Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №162/643/22 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

Справа № 162/643/22

Провадження № 51-2814км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого (відеоконференція) ОСОБА_6 ,

захисника (відеоконференція) ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030500000093 за обвинуваченням,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя

АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 246, ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Любешівського районного суду Волинської області від 10 березня

2025 року ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 246, ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384 КК України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_6 від покарання за ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

За ч. 3 ст. 246 КК України йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки й на підставі положень ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Частково задоволено цивільний позов Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» до засудженого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та визначено стягнути з останнього на користь Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району 10 036 грн заподіяної шкоди.

На підставі ст. 96-1, 96-2 КК України, ч. 9 ст. 100 КПК України застосовано спеціальну конфіскацію колісного трактора марки «Dongfeng», моделі «244 DG2», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та двохосного саморобного причепа з шинами маркування «ADVANCE 215/75 R 17.5 GL 283А», переданих на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , та вирішено конфіскувати їх в дохід держави. Вирішено долю процесуальних витрат, арештованого майна та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що він близько 05 години 13 серпня 2021 року за попередньою змовою з невстановленою у ході досудового розслідування особою, діючи умисно, маючи злочинний намір, направлений на незаконну порубку дерев на території природно-заповідного фонду та незаконне перевезення незаконно зрубаних дерев, перебуваючи у лісовому масиві у виділах № 61, 55 кварталу № 64 Білоозерського лісництва ДП «Любешівське ЛМГ», які включені до території НПП «Прип`ять-Стохід», розташовані неподалік с. Невір Камінь-Каширського району Волинської області і відповідно до ст. 3 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» відноситься до територій природно-заповідного фонду України, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання; всупереч встановленому порядку заготівлі лісодеревини, незаконно, тобто без спеціального дозволу на використання лісових ресурсів, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом; за допомогою невстановленої органом досудового розслідування бензопили зрізав до ступеня припинення росту, відокремивши їх повністю від кореня, три сироростучих дерева породи «Сосна звичайна» з діаметрами пнів 35 см, 32,5 см, 36 см, тим самим спричинивши шкоду державним інтересам в особі ДП «Любешівське ЛМГ» та навколишньому природному середовищу на загальну суму 10 036 грн.

У подальшому ОСОБА_6 з невстановленою особою розпиляв незаконно зрубані дерева на частини (колоди) довжиною по 125 см в кількості 33-ьох штук, частину з яких завантажив на двохосний саморобний причіп й за допомогою колісного трактора марки «Dongfeng», моделі «244 DG2», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить останньому, перевіз їх в межах лісового масиву кварталу № 64 Білоозерського лісництва ДП «Любешівське ЛМГ».

Однак, усвідомлюючи, що його незаконні дії виявлені працівниками лісової охорони, розвантажив незаконно зрубану деревину (колоди) на лісовій дорозі вищевказаного кварталу та покинув місце події.

Таким чином ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3

ст. 246 КК України, тобто незаконну порубку дерев у лісі, перевезення незаконно зрубаних дерев, вчинені за попередньою змовою групою осіб на території природно-заповідного фонду.

Також ОСОБА_6 о 10:09 13 серпня 2021 року, знаходячись в урочищі «Кулин», неподалік с. Невір Камінь-Каширського району Волинської області, діючи умисно, достовірно знаючи, що відносно нього кримінальне правопорушення не вчинялось, з метою ухилення від відповідальності за вчинення незаконної порубки дерев та перевезення незаконно здобутих дерев, через номер мобільного оператора НОМЕР_2 здійснив дзвінок на номер оператора служби «102», яка забезпечує негайну реєстрацію повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення відповідно до положень ст. 214 КПК України, й усно завідомо неправдиво повідомив орган досудового розслідування про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, зокрема про незаконне заволодіння його транспортним засобом - колісним трактором марки «Dongfeng», моделі «244 DG2», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з двохосним саморобним причепом. Зазначене повідомлення зареєстроване в ІТС ІПНП (журнал єдиного обліку) № 4087 від 13 серпня 2021 року.

Крім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 о 10:42 13 серпня 2021 року, знаходячись в урочищі «Кулин» неподалік с. Невір Камінь-Каширського району Волинської області, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України; достовірно знаючи, що повідомляє відомості, які не відповідають дійсності, свідомо надав уповноваженому дізнавачу - оперуповноваженому СКП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 завідомо неправдиве повідомлення про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, а саме незаконного заволодіння належним йому транспортним засобом - колісним трактором марки «Dongfeng» разом із причепом.

Після цього, ознайомившись зі змістом повідомлення, викладеного уповноваженим дізнавачем у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 13 серпня 2021 року, ОСОБА_6 власноручно підписами у ньому підтвердив дійсність та правильність наданих ним відомостей, в результаті чого відомості про кримінальне правопорушення відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 214 КПК України 14 серпня 2021 року були внесені до ЄРДР за № 12021030530000275 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, й було розпочато досудове розслідування.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1

ст. 383 КК України, тобто завідомо неправдиве повідомлення дізнавачу та органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення.

Крім цього, ОСОБА_6 у період часу з 11:00 до 11:40 25 серпня 2021 року, перебуваючи у службовому кабінеті № 28 приміщення Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області (вул. Шевченка, 6), під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021030530000275 від 14 серпня 2021 року, діючи з протиправним умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи належним чином попередженим про кримінальну відповідальність згідно зі змістом ст. 384 КК України за завідомо неправдиве показання потерпілого, надав слідчому СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 неправдиві показання щодо незаконного заволодіння транспортним засобом - колісним трактором марки «Dongfeng», моделі «244 DG2», синього кольору з причепленою до нього чотирьохколісною гужовою підводою в урочищі «Кулин» неподалік с. Невір Камінь-Каширського району Волинської області, які утворюють склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України. Вказані показання задокументовано у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_6 й долучено до матеріалів кримінального провадження.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1

ст. 384 КК України, тобто завідомо неправдиве показання потерпілого.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_6 та прокурора задоволено частково.

Вирок Любешівського районного суду Волинської області від 10 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 в частині застосування спеціальної конфіскації колісного трактора марки «Dongfeng», моделі «244 DG2», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та двохосного саморобного причепа з шинами маркування «ADVANCE 215/75 R 17.5 GL 283А» скасовано й повернуто зазначене майно ОСОБА_6 .

На підставі ст. 118, 126 КПК України вирішено витрати, пов`язані з залученням експертів, а саме судової товарознавчої експертизи (висновок № СЕ-19/103-21/9818-АВ від 19.11.2021) вартістю 1 029,72 грн та судової товарознавчої експертизи (висновок № СЕ-19/103-21/10029-АВ від 14.12.2021) вартістю 1 201,34 грн, стягнути з ОСОБА_6 на користь держави. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить оскаржуване судове рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо безпідставного виключення судом першої інстанції з обсягу обвинувачення незаконної порубки двох сухостійних дерев породи «сосна звичайна» на території природно-заповідного фонду.

Вважає, що апеляційний суд всупереч вимогам ст. 23, 404, 419 КПК України безпідставно відмовив у повторному безпосередньому дослідженні доказів, не надав належної оцінки зібраним у кримінальному провадженні доказам, не навів мотивів відхилення відповідних доводів апеляційної скарги й фактично обмежився загальними висновками про їх необґрунтованість.

Прокурор зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою протоколи огляду місця події, висновки інженерно-екологічних та інших експертиз, показання працівників лісової охорони, слідчі експерименти, документи лісового господарства та інші докази, які, на його переконання, підтверджують факт незаконної порубки не лише трьох сироростучих, а й двох сухостійних дерев у межах території природно-заповідного фонду.

Крім того, прокурор вважає, що апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при вирішенні питання про спеціальну конфіскацію, оскільки зазначений трактор та причіп були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, належали засудженому й відповідно до положень ст. 96-1, 96-2 КК України і ст. 100 КПК України підлягали спеціальній конфіскації.

На думку прокурора, висновок апеляційного суду про непропорційність застосування спеціальної конфіскації з огляду на співвідношення вартості майна та розміру завданої шкоди суперечить вимогам кримінального закону й не узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02 лютого 2026 року у справі № 669/338/24.

Також прокурор вказує, що призначене ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 246 КК України із застосуванням положень ст. 75 КК України є явно несправедливим через м`якість.

У заперечені захисник просить залишити без задоволення касаційну скаргу прокурора, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала подану скаргу.

Захисник та засуджений заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Крім цього касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, що підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення в цілому.

За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стосовно доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність при вирішенні питання про спеціальну конфіскацію, колегія суддів вважає їх в цілому слушними.

Як убачається з матеріалів провадження, місцевий суд застосував до колісного трактора марки «Dongfeng», моделі «244 DG2», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та двохосного саморобного причепа з шинами маркування «ADVANCE 215/75 R 17.5 GL 283А» спеціальну конфіскацію на підставі статей 96-1, 96-2 КК України й ч. 9 ст. 100 КПК України.

Перевіряючи законність такого рішення за апеляційною скаргою обвинуваченого, апеляційний суд зазначив, що місцевий суд у своєму рішенні дійшов висновку про необхідність застосування на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України, ч. 9 ст. 100 КПК України спеціальної конфіскації, а саме конфіскувати в дохід держави колісний трактор марки «Dongfeng», моделі «244 DG2», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та двохосний саморобний причіп з шинами маркування «ADVANCE 215/75 R 17.5 GL 283А», які були передані на відповідальне зберігання ОСОБА_6 . Разом з цим апеляційний суд звернув увагу на те, що своє рішення суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку фактично не обґрунтував.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги обвинуваченого щодо неможливості застосування спеціальної конфіскації до майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, апеляційний суд зазначив, що посилання апелянта на ті обставини, що ці речі є спільною сумісною власністю подружжя, не є підставою для повернення обвинуваченому конфіскованого трактора та причепу до нього.

Крім того, суд апеляційної інстанції в ухвалі послався на правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02 лютого 2026 року у справі № 669/338/24, згідно з яким, якщо майно, яке було використано як знаряддя чи засіб вчинення кримінального правопорушення, перебуває у спільній власності подружжя і воно було використано одним із подружжя в ході вчинення кримінально-караного діяння, то таке майно підлягає спеціальній конфіскації в повному обсязі, оскільки його власник (той з подружжя, який вчинив кримінальне правопорушення) усвідомлено використав його в протиправних цілях.

Однак, вказуючи на недоцільність застосування спеціальної конфіскації у цьому провадженні, апеляційний суд виходив із принципу пропорційності втручання у право власності.

Співставляючи вартість заподіяної шкоди внаслідок протиправних дій обвинуваченого у сумі 10 036,00 грн та вартість вказаного вище трактора, що становить станом на 13 серпня 2021 року 188 616,00 грн, й вартість причепу - 10 800,00 грн, які належать ОСОБА_6 , апеляційний суд дійшов висновку, що застосування до ОСОБА_6 спеціальної конфіскації майна покладатиме на нього надмірний індивідуальний тягар, а отже порушуватиме справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, тобто буде неспівмірним вчиненому злочину.

Із наведеного вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про неможливість (недоцільність) застосування спеціальної конфіскації до трактора та причепа як таких, що були використані як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, не з мотивів особливостей правової природи цього майна, неможливості застосування до нього спеціальної конфіскації тощо, а саме з огляду на непропорційність втручання у право власності, враховуючи співвідношення вартості конфіскованого майна і розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Верховний Суд не вбачає такий висновок суду апеляційної інстанції належно вмотивованим з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується в разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеними у постанові від 02 лютого 2026 року у справі № 669/338/24, майно, яке перебуває у спільній власності, підлягає спеціальній конфіскації, якщо співвласник, який є правопорушником, використав його як знаряддя чи засіб вчинення кримінального правопорушення.

На підставі належних та допустимих доказів судами встановлено безпосереднє використання ОСОБА_6 трактора марки «Dongfeng», моделі «244 DG2» та двохосного саморобного причепа для вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.

При цьому за своєю правовою природою спеціальна конфіскація не є кримінальним покаранням, її застосування не призводить до збільшення обсягу обвинувачення, а підлягає застосуванню з метою вилучення у засудженого знаряддя вчинення кримінального правопорушення для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що згідно з положеннями статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом береться до уваги, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така конфіскація у конкретній ситуації не порушує справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб.

Тобто при застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних законних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб, покладаючи на особу надмірний індивідуальний тягар.

Однак, колегія суддів касаційного суду вбачає, що вирішення питання щодо пропорційності втручання у право власності особи при вирішення питання щодо застосування спеціальної конфіскації не може обмежено зводитися виключно до арифметичного порівняння вартості майна, яке може підлягати спеціальній конфіскації, з вартістю збитків, завданих вчиненим кримінальним правопорушенням, хоча цей аспект звісно також має значення.

Вирішення вказаного питання потребує, на думку колегії суддів, вмотивованої оцінки значно більш широкого кола фактів, аспектів, обставин, які можуть характеризувати ознаку пропорційності втручання у право власності особи в конкретному випадку, в тому числі аспекти характеру, конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення; аспекти даних про особу винного, зокрема його способу життя, майнового стану, зайнятості, доходу, значимості майна, що підлягає конфіскації, для способу життя винного й інше.

При цьому вочевидь, якщо судом вирішується питання про можливу спеціальну конфіскацію кількох об`єктів, зокрема як у цьому випадку трактора і причепа, таке питання має аналізуватися судом щодо кожного можливого об`єкта спеціальної конфіскації.

Але такий аналіз у рішенні апеляційного суду відсутній, що, на думку колегії суддів касаційного суду, не узгоджується з положеннями ст. 419 КПК України, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду має бути скасована з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо надмірно м`якого покарання засудженому, у тому числі в аспекті необґрунтованості застосування до нього судом положень ст. 75 КК України, колегія суддів касаційного суду вбачає в цілому безпідставними, зокрема з огляду на те, що він раніше не судимий; з огляду на тривалий час, який минув з моменту вчинення засудженим інкримінованих йому діянь, відсутність даних про вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Щодо інших доводів касаційної скарги прокурора, то колегія суддів не вбачає доцільним висловлювати свою позицію стосовно них з метою уникнення впливу на позицію апеляційного суду при новому апеляційному розгляді, оскільки їх вирішення може бути пов`язане з необхідністю встановлення конкретних фактичних обставин на підставі досліджених доказів, що є повноваженнями суду факту, тоді як суд касаційної інстанції є судом права.

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів касаційного суду, суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке могло призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, тому відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 438 КПК України це є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Тому, керуючись положеннями ст. ст. 412, 419, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3