочки (а.с. 12, 13).

Згідно Довідок №2 від 26.01.2026 року та №3 від 26.01.2026 року ОСОБА_7 у період з 2018-2019 н.р., 2021-2022 н.р. навчалася у Благодатненському ліцеї Скадовської міської ради. На уроки приходила завжди охайна, доглянута. Батько дитини спілкувався з педагогами, цікавився розвитком дитини. Матір дитини контакту із закладом освіти, де вчилася дитина, не підтримувала. Дитину до ліцею приводив і забирав батько. Мати дитини в цей час проживала в іншому регіоні України (а.с. 14, 15).

Із Довідки №1 від 23.03.2023 року виданої Благодатненським старостинським округом Скадовського району Херсонської області вбачається, що неповнолітня ОСОБА_7 проживала в АДРЕСА_1 разом із батьком ОСОБА_1 та була на його утриманні і період з 2018 року по 2022 рік. Місцезнаходження матері дитини невідоме (а.с. 18).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 26.02.2026 року за адресою проживання ОСОБА_1 та його дочки ОСОБА_7 , комісією встановлено, що будинок в якому останні проживають відповідає загальноприйнятним нормам, в кімнатах чисто, тепло, є меблі та побутова техніка. Для виховання та розвитку дитини створені умови, є окрема для неї кімната, окреме місце для сну та відпочинку, шафа для одягу, стіл для навчання, одяг по сезону. Зі слів неповнолітньої дитини її вихованням та утриманням весь час займається батько ОСОБА_1 , із яким і хоче проживати дитина (а.с. 19).

Рішенням виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області №88 від 28.05.2026 року «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 на дочку ОСОБА_7 » затверджено висновок, згідно якого Орган опіки та піклування виконавчого комітету Болехівської міської ради дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , яка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , яка проживає разом із батьком ОСОБА_1 (а.с. 80-84).

Дані правовідносини регулюються Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Також суд звертає увагу на ЗУ «Про охорону дитинства», який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Так, зі ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» вбачається, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч.1 ст.12 даного Закону, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до ч.1 п.2 ст.164 СК України мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно із ч.1 ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. N 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У відповідності до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що «Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей».

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком/матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько/матір ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він/вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Позивач на підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, посилається на те, що відповідач рішення суду по сплаті аліментів на дитину не виконує, тобто не сплачує, внаслідок чого виникла заборгованість, однак належних та достовірних доказів такого факту суду не надав.

Таким чином, в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідач є особою, яка свідомо, умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Не підтверджено належними доказами те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. В даній постанові суд касаційної інстанції підкреслив наступне, що при позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, а також чи попереджувався батько офіційно про необхідність змінити ставлення до дитини. Позиція Верховного Суду у даній справі базується, серед іншого, на рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України».

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно її дочки не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивач не довів та не надав суду докази, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її матері по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку, є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна. Під час розгляду справи не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.164, 165, 166 СК України та ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поклавши на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Болехівської міської ради контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Болехівської міської ради, ЄДРПОУ 04054270, місце знаходження:77202, м.Болехів, вул.І.Франка, 12, Калуський район, Івано-Франківська область.

Прокурор Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області Лазорик Яна Михайлівни, місце знаходження: 89600, м.Мукачево, вул.А.Літуна, 15, Закарпатська область.

Повний текст рішення складено 18.09.2026 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір