Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №534/985/22 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026року

м. Київ

справа № 534/985/22

провадження № 51-2847 км 26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022175520000207, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комсомольськ Полтавської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 березня 2024 рокуОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік з відрахуванням у доход держави 15% із суми його заробітку.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на його користь 85 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 3 795,80 грн матеріальної шкоди.

Вироком Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2026 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано таухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 призначено за ч. 1 ст. 122 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік зпокладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 06 червня 2022, близько 21 год 30 хв., перебуваючи біля кафе-бару «Живе пиво», що розташоване за адресою: Полтавська область, Кременчуцької район, м. Горішні Плавні, вул. Добровольського, 47, під час конфлікту з ОСОБА_7 , завдав останньому два удари рукою, зігнутою в кулак, у праву частину обличчя та лобну ділянку зліва, внаслідок чого потерпілий упав на землю, чим спричинив йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які викликали довготривалий розлад здоров`я.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, ставить питання про зміну вироку апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування зазначає, що суд апеляційної інстанції, призначивши ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік та звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, помилково зазначив про звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.

У зв`язку з цим просить змінити вирок апеляційного суду, зазначивши, що ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з випробуванням із встановленням іспитового строку на 1 рік.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор доводи касаційної скарги підтримала.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122 КК України, а також вид та розмір призначеного покарання, у касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 438 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Відповідно до ст. 75 КК України суд, призначивши, зокрема, покарання у виді обмеження волі, може звільнити засудженого від його відбування з випробуванням, якщо дійде висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Отже, застосування вказаної норми матеріального права має бути узгоджене з видом покарання, призначеного засудженому судом.

Як убачається з резолютивної частини оскаржуваного вироку, ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 122 КК України призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

Таким чином, саме від даного виду покарання суд мав можливість звільнити ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України з випробуванням із встановленням іспитового строку.

Водночас, апеляційний суд у резолютивній частині вироку зазначив, що ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Зазначене формулювання не відповідає змісту вироку апеляційного суду щодо виду призначеного ОСОБА_6 покарання.

При цьому, з мотивувальної та резолютивної частин вироку однозначно вбачається, що за ч. 1 ст. 122 КК України ОСОБА_6 призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду підлягає зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України в частині застосування положень ст. 75 КК України, а ОСОБА_6 на підставі вказаної норми матеріального права необхідно звільнити від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням із встановленням іспитового строку, що не змінює суті прийнятого судом рішення та не погіршує становища засудженого.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2026 року щодо ОСОБА_6 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням із встановленням іспитового строку на 1 рік.

У решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3