Окрема думка від 16 вересня 2026 р. у справі №990/278/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

17 вересня 2026 року

м. Київ

справа №990/278/26

адміністративне провадження №П/990/278/26

судді Верховного Суду Білоуса О.В. у справі №990/278/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 10 липня 2026 року звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, ВККС, Комісія, Відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 28 травня 2026 року №249/ас-26 у частині визначення кількості балів ОСОБА_1 за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду та у частині визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді;

- зобов`язати ВККС України повторно розглянути питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішенням Верховного Суду від 17 вересня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ВККС України від 28 травня 2026 року №249/ас-26 у частині визначення кількості балів ОСОБА_1 за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду та у частині визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Зобов`язано ВККС України поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді апеляційного загального суду та повторно розглянути питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів її кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом у цьому рішенні.

Задовольнивши позов, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що більшість обставин, які було обговорено на співбесіді та покладено в основу висновків щодо заниження позивачу балів за критерію доброчесності за показником «рішучість та відповідальність» за критерієм особистої компетентності, за показником «ефективна взаємодія» критерію соціальної компетентності, за показником «сумлінність» критерію доброчесність та професійна етика були вперше повідомлені Позивачу під час співбесіди.

Для надання належних пояснень щодо великого масиву судових рішень, постановлених протягом тривалого періоду здійснення правосуддя, Позивач повинен був мати можливість ознайомитися з конкретними рішеннями, перевірити наведені Комісією відомості, встановити фактичні обставини їх постановлення, співвіднести їх із матеріалами відповідних судових справ та, за необхідності, підготувати документи й інші докази на підтвердження своєї позиції.

Натомість повідомлення такої інформації безпосередньо під час співбесіди, після чого Комісія фактично завершила її проведення та ухвалила негативне для Позивача рішення, об`єктивно обмежувало його можливість надати повні та змістовні пояснення щодо наведених Комісією обставин.

На думку колегія суддів Верховного Суду, саме тому Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджене рішенням Комісії від 22 січня 2025 року №20/зп-25 (далі - Положення №20/зп-25) передбачає процесуальну можливість оголошення перерви у співбесіді. Призначення відповідного механізму полягає саме у забезпеченні можливості продовжити розгляд питання після отримання або подання необхідної інформації та документів.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що Позивач був позбавлений можливості на надання змістовних відповідей під час співбесіди внаслідок того, що питання порушені під час неї стосувались значного масиву судових рішень, постановлених протягом тривалого періоду здійснення правосуддя Позивачем, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що під час співбесіди було порушено його права на надання пояснень та відповідно вони не могли були враховані Комісією під час прийняття оскаржуваного Рішення та їх прийняття чи спростування не могло бути покладено в його основу.

Не погоджуюсь з висновками колегії суддів Верховного Суду та вважаю їх передчасними з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 6.21 - 6.24, 6.29 розділу 6 Положення №20/зп-25 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників з метою ухвалення остаточного рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Співбесіда проходить в засіданні Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії.

Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень.

Під час співбесіди обов`язково обговорюються із суддею (кандидатом на посаду судді) дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

У разі необхідності під час співбесіди може бути оголошено перерву.

Як вбачається з матеріалів справи та оглянутого відеозапису співбесіди, проведеної із позивачем, під час співбесіди у межах процедури кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 клопотання про оголошення перерви не заявлялось.

Оголошення перерви з ініціативи Комісії є її дискреційним правом, а не імперативним обов`язком. Вважаю, що позивач, будучи діючим суддею та кандидатом на посаду судді апеляційної інстанції, безумовно обізнаний зі своїми процесуальними правами. Відсутність ініціативи з його боку щодо заявлення клопотання про оголошення перерви свідчила про його готовність відповідати на запитання Комісії «тут і зараз». Покладання на ВККС України відповідальності за те, що кандидат не скористався своїм правом на заявлення клопотання, є, на мою думку, передчасним, оскільки це питання необхідно було б більш детально з`ясувати.

Підставою для зниження балів за показниками рішучість та відповідальність» та «ефективна взаємодія» і виставлення « 0 балів» за показником «сумлінність» слугувало в сукупності встановлення наступних обставин:

значна кількість судових рішень, внесених до ЄДРСР датами, коли кандидат перебував у відпустці, на лікарняному, у відрядженні або мав день відпочинку;

недостатність контролю за правильністю оформлення та внесенням відомостей до ЄДРСР;

випадок істотної затримки направлення процесуальних документів у справі № 758/14710/21 - ухвалу від 13 січня 2022 року було направлено лише через понад сім місяців;

значна кількість ухвал про виправлення описок - 366 в Автозаводському районному суді м. Кременчука та 129 у Подільському районному суді м. Києва;

- виправлення, які в окремих випадках стосувалися резолютивних частин судових рішень;

- застосування самовідводу після того, як кандидат сам визнав заявлені сторонами відводи необґрунтованими.

- численні випадки постановлення ОСОБА_1 судових рішень у періоди його офіційної відсутності на робочому місці.

Так, під час роботи в Автозаводському районному суді міста Кременчука встановлено, що у період перебування кандидата на лікарняному з 17 до 21 серпня 2015 року ним постановлено 42 судових рішення, у тому числі ухвали про відкриття провадження, судові накази та інші процесуальні ухвали. Крім того, такі випадки мали місце під час перебування у щорічних відпустках, на лікарняному та у дні відпочинку в 2015- 2017 та 2020- 2025 роках. Загалом за наведеними Комісією періодами в цьому суді встановлено 57 судових актів.

У Подільському районному суді міста Києва аналогічні випадки зафіксовано у 2021- 2023 роках - під час відпусток, лікарняних, у день відпочинку та під час відрядження. За наведеними Комісією даними у такі періоди ОСОБА_1 постановлено 23 судові акти.

Таким чином, Комісія посилалася загалом на 80 випадків постановлення судових актів у періоди офіційної відсутності кандидата на робочому місці.

Під час співбесіди Позивач пояснив, що не проводив судові засідання та не ухвалював судові рішення у періоди перебування у відпустках, відрядженнях або на лікарняному. Водночас зазначив, що при внесенні рішень до ЄДРСР ймовірно припустився технічних помилок у датах їх постановлення. Помилки були викликані, зокрема, надмірним навантаженням у судах, в яких він працював.

При цьому, вважаю, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів під час співбесіди, а Комісія, в свою чергу, робила висновки лише на підставі наданих ним пояснень, не перевіривши при цьому наявність належних та допустимих доказів, що підтверджують або спростовують пояснення позивача.

З вказаних обставин, вважаю, що в даному випадку у справі №990/278/26 позивачу необхідно було надати можливість подати додаткові письмові пояснення щодо незаявлення ним клопотання про оголошення перерви під час проведення співбесіди та подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження його доводів щодо обговорюваних під час співбесіди питань (зокрема проведення ним судових засідань та ухвалення судових рішень у періоди перебування у відпустках, відрядженнях або на лікарняному, і як він виправив помилки, які зазначені в усних поясненнях під час співбесіди), а відповідачу, в свою чергу, надати можливість для подання до суду письмових пояснень, щодо неоголошення перерви під час співбесіди та обговорення з позивачем питань, які не були йому відомі.

Після отримання додаткових письмових пояснень від учасників справи, у разі їх недостатності колегія суддів могла вирішити питання про призначення розгляду цієї справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) учасників справи.

Суддя О.В. Білоус