Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №946/3544/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 946/3544/23

провадження № 51-1647 км 26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілої (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 січня 2026 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст оскарженого судового рішення

За вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 липня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Вирішено питання щодо запобіжного заходу.

Не погоджуючись з рішенням суду, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 28 січня 2026 року відмовив засудженому ОСОБА_7 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 липня 2023 року та апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що апеляційний суд, відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження, залишив поза увагою наявність об`єктивних обставин, що перешкодили йому в установлений законом строк звернутися з апеляційною скаргою, а саме тривале лікування. Зауважує, що цей суд не взяв до уваги довідку № 01/06-629 від 22 липня 2025 року, в якій зазначено, що 05 серпня 2023 року, у період строку для оскарження вироку суду, йому надавалася медична допомога. Наголошує, що він не був забезпечений захисником і таке право йому не роз`яснювалося.

Письмових заперечень від інших учасників кримінального провадження на касаційну скаргу засудженого до Верховного Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.

Засуджений та потерпіла підтримали подану касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно зі ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення.

Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений ухвалою суду за клопотанням заінтересованої особи.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Як встановив апеляційний суд, вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ухвалений 20 липня 2023 року за участю ОСОБА_7 , який отримав копію цього вироку одразу після його проголошення, що також підтверджується відповідною розпискою (а. с. 58).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що тридцятиденний строк на апеляційне оскарження згаданого вироку для засудженого ОСОБА_7 обчислюється з дня оголошення судового рішення, тобто з 21 липня 2023 року.

Водночас засуджений звернувся до суду з апеляційною скаргою на зазначений вирок 07 липня 2025 року (через два роки), у якій з-поміж іншого просив поновити йому строк на апеляційне оскарження. У мотивування цієї вимоги останній зазначав, що є інвалідом третьої групи, постійно перебуває на лікуванні; самостійно не мав змоги скласти апеляційну скаргу, зважаючи на відсутність у нього протягом досудового розслідування та судового розгляду захисника. Зауважував, що право на захисника йому роз`яснено не було.

Разом з тим, апеляційний суд, розглянувши клопотання засудженого ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов висновку, що визначений процесуальним законом строк на оскарження вказаного вироку було пропущений та підстав, що свідчили б про поважність причин пропуску ним строку на оскарження судового рішення, встановлено не було.

Так, з матеріалів справи убачається, що засуджений перебував на лікуванні з 07 по 13 червня 2018 року, з 16 по 23 грудня 2020 року, з 29 грудня 2021 року по 06 січня 2022 року, з 28 листопада по 06 грудня 2022 року, з 28 листопада по 06 грудня 2022 року, з 01 по 09 листопада 2023 року, з 27 грудня 2023 року по 05 січня 2024 року. Також останньому надавалась амбулаторна медична допомога з 29 грудня 2022 року по 24 січня 2023 року, 10 січня, з 24 січня по 30 березня, 05 серпня, 14 листопада 2023 року, 23, 30, 31 січня, 02 лютого 2024 року, 28 квітня та 08 травня 2025 року.

Крім того, засуджений разом із касаційною скаргою також надав довідки про те, що він 18 грудня 2020 року,04 січня, 16 березня, 06 червня, 20 липня 2023 року, 28 квітня, 07 та 29 травня, 26 червня21 жовтня 2025 року, звертався за консультацією до лікарів.

Оцінюючи поважність зазначених засудженим причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що надані ОСОБА_7 медичні довідки та виписки з медичних карт датовані періодом часу, який не охоплює наданий законом строк для оскарження вироку місцевого суду.

Щодо посилання засудженого на те, що апеляційний суд не врахував довідку № 01/06-629 від 22 липня 2025 року, відповідно до якої 05 серпня 2023 року, у період строку для оскарження вироку, йому надавалася медична допомога, а також щодо довідки про звернення засудженого 20 липня 2023 року до лікаря необхідно зазначити таке.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 березня 2019 року (справа № 127/17092/18), особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

Втім, з ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2025 року, яка наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, убачається, що 11 вересня 2023 року під час першого візиту до Ізмаїльського РВ № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, із ОСОБА_7 була проведена бесіда про порядок та умови відбування покарання та здійснення нагляду. Крім того, апеляційний суд слушно зауважив, 24 жовтня 2023 року засуджений ОСОБА_7 брав участь у судовому засіданні в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області щодо розгляду клопотання про виправлення описки в оскаржуваному вироку місцевого суду. Тож засуджений безпосередньо реалізовував свої права та обов`язки, пов`язані, зокрема, з виконанням вироку місцевого суду. Аналіз наданих медичних документів засудженим також не підтверджує те, що останній за своїм станом здоров`я якимось чином був обмеженим у реалізації своїх процесуальних прав, пов`язаних з оскарженням вироку суду в передбачений законом строк.

Більше того, як вже було зазначено, із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження засуджений ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду через 2 роки після ухвалення вироку суду першої інстанції, проте не навів будь-яких аргументів щодо розумних заходів, які ним вживалися з метою оскарження рішення місцевого суду в апеляційному порядку якнайшвидше після закінчення строку на апеляційне оскарження.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що наведені в клопотанні ОСОБА_7 причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки будучи обізнаним про ухвалення рішення судом першої інстанції, він мав можливість своєчасно оскаржити його в апеляційному порядку.

Разом з тим, не знаходять свого підтвердження доводи касаційної скарги засудженого про те, що місцевий суд не забезпечив його захисником і не роз`яснив останньому таке право.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 49 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: 1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника; 2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об`єктивних причин не може його залучити самостійно; 3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.

Водночас у цьому провадженні відсутні підстави для обов`язкового залучення судом захисника у розумінні пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 49 КПК України. У матеріалах кримінального провадження відсутні й клопотання ОСОБА_7 про залучення захисника, а також про відкладення розгляду справи з цих підстав.

Разом з тим, з реєстру матеріалів досудового розслідування убачається наявність пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, протокол роз`яснення права на захист. Також з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 отримав у місцевому суді пам`ятку про його права та обов`язки, визначені КПК України, що підтверджується відповідною розпискою (а. с. 18). Більше того, технічним записом підтверджується і те, що у ході проведення підготовчого судового засідання від 09 червня 2023 року, місцевий суд з`ясував, що обвинувачений ОСОБА_7 згадану пам`ятку отримав та останньому зрозумілі його права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в цій частині не можна вважати слушними.

Інших об`єктивних причин, які завадили засудженому в межах строку на апеляційне оскарження, чи якнайшвидше після його закінчення, звернутися до апеляційного суду і, які можна було б визнати поважними, у клопотанні не наведено та колегією суддів не встановлено.

Отже, ухвала апеляційного суду про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги засудженому відповідає вимогам статей 370, 399, 418 КПК України, є законною, обґрунтованою і мотивованою.

Враховуючи зазначене, підстави для задоволення касаційної скарги засудженого, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 січня 2026 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3