Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №922/2076/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2076/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 )

до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, Житня вулиця, 14)

про стягнення збитків

за участю представників:

позивача – Хомякової А.Л., довіреність від 06.08.2024;

відповідача 1 – не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, в якій просить суд:

- стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Фізичної особи - підприємця Василевського Віктора Яковича реальні збитки, заподіяні внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України у розмірі 60 640,00 доларів США, що є еквівалентом 2 689 887,31 грн. станом на 08 червня 2026 року за офіційним курсом НБУ 44.3583 грн/1 долар США;

- стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Фізичної особи - підприємця Василевського Віктора Яковича збитки у вигляді упущеної вигоди, заподіяні внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України у розмірі 31 886,45 доларів США, що є еквівалентом 1 414 428,71 грн. станом на 08 червня 2026 року за офіційним курсом НБУ 44.3583 грн/1 долар США;

- судові витрати покласти на державу Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 вирішено позовну заяву (вх.№2076/26 від 09.06.2026) Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича залишити без руху. Надати позивачу строк, який становить 5 днів з дня отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме надати суду довідку банку про офіційний курс долара США станом на 08 червня 2026 року.

17.06.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№14775 від 17.06.2026) разом з довідкою про офіційний курс долара США станом на 08 червня 2026 року.

Позов обґрунтовано заподіянням позивачу внаслідок збройної агресії Російської Федерації майнової шкоди у вигляді реальних збитків, пов`язаних із пошкодженням двох дачних будинків, та упущеної вигоди від неможливості їх використання за договорами оренди.

Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у даному випадку, судом враховано наступне.

Предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України, та упущеної вигоди. Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна. Передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України.

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

З огляду на зазначене, ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/2076/26. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато у справі підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 22.07.2026. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня оголошення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам ст.165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов.

В той же день Господарським судом Харкiвської областi на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення, яким повідомлено Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації у справі №922/2076/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків, як відповідача про призначення підготовчого засідання у справі на 22.07.2026. Також повідомлено про наслідки неявки в судове засідання.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 відкладено підготовче засідання на 05.08.2026.

В той же день Господарським судом Харкiвської областi на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення, яким повідомлено Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації у справі №922/2076/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків, як відповідача, про призначення наступного підготовчого засідання у справі на 05.08.2026. Також повідомлено про наслідки неявки в судове засідання.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.08.2026.

В той же день Господарським судом Харкiвської областi на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення, яким повідомлено Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації у справі №922/2076/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків, як відповідача, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 26.08.2026. Також повідомлено про наслідки неявки в судове засідання.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.08.2026 оголошено перерву у судовому засіданні та призначено дату наступного судового засідання на 09.09.2026.

В той же день Господарським судом Харкiвської областi на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення, яким повідомлено Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації у справі №922/2076/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків, як відповідача, про відкладення судове засідання у справі на 09.09.2026. Також повідомлено про наслідки неявки в судове засідання.

Присутня в судовому засіданні 09.09.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 09.09.2026 не забезпечив, про причини неявки не повідомив, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України не скористався - відзив на позов не надав.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених положень ГПК України належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов`язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - є підставою для відкладення розгляду справи.

При цьому, розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14).

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Водночас, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

До висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 (провадження №61-18782св21), від 25.01.2019 №796/165/18, від 18.05.2022 №760/17232/20-ц, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17, провадження №14-167 цс 20, (пункт 58).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Окрім цього, АТ “Укрпошта” починаючи з 25.02.2022 фактично припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією, а відтак, станом на сьогодні суд позбавлений можливості повідомляти відповідача про розгляд справи засобами поштового зв`язку.

У зв`язку із зазначеним, задля належного повідомлення відповідача про розгляд справи та дати судових засідань, судом розміщувались відповідні оголошення на сайті Судової влади України.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином суд, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, дійшов висновку про належне повідомлення останнього про розгляд даної справи.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 09.09.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову присутніх учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

Починаючи з 24.02.2022 військові збройних сил Російської Федерації здійснили озброєний наступ на територію України та, зокрема, на територію Харківської області.

Позивач є суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність та зареєстрований, як фізична особа - підприємець, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №2 480 017 0000 049514 від 19.12.2005, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Одним з напрямків господарської діяльності позивача є КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Зокрема, позивачем здійснюється діяльність із надання в оренду нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Україна, Харківська область, Чугуївський район (раніше Печенізький район), Печенізька ТГ (раніше сщ/рада Печенізька), автодорога Печеніги-Мартове 7 км, дачний будинок №74 та дачний будинок №77 (надалі - Дачні будинки).

Вказане нерухоме майно належить позивачу на праві власності, що підтверджується:

- Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, серія та номер ХК 142150290029, що видана 30.01.2015 Департаментом ДАБІ у Харківській області та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №55340013 від 17.03.2016 на дачний будинок літ. “А” з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 89,4 кв.м., що розташований за адресою: Україна, Харківська область, Чугуївський район (раніше Печенізький район), Печенізька ТГ (раніше сщ/рада Печенізька), автодорога Печеніги-Мартове 7 км, будинок №74 (надалі - Дачний будинок №74).

- Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, серія та номер ХК 142150290028, що видана 30.01.2015 Департаментом ДАБІ у Харківській області та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №55340420 від 17.03.2016 на дачний будинок літ. “А” з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 89,4 кв.м., що розташований за адресою: Україна, Харківська область, Чугуївський район (раніше Печенізький район), Печенізька ТГ (раніше сщ/рада Печенізька), автодорога Печеніги-Мартове 7 км, будинок №77 (надалі - Дачний будинок №77).

Факт передачі позивачем Дачних будинків в тимчасове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю “АРІАН ГРУП” (надалі - TOB “АРІАН ГРУП” та/або орендар) підтверджується:

1) Договором оренди нерухомого майна №3 від 01.02.2022, що укладений між позивачем, як орендодавцем, та ТОВ “АРІАН ГРУП”, як орендарем, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування Дачний будинок №77 та Актом приймання - передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря від 01.02.2022.

2) Договором оренди нерухомого майна №4 від 01.02.2022р., що укладений між позивачем, як орендодавцем, та ТОВ “АРІАН ГРУП”, як орендарем, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування Дачний будинок №74 та Актом приймання - передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря від 01.02.2022.

Строк оренди за вказаними договорами встановлений з 01.02.2022 по 31.11.2024.

Вищевикладені докази підтверджують факт належності Дачних будинків на праві власності позивачу та факт перебування вказаного майна в оренді, на дату спричинення шкоди майну позивача, тобто, станом на 2022 рік.

Як зазначив позивач, в 2022 році внаслідок порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств Російської Федерації, що полягали у здійсненню бою та/або збройного нападу на територію Дачних будинків за адресою: Україна, Харківська область, Чугуївський район (раніше Печенізький район), Печенізька ТГ (раніше сщ/рада Печенізька), автодорога Печеніги-Мартове 7 км, в результаті чого вказані особи незаконно захопили житлові будинки з надвірними будівлями та спорудами за вказаною адресою, а також пошкодили майно, належне позивачу.

За даним фактом позивачем подано до Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області заяву (повідомлення про вчинення кримінального правопорушення) від 30.06.2022 та до Слідчого відділу УСБУ в Харківській області заяву від 03.11.2022 про внесення уточнень обставин кримінального правопорушення спричиненого збройною агресією Російської Федерації.

30.07.2022 за даним фактом Слідчим відділом УСБУ в Харківській області зареєстроване кримінальне провадження №12022221240000542 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.438 КК України, що підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.11.2022, згідно якого вказано, що відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення, що надійшла 29.07.2022 до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області за №4923, 4924 від 30.06.2022 встановлено порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств російської федерації, що полягали у здійсненні бою та/або збройного нападу на територію домоволодіння за адресою: Харківська область, Чугуївський район, Печенізька селищна рада, автодорога Печеніги-Мартове; в результаті чого вказані особи захопили житловий будинок з прибудинковими та господарчими спорудами за вказаною адресою, а також незаконно заволоділи та пошкодили майно, належне ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.11.2022 позивача визнано потерпілим в рамках кримінального провадження №12022221240000542.

При цьому, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376 селище Печеніги, Печенізька селищна територіальна громада:

- в період з 24.02.2022 по 26.03.2022 відносилось до тимчасово окупованої Російською Федерацією території;

- в період з 26.03.2022 по 11.09.2022 відносилось до території активних бойових дій;

- в період з 12.09.2022 по теперішній час відноситься до території можливих бойових дій.

Факт спричинення відповідачем шкоди майну позивача підтверджується:

- Актом №392 обстеження будівель та споруд пошкоджених під час проведення бойових дій на території Харківської області, спричиненої збройною агресією Російської Федерації від 26.12.2024, затвердженого начальником Печенізької селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області Гусаровим О.;

- витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 11.02.2025;

- Звітом про результати обстеження технічного стану дачного будинку літ. “А” та господарських будівель та споруд, які розташовані за адресою: Харківська область, Чугуївський район, Печенізька територіальна громада, 7-й км. автодороги “Печеніги - Мартове”, дачний будинок №74 від 04.05.2023, якими встановлено факт пошкодження Дачного будинку №74.

- Актом №393 обстеження будівель та споруд пошкоджених під час проведення бойових дій на території Харківської області, спричиненої збройною агресією Російської Федерації від 26.12.2024, затвердженого начальником Печенізької селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області Гусаровим О.;

- витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 11.02.2025,

- Звітом про результати обстеження технічного стану дачного будинку літ. “А” та господарських будівель та споруд, які розташовані за адресою: Харківська область, Чугуївський район, Печенізька територіальна громада, 7-й км. автодороги “Печеніги - Мартове”, дачний будинок №77 від 03.05.2023, якими встановлено факт пошкодження Дачного будинку №77.

Згідно даних документів вказано, що причиною пошкодження Дачних будинків є влучання снаряду та встановлено наявність пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій без порушення вимог щодо механічного опору та стійкості за граничним станом першої та другої групи - рекомендовано виконання робіт з відновлення шляхом поточного та капітального ремонту.

Як стверджує позивач, з огляду на вищевикладене є усі підстави стверджувати, що пошкодження майна позивача сталося від ударно-вибухових впливів спричинених внаслідок неправомірних дій військовослужбовців збройних сил Російської Федерації, а саме здійсненню бою та/або збройного нападу на територію Дачних будинків за адресою: Україна, Харківська область, Чугуївський район (раніше Печенізький район), Печенізька ТГ (раніше сщ/рада Печенізька), автодорога Печеніги-Мартове 7 км, будинок №74 та будинок №77.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19.02.2014.

Відповідно до абзацу 13 п.2 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326) збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода).

Відповідно до п.1 Методики визначення шкоди та обліку збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадження господарської діяльності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18 жовтня 2022 року №390/1223 (надалі по тексту - Методика) ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Відповідно до п.5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Відповідно до п.29 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326) під час розроблення методик оцінки шкоди та збитків, передбачених пунктом 5 Порядку, в оціночних процедурах враховуються такі загальні методичні настанови: процедури оцінки реальних збитків, упущеної вигоди і потреб у відновленні пошкодженого та (або) знищеного майна здійснюється в умовних одиницях (функціональна валюта) - доларах США. Отриманий результат оцінки підлягає конвертації в національну валюту за поточним курсом Національного банку на дату оцінки; необхідно враховувати зміну вартості грошей в часі та застосовувати процедури приведення такої вартості до дати оцінки.

Відповідно до п. 9 розділ І Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Відповідно до абзацу 19 п.2 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка реальних збитків - визначення вартості пошкодженого або знищеного індивідуально визначеного майна (майна, визначеного родовими ознаками), а також вимушені витрати сторони, яка зазнала збитків внаслідок пошкодження або знищення зазначеного майна.

Відповідно до п. 1 розділу III Методики у цьому розділі встановлюються особливості оцінки реальних збитків (визначення розміру реальних збитків), завданих майну підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, а саме: нерухомого майна, рухомого майна (машини та обладнання), транспортних засобів (далі - ТЗ), товарно-матеріальних запасів та біологічних активів, єдиних майнових комплексів підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарюванням усіх форм власності, культурних цінностей.

Відповідно до п.3.1 розділу III Методики розмір реальних збитків внаслідок втрати, пошкодження чи знищення нерухомого майна обчислюють як різницю між значеннями вартості такого майна до та після заподіяння йому шкоди.

На замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Лєсних Сергієм Миколайовичем (Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 21.10.2002 №3361) було виконано незалежну оцінку реальних збитків, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації завдані майну позивача, про що було складено Звіт про оцінку збитків витрат, необхідних для відновлення будинку для відпочинку №74 літ. “А” з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 89,4 кв.м. та будинку для відпочинку №77 літ. “А” з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 89,4 кв.м., завданих постраждалому - ФОП Василевському Віктору Яковичу (код НОМЕР_1 ), що знаходяться за адресою: Україна, Харківська область, Чугуївський район, Печенізька територіальна громада, автодорога Печеніги - Мартове 7 км. (попередня адреса нерухомого майна: Україна, Харківська область, Печенізький район, сщ/рада Печенізька, автодорога Печеніги - Мартове 7 км.) та про оцінку збитків у вигляді упущеної вигоди за період 2022 -:- 2023 -:- 2024 років, дата складання 24.05.2026.

Відповідно до вказаного Звіту загальний розмір реальних збитків, без урахування ПДВ, становить 60 640,00 доларів США (Шістдесят тисяч шістсот сорок доларів США 00 центів), що за офіційним курсом Національного банку України 44,3583 грн./1долар США станом на 08 червня 2026 року є еквівалентом 2 689 887,31 грн. (Два мільйони шістсот вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 31 копійка), з яких:

- розмір збитків (витрат) необхідних для відновлення дачного будинку №74 літ. “А” з надвірними будівлями та спорудами (89,4 кв.м.), який розташовано за адресою: Україна, Харківська область, Чугуївський район, Печенізька територіальна громада, автодорога Печеніги - Мартове 7 км. (попередня адреса нерухомого майна: Україна, Харківська область, Печенізький район, сщ/рада Печенізька, автодорога Печеніги - Мартове 7 км.) завданих постраждалому ФОП Василевському В.Я., у зв`язку з пошкодженням і руйнуванням належного йому нерухомого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації, без урахування ПДВ, становить 29 158,00 доларів США (Двадцять дев`ять тисяч сто п`ятдесят вісім доларів США 00 центів), що за офіційним курсом Національного банку України 44,3583 грн./1долар США станом на 08 червня 2026р. є еквівалентом 1 293 399,31 грн. (Один мільйон двісті дев`яносто три тисячі триста дев`ятсот дев`ять гривень 31 копійка);

- розмір збитків (витрат) необхідних для відновлення дачного будинку № 77 літ. “А” з надвірними будівлями та спорудами (89,4 кв.м.) який розташовано за адресою: Україна, Харківська область, Чугуївський район, Печенізька територіальна громада, автодорога Печеніги - Мартове 7 км. (попередня адреса нерухомого майна: Україна, Харківська область, Печенізький район, сщ/рада Печенізька, автодорога Печеніги - Мартове 7 км.), завданих постраждалому ФО-П Василевському В.Я., у зв`язку з пошкодженням і руйнуванням належного йому нерухомого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації, без урахування ПДВ, становить 31 482,00 доларів США (Тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят два долари США 00 центів), що за офіційним курсом Національного банку України 44,3583 грн./1долар США станом на 08 червня 2026р. є еквівалентом 1 396 488,00 грн. (Один мільйон триста дев`яносто шість тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

Разом з цим, згідно абзацу 20 п.2 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка упущеної вигоди - визначення розміру неотриманого доходу, на який постраждалий мав право розраховувати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації протягом певного часу.

Відповідно до п.1 розділу IV Методики вказано, що відповідно до цього розділу здійснюється визначення розміру упущеної вигоди стосовно майна, що призначалося для здійснення комерційної діяльності з метою отримання прибутку або доходу в іншій формі: сільсько-, рибо- та лісогосподарська нерухомість, інвестиційна нерухомість, нерухомість з комерційним потенціалом, ЄМК підприємств, установ та організацій усіх форм власності, корпоративні частки, об`єкти у матеріальній та нематеріальній формах, вартість яких визначається вартістю ЄМК, що створений на їх основі (об`єкти, асоційовані з бізнесом), тощо.

Визначення розміру упущеної вигоди для цілей цієї Методики виконують стосовно майна, власнику (балансоутримувачу, користувачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди.

Відповідно до п.1 розділу IV Методики для цілей цієї Методики під упущеною вигодою розуміють розмір накопиченого протягом визначеного періоду часу прибутку, що його міг отримати власник (балансоутримувач, користувач) пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна за умови, що майно не було пошкоджене, знищене або втрачене внаслідок збройної агресії.

Як вбачається з вищевикладеного позивач є власником Дачних будинків, які передані ним в оренду ТОВ “АРІАН ГРУП”, згідно Договору оренди нерухомого майна №3 від 01.02.2022 та Договору оренди нерухомого майна №4 від 01.02.2022.

Пунктом 3.2 Договору оренди нерухомого майна №3 від 01.02.2022 та Договору оренди нерухомого майна №4 від 01.02.2022 встановлено, що орендоване майно передається орендарю у платне користування на:

- перший період оренди з 01 лютого 2022 р. по 31 листопада 2022 р. протягом якого сезон для відпочинку триває з 01 квітня 2022 р. по 31 жовтня 2022 р.;

- другий період оренди з 01 лютого 2023 р. по 31 листопада 2023 р. протягом якого сезон для відпочинку триває з 01 квітня 2023 р. по 31 жовтня 2023 р.,

- третій період оренди з 01 лютого 2024 р. по 31 листопада 2024 р. протягом якого сезон для відпочинку триває з 01 квітня 2024 р. по 31 жовтня 2024 р.,

які у своїй сукупності складають строк оренди за цим Договором (надалі - строк оренди).

Факт передачі позивачем Дачних будинків в оренду ТОВ “АРІАН ГРУП” підтверджується:

- Актом приймання - передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря від 01.02.2022 до Договору оренди нерухомого майна №3 від 01.02.2022, який підписаний між позивачем та ТОВ “АРІАН ГРУП”;

- Актом приймання - передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря від 01.02.2022 Договору оренди нерухомого майна №4 від 01.02.2022, який підписаний між позивачем та ТОВ “АРІАН ГРУП”.

Пунктом 4.1 Договору оренди нерухомого майна №3 від 01.02.2022р. та Договору оренди нерухомого майна №4 від 01.02.2022 вказано, що розмір орендної плати за один календарний місяць користування орендованим майном становить 56 911,00 (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот одинадцять гривень 00 копійок) грн., в тому числі ПДВ, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ 28,4555 грн. за 1 долар США станом на 01,02.2022р. дорівнює 2 000,00 доларів США.

Пунктом 4.2. Договору оренди нерухомого майна №3 від 01.02.2022 та Договору оренди нерухомого майна №4 від 01.02.2022 встановлено, що у випадку зміни курсу долара США станом на початок другого та початок третього періоду оренди, розмір орендної плати в гривні, встановлений згідно п.4.1 цього Договору, змінюється пропорційно зміні курсу долара США та має становити в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на початок другого періоду оренди та на початок третього періоду оренди 2 000,00 доларів США, але в будь-якому випадку не менше розміру орендної плати, встановленої п.4.1 цього Договору.

Пунктом 4.3. Договору оренди нерухомого майна №3 від 01.02.2022 та Договору оренди нерухомого майна №4 від 01.02.2022 встановлено, що орендна плата нараховується та підлягає сплаті орендарем на користь орендодавця за місяці протягом яких триває сезон для відпочинку, тобто з квітня по жовтень відповідного періоду оренди.

Сторони домовились, що в рахунок орендної за лютий, березень та листопад відповідного періоду оренди орендар здійснює за свій рахунок роботи по підготовці Орендованого майна до користування, які включають поточний ремонт орендованого майна, та відповідно, роботи по прибиранню орендованого майна після завершення сезону для відпочинку. Витрати на проведення даних робіт протягом певного періоду оренди не повинні перевищувати загального розміру орендної плати за користування орендованим майном за лютий, березень та листопад відповідного періоду оренди.

Пунктом 4.4. Договору оренди нерухомого майна №3 від 01.02.2022 та Договору оренди нерухомого майна №4 від 01.02.2022 встановлено, що орендна плата сплачується орендарем орендодавцю щомісяця протягом сезону для відпочинку відповідного періоду оренди на підставі цього Договору (без виставлення з боку Орендодавця рахунка-фактури) до 25 числа кожного поточного місяця, за який сплачується орендна плата.

Як стверджує позивач, вищевикладені докази підтверджують реальну можливість того, що позивач міг би отримати дохід від здачі в оренду Дачних будинків протягом сезону для відпочинку в 2022, 2023, 2024 роках, але в результаті неправомірних дій відповідача позивач втратив таку можливість.

Відтак, неправомірність дій відповідача полягає в тому, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації Дачні будинки отримали такі пошкодження, які виключають можливість їх використання з метою визначеною договорами оренди. Територія на якій розташовані Дачні будинки в період з 24.02.2022 по 26.03.2022 відносилась до тимчасово окупованої; з 26.03.2022 по 11.09.2022 - території активних бойових дій, з 12.09.2022 по теперішній час - території можливих бойових дій, що в свою чергу спричинило перешкоди у доступі до Дачних будинків для позивача, TOB “АРІАН ГРУП” та будь яких інших осіб (потенційних суборендаторів, відпочиваючих), та виключило можливість користування ними з метою визначеною договорами оренди.

Крім того, після деокупації територія на якій розташовані Дачні будинки відноситься до категорії вибухонебезпечної, так як існує ймовірність наявності вибухонебезпечних предметів, що в свою чергу створює велику небезпеку заподіяння шкоди життю та здоров`ю людини через можливе замінування території та будівель, що в свою чергу також виключає можливість використання їх з метою визначеною договорами оренди.

Так, 16.02.2023 позивач звертався до голови Печенізької селищної ради Гусарова О. С. з проханням провести обстеження пошкоджених внаслідок воєнних дій Російської Федерації об`єктів нерухомого майна - Дачних будинків, а також видати акти комісійного обстеження. На яке отримав відповідь, згідно листа №В-141/01-06 від 07.03.2023, що станом на 07.03.2023 за адресою: Харківська область, Печенізькій район, Печенізька селищна рада, автодорога Печеніги-Мартове, 7-й км, не проведене розмінування, тому обстеження комісією всіх пошкоджень буде проводитися після офіційного дозволу відповідних служб.

Як вбачається з вищевикладеного, тільки у грудні 2024 року повноважні органи змогли провести обстеження пошкоджених внаслідок воєнних дій Російської Федерації об`єктів нерухомого майна - Дачних будинків, а також видати акти комісійного обстеження.

Як наслідок TOB “АРІАН ГРУП”, як орендар за Договором оренди нерухомого майна №3 від 01.02.2022р. та Договором оренди нерухомого майна №4 від 01.02.2022р, не могло користуватись Дачними будинками протягом періоду оренди (сезону для відпочинку) в 2022, 2023, 2024 роках, а відповідно не здійснювало оплату за користування ними, що підтверджується актами від 31.11.2022, від 31.11.2023, від 31.11.2024. Тому, позивач кожного місяця сезону для відпочинку втрачав дохід, який міг би отримувати, як законний власник Дачних будинків.

Як стверджує позивач, саме через збройну агресію Російської Федерації було пошкоджено Дачні будинки, обмежено доступ до них, внаслідок чого позивач втратив можливість отримувати прибуток від надання цього майна в оренду, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача упущеної вигоди.

На замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Лєсних Сергієм Миколайовичем (Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 21.10.2002 №3361) було виконано незалежну оцінку розміру упущеної вигоди від неодержаного позивачем прибутку, про що було складено Звіт про оцінку збитків витрат, необхідних для відновлення будинку для відпочинку № 74 літ. “А” з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 89,4 кв.м. та будинку для відпочинку № 77 літ. “А” з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 89,4 кв.м., завданих постраждалому - ФОП Василевському Віктору Яковичу (код НОМЕР_1 ), що знаходяться за адресою: Україна, Харківська область, Чугуївський район, Печенізька територіальна громада, автодорога Печеніги - Мартове 7 км. (попередня адреса нерухомого майна: Україна, Харківська область, Печенізький район, сщ/рада Печенізька, автодорога Печеніги - Мартове 7 км.) та про оцінку збитків у вигляді упущеної вигоди за період 2022 -:- 2023 -:- 2024 років, дата складання 24.05.2026.

Відповідно до вказаного Звіту розмір упущеної вигоди позивача від неодержаного прибутку за період 2022 - 2023 - 2024 років складає 31 886,45 доларів США (Тридцять одна тисяча вісімсот вісімдесят шість доларів США 45 центів), що за офіційним курсом Національного банку України 44,3583 грн./1долар США станом на 08 червня 2026 року є еквівалентом 1 414 428,71 грн. (Один мільйон чотириста чотирнадцять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 71 копійка), без урахування ПДВ, з яких:

- розмір упущеної вигоди за 2022 рік — 11 027,76 доларів США (Одинадцять тисяч двадцять сім доларів США 76 центів), що за офіційним курсом Національного банку України 44,3583 грн./1долар США станом на 08 червня 2026 року є еквівалентом 489 172,69 грн. (Чотириста вісімдесят дев`ять тисяч сто сімдесят дві гривні 69 копійок),

- розмір упущеної вигоди за 2023 рік - 11 089,32 доларів США (Одинадцять тисяч вісімдесят дев`ять доларів США 32 цента), що за офіційним курсом Національного банку України 44,3583 грн./1долар США станом на 08 червня 2026 року є еквівалентом 491 903,38 грн. (Чотириста дев`яносто одна тисяча дев`ятсот три гривні 38 копійок),

- розмір упущеної вигоди за 2024 рік - 9 769,37 доларів США (Дев`ять тисяч сімсот шістдесят дев`ять доларів США 37 центів), що за офіційним курсом Національного банку України 44,3583 грн./1долар США станом на 08 червня 2026 року є еквівалентом 433 352,64 грн. (Чотириста тридцять три тисячі триста п`ятдесят дві гривні 64 копійки).

Таким чином, загальний розмір спричинених збитків позивачу внаслідок пошкодження його майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, в тому числі упущена вигода, становить 92 526,45 доларів США, з яких:

- реальні збитки складають 60 640,00 доларів США,

- збитки у вигляді упущеної вигоди складають 31 886,45 доларів США.

Разом з цим, як зазначив позивач, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії у відношенні до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними. Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, то законодавством України на позивача не покладається обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Отже, саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, позивачу було завдано матеріальну шкоду, а відтак, такі дії перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із пошкодженнями, нанесеними майну позивача та понесенням позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди. Крім зазначеного, наведені докази у своїй сукупності свідчать про наявність вини відповідача у формі умислу у заподіянні відповідної шкоди.

Таким чином, позивач вважає, що вищевикладеними обставинами та наданими позивачем доказами підтверджено заподіяння діями відповідача шкоди майну позивача, доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою майну позивача шкодою та понесеними позивачем збитками у вигляді упущеної вигоди, доведено протиправність дій відповідача, а також підтверджено наявність вини відповідача у заподіянні шкоди майну позивача та понесений позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди.

З огляду на вищезазначене, позивач був вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.6 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За приписами ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Судом встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а одним із видів його господарської діяльності є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Матеріалами справи підтверджується право власності позивача на два дачні будинки, розташовані за адресою: Харківська область, Чугуївський район, Печенізька територіальна громада, автодорога Печеніги-Мартове, 7 км, будинки № 74 та № 77, площею по 89,4 кв. м кожний.

Право власності позивача на зазначене нерухоме майно підтверджується деклараціями про готовність об`єктів до експлуатації та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.03.2016.

01.02.2022 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІАН ГРУП» було укладено договори оренди №3 та №4 щодо зазначених об`єктів нерухомого майна, що підтверджується також актами приймання-передачі від 01.02.2022.

Таким чином, станом на початок збройної агресії Російської Федерації проти України спірні об`єкти нерухомого майна перебували у власності позивача та використовувалися ним у господарській діяльності шляхом передачі в оренду.

Судом також встановлено, що 24.02.2022 на території Печенізької територіальної громади розпочалися заходи, пов`язані із збройною агресією Російської Федерації проти України, та, як наслідок, у період 24.02.2022 - 26.03.2022 відповідна територія перебувала у тимчасовій окупації, у період 26.03.2022 - 11.09.2022 на ній велися активні бойові дії, а надалі територія належала до територій, на яких існувала можливість ведення бойових дій.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації на території, де розташовані належні позивачу об`єкти нерухомості, відбувалися бойові дії та обстріли, унаслідок яких зазначене майно було пошкоджено.

На підтвердження зазначених обставин позивачем подано, зокрема, акти №392 та №393 від 26.12.2024, затверджені начальником Печенізької селищної військової адміністрації, витяги з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, а також звіти з технічного обстеження будинків №74 та №77 від 04.05.2023 та 03.05.2023 відповідно.

Відповідно до зазначених документів спірні об`єкти нерухомого майна зазнали пошкоджень унаслідок бойових дій, зокрема пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, при цьому для відновлення їх належного стану необхідне проведення ремонтних робіт.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що доступ до пошкоджених об`єктів був обмежений у зв`язку з необхідністю проведення заходів з розмінування відповідної території. Листом Печенізької селищної військової адміністрації №В-141/01-06 від 07.03.2023 підтверджено, що станом на дату його складення розмінування відповідної території не проведено, а проведення комісійного обстеження пошкодженого майна мало відбутися після отримання відповідного дозволу.

Позивачем також надано докази звернення до правоохоронних органів із заявами про кримінальні правопорушення, пов`язані з пошкодженням належного йому майна внаслідок бойових дій. Відомості за відповідною заявою внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221240000542, а позивача в межах відповідного кримінального провадження визнано потерпілим.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що пошкодження належних позивачу об`єктів нерухомого майна перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із бойовими діями, які відбувалися на відповідній території внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Згідно із частиною першою статті 1 Статуту ООН Організація Об`єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.

Проте, станом на час розгляду цієї справи Росія не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, ані наказу Міжнародного суду ООН від 16.03.2022, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об`єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ч.3 ст.85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч.3 ст.85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

У своїй постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на Росію не поширюється судовий імунітет, оскільки "вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН". Зокрема, Верховний Суд зазначив, що "такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача".

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22 Росія, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2024 у cправі №905/17/24 зазначив, що враховуючи те, що предметом позову у цій справі є відшкодування збитків, завданих збройною агресією Росії проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН, судовий імунітет Росії у даному випадку на спірні правовідносини не поширюється.

Звернення Товариства до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто не заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20-ц, від 12.10.2022 у справі №463/14365/21, від 12.10.2022 у справі №463/14366/21.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як було встановлено судом, саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, позивачу було завдано збитків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 було затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Росії, починаючи з 19.02.2014.

Згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку №326 визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються, зокрема, є вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності.

Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.

Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Цим же Додатком до Порядку визначено, зокрема, що:

висновок експерта - складений відповідно до вимог законодавства документ, що містить докладний опис проведених судовим експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед судовим експертом, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України “Про судову експертизу”;

збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії російської федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода);

звіт про оцінку збитків - документ, в якому викладаються результати незалежної оцінки збитків, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (оцінювачем) відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”;

інформаційні джерела - дані, які додатково надаються або збираються з метою застосування оціночних процедур, які визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку;

Міжнародні стандарти оцінки - Міжнародні стандарти оцінки (International Valuation Standards), розроблені та прийняті Радою з Міжнародних стандартів оцінки (The International Valuation Standards Council), якими визначені загальні засади оціночної діяльності та методичні засади оцінки окремих видів майна;

оцінка - процес визначення вартості на дату оцінки за відповідною процедурою;

оцінка реальних збитків - визначення вартості пошкодженого або знищеного індивідуально визначеного майна (майна, визначеного родовими ознаками), а також вимушені витрати сторони, яка зазнала збитків внаслідок пошкодження або знищення зазначеного майна;

оціночна вартість - вартість, яка визначається за встановленими алгоритмом та складом вихідних даних;

оціночні процедури - дії (етапи) алгоритму реалізації методу оцінки, що конкретизує один або декілька методичних підходів до оцінки, виконання яких у певній послідовності дає можливість провести оцінку;

постраждалі - громадяни України, іноземці або особи без громадянства, суб`єкти господарювання незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, державні або комунальні установи, організації, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, держава Україна, яким завдано збитків внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Згідно з пунктом 6 Додатку до Порядку №326 об`єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за такими секторами:

соціальний сектор - соціальний захист, житло, освіта, охорона здоров`я, культура та релігія, фізична культура і спорт, молодіжна сфера та національно-патріотичне виховання;

інфраструктура - транспорт, енергетика, зв`язок, теплопостачання, водопостачання і водовідведення та інше;

виробничий сектор - сільське, лісове та рибне господарство, оборонно-промисловий комплекс, промисловість, торгівля, туризм та інше;

наскрізні сектори - державне та місцеве управління, третинний сектор економіки та інше.

До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода).

Відповідно до пункту 8 цього ж Додатку до Порядку №326 метою оцінки збитків є, зокрема, визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі).

18.10.2022 наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України за №3904/1223 було затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Пунктом 1 Методики №3904/1223 передбачено, що вона застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Ця Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України "Про судову експертизу" з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою №1440 від 10.09.2003 Кабінету Міністрів України, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Національний стандарт №2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 28.10.2004, також є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту №2 з урахуванням вимог Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

Згідно з п.15 Національного стандарту №1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Витрати на відтворення (заміщення) повинні визначатися на дату оцінки з урахуванням ринкових цін.

Під час прогнозування грошового потоку та відповідної норми доходу повинен бути врахований вплив ринкових умов на функціонування (використання) об`єкта оцінки виходячи з принципу його найбільш ефективного використання.

Відповідно п.16 Національного стандарту №1 визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження. При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Пунктом 38 Національного стандарту №1 визначено, що для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Відповідно до п.48 Національного стандарту №1 для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям:

умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості;

продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати;

умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

Згідно з п.49 Національного стандарту №1 основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

На підтвердження розміру завданих збитків позивачем подано звіт про оцінку збитків, складений 24.05.2026 фізичною особою-підприємцем Лєсних Сергієм Миколайовичем, який має відповідне свідоцтво (сертифікат) суб`єкта оціночної діяльності та внесений до Державного реєстру оцінювачів.

Згідно із зазначеним звітом розмір реальних збитків, завданих пошкодженням будинку №74, визначено у сумі 29 158,00 доларів США, а будинку №77 - у сумі 31 482,00 доларів США, що разом становить 60 640,00 доларів США.

Відповідно до Методики після визначення розміру реальних збитків в еквіваленті умовної грошової одиниці їх гривневий еквівалент визначається за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Позивачем заявлено до стягнення реальні збитки у гривневому еквіваленті 60 640,00 доларів США, що за курсом 44,3583 грн за 1 долар США станом на 08.06.2026 становить 2 689 887,31 грн.

Оцінюючи зазначений звіт як доказ розміру реальних збитків, суд враховує, що його висновки узгоджуються з іншими доказами у справі щодо характеру та обсягу пошкоджень спірного майна, а відповідач доказів, які б спростовували визначений оцінювачем розмір збитків, суду не подав.

За таких обставин суд вважає доведеним розмір реальних збитків у сумі 2 689 887,31 грн.

Разом із реальними збитками позивачем заявлено вимогу про відшкодування упущеної вигоди у розмірі 1 414 428,71 грн, що становить 31 886,45 доларів США.

Як уже було зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України, частини 2 статті 224 ГК України, частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Отже згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц (провадження №61-22106св18)).

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 15.10.2020 у справі №922/3669/19, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Ураховуючи наведене, пред`явлення позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, визначених статтею 22 ЦК України, статтями 224, 225 ГК України, покладає на кредитора (позивача), обов`язок довести: 1) протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків (боржника), 2) наявність збитків, їх розмір, в числі рахунку реальну можливість отримання ним таких збитків, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, а також 4) вжитті ним заходи для отримання заявлених збитків, тоді як відповідач - має довести відсутність своєї вини у заподіянні заявлених до стягнення з нього збитків.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").

Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини" (Ozturk v. Turkey)).

Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224, статті 225 ГК України свідчить, що упущена вигода будучи складовою поняття збитки на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

Отже відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту) за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

Чинний Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, не містять норм, які б розкривали зміст поняття звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту), тоді як за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, слово "звичайний" означає "який нічим не виділяється серед інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; який не має в собі нічого нового; звичний; який вважається нормальним; характерний, типовий для кого -, чого-небудь" (Словник української мови: в 11 томах. - Том 3, 1972. - Стор. 476).

Отже звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків віднесено завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Грошовий вираз майнової шкоди є збитками.

Відповідно до частини першої статті 144 ГК України (тут і надалі чинного на момент виникнення спірних правовідносин) майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.

За наведеного розумними витратами із урахуванням таких принципів цивільного права як справедливість, розумність, є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків, до складу яких входить упущена вигода, яка за своє суттю є майновими втратами, що могли, з урахуванням розумних витрат на їх отримання, бути реально отримані кредитором за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Тож визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Отже при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як:

1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту);

2) розумні витрати;

3) компенсаційність відшкодування збитків.

Разом з тим на практиці досить часто складно точно визначити та як наслідок і довести дійсний розмір заподіяних кредитору збитків у вигляді упущеної вигоди.

У такому разі виникає питання яким чином має діяти суд, у випадку коли заподіяні позивачу (кредитору) збитки у вигляді упущеної вигоди важко з`ясувати в кількісному вираженні та складно встановити їх розмір з достатнім ступенем визначеності, тоді як протиправна поведінка заподіювача збитків та причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою є доведеними позивачем (кредитором) та підтверджуються матеріалами справи.

Вочевидь, що за цих умов відмова у стягненні упущеної вигоди з огляду не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним вище принципами та засадами цивільного законодавства, які є керівними ідеями, з яких мають виходити у своїй діяльності усі без винятку учасники цивільних (господарських) відносин та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

Суд звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Тобто така міра відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди перше за все є спрямованою на захист (відновлення) порушеного права потерпілого, що цілком узгоджується із приписами частини другої статті 216 ГК України, якою з-поміж іншого визначено, що застосування господарських санкцій, якими у розумінні частини другої статті 217 ГК України є відшкодування збитків, повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення.

Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Як уже було встановлено судом, до пошкодження спірних об`єктів нерухомості позивач використовував їх у господарській діяльності шляхом передачі в оренду ТОВ «АРІАН ГРУП» на підставі договорів оренди №3 та №4 від 01.02.2022.

Умовами зазначених Договорів визначено розмір орендної плати, порядок її розрахунку та періоди користування майном. Таким чином, можливість отримання позивачем доходу від використання належного йому нерухомого майна не є абстрактним припущенням, оскільки на момент настання обставин, що унеможливили подальше використання майна, між сторонами існували договірні відносини щодо його оренди.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що внаслідок пошкодження майна, бойових дій, тимчасової окупації відповідної території та обмеження доступу до нерухомості орендар був позбавлений можливості користуватися зазначеними об`єктами, у зв`язку з чим орендна плата за відповідні періоди не сплачувалася.

Отже, невикористання майна та ненадходження доходу від його оренди були зумовлені не волевиявленням позивача чи зміною ним способу здійснення господарської діяльності, а об`єктивною неможливістю використання майна внаслідок обставин, безпосередньо пов`язаних із збройною агресією Російської Федерації.

Відповідно до розділу IV Методики визначення шкоди та обсягу збитків здійснюється визначення розміру упущеної вигоди щодо майна, яке призначалося для здійснення комерційної діяльності з метою отримання прибутку або доходу в іншій формі, зокрема нерухомості з комерційним потенціалом.

Згідно зі звітом про оцінку збитків від 24.05.2026 розмір упущеної вигоди позивача визначено за 2022 рік у сумі 11 027,76 доларів США, за 2023 рік - 11 089,32 доларів США та за 2024 рік - 9 769,37 доларів США, а всього - 31 886,45 доларів США.

У гривневому еквіваленті розмір упущеної вигоди, заявлений позивачем до стягнення, становить 1 414 428,71 грн.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний принцип закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків.

Справедливість як один із фундаментальних принципів права, який закладено безпосередньо в змісті права, в тих правовідносинах формою яких є право, передбачає готовність враховувати інтереси інших сторін, не зловживати своїми правами на шкоду їм, дотримуватися рівності в положенні учасників правовідносин.

Отже за своєю юридичною силою принцип справедливості є фактично імперативною нормою права (нормою відхилення від якої недопустиме), яка поряд з нормами цивільного права належить до механізму регулювання цивільних правовідносин.

Хоча така категорія, як справедливість, є оціночним поняттям та має властивість змінювати своє змістовне наповнення залежно від різних, як об`єктивних, так і суб`єктивних обставин, очевидним є те, що застосування такого принципу у визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди відповідає меті та цілям такої міри відповідальності як відшкодування збитків, а також унеможливлює отримання заподіювачем збитків переваг від свої недобросовісної (протиправної) поведінки.

Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частиною першою статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 цього Закону).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Враховуючи наведене, при визначенні конкретного розміру упущеної вигоди, суду належить враховувати принципи, засади цивільного законодавства та у разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт наявності, а саме розмір) керуючись принципом справедливості визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Близький за своєю суттю підхід щодо визначення справедливого розміру збитків застосований у рішеннях ЄСПЛ від 11.06.2020 у справі "UGRINOVA AND SAKAZOVA v. BULGARIA", від 15.04.2021 у справі "PORAZIK v. HUNGARY", в яких суд зважаючи на неможливість (ускладненість) точного розрахунку розміру заявлених матеріальних збитків визначив з урахуванням обставин справи справедливий розмір таких збитків керуючись критерієм справедливості.

Суд враховує, що визначений у звіті розмір упущеної вигоди ґрунтується на наявності у позивача права власності на відповідне майно, укладених договорах оренди, погодженому сторонами розмірі орендної плати, періоді, протягом якого майно не могло використовуватися за призначенням, а також інших вихідних даних, наведених у звіті.

Таким чином, наявність та розмір упущеної вигоди підтверджуються сукупністю доказів у справі, а її виникнення перебуває у прямому причинному зв`язку з пошкодженням майна та неможливістю його використання внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Разом з цим суд зазначає, що у матеріалах, наданих позивачем, у Договорах оренди та актах про неможливість користування об`єктами нерухомого майна зазначено дати 31.11.2022, 31.11.2023 та 31.11.2024, а також строк дії договорів до 31.11.2024. Суд зазначає, що 31 листопада календарно не існує, оскільки листопад має 30 календарних днів, у зв`язку з чим зазначені дати містять очевидну календарну невідповідність. Водночас з огляду на інші умови договорів та наведені позивачем періоди оренди суд виходить із фактичного періоду користування майном, зазначеного в матеріалах справи, не змінюючи самостійно дати первинних документів.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України на позивача не покладається обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N38722/02).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків та упущеної вигоди є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії” від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України” суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вище зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 61 564,74 грн відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та підлягають стягненню до Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків – задовольнити.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, Житня вулиця, 14) на користь Фізичної особи - підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) реальні збитки, заподіяні внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України у розмірі 60 640,00 доларів США, що є еквівалентом 2 689 887,31 грн. станом на 08 червня 2026 року за офіційним курсом НБУ 44.3583 грн/1 долар США.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, Житня вулиця, 14) на користь Фізичної особи - підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) збитки у вигляді упущеної вигоди, заподіяні внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України у розмірі 31 886,45 доларів США, що є еквівалентом 1 414 428,71 грн. станом на 08 червня 2026 року за офіційним курсом НБУ 44.3583 грн/1 долар США.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, Житня вулиця, 14) на користь Державного бюджету України 61 564,74 грн судового збору за подання позовної заяви.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "21" вересня 2026 р.

СуддяТ.О. Пономаренко