Окрема думка від 11 серпня 2026 р. у справі №127/5081/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Краснощокова Є. В., Крата В. І.

12 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 127/5081/23

провадження № 61-8018св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» задовольнив частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року скасував. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області 15 січня 2024 року змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Касаційний суд, зокрема, вказав, що

«суди не врахували, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку. Проте застосування боржником такого способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив. Однак аналогічний спір між позивачем та правопопередником відповідача, зокрема в частині вимоги кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також припинення права іпотеки на спірну квартиру, вже вирішений судом у справі № 127/8452/14, в якій відповідний висновок суд зробив на підставі встановлених обставин саме цієї справи, як наслідок - відмовив у задоволенні первісного позову ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зобов`язав ПАТ «Банк Форум» подати державному реєстратору заяву про припинення обтяження за іпотечним договором. Указане рішення суду набрало законної сили 21 липня 2014 року та не оскаржувалось сторонами (їхправонаступниками). Зазначене судове рішення є обов`язковим і для правонаступників сторін цієї справи. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень. Сторони такої справи (їх правонаступники) не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини або піддавати сумніву цей судовий акт. Виключення записів про обтяження спірної квартири іпотекою могло бути реалізовано шляхом виконання вказаного судового рішення, а за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим ? через зміну способу та/або порядку виконання судового рішення у справі № 127/8452/14-ц. Тому неприпустимим є повторний розгляд спору, вже вирішеного судом, зокрема на тих підставах, що кредитор відступив право вимоги або у зв`язку з невиконанням судового рішення.

За таких обставин касаційний суд рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог змінив в мотивувальній частині, відповідно, постанову апеляційного суду - скасував».

Не можемо погодитись з постановою касаційного суду з таких мотивів.

1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «ФК «Амбрелла» про визнання іпотеки припиненою, виключення записів про обтяження.

2. У цій справі суди встановили, що:

08 лютого 2008 року ОСОБА_2 з ПАТ «Банк Форум» уклав кредитний договір № 0021/08/20-Z, відповідно до умов якого отримав кредит у розмірі 60 000,00 дол. США на споживчі потреби;

як забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між ПАТ «Банк Форум» (іпотекодержателем) та ОСОБА_1 (іпотекодавецем), який є майновим поручителем ОСОБА_2 , був укладений іпотечний договір № 0021/08/20-Z, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ;

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер;

станом на 15 лютого 2023 року на спірну квартиру накладено обтяження та щодо цієї квартири здійснено запис про іпотеку ТОВ «ФК «Амбрелла»;

3. 08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення, яким у задоволенні первісного позову ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про припинення зобов`язання та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Зобов`язано ПАТ «Банк Форум» подати державному реєстратору заяву про припинення обтяження за вказаним іпотечним договором. В іншій частині вимог зустрічного позову відмовлено. Судом встановлено, що, як вбачається з матеріалів спадкової справи № 102/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ця спадкова справа була заведена на підставі претензії кредитора ПАТ КБ «Приватбанк». Спадкоємці ОСОБА_2 (батько, мати, дружина, донька) заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавали, жодного майна, у тому числі нерухомого, у спадщину не одержали. Суд вважав, що ці обставини свідчать про припинення кредитного договору № 0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року та іпотечного договору від 08 лютого 2008 року

№ 0021/08/20-Z.

4. Суд першої інстанції при відмові у задоволенні позову виходив з того, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц не є преюдиційним. Встановлення іпотеки припиненою в мотивувальній частині рішення суду не може слугувати підставою для визнання іпотеки припиненою при вирішення цього спору. Позивачем не доведено наявності підстав для припинення іпотеки.

5. Апеляційний суд рішення суду скасував, позов задовольнив, визнав іпотеку спірної квартири припиненою, виключив з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек реєстраційний записи про відповідне обтяження. Міркував так, що суд першої інстанції не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме того, що матеріали справи не містять доказів, які вказували б на те, що: позивач у справі подавав заяву про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 (частина перша статті 1269 ЦК України); ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті останнього відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України; позивач виявляв згоду забезпечувати виконання зобов`язання за кредитним договором новим боржником. Тому вважав іпотеку припиненою у зв`язку з відсутністю згоди іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником на підставі частини першої статті 523 ЦК України.

6. Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

7. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

8. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що 08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення за вимогами ПАТ«Банк Форум» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ«Банк Форум», який відповідно до уточнених позовних вимог просив визнати кредитний договір № 0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року та іпотечний договір від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z такими, що втратили чинність з 26 серпня 2008 року, зобов`язати ПАТ «Форум» в особі Вінницької філії разом звернутись до нотаріуса про припинення договору іпотеки для зняття заборони на відчуження предмету іпотеки і внесення відповідних даних до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Судом в наведеній справі у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано ПАТ «Банк Форум» подати державному реєстратору заяву про припинення обтяження за вказаним іпотечним договором. В іншій частині вимог зустрічного позову відмовлено. Суд зробив висновок, що установлені обставини свідчать про припинення кредитного договору № 0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року та іпотечного договору від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z. Крім того суд зазначив, що спірна квартира має загальну площу 62,5 кв. м та використовується як місце постійного проживання майнового поручителя (іпотекодавця) ОСОБА_1 , у власності якого відсутнє інше нерухоме житлове майно, а кредит за кредитним договором № 0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року був отриманий в іноземній валюті (доларах США) на споживчі потреби.

9. Позивач в обґрунтування свої вимог у цій справі вказував, зокрема, що 05 грудня 2022 року він звернувся із заявою про припинення обтяження зареєстрованого на спірну квартиру на підставі вказаного рішення суду до приватного нотаріуса, яким винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05 грудня 2022 року, яка мотивована тим, що змінився обтяжувач-іпотекодержатель, яким на цей час є юридична особа ТОВ «ФК «Амбрелла», а ПАТ «Банк Форм» є припиненим в результаті ліквідації. Вказане рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року не виконане, а обтяження не припинено. Зазначені обставини унеможливлюють реалізацію позивачем його права власності на квартиру. ТОВ «ФК» Амбрелла» стверджувало, що у тексті рішення у справі № 127/8452/14-ц не наведено жодного доказу або норми закону, які б свідчили про припинення кредитного та іпотечного договорів, таких фактів рішенням Вінницького міського суду від 08 липня 2014 року не встановлено. Відповідно до цього рішення після смерті позичальника ОСОБА_2 в спадщину ніхто не вступив. Припинення іпотеки на підставі частини першої статті 523 ЦК України можливе лише в тому випадку, якщо спадщину, що відкрилася після смерті боржника, прийняли його спадкоємці.

10. 21 вересня 2015 року рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/30676/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про стягнення безпідставного набутого майна (грошових коштів в розмірі 411 132,09 грн, які сплачено ним по Кредитному договору №0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року, в період з вересня 2008 року по травень 2012 року, після смерті позичальника, в рахунок сплати заборгованості по кредитному договору) відмовлено,оскільки між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум» виникли відносини зобов`язального характеру на підставі іпотечного договору №0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року та договору поруки б/н від 08 лютого 2008 року, які укладено в забезпечення викання зобов`язань по кредитному договору №0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року, укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 , тобто між сторонами спору існували договірні відносини. Тому виходячи з характеру спірних відносин відсутні підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України. У справі № 755/30676/14-ц суд також встановив, що 03 вересня 2012 року ПАТ «Банк Форум» звернулось до Другої Вінницької державної нотаріальної контори з претензією до спадкоємців боржника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виникли на підставі кредитного договору № 0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року, загальний розмір яких складає 23 174,21 дол. США, що еквівалентно 118 231,46 грн., та нарахованої пені у сумі 16 767,52 грн. Потенційні спадкоємці майна ОСОБА_2 в межах визначеного законодавством шестимісного строку заяв про прийняття спадщині до нотаріальної контори не подавали, майно у спадщину не отримували.

11. В цій справі позивач просив визнати іпотеку спірної квартири за вказаним іпотечним договором припиненою як визнання права у негативному значенні (визнання відсутності права відповідача та відповідного йому обов`язку позивача), що за обставин цієї справи є належним та ефективним способом захисту інтересу у юридичній визначеності.

12. За таких обставин видається, що у касаційного суду не було підстав для висновку, що аналогічний спір між позивачем та правопопередником відповідача вже вирішений судом у справі № 127/8452/14 та про відсутність правової невизначеності у відносинах сторін цього спору щодо припинення права іпотеки на спірну квартиру, і відмовляти у позові ОСОБА_2 з цих підстав.

13. Ключовим питанням в цій справі було те, чи є смерть боржника за основним зобов`язанням, за відсутності у нього спадкоємців та спадкового майна, підставою припинення іпотеки, за умови, що іпотекодавець після смерті боржника здійснював погашення кредиту?

14. Іпотека є правом на чужу річ (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц).

15. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

16. У частині першій статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначені підстави припинення іпотеки, і такої підстави припинення іпотеки як смерть боржника за основним зобов`язанням не передбачено. Така позиція є усталеною у судовій практиці (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 307/2021/15-ц та від 09 червня 2021 року у справі № 283/1988/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 645/147/14).

17. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження

№ 61-15813сво18), (див. пункт 136 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2026 року в справі № 925/632/19 (провадження № 12-26гс25)). З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

18. Касаційний суд неодноразову звертав увагу, що собою представляє доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та вказував, зокрема, що: доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), є проявом принципу доброї совісті та базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23 (провадження № 61-4145сво24)). Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права (DCFR) вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)); слід розмежовувати доктрину venire contra factum proprium (що характерна для романо-германської традиції) та еstoppel (властивий для англосаксонської традиції). Доктрина venire contra factum proprium є матеріальною-правовою конструкцією та розрахована на її застосування в матеріальних приватно-правових відносинах. Тобто доктрина заборони суперечливої поведінки є матеріально-правовою, а не процесуальною конструкцією. Тому вона застосовується у сфері цивільних (приватноправових) відносин (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2026 року в справі № 680/520/24 (провадження № 61-3850св26), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2026 року в справі № 609/620/23 (провадження № 61-15367св24); поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)); якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року в справі № 126/2200/20 (провадження № 61-10017св22)); проявом доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) є те, що якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності, право на частку в спільній власності), добровільно висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від належного їй майнового права, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити суб`єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. У випадку, якщо особа добровільно відмовилася від видачі свідоцтва про права на частку в праві спільної сумісної власності, а у подальшому змінила своє рішення та звертається із заявою про видачу такого свідоцтва та про оспорення свідоцтва про право на спадщину, в яке включено таке майно, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити суб`єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23 (провадження № 61-4145сво24)).

19. Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17).

20. Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги (частина четверта статті 593 ЦК України в редакції Закону № 2478-VIII від 03 липня 2018 року).

21. За загальним правилом, зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора) (стаття 609 ЦК України). На рівні частини четвертої статті 593 ЦК України передбачено виняток із загального правила встановленого у статті 609 ЦК України і принципу акцесорності припинення[1].

22. В доктрині зауважується, що «прототипом» частини четвертої статті 593 ЦК України був підхід вироблений в судовій практиці і який «знайшов» своє законодавче втілення в положеннях статті 593 ЦК України. Такий підхід базувався на тому, що (1) кредитор до виключення боржника з державного реєстру реалізував своє право щодо звернення стягнення; (б) заставодавець укладає договір застави безпосередньо із кредитором, і як наслідок, ризики, в тому числі й щодо ліквідації боржника, він несе самостійно.[2]

23. Наприклад Верховний Суд України вказував, що укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Реєстру. Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов`язок заставодавця (іпотекодавця) з несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між такою особою і кредитором. Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладено для забезпечення виконання кредитного договору боржником. Суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо спірних правовідносин, не врахував визначеного законодавством винятку із загального правила про припинення договору іпотеки та дійшов помилкових висновків щодо припинення іпотеки у зв`язку з ліквідацією юридичної особи - боржника за основним зобов`язанням у будь-якому випадку, у тому числі й у разі, якщо до визнання боржника - юридичної особи ліквідованим і внесення запису про його припинення до Реєстру кредитор своїми діями захистив своє право на отримання коштів за договором кредиту та звернувся до суду з позовною заявою до іпотекодавця (див. постанову Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року в справі № 6-245цс14).

24. Здоровий глузд (засада розумності) характерний як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2026 року в справі № 757/34767/23).

25. Касаційний суд вже вказував, що:

законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо;

умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року в справі № 295/7291/20, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року в справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23)).

26. Очевидно, що законодавець в ЦК України не передбачає жодних переваг чи пріоритетів для кредиторів у тому разі, якщо боржником за основним зобов`язанням є юридична особа, порівняно із кредиторами в зобов`язанні, в яких боржником є фізична особа. Висновок про те, що у разі смерті фізичної особи боржника за основним зобов`язанням та відсутності у неї спадкоємців і спадкового майна за умови, що іпотекодавець після смерті боржника здійснював погашення кредиту, відбувається припинення іпотеки,з очевидністю суперечить здоровому глузду, принципу доброї совісті та ставить в різне становище кредиторів, чого законодавець не мав на меті. Тому і у разі смерті фізичної особи боржника за основним зобов`язанням та відсутності у неї спадкоємців і спадкового майна за умови, а іпотекодавець після смерті боржника здійснював погашення кредиту, має існувати виняток із принципу акцесорності припинення іпотеки.

27. При укладенні договору іпотеки, іпотекодавець приймає на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки). Оскільки покладення на особу, яка надала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним іпотекодавцем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після смерті боржника. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом окремої домовленості між нею і кредитором.

28. Касаційний суд мав констатувати, що у ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин у разі смерті боржника за основним зобов`язанням, за відсутності у нього спадкоємців та спадкового майна, за умови, що іпотекодавець після смерті боржника здійснював погашення кредиту. Подібною нормою, яка регулює подібні відносини, є частина четверта статті 593 ЦК України. Тому припинення основного зобов`язання внаслідок смерті фізичної особи (за відсутності у неї спадкоємців та спадкового майна), яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем (заставодавцем) такого боржника, якщо заставодержатель до смерті боржника реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги або сплачував кошти після його смерті.

29. У справі, що переглядається:

з урахуванням часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), преюдиційних обставин, встановлених у справах № 127/8452/14-ц та № 755/30676/14-ц: у ОСОБА_2 відсутні спадкоємці, які прийняли спадщину, та спадкове майно; в період з вересня 2008 року по травень 2012 року ОСОБА_1 (іпотекодавець, батько ОСОБА_2 ) сплачував кошти за кредитним договором, який забезпечувала іпотека за іпотечним договором від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z;

апеляційний суд не врахував, що у ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин у разі смерті боржника за основним зобов`язанням, за відсутності у нього спадкоємців та спадкового майна, за умови, що іпотекодавець після смерті боржника здійснював погашення кредиту. Подібною нормою, яка регулює подібні відносини, є частина четверта статті 593 ЦК України. Тому припинення основного зобов`язання внаслідок смерті фізичної особи (за відсутності у неї спадкоємців та спадкового майна), яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем (заставодавцем) такого боржника, якщо заставодержатель до смерті боржника реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги або сплачував кошти після його смерті; апеляційний суд обставин необхідних для висновку про припинення іпотеки за іпотечним договором від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z не встановив;

за таких обставин обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що рішення у справі № 127/8452/14-цне має преюдиційного значення при розгляді справи, що переглядається, в частині висновку суду про припинення іпотеки на квартиру за іпотечним договором від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z, оскільки установлені в наведеній справі обставини не дозволяють такий висновок підтвердити. Тому апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону. Як наслідок суду касаційної інстанції належало скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Суддя Є. В. Краснощоков

Суддя В. І. Крат

[1] Див. Крат В.І. Коментар статті 593 Припинення права застави // Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар. Т. 5: Зобов`язальне право / І. В. Спасибо-Фатєєва, Ю. В. Мица, В. І. Крат та ін. ; за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвоі?. - Харків : ЕКУС, 2026. -С. 584.

[2] [2] Див. Крат В.І. Коментар статті 593 Припинення права застави // Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар. Т. 5: Зобов`язальне право / І. В. Спасибо-Фатєєва, Ю. В. Мица, В. І. Крат та ін. ; за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвоі?. - Харків : ЕКУС, 2026. -С. 583 - 584.