Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №488/4186/18 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 488/4186/18

провадження № 61-8362св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації,

відповідачі: Миколаївська міська рада, ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Смоляк Олени Анатоліївни, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2026 року в складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

1. У вересні 2018 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати незаконними та скасувати пункти 8, 8.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради №9/55 від 22 грудня 2006 року про погодження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 1000 кв. м на АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 609415, виданий 05 червня 2007 року ОСОБА_1 ;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївська ОДА) земельну ділянку, кадастровий номер 4810136600:05:001:0085 у стані, який існував до порушення прав шляхом демонтажу розташованих на ній будівельних матеріалів.

2. Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2019 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 27 серпня 2019 року про виправлення описки, позов задоволено.

3. Визнано незаконним та скасовано пункти 8 та 8.1 розділу четвертого рішення Миколаївської міськради № 9/55 від 22 грудня 2006 року.

4. Визнано недійсним та скасовано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 609415, який був виданий на ім`я ОСОБА_1 , та зареєстрований 05 червня 2007 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010700100609.

5. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку, кадастровий номер 4810136600:05:001:0085, яка розташована на АДРЕСА_1 , у стані, який існував до порушення прав шляхом демонтажу будівельних матеріалів.

6. Здійснено розподіл судових витрат.

7. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

8. Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2019 року в частині вирішення позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування пунктів 8 та 8.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 22 грудня 2006 року № 9/55 та визнання недійсним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №609415 від 05 червня 2007 року та розподілу судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

9. Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2019 року в частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської ОДА земельної ділянки на АДРЕСА_1 у стані, який існував до порушення прав шляхом демонтажу будівельних матеріалів, змінено, викладено цей висновок у такій редакції: «Витребувати з володіння ОСОБА_1 у власність держави земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:05:001:0085 по АДРЕСА_1 ».

10. Здійснено розподіл судових витрат.

11. У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Миколаївського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про витребування з володіння ОСОБА_1 земельної ділянки у власність держави.

12. Заява обґрунтована тим, що після прийняття постанови апеляційного суду відповідачу стало відомо, що начебто квартал № 43 урочища «Жовтневе» пов`язується із землями радгоспу імені Карла Маркса, які у 1966 році були передані до державного лісового фонду під заліснення і ведення лісового господарства. З метою перевірки та документального підтвердження цих відомостей представником заявника було направлено адвокатський запит до Центрального державного архіву вищих органів влади та Управління (ЦДАВО України) щодо надання належним чином засвідченої копії постанови Ради Міністрів Української РСР №234 від 21 березня 1966 року «Про здійснення першочергових заходів по боротьбі з ерозією ґрунтів у Миколаївській області» з усіма додатками.

13. Із листа ЦДАВО України №193/6-14 від 30 січня 2026 року та наданої архівної копії вказаної вище постанови з додатками вбачається, що у межах Жовтневого району Миколаївської області до державного лісового фонду під заліснення і ведення лісового господарства були передані, зокрема, 76,9 га земель радгоспу імені Карла Маркса Міністерства сільського господарства УРСР. Тобто архівними документами підтверджується саме той факт, що землі радгоспу імені Карла Маркса, на які надалі посилатиметься заявник, дійсно перебували у межах міста Жовтневе Жовтневого району та входили до складу земель, переданих за постановою № 234 до державного лісового фонду.

14. Із відповіді ЦДАВО України №529/6-14 від 05 березня 2026 року стало відомо, що місто Жовтневе Жовтневого району Миколаївської області було включене в смугу міста Миколаєва, а на його основі утворено Корабельний район у місті Миколаєві на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР №2314-VIII від 22 грудня 1973 року. Отже, починаючи з 1973 року територія, в межах якої знаходилися відповідні землі Жовтневого району, у тому числі землі радгоспу імені Карла Маркса, увійшла до складу міста Миколаєва, а відтак - до сфери управління міста.

15. Ця обставина не була відома суду та заявнику під час розгляду, хоча вона прямо впливає на висновок про те, хто був належним розпорядником спірної території на момент прийняття рішення Миколаївською міською радою у 2006 році.

16. Більше того, заявник дізнався, що ще у 1992 році землі радгоспу імені Карла Маркса були виділені під індивідуальне житлове будівництво. Так, з листа Державного архіву Миколаївської області №А-452/03-06 від 30 березня 2026 року вбачається, що 24 липня 1992 року Жовтнева районна рада народних депутатів Миколаївської області ухвалила рішення «Про виділення земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво», яким агрофірму імені Карла Маркса було зобов`язано оформити проєкт відводу земель на площі 46 га ріллі із земель запасу агрофірми. Із цього документа вбачається, що саме землі агрофірми імені Карла Маркса , тобто правонаступника радгоспу імені Карла Маркса, ще у 1992 році були включені до масиву індивідуальної житлової забудови, а отже, відповідна територія фактично розглядалася уповноваженими органами не як така, що залишалася поза сферою міського землекористування, а як така, що підлягала забудові приватними житловими будинками.

17. Заявнику стало відомо, що саме у зв`язку з індивідуальною житловою забудовою території були сформовані нові вулиці, зокрема, вулиця Березова, ще у 1992 році. Так, із листа Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №5114/02.02.01-40/12/7/26 від 27 лютого 2026 року вбачається, що на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської Ради народних депутатів №565 від 28 грудня 1992 року «Про надання назв вулицям в новій забудові селища Широка Балка на землях Жовтневого району в місті Миколаєві» було сформовано, зокрема, вулицю Березову, на якій розташована спірна земельна ділянка, а оформлення необхідної технічної документації було покладено на виконком Корабельної районної Ради народних депутатів міста Миколаєва. Таким чином, саме через послідовний аналіз документів щодо земель радгоспу імені Карла Маркса встановлюється подальший перехід цієї території до масиву житлової забудови міста Миколаєва, в межах якого була сформована вулиця Березова.

18. Отже, станом на 1992 рік не лише сама територія, а й конкретний масив, в межах якого розташована спірна земельна ділянка, вже був інтегрований у міську забудову та охоплений повноваженнями міських і районних у місті органів.

19. Додатково заявнику стало відомо те, що 26 вересня 2002 року Миколаївська міська рада ухвалила рішення №5/6 «Про затвердження меж адміністративних районів міста Миколаєва», яким, зокрема, було визначено адміністративну площу Корабельного району міста Миколаєва у розмірі 87,9 кв.км. Значення цього акта полягає не саме у числовому визначенні площі, а в тому, що станом на 2002 рік Миколаївська міська рада нормативно закріпила межі Корабельного району як адміністративної частини міста Миколаєва, в межах якої перебувала і спірна територія.

20. Отже, з моменту включення міста Жовтневе до смуги міста Миколаєва у 1973 році земельний масив, у межах якого розташована спірна земельна ділянка, набув правового режиму земель міста.

21. За відсутності встановлених судом обставин про те, що після включення відповідної території до меж міста Миколаєва спірний земельний масив був вилучений із системи міського землекористування та збережений у режимі загальнодержавного користування, а також з огляду на подальше використання цих земель під індивідуальну житлову забудову, формування в її межах АДРЕСА_1 та нормативне закріплення належності цієї території до Корабельного району міста Миколаєва, є підстави стверджувати, що саме Миколаївська міська рада була належним суб`єктом владних повноважень щодо розпорядження землями в межах цієї території.

22. Оскільки спірна земельна ділянка, з урахуванням нововиявлених обставин, знаходилася в межах міста Миколаєва, а рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах міста на рівні міста та області не приймалися, відсутні правові підстави вважати, що її державний статус після набрання чинності Земельним кодексом України 2001 року був належно індивідуалізований і збережений у встановленому законом порядку. За таких умов законним розпорядником спірної земельної ділянки як землі в межах міста була саме Миколаївська міська рада, а тому висновок суду про виключні повноваження Миколаївської обласної державної адміністрації щодо розпорядження цією землею не може вважатися безспірним без урахування зазначених нововиявлених обставин.

23. Заявник зазначав, що викладені ним обставини не були і не могли бути йому відомі під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції. Про них він дізнався у 2026 році після отримання архівних та офіційних документів.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

24. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2026 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Миколаївського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року.

25. Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи, на які посилається ОСОБА_1 , за своєю правовою природою не є нововиявленими обставинами, а по суті зводяться до його незгоди з висновками апеляційного суду, що виключає перегляд судового рішення в порядку статті 423 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26. У червні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Смоляк О. А., на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2026 року.

27. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

28. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про перегляд судового рішення апеляційного суду від 05 квітня 2023 року за нововиявленими обставинами.

29. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд обмежився загальним висновком про те, що доводи заявника нібито «зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду», однак суд не здійснив належної процесуальної перевірки наведених заявником обставин за критеріями нововиявленості, не розмежував юридичні факти та докази, якими ці факти підтверджуються, не навів мотивів відхилення доводів заявника щодо істотності цих обставин для справи та не застосував релевантні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

30. У цій справі, нововиявленими обставинами є не: лист ЦДАВО України від 30 січня 2026 року № 193/6-14, відповідь ЦДАВО України від 05 березня 2026 року № 529/6-14, лист Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 лютого 2026 року № 5114/02.02.01-40/12/7/26, лист Державного архіву Миколаївської області від 30 березня 2026 року № А-452/03-06 як документи. Нововиявленими є юридичні факти, підтверджені цими документами, які існували, але не були встановлені судом і не були і не могли бути відомі заявнику.

31. Ці обставини входять до предмета доказування у справі, оскільки первісний спір стосувався, насамперед, компетенції органу, який мав право розпоряджатися ділянкою, та наявності підстав для витребування її у власність держави. Саме від встановлення цих юридичних фактів залежало правозастосування судами норм матеріального права у динаміці змін землекористувачів та, відповідно, законодавства, адже постанова Миколаївського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року ґрунтувалася на фактичному висновку про те, що спірна земельна ділянка не могла бути передана Миколаївською міською радою. Нововиявлені обставини спростовують саме цю фактичну обставину, вони підтверджують, що після поділу земель на державну та комунальну власність між Миколаївською міською радою та Миколаївською обласною державною адміністрацією в межах населеного пункту м. Миколаєва не було здіснено розмежування земель державної та комунальної власності, спірна земельна ділянка була під управлінням міст.

32. Суд апеляційної інстанції у цій справі не встановив, які саме юридичні факти заявник вважав нововиявленими, не розмежував ці юридичні факти та документи, якими вони підтверджуються, не оцінив кожен факт за критеріями статті 423 ЦПК України, а обмежився загальним твердженням, що заявник нібито не погоджується з висновками постанови від 05 квітня 2023 року. Такий підхід фактично повторює помилку, яку Верховний Суд визнав підставою для скасування судового рішення у справі

№ 359/4291/16-ц.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

33. У липні 2026 року Миколаївська обласна прокуратура подала до Верховного Суду через систему «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила відмовити в задоволенні касаційної скарги, а ухвалу апеляційного суду залишити в силі, вважаючи, що заявником жодним чином не обґрунтовано неможливість подання доказів під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій протягом 2018 -2023 років.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

34. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

35. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

36. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

37. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

39. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

40. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

41. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

42. Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

43. Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

44. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

45. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

46. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

47. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

48. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді.

49. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

50. Вказаний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13.

51. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що наведені заявником обставини не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України.

52. З таким висновком погоджується й Верховний Суд з огляду на таке.

53. Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

54. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

55. Отже, для того, щоб відповідні обставини можна було віднести до нововиявлених відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, вони повинні існувати на час розгляду справи, і про них не було і не могло бути відомо особі, яка звертається із заявою. При цьому, така особа, під час розгляду справи виконала покладений на неї обов`язок щодо доказів.

56. ОСОБА_1 визначає, що нововиявленими обставинами є не листи та відповіді від січня-березня 2026 року, а юридичні факти, підтверджені цими документами, які існували, але не були встановлені судом і не були і не могли бути відомі заявнику.

57. Водночас, в цій справі, враховуючи отриману ОСОБА_1 інформацію, яка існувала на час розгляду апеляційним судом справи № 488/4186/18, заявник мав довести та підтвердити належними доказами, що вказані обставини (інформація) не могли бути йому відомі під час розгляду справи.

58. Тобто ОСОБА_1 , який є відповідачем в справі № 488/4186/18, брав участь у розгляді вказаної справи в суді першої інстанції шляхом подання заяви про перегляд заочного рішення та в апеляційному суді шляхом подання апеляційної скарги, участі у судових засіданнях жодним чином не обґрунтував та не підтвердив доказами про неможливість саме під час розгляду справи, зокрема в апеляційній інстанції, здобуття доказів, які підтверджують обставини, які існували, але не були відомі заявнику, не вказано існування об`єктивних перешкод здійснення цих самих запитів під час розгляду справи по суті спору, зокрема шляхом подання відповідного клопотання про витребування доказів.

59. Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 про обставини, які вважає нововиявленими, дізнався у березні 2026 року з офіційних листів та відповідей на його запити, що вбачається зі змісту його заяви про перегляд постанови Миколаївського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року за нововиявленими обставинами, при цьому заявник відповідно до вимог норм прямої дії, а саме пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, не обґрунтував та не підтвердив жодними доказами, проявивши належну обачність, що про вказані обставини, він не міг дізнатися саме під час розгляду справи по суті спору, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, що вказані ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, що стало підставою для відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

60. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

61. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

62. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

63. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

64. Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Смоляк Олени Анатоліївни залишити без задоволення.

2. Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

В. В. Сердюк