Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №308/11361/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 308/11361/25

провадження № 61-151св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сухан Наталією Володимирівною, на постанову Закарпатського апеляційного суду в складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Мацунича М. В. від 27 листопада 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року ОСОБА_1 до подання позовної заяви, звернулася до суду з вимогою про забезпечення позову.

Зазначала, що є власницею 1/3 частини земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:42:001:0172 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування потреби вжиття заходів забезпечення позову заявниця вказує на проведення будівельних робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами 2110100000:40:001:0179, 2110100000:40:001:0180. 2110100000:40:001:0177, 21101100000:40:001:0178, 2110100000:40:001:0176 з порушенням будівельних норм та правил. Зазначає, що вказане будівництво ведеться ОСОБА_2 згідно з виданими Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради паспортами. У своїх доводах посилається на висновок судового експерта Павлич О. В. від 22 травня 2025 року № Д-23/2025 за результатами проведеного будівельно-технічного дослідження, яким було визначено, що зазначені в будівельних паспортах об`єкти будівництва кожен окремо не відповідає визначенню зблокованого житлового будинку, а є складовими частинами такого об`єкту, а саме зблокованого житлового будинку.

Зазначає, що видані будівельні паспорти також не відповідають погодженому детальному плану території, який затверджений рішенням Ужгородської міської ради № 1217 від 28 серпня 2018 року, а також не відповідають вимогам ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» в частині забезпечення дотримання протипожежних відстаней.

Заявниця вважає, що подальше будівництво може призвести до унеможливлення становища, яке існувало до порушення прав особи, яка може набути статусу позивачки. У зв`язку із чим просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_2 у проведенні будівельних робіт, які здійснюють як нове будівництво зблокованого індивідуального житлового будинку в районі АДРЕСА_2 , згідно виданих Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради будівельних паспорті на земельних ділянках з кадастровими номерами 2110100000:40:001:0179, 2110100000:40:001:0180,2110100000:40:001:0177, 21101100000:40:001:0178, 2110100000:40:001:0176.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову до відкриття провадження у справі - задоволено частково.

У порядку забезпечення позовузаборонено ОСОБА_2 проведення будівельних робіт, що здійснюються як нове будівництво зблокованого індивідуального житлового будинку в районі АДРЕСА_2 згідно з виданим Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради будівельним паспортом реєстраційний номер ЄДЕССБ ВР01:1862-9893-7822-6087, реєстраційний номер 11/03-06/25 від 06 лютого 2025 року. Нове будівництво зблокованого індивідуального житлового будинку в районі АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:40:001:0176.

У задоволенні решти заяви відмовлено.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що подальше проведення будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:40:001:0176 може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки завершення будівельних робіт та прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію ускладнить можливість відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову. Суд врахував висновок експерта згідно з яким будівництво на земельній ділянці 2110100000:40:001:0176 не відповідає вимогам протипожежних відстаней по відношенню до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У застосуванні заходів забезпечення позову у вигляді заборони будівельних робіт по відношенню до земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:40:001:0179, 2110100000:40:001:0180, 2110100000:40:001:0177, 21101100000:40:001:0178, суд першої інстанції відмовив, зважаючи на те, що заявницю не обґрунтовано доцільність застосування таких заходів, оскільки долучені до заяви матеріали з приводу порушення будівельних норм та вимог законодавства у сфері містобудування стосуються виключно однієї земельної ділянки.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Ужгородського районного суду Закарпатської області від 12 серпня 2025 року скасовано. У задоволенні зави ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовлено.

Приймаючи оскаржену постанову суд апеляційної інстанції виходив із того, що забезпечення позову по забороні ОСОБА_2 у проведенні будівельних робіт, що здійснюється як нове будівництво зблокованого індивідуального житлового будинку в районі АДРЕСА_2 , на підставі чинних дозвільних документів до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили може мати негативні правові наслідки, оскільки в цьому разі (в разі задоволення та накладення заборони) буде констатовано неправомірність дій ОСОБА_2 , що може мати місце тільки за наслідками вирішення такого спору по суті.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

25 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Сухан Н. В., в якій заявниця просила скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року та залишити в силі ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2025 року.

Підставами касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що будівництво на суміжних земельних ділянках порушує право користування заявницею належною їй земельною ділянкою.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні заяви у застосуванні заходів забезпечення позову у вигляді заборони будівельних робіт по відношенню до земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:40:001:0179, 2110100000:40:001:0180, 2110100000:40:001:0177, 21101100000:40:001:0178 до суду касаційної інстанції не оскаржені та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

16 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому ОСОБА_2 просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

В обґрунтування доводів своїх заперечень посилається на те, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до звернення з позовною заявою, ОСОБА_2 здійснює будівельні роботи відповідно до чинного законодавства, а саме: на земельній ділянці відповідного цільового призначення, на підставі проектної документації, після отримання дозволу на проведення будівельних робіт.

Узагальнені доводи додаткових пояснень по справі

20 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшли письмові пояснення по справі представника ОСОБА_1 - адвоката Сухан Н. В. у яких вказує на те, що обґрунтування заперечень ОСОБА_2 щодо змісту і вимог касаційної скарги, які викладені у відзиві на касаційну скаргу, доводів та вимог касаційної скарги не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду 26 січня 2026 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 308/11361/25 із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2026 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судовим розглядом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 березня 2012 року № НОМЕР_1 , витягом про державну реєстрацію № 33564328 від 22 березня 2012 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 99699525 від 09 жовтня 2017 року та відомостей в експертному висновку за результатом проведеного будівельно-технічного дослідження № Д-23/2025 від 22 травня 2025 року ОСОБА_1 є співвласницею будинку за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:40:001:0172.

Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради видано будівельні паспорти для здійснення нового будівництва зблокованого індивідуального житлового будинку в районі АДРЕСА_2 , замовником по яких значиться ОСОБА_2 .

За змістом будівельних паспортів передбачається проведення будівельних робіт на земельних ділянках за кадастровими номерами 2110100000:40:001:0179, 2110100000:40:001:0180, 2110100000:40:001:0177, 21101100000:40:001:0178, 2110100000:40:001:0176.

Згідно з експертним висновком № Д-23/2025 від 22 травня 2025 року будівництво на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:40:001:0176 по відношенню до будинку за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає, зокрема, вимогам протипожежних відстаней.

13 жовтня 2025 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Ужгородської міської ради складено акт № 7, яким встановлено, що будівництво ведеться не відповідно затвердженої документації. За результатами перевірки видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт з вимогою: «Всі будівельні роботи на об`єкті: «Нове будівництво зблокованого індивідуального житлового будинку в районі АДРЕСА_2 (к.н.з.д «Нове будівництво зблокованого індивідуального житлового будинку в районі АДРЕСА_2 зупинити до усунення виявлених порушень).

Згідно з припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 13 жовтня 2025 року, складеного начальником відділу інспекційної роботи управління ДАБК, вбачається, що за результатами перевірки об`єкту індивідуального житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (к.н.з.д. 2110100000:40:001:0176) встановлено, що такий об`єкт розташований з порушенням схеми намірів забудови, зазначеної у будівельному паспорті № 11/03-06/25 від 06 лютого 025 року та будівельних норм. Визнано порушення вимог п. 15.2.2 ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та статті 27 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Крім того, у зв`язку з виявленими порушеннями 13 жовтня 2025 року головним спеціалістом інспекційної роботи управління ДАБК - Ткач М. І. щодо ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 96 КупАП України.

Відповідно до постанови № 2 про адміністративне правопорушення від 16 жовтня 202 року, постановленої начальником управління державного архітектурно-будівельного контролю Гільтайчуком В. С., ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 96 КУпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн.

Судовим розглядом також встановлено, що ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_2 про захист прав, порушених будівництвом. Згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2025 року провадження у вказаній справі № 308/1218/25 відкрито.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

У справі, що переглядається, убачається наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, про яку вказує заявниця, а саме - усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення відповідного об`єкта.

Позивачка звернулася до суду за захистом свого порушеного цивільного права та за фактичних обставин цієї справи має право на вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на її користь, в тому числі задля попередження виникнення потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подальше проведення будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:40:001:0176 може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки завершення будівельних робіт та прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію ускладнить можливість відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивачки, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Заборона проводити будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:40:001:0176 ґрунтується на законі, такий вид забезпечення передбачений ЦПК Україні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки про скасування законної та обґрунтованої ухвали суду першої інстанції, а також про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову, шляхом заборони проводити будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:40:001:0176.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_1 потрібно задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

За приписами пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки Верховний Суд зробив висновок про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , тому судові витрати, сплачені під час подання касаційної скарги, у виді судового збору в розмірі 1 211,20 грн підлягають відшкодуванню ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сухан Наталією Володимирівною, задовольнити.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року скасувати та залишити в силі ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 1 211,20 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун