Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №711/2475/21 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 711/2475/21

провадження № 51-2738км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника

ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 жовтня 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 05 травня 2026 року у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 жовтня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

Вказаним вироком також визнано винуватим і засуджено ОСОБА_9 , судові рішення стосовно якого не оскаржуються.

Касаційний розгляд кримінального провадження здійснюється в частині засудження ОСОБА_8 .

Згідно вироку ОСОБА_8 , 16 лютого 2021 року, близько 00:30, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у вестибюлі приміщення комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний наркологічний диспансер», що за адресою: просп. Хіміків, 62, м. Черкаси, висловлюючись нецензурною лайкою на адресу інспекторів екіпажу «ІНФОРМАЦІЯ_2» Управління патрульної поліції в Черкаській області ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які перебували у форменому одязі, під час несення ними служби, умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, наніс удар кулаком правої руки в ділянку лівого ока ОСОБА_10 , заподіявши тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Далі, під час спроби працівниками поліції застосувати до ОСОБА_8 згідно з ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» засіб обмеження рухомості - кайданки, продовжував свій злочинний умисел, висловлюючись нецензурною лексикою на адресу ОСОБА_11 та умисно наніс йому один удар ліктем правої руки в ділянку щелепи справа, заподіявши згідно висновку судово-медичної експертизи легкі тілесні ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 05 травня 2026 року в порядку ч. 2 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (дала - КПК) змінив вирок місцевого суду.

На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК звільнив ОСОБА_8 від відбування призначеного судом першої інстанції покарання, у зв`язку з закінченням строків давності.

В іншій частині вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала і заперечення на касаційну скаргу

Захисник в касаційній скарзі, не погоджується із вироком та ухвалою апеляційного суду стосовно ОСОБА_8 , просить суд касаційної інстанції їх скасувати у зв`язку істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує, що суди не обґрунтували належними доказами винуватість ОСОБА_8 .

Зокрема вказує, що умислу на заподіяння тілесних ушкодження працівникам поліції у нього не було і будь-які докази на підтвердження цього в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Оглянутий судами відеозапис з боді-камери (файл «1_20210216070006000377» DSJX300102 СА 0102) від 16 лютого 2021 року не відображає фактів погроз ОСОБА_8 працівникам поліції та спричинення тілесних ушкоджень останнім.

В судових рішеннях не конкретизовано, де саме на відео видно, що ОСОБА_8 вчиняв активний фізичних вплив з метою протидіяти виконанню службових обов`язків поліцейськими та завдавав ОСОБА_10 і ОСОБА_11 тілесні ушкодження.

Зафіксовані на відеозаписах події не підтверджують наявність викладених в обвинуваченні обставин стосовно нецензурної лайки на адресу поліцейських, розмахування руками, хапання за одяг, нанесення ударів.

Зазначає, що обвинувачення стосовно підзахисного побудовано лише на показаннях потерпілих поліцейських ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та лікаря ОСОБА_15 , які на думку сторони захисту є знайомими і колегами потерпілих, а тому їх показання є недостовірними.

Суди безпідставно не врахували показання, свідка ОСОБА_16 , який заперечив протиправність дій ОСОБА_8 , зазначивши, що застосування поліцейськими спеціальних засобів було необґрунтованим.

Під час судових розглядів не враховано практику Верховного Суду, так у постанові від 20 жовтня 2020 року (справа № 444/2115/17) зазначено, що опором у значенні ст. 342 КК є активна фізична протидія виконанню поліцейським його законних повноважень. Таким чином, виходячи з цієї позиції, для визначення наявності в діях обвинуваченої особи складу «опору» у значенні цього положення обвинувачення має довести як наявність об`єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на протидію виконанню службових повноважень.

Вказує, що поліцейські, застосовавши до ОСОБА_8 спеціальний засіб - кайданки, заподіяли йому тілесні ушкодження. За вказаним фактом на підставі ухвали слідчого судді були внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.

Звертає увагу, що постановою Черкаського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року скасовано постанову судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 березня 2021 року, якою ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_8 - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.

Фактичні дані протоколу пред`явлення особи для впізнання свідком ОСОБА_15 є недопустимим доказом оскільки, впізнання проведено по фото.

Крім того, сторона захисту вказує на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні направлено з порушенням строків досудового розслідування, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підозру оголошено 16 лютого 2021 року, а обвинувальний акт направлено до суду 19 квітня 2021 року.

До суду касаційної інстанції надійшли заперечення представника публічного обвинувачення, в яких він не погоджується з доводами касаційної скарги сторони захисту, просить судові рішення стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни. Одночасно до заперечень прокурор надав постанову від 06 грудня 2023 року про закриття кримінального провадження № 62021100030000081 внесеного до ЄРДР 05 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, стосовно працівників поліції.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні

Захисники та засуджений ОСОБА_8 підтримали доводи касаційної скарги, просили Суд її задовольнити.

Прокурор не підтримала доводів касаційної скарги захисника, просила Суд відмовити в її задоволенні.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та засудженого ОСОБА_8 , позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи викладені в касаційній скарзі сторони захисту та заперечення на скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути зокрема істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі, в частині установлених судом фактичних обставин кримінального провадження, у тому числі отримувати нові докази, досліджувати їх та переоцінювати.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.

Перевіряючи матеріали кримінального провадження, касаційний суд установив, що свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, місцевий суд належним чином вмотивував безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами, які були детально оцінені за критеріями, що визначені положеннями ст. 94 цього Кодексу, і в сукупності правильно визнані достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку.

Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, обґрунтовано дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 з дотриманням вимог ст. 370 КПК і його винуватість в умисному заподіянні працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків установлено на підставі об`єктивно з`ясованих фактичних обставин кримінального правопорушення, які підтверджено сукупністю досліджених та перевірених доказів, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Перевіряючи дотримання вимог ст. 419 КПК, Суд з`ясував, що, спростовуючи доводи апеляційної скарги сторони захисту в частині необґрунтованості засудження ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно та всебічно розглянути справу й дати правильну правову оцінку діям засудженого.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду.

Обґрунтовуючи доведеність винуватості ОСОБА_8 , який не визнав своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 345 КК, суд узяв до уваги показання потерпілих і свідків, які детально розповіли про обставини виникнення конфліктної ситуації та заподіяння тілесних ушкоджень засудженим, зокрема підтвердили факт агресивної поведінки ОСОБА_8 щодо працівників поліції, нецензурну лайку в їхній бік і характер тілесних ушкоджень. Показання свідків та потерпілих в сукупності узгоджуються з фактичними даними, які містяться у висновках судово-медичних експертиз.

Крім того, під час проведення слідчих експериментів 21 лютого, 18 й 22 березня 2021 року свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 послідовно й детально на місці події показали обставини та механізм завдання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_11 і ОСОБА_10 16 лютого 2021 року.

Також суди врахували зафіксовані на відеофайлах з бодікамер працівників поліції події 16 лютого 2021 року.

Зокрема, у файлі «1_20210216070006000376» (DSJX300102 CA 0102) зафіксовано, як ОСОБА_9 відмовляється від проведення освідування, хапає за формений одяг працівника поліції ОСОБА_10 , а після попередження продовжує агресивно поводитися та погрожує працівникам поліції, тим часом до ОСОБА_9 було застосовано кайданки. Далі видно, як до приміщення зайшов ОСОБА_8 , який поводив себе агресивно, погрожував поліцейським, розмахував руками перед ОСОБА_11 .

Оцінюючи відеозапис, який міститься у файлі «1_20210216070006000377» (DSJX300102 CA 0102), у сукупності з іншими доказами, суди встановили, що ОСОБА_8 з погрозами підійшов до поліцейського ОСОБА_11 , хапав його за руку, також підійшов до поліцейського ОСОБА_10 . У той час коли

ОСОБА_8 надягав шапку, він завдав ОСОБА_10 удару кулаком у праве око, після чого нагрудна бодікамера впала на підлогу. Далі на ОСОБА_8 було одягнуто кайданки, і в цей час він завдав удару ліктем у щелепу поліцейського ОСОБА_11 .

Таким чином, відеофійли з відеозаписами подій, які зафіксовані бодікамерами поліцейських, у сукупності з показаннями потерпілих та свідків вказують на умисний характер дій ОСОБА_8 , спрямованих на заподіяння працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цими працівниками своїх службових обов`язків.

Посилання сторони захисту на те, що суд не конкретизував, де саме на відеозаписах відображено дії ОСОБА_8 , є безпідставним, оскільки суди попередніх інстанцій безпосередньо їх дослідили, у рішеннях виклали та проаналізували їхній зміст і відповідно оцінили в сукупності з іншими доказами. Суд наголошує, що оцінка достовірності доказів є виключною компетенцією судів першої та апеляційної інстанцій.

Суди не встановили будь-яких даних, які вказують на те, що допитані свідки та потерпілі оговорили ОСОБА_8 , і таких конкретних обставин не наведено в касаційній скарзі сторони захисту.

Доводи сторони захисту про те, що свідки є працівниками поліції та колегами потерпілих, не можуть безумовно свідчити про неправдивість їх показань. Повідомлені свідками обставини стосувалися виключно тих фактів, очевидцями яких вони були безпосередньо, при цьому виконуючи свої службові обов`язки, намагалися запобігти протиправним діям ОСОБА_8 . Як уже наголошувалося, показання свідків і потерпілих узгоджуються з обставинами, зафіксованими на відеофайлах із бодікамер поліцейських та у висновках судово-медичних експертиз.

Твердження сторони захисту про те, що суди попередніх інстанцій не дали неналежної оцінки показанням свідка ОСОБА_16 , є безпідставними.

Так, оцінюючи показання допитаного свідка ОСОБА_16 , суди встановили, що він не вказував про заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень потерпілим, водночас підтвердив факт емоційного спілкування ОСОБА_8 з працівниками поліції, під час чого до засудженого був застосований спеціальний засіб - кайданки. Суди дійшли обґрунтованого висновку, що показання цього свідка не спростовують фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених сукупністю досліджених доказів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що показання свідка ОСОБА_16 переконливо не вказують на інший розвиток подій, ніж той, який встановлено на підставі інших досліджених доказів у кримінальному провадженні.

Твердження захисника про недопустимість як доказів фактичних даних протоколу пред`явлення особи для впізнання свідком ОСОБА_15 , оскільки слідчу дію проведено за фотознімками, є неспроможними. Так, положення ч. 6

ст. 228 КПК дозволяють у разі необхідності провести впізнання за фотознімками з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 вказаної статті, незалежно від наявності реальної можливості пред`явити для впізнання саму особу. Законодавством не передбачено необхідності обґрунтування та вмотивування слідчим проведення впізнання за фотознімками (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 25 вересня 2023 року у справі № 208/2160/18).

Обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій, що надані стороною захисту рішення судів про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу за ст. 173 КУпАП стосовно ОСОБА_8 не спростовує наявності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.

Доводи сторони захисту про неврахування судами судової практики щодо необхідності оцінки правомірності дій працівників поліції, зокрема їхньої поведінки, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Так, апеляційний суд, спростовуючи доводи сторони захисту в цій частині, врахував фактичні дані висновку дисциплінарної комісії управління патрульної поліції в Черкаській області, від 12 березня 2021 року, згідно з яким службовим розслідуванням за фактом можливого порушення службової дисципліни працівниками поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_11 встановлено, що тілесні ушкодження останні отримали під час виконання службових обов`язків. При цьому дослідженням обставин події в ніч із 15 на 16 лютого 2021 року, підтверджено правомірність супроводження водія ОСОБА_9 до КНП «ЧОНД» для проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння та дотримання законодавства в частині попередження і подальшого застосування поліцейського заходу, з урахуванням необхідності, пропорційності, агресивної і протиправної поведінки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Крім того, суд, досліджуючи докази, встановив, що заходи, застосовані до ОСОБА_8 з боку поліцейських, були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася.

Доводи захисника про те, що працівники поліції не повідомили про застосування спеціального засобу - кайданків, не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_8 , оскільки розвиток подій 16 лютого 2021 року свідчить, що його агресивна поведінка стосовно присутніх працівників поліції була достатньо тривалою, а дії спрямовані на спричинення їм тілесних ушкоджень - раптові, тому реакція на них була правомірною.

Таким чином, суд, діючи в межах своїх повноважень, дав оцінку діям працівників поліції і не встановив обставин, які вказували б на їх неправомірність.

Необхідно також урахувати, що за результатами розслідування кримінального провадження № 62021100030000081, внесеного до ЄРДР 05 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК за заявою ОСОБА_8 щодо неправомірних дій працівників поліції, винесено постанову від 06 грудня 2023 року про його закриття у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Також предметом перевірки апеляційного суду були доводи сторони захисту про порушення строків досудового розслідування кримінального провадження, визначених ст. 219 КПК апеляційний суд обґрунтовано їх відхилив, з чим погоджується і колегія суддів.

Так, суд установив, що 16 лютого 2021 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК і строк досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні не продовжувався.

15 квітня 2021 року стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування, який вона використала 16 квітня 2021 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК строк ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 цього Кодексу не включається у строк досудового розслідування, тож останнім днем строку досудового розслідування є 17 квітня 2021 року, що було вихідним днем.

Згідно із ч. 7 ст. 115 КПК, якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.

Оскільки 17 квітня 2021 року був вихідний день, то останнім днем цього строку вважається 19 квітня 2021 року.

Як видно з матеріалів кримінального провадження прокурор направив до суду обвинувальний акт 19 квітня 2021 року, що підтверджується відповідною відміткою суду першої інстанції.

Тобто в цьому разі прокурор дотримався строків досудового розслідування.

Колегія суддів дійшла висновку, що в цілому розгляд кримінального провадження суди попередніх інстанцій провели справедливо, на засадах змагальності та з дотриманням процесуальних норм і даних, які свідчать про протилежне, матеріали кримінального провадження не містять.

Обставин стосовно того, що суди допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не дотрималися вимог статей 91, 94, 370 КПК, перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено.

Доводи касаційної скарги щодо переоцінки фактичних обставин подій, дослідження доказів та їх достовірності Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК.

У касаційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу Суду й не мають вирішального значення в цьому провадженні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, що були би безумовними підставами для скасування оскаржуваних судових рішень і закриття кримінального провадження, як про це вказує захисник, у результаті перевірки матеріалів кримінального провадження не виявлено.

З огляду на викладене касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 жовтня 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 05 травня 2026 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3