Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №922/2078/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2078/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; код ЄДРПОУ: 44725823)

до Фізичної особи-підприємця Крючкова Богдана Володимировича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )

про стягнення штрафних санкцій

за участю представників:

позивача – Маркової О.І., довіреність №160-Д від 19.06.2026;

відповідача – Кузнецової А.А., ордер АХ №1362382 від 02.07.2026.

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Крючкова Богдана Володимировича, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Крючкова Богдана Володимировича на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" штрафні санкції у розмірі 489 661,92 грн., з яких: пеня - 298 326,72 грн., штраф – 191 335,20 грн. та понесені позивачем судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за державним контрактом №559/01-25-РМ від 14.01.2025 щодо своєчасної поставки товару за заявкою №R000902 від 15.01.2025, у зв`язку з чим позивач просить стягнути передбачені п.8.2 Договору пеню та штраф у загальному розмірі 489 661,92 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 прийнято позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Фізичної особи-підприємця Крючкова Богдана Володимировича про стягнення штрафних санкцій до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі №922/2078/26. Вирішено розгляд справи №922/2078/26 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

09.07.2026 до суду надійшов відзив представника Фізичної особи-підприємця Крючкова Богдана Володимировича адвоката Кузнецової Аліси Андріївни (вх.№16701 від 09.07.2026) на позовну заяву, в якому просила суд поновити строк на подання відзиву та долучити його до матеріалів справи, а також перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання з визнанням явки сторін обов`язковою в судові засідання.

У відзиві представник відповідача зазначив, що відповідач заперечує наявність своєї вини у простроченні поставки. Зазначає, що затримка була зумовлена діями самого позивача, зокрема неодноразовим коригуванням заявки на поставку через помилки у зазначенні розмірів товару. На думку відповідача, це вплинуло на строки виготовлення товару.

Також представник відповідача посилається на несвоєчасне затвердження контрольного зразка товару. Представник відповідача зазначає, що контрольний зразок був затверджений лише 13.03.2025, тобто за один день до встановленого строку поставки, а 05.05.2025 Центральне управління контролю якості Міністерства оборони України повідомило про відсутність заперечень щодо використання виробником матеріалів відповідних відтінків. У зв`язку з цим відповідач вважає, що ним були вжиті всі залежні від нього заходи для належного виконання договору, а прострочення виникло внаслідок обставин, пов`язаних із діями позивача.

Разом з цим представник відповідача заперечує правильність розрахунку пені. Вважає, що позивач неправильно визначив базу для її нарахування, включивши до вартості товару 20% ПДВ. Крім того, посилається на встановлене законом обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ та наводить власний контррозрахунок пені.

Також представник відповідача заперечує правильність розрахунку штрафу 7%. Зазначає, що при його обчисленні позивач також безпідставно врахував ПДВ. Окремо відповідач посилається на пункт 4 статті 17 Закону №4196-IX та стверджує, що передбачений абзацом третім частини другої статті 231 ГК України штраф у розмірі 7% не застосовується до виконавців державних контрактів з оборонних закупівель, які виконуються в період воєнного стану

Водночас представник відповідача заявляє клопотання про зменшення штрафних санкцій. На випадок, якщо суд не погодиться з наведеними запереченнями, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2026 поновлено Фізичній особі-підприємцю Крючкову Богдану Володимировичу строк на подання відзиву на позовну заяву. Прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив представника Фізичної особи-підприємця Крючкова Богдана Володимировича адвоката Кузнецової Аліси Андріївни (вх.№16701 від 09.07.2026) на позовну заяву. Клопотання представника Фізичної особи-підприємця Крючкова Богдана Володимировича адвоката Кузнецової Аліси Андріївни (вх.№16701 від 09.07.2026) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Вирішено перейти до розгляду справи №922/2078/26 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено справу №922/2114/25 до розгляду у підготовчому засіданні на 29.07.2026.

16.07.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№17355 від 16.07.2026).

У відповіді на відзив представник позивача не погодився з доводами представника відповідача та наполягає на повному задоволенні позову.

Зокрема, представник позивача зазначив, що прострочення поставки сталося з вини відповідача, а не внаслідок помилок у заявці, оскільки допущена позивачем технічна помилка була виправлена ще за місяць до первісного строку поставки, а подальше коригування заявки було пов`язане з продовженням строку поставки за додатковою угодою. Затримка погодження контрольного зразка не звільняє відповідача від відповідальності, оскільки саме постачальник мав забезпечити своєчасне проходження передбаченої договором процедури контролю якості. Обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ не застосовується, оскільки спір стосується порушення негрошового зобов`язання - строків поставки товару. ПДВ правомірно включено до бази нарахування пені та штрафу, оскільки договором не передбачено виключення ПДВ, а загальна ціна товару визначена сторонами саме з урахуванням ПДВ.

Також на переконання представника позивача відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій на 99%, оскільки відповідач як постачальник несе відповідальність за виконання укладеного державного контракту, а несвоєчасна поставка товару для потреб оборони впливає на забезпечення оборонного сектору.

17.07.2026 до суду від представника відповідача надійшли заперечення (вх.№17518 від 17.07.2026).

У запереченні представник відповідача зазначив, що прострочення поставки товару виникло не з його вини, а було зумовлено, зокрема, неодноразовим внесенням позивачем змін до заявки №R000902 від 15.01.2025 через помилки у номенклатурному номері товару 55 розміру, що спричинило необхідність замовлення нових внутрішніх бірок та переробки 4000 одиниць товару. Крім того, представник відповідача послався на несвоєчасне затвердження контрольного зразка товару та погодження використання матеріалів відповідних відтінків, у зв`язку з чим вважає, що прострочення поставки сталося з причин, які від нього не залежали, а тому підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.

Щодо розміру пені представник відповідача вказав, що вона не може перевищувати граничний розмір, встановлений статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», тобто розмір, обчислений виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, оскільки спірні правовідносини пов`язані з виконанням державного контракту.

Також представник відповідача заперечив проти нарахування пені на суму ПДВ, зазначивши, що пунктом 8.2 договору передбачено нарахування пені від ціни товару, тоді як у Специфікації окремо визначено вартість товару без ПДВ та суму ПДВ, а тому, на його думку, пеня має обчислюватися без урахування 20% ПДВ.

Крім того, представник відповідача просить зменшити розмір штрафних санкцій на 99%, посилаючись на специфіку товару, його оборонне призначення, обставини воєнного стану, складність та багатоетапність виробництва, відсутність попередньої оплати з боку позивача, прийняття товару без зауважень щодо прострочення та відсутність доказів заподіяння позивачу збитків унаслідок несвоєчасної поставки.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.08.2026.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.08.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 09.09.2026.

Представник позивача, яка приймала участь в судовому засіданні 09.09.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Присутня в судовому засіданні 09.09.2026 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, а в разі неврахування судом заперечень проти позову - зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

Суд зазначає, що процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного суду.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відтак, сторін було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, а також надзвичайну безпекову ситуацію, яка склалася та існує у м. Харкові, характер спірних правовідносин, кількість наданих сторонами доказів та складність справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

У судовому засіданні 09.09.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову присутніх учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

Наказом Міністерства оборони України №281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу - державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311) шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44725823).

У зазначеному наказі визначено, що державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».

Наказом Міністерства оборони України №647 від 30.09.2025 внесено зміни до наказу Міністерства оборони України №281 від 02.05.2025, якими продовжено строк завершення заходів з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» до 31 грудня 2025 року.

Наказом Міністерства оборони України №7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» його правонаступнику - державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель».

З моменту затвердження передавального акта усі права та обов`язки державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» перейшли до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель».

Таким чином, з урахуванням наказів Міністерства оборони України про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, ДП «Агенція оборонних закупівель» (далі - позивач) є належним правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Державний оператор тилу», у тому числі прав та обов`язків за договорами, укладеними останнім.

14 січня 2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (надалі - замовник, ДП «ДОТ») та Фізичною особою-підприємцем Крючковим Богданом Володимировичем (надалі - постачальник, ФОП Крючков Б.В.) укладено державний контракт (договір) про закупівлю №559/01-25- РМ (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити замовнику ««Панама літня польова з тканини тип 4, клас 7» (ДК 021:2015: 18440000 5: Капелюхи та головні убори) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ГО: UА-2024-12-16- 016499-а), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Отримувачами товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Відповідно до п.2.1 Договору загальна ціна Договору становить 13 666 800,00 грн.

Обсяг закупівлі товару: 70 000 штук.

Відповідно до п. 4.1 Договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим Договором у строк, визначений замовником у заявці на поставку складеній замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку товару), але у будь-якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1). Дострокова поставка товару постачальником допускається за погодженням із замовником.

У разі відсутності погодження від замовника, приймання товару може бути призупинене до дати, яка вказана у заявці на поставку товару та/або дати погодженої із замовником.

Заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення Договору.

Сторони дійшли згоди про те, що у заявці на поставку товару може міститись неповна інформація стосовно ростовки на товар. При цьому замовник надає повну інформацію стосовно ростовки на товар не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до першого календарного дня квартального періоду, що передує даті поставки Товару.

Відповідно до п. 5 Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору, кінцева дата, до якої здійснюється поставка (включно) зазначена у відповідності до партії товару (кількість) наступним чином:

- 10 000 до 14.03.2025,

- 10 000 до 12.05.2025,

- 10 000 до 12.09.2025,

- 10 000 до 14.03.2025,

- 15 000 до 12.05.2025,

- 15 000 до 12.09.2025.

Датою поставки товару вважається дата, вказана отримувачем та у акті приймання товару згідно з Додатком №4 до Договору.

Додатковою угодою №3 від 12.03.2025 змінено п. 4.1 Договору строк поставки товару, згідно якого кількість товару та кінцева дата, до якої здійснюється поставка (включно) наступні:

- 10 000 до 14.03.2025;

- 10 000 до 12.05.2025;

- 10 000 до 12.09.2025;

- 4 000 до 14.03.2025;

- 6 000 до 14.04.2025;

- 15 000 до 12.05.2025;

- 15 000 до 12.09.2025.

Згідно заявки на поставку №R000902 від 15.01.2025, постачальник за умовами Договору зобов`язаний поставити «Панама літня польова з тканини тип 4, клас 7» у загальній кількості 20 000 штук до 14.03.2025 та 14.04.2025 включно.

Як стверджує позивач, заперечень (звернень) від постачальника щодо строків (умов) поставки за Заявкою в порядку п.4.3.1 Договору на адресу замовника не надходили.

Отже, Заявкою №R000902 визначена єдина кінцева дата, коли повинна бути здійснена поставка товару: 14.03.2025 та 14.04.2025 включно.

У разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача, та постачальник передає підписаний акт приймання товару на підпис замовнику разом з оригіналом товарно-транспортної накладної, після чого замовник повертає належні екземпляри акту приймання товару постачальнику та отримувачу (п.6.7 Договору).

Таким чином, дата підписання акту приймання-передачі товару є датою, що підтверджує перехід права власності на товар та підтверджує факт поставки постачальником замовнику товару.

Відповідно до п.7.1. Договору постачальник гарантує якість товару, що постачається, його кондиційність, відповідність чинним нормам, вимогам і стандартам, а також вимогам до товару, визначеним у Додатку №3 до цього Договору.

Пакування та маркування товару здійснюється згідно: ТС 8105.30644-543:2024 (01).

Відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до державного контракту (договору) про закупівлю № 559/01-25-РМ «14» січня 2025 року) п. 4.2 Договору поставка товару планується у такій кількості та ростовці: Номенклатурний номер Розмір Кількість

8415610110615 54 600 600 300 300 300 300

8514610110616 55 2 000 2 000 800 600 800 600

15.01.2025 позивачем була направлена заявка на поставку №R000902.

11.02.2025 позивачем була направлена відкорегована заявка на поставку №R000902, у зв`язку з помилками ПОЗИВАЧА в ННН номері для 55 розміру.

19.03.2025 позивачем була направлена знов відкорегована заявка на поставку №R000902, у зв`язку з помилками позивача в ННН номері для 55 розміру.

За заявкою R000902 кінцева дата поставки 14.03.2025 та 14.04.2025.

Проте, як стверджує позивач, визначений пунктом 1.1 Договору товар поставлений з простроченням строку, що підтверджується наступним актом приймання-передачі товару.

Так, згідно Акту приймання товару №101 від 29.04.2025 поставлено товар на суму 1 366 680,00 грн.

Згідно Акту приймання товару №112 від 02.05.2025 поставлено товар на суму 1 366 680,00 грн.

Згідно Акту приймання товару №101 від 29.04.2025 поставлено товар на суму 585 720,00 грн.

Згідно Акту приймання товару №112 від 02.05.2025 поставлено товар на суму 585 720,00 грн.

Однак, як стверджує позивач, постачальник неналежно виконав зобов`язання у визначений строк до 14.03.2025 та 14.04.2025 в кількості 20 000 штук.

Відповідно до п.8.2 Договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Як стверджує позивач, враховуючи те, що товар був поставлений з порушенням строку, то у відповідності до п.8.2 Договору постачальник зобов`язаний сплатити пеню в наступному розмірі. Товар приймався відповідно заявки на поставку №R000902 від 15.01.2025 у визначеній кількості до визначеного отримувача за вказаною адресою.

Розрахунок пені та штрафу:

1) За актом приймання товару №101 від 29.04.2025 прийнято товар у кількості 10 000 штук на загальну суму 1 952 400 грн.

Згідно заявки на поставку №R000902 від 15.01.2025 для кількості 7000 штук за адресою м. Одеса крайньою датою поставки визначено 14.03.2025, для кількості 3000 штук 14.04.2025.

Період прострочення рахується з наступного календарного дня по день поставки товару включно.

Відповідно 7000 штук має період прострочення з 15.03.2025 по 29.04.2025 та становить 46 календарних дні:

Вартість 7000 штук становить 1 366 680 грн, відповідно 0,2% пені за 46 календарних дні складає 125 734,56 грн (1 366 680,00 грнх0,2%х46 к.д.), штраф 7% від вартості товару за прострочення понад 20 календарних дні становить 95 667,60 грн (1 366 680,00 грнх7%).

3000 штук товару вартістю 585 720 грн має період прострочення з 15.04.2025 по 29.04.2025 та становить 15 календарних дні.

Відповідно 0,2% пені за 15 календарних дні складає 17 571,60 грн (585 720 грнх0,2%х15 к.д.).

Загальна сума штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару згідно акту приймання товару №101 від 29.04.2025 становить 238 973,76 грн, з них: пені 143 306,16 грн та штрафу 95 667,60 грн.

2) За актом приймання товару №112 від 02.05.2025 прийнято товар у кількості 10 000 штук на загальну суму 1 952 400 грн.

Згідно заявки на поставку №R000902 від 15.01.2025 для кількості 7000 штук за адресою м. Харків крайньою датою поставки визначено 14.03.2025, для кількості 3000 штук 14.04.2025.

Період прострочення рахується з наступного календарного дня по день поставки товару включно.

Відповідно 7000 штук має період прострочення з 15.03.2025 по 02.05.2025 та становить 49 календарних дні:

Вартість 7000 штук становить 1 366 680 грн, відповідно 0,2% пені за 49 календарних дні складає 133 934,64 грн (1 366 680 грнх0,2%х49 к.д.), штраф 7% від вартості товару за прострочення понад 20 календарних дні становить 95 667,60 грн (1 366 680 грнх7%).

3000 штук товару вартістю 585 720 грн має період прострочення з 15.04.2025 по 02.05.2025 та становить 18 календарних дні.

Відповідно 0,2% пені за 18 календарних дні складає 21 085,92 грн (585 720 грнх0,2%х18).

Загальна сума штрафних санкцій за несвоєчасну поставку Товару згідно Акту приймання Товару №112 від 02.05.2025 становить 250 688,16 грн, з них: пені 155 020,56 грн та штрафу 95 667,60 грн.

Загальна сума пені за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару у встановлені Договором строки згідно №R000902 від 15.01.2025 складає: 298 326,72 грн та штрафу 191 335,20 грн. Всього штрафні санкції складають 489 661,92 грн.

По решті заявок поставки товару здійснено відповідачем своєчасно та в повному обсязі.

В свою чергу відповідача стверджує, що оскільки позивачем постійно було допущені помилки в заявці на поставку №R000902 та порушено п.4.3. державного контракту (Договір) про закупівлю №559/01-25-РМ від 14.01.2025 в частині надання повної інформації на товар (без помилок), що вплинуло на строк виготовлення товару, то в даному випадку взагалі відсутні підстави стягнення штрафних санкцій, оскільки прострочення виконання зобов`язання відбулось саме внаслідок помилок позивача.

Так виробником ТОВ “Сенс Смарт” 28.02.2025 було повідомлено постачальника, що спочатку виробником за заявкою постачальника було замовлено внутрішню бірку для 55 розмірі у кількості 4000 штук номенклатурний номер – 8514610110616. Для виготовлення внутрішньої бірки для 55 розмірі у кількості 4000 штук потребується значний час з урахуванням вимог до маркування товару. В подальшому внутрішня бірка повинна пришиватись до товару. Крім того, внутрішня бірка пришивається не наприкінці виготовлення товару, а на початковому етапі передпідготовки. Інакше було б видно зовні на лицьовій стороні виробу рядки пришивання етикетки, а їх не повинно бути видно. Наразі номенклатурний номер для 55 розміру у кількості 4000 штук – був зазначений 8415610110616, тобто наразі необхідно переробити повністю товар у кількості у 4000 штук. Тобто, замовити нові внутрішні бірки за корегованим номенклатурним номером – 8415610110616 та на початковому етапі пришити внутрішню бірку до товару.

В подальшому виробником ТОВ “Сенс Смарт” 14.04.2025 також було повідомлено про неможливість виконання послуг до 14.03.2025 та до 14.04.2025 у зв`язку з затримкою замовлених внутрішніх бірок для 55 розмірі у кількості 4000 штук та переробкою повністю товару у кількості – 4000 грн. Також останній просив поставитись з порозумінням, оскільки спочатку був наданий невірний ННН для 55 розміру.

Тобто, на переконання відповідача, помилка позивача в ННН прямо вплинула на строк виготовлення товару, що не може бути залишено поза увагою.

Крім того, лише 13.03.2025 (тобто за один день до дати поставки) був затверджений контрольний зразок, що надало виробнику можливість приступити до наступного процесу, а саме виготовлення товару на підставі контрольного зразку.

Лише 05.05.2025 Центральне управління конторою якості Міністерства оборони України направило повідомлення щодо відсутності заперечень на використання матеріалів у відтінках, що надані виробником.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (тут і надалі чинного на момент виникнення спірних правовідносин - ГК України) вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом, 14.01.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» та Фізичною особою-підприємцем Крючковим Богданом Володимировичем було укладено державний контракт (договір) про закупівлю №559/01-25-РМ, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар - «Панама літня польова з тканини тип 4, клас 7», а замовник - прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, визначених Договором.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна ціна Договору становить 13 666 800,00 грн, а загальний обсяг закупівлі - 70 000 штук товару.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з пунктом 4.1 Договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару у строк, визначений замовником у заявці на поставку, але у будь-якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікації до Договору.

Відповідно до пункту 5 Специфікації кінцеві строки поставки відповідних партій товару були визначені, зокрема, 14.03.2025 та 12.05.2025.

Додатковою угодою №3 від 12.03.2025 сторони погодили зміни до строків та кількості поставки, зокрема визначивши поставку 4 000 штук до 14.03.2025 та 6 000 штук до 14.04.2025.

Згідно із заявкою на поставку №R000902 від 15.01.2025 відповідач зобов`язався поставити товар загальною кількістю 20 000 штук із кінцевими строками поставки відповідних партій 14.03.2025 та 14.04.2025 включно.

Як встановлено судом, товар за вказаною заявкою фактично поставлено та прийнято за актом приймання товару №101 від 29.04.2025 та актом приймання товару №112 від 02.05.2025.

Отже, відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання щодо поставки товару.

Посилання відповідача на те, що прострочення поставки виникло внаслідок помилок позивача у заявці №R000902, суд оцінює з урахуванням наступного.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 11.02.2025 позивачем була направлена відкоригована заявка №R000902 у зв`язку з помилкою у номенклатурному номері товару для 55 розміру, а 19.03.2025 - повторно відкоригована заявка.

Водночас наведені обставини самі по собі не свідчать про відсутність вини відповідача у порушенні строків поставки.

Відповідач, прийнявши на себе за Договором зобов`язання щодо поставки товару у визначені строки, повинен був організувати його виконання таким чином, щоб забезпечити належне та своєчасне виконання договірних зобов`язань. Надані відповідачем повідомлення виробника ТОВ «Сенс Смарт» про необхідність замовлення нових внутрішніх бірок та переробки частини товару підтверджують наявність відповідних виробничих обставин, однак самі по собі не доводять, що саме дії позивача об`єктивно унеможливили виконання відповідачем зобов`язання у погоджені сторонами строки.

При цьому суд враховує, що відповідно до умов Договору саме постачальник гарантував якість товару, його відповідність установленим вимогам, нормам та стандартам, а отже мав забезпечити належну організацію виробництва та проходження передбачених Договором процедур контролю якості.

Також посилання відповідача на те, що контрольний зразок товару був затверджений 13.03.2025, тобто напередодні встановленої дати поставки, та що 05.05.2025 Центральне управління конторою якості Міністерства оборони України повідомило про відсутність заперечень щодо використання матеріалів відповідних відтінків, не спростовують встановленого факту порушення відповідачем строків поставки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено відсутності своєї вини у простроченні виконання зобов`язання та вжиття ним усіх залежних від нього заходів для своєчасного виконання Договору.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Слід зазначити, що невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань однією із сторін договору закономірно має своїм наслідком порушення як майнових, так і немайнових інтересів іншої сторони за договором.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення строку поставки постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2% від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення, а за порушення строку поставки товару понад 20 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від ціни товару, строк поставки якого порушено.

Отже, встановлений факт прострочення поставки є достатньою підставою для застосування передбаченої Договором відповідальності.

Разом з тим при визначенні розміру штрафних санкцій суд враховує особливий правовий режим спірних правовідносин, оскільки Договір є державним контрактом у сфері оборонних закупівель, а його виконання здійснювалося в період дії воєнного стану.

На момент виникнення спірних правовідносин частина друга статті 231 Господарського кодексу України передбачала, що у разі порушення господарського зобов`язання, пов`язаного з виконанням державного контракту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у визначених цією нормою розмірах, зокрема за порушення строків виконання зобов`язання - пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.

Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Законом України від 16.01.2025 № 4225-IX було врегульовано відповідальність за порушення зобов`язань, пов`язаних з оборонними закупівлями, шляхом доповнення Бюджетного кодексу України статтею 121-1, яка встановлювала пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Таким чином, законодавець у спеціальному регулюванні правовідносин щодо оборонних закупівель визначив 0,1% як законодавчо встановлений розмір пені за прострочення виконання відповідного зобов`язання.

Водночас, законодавець, встановлюючи відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, не надає сторонам необмеженої можливості визначати розмір пені, а встановлює її граничний розмір - не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період. Такий підхід свідчить про закріплену законодавством необхідність співвіднесення розміру пені з об`єктивним економічним показником та недопущення надмірної відповідальності боржника.

Хоча зазначене обмеження безпосередньо стосується пені за прострочення саме грошового зобов`язання і тому не підлягає автоматичному застосуванню до спірного негрошового зобов`язання щодо поставки товару, суд вважає можливим використати закладений у ньому законодавчий підхід за аналогією для оцінки співмірності договірної пені у цій справі.

У спірних правовідносинах законодавець спеціально визначив розмір пені 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. На переконання суду, саме цей розмір може бути використаний як об`єктивний законодавчий орієнтир для визначення належного рівня відповідальності постачальника за прострочення виконання державного контракту у сфері оборонних закупівель.

Суд при цьому не ототожнює зазначений законодавчий розмір із договірним та не виходить із недійсності пункту 8.2 Договору в частині встановлення пені у розмірі 0,2%. Умовами Договору сторони дійсно погодили інший розмір пені.

Водночас, вирішуючи питання про розмір пені, суд виходить із того, що застосування до відповідача пені у розмірі 0,2% за кожний день прострочення призводить до істотного збільшення суми відповідальності порівняно з розміром пені, який законодавець визначив як базовий для аналогічних правовідносин, пов`язаних із виконанням державних та оборонних контрактів.

Разом з тим суд не вважає, що погоджений сторонами розмір договірної відповідальності у будь-якому випадку має застосовуватися без урахування особливостей спірних правовідносин та критеріїв співмірності відповідальності наслідкам порушення.

Як зазначалося вище, спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням державного контракту у сфері оборонних закупівель. При цьому законодавством, яке регулювало відповідальність за порушення строків виконання відповідних господарських зобов`язань, визначено розмір пені 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.

Суд звертає увагу, що зазначений розмір 0,1 % у цій справі застосовується не як зменшення встановленої сторонами договором пені з 0,2 % до 0,1 %, не як визнання недійсною відповідної умови Договору та не як автоматична заміна договірного розміру відповідальності законодавчим.

Суд, реалізуючи надані йому законом повноваження щодо визначення співмірного розміру неустойки, вважає саме розмір 0,1% за кожний день прострочення доцільним та таким, що відповідає характеру спірних правовідносин.

На переконання суду, у подібних правовідносинах, що виникають з державних контрактів у сфері оборонних закупівель, застосування відповідальності за прострочення поставки має забезпечувати баланс між необхідністю належного стимулювання постачальника до своєчасного виконання зобов`язання та недопущенням покладення на нього надмірного майнового тягаря. Визначений законодавством розмір 0,1% є орієнтиром, який, на думку суду, відповідає зазначеному балансу.

При цьому суд вважає, що саме такий розмір відповідальності є співмірним характеру порушення та його наслідкам і що у подібних правовідносинах сторони не повинні виходити за межі такого розміру без наявності належного обґрунтування необхідності застосування більшої міри відповідальності.

Отже, визначення судом пені виходячи зі ставки 0,1% не є зменшенням неустойки в розумінні статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України. На цій стадії суд визначає розмір пені, який вважає належним та співмірним для спірних правовідносин.

За розрахунком суду, виходячи зі ставки 0,1% за кожний день прострочення, розмір пені становить 149 163,36 грн.

Щодо вимоги про стягнення штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення строку поставки товару понад 20 календарних днів постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від ціни товару, строк поставки якого порушено.

Як встановлено судом, відповідач допустив прострочення поставки товару, при цьому щодо частини товару тривалість прострочення перевищила 20 календарних днів. Отже, передбачені пунктом 8.2 Договору підстави для застосування до відповідача штрафу виникли.

З огляду на встановлений судом факт порушення відповідачем строків поставки та погоджені сторонами умови Договору вимога позивача про застосування до відповідача штрафу є обґрунтованою.

При цьому суд враховує доводи відповідача щодо незастосування штрафу у розмірі 7%, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Разом з тим позивач у цій справі заявляє до стягнення штраф не безпосередньо на підставі зазначеної норми закону, а на підставі пункту 8.2 Договору, яким сторони самостійно погодили відповідальність постачальника за порушення строку поставки понад 20 календарних днів у вигляді штрафу в розмірі 7% від ціни товару, строк поставки якого порушено.

Таким чином, положення закону щодо незастосування передбаченої абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України законодавчої санкції у розмірі 7% саме по собі не припиняє та не змінює погодженої сторонами умови пункту 8.2 Договору щодо договірної відповідальності за прострочення поставки понад 20 календарних днів.

За розрахунком позивача, здійсненим відповідно до умов пункту 8.2 Договору, загальний розмір штрафу становить 191 335,20 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд встановив, що він відповідає погодженим сторонами умовам Договору та фактичним обставинам прострочення поставки.

В свою чергу відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення визначених судом розмірів пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 2, 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

З урахуванням зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Згідно з пунктом 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 12.02.2020 у справі №924/414/19.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Під збитками розуміються 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.2 ст.22 ЦК України).

При цьому, обов`язково варто розмежовувати вимоги про стягнення основної суми боргу і збитків. Аналіз судової практики дає підстави для висновку про недопустимість ототожнення збитків з несплаченими за товар грошовими сумами, які іменуються заборгованістю.

Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 р. по справі №910/1005/19).

В даному випадку, суд враховує поведінку відповідача, вид його діяльності, а також виконання ним своїх зобов`язань за Договором в умовах воєнного стану в країни, що в свою чергу могло впливати на спроможність своєчасної поставки товару.

Водночас суд враховує, що відповідачем основне зобов`язання за Договором виконано - товар поставлено та прийнято позивачем. Таким чином, порушення відповідача полягало у несвоєчасному виконанні зобов`язання, а не у його невиконанні.

Суд також бере до уваги встановлені під час розгляду справи обставини виконання Договору, зокрема коригування позивачем заявки на поставку, необхідність переробки частини товару, пов`язані з цим виробничі процеси, а також обставини проходження процедури затвердження контрольного зразка. Наведені обставини не звільняють відповідача від відповідальності за порушення строків поставки, однак мають істотне значення при визначенні остаточного розміру штрафних санкцій.

При цьому суд враховує і поведінку сторін при виконанні Договору. Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснював коригування заявки, у тому числі після її первісного направлення, що об`єктивно вплинуло на організацію виконання замовлення та виробничі процеси. Разом з тим відповідач, як постачальник, несе відповідальність за належну організацію виконання прийнятого на себе зобов`язання, а тому зазначені обставини не можуть бути підставою для повного звільнення його від відповідальності.

Суд враховує також, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем конкретних майнових збитків, безпосередньо спричинених простроченням поставки, які б за своїм розміром відповідали сумі заявлених штрафних санкцій.

Водночас сама по собі відсутність доказів збитків не свідчить про відсутність негативних наслідків прострочення та не є підставою для повного звільнення відповідача від відповідальності. Суд бере до уваги, що Договір укладено у сфері оборонних закупівель, а тому своєчасність поставки товару має істотне значення для позивача як замовника та відповідних державних потреб.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Нормами чинного законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

В постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24.02.2021 у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18).

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що визначені судом розміри пені у сумі 149 163,36 грн та штрафу у сумі 191 335,20 грн, хоча й передбачені відповідно до встановлених судом підстав відповідальності відповідача, у повному обсязі не відповідають принципу співмірності відповідальності наслідкам допущеного порушення.

Водночас, суд бере до уваги, що застосування штрафних санкцій у вигляду неустойки спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Поміж тим слід зазначити, що пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому збільшувати на цих платежах свої доходи позивач не може.

Разом з цим, в даному випадку стягнення штрафних санкцій з відповідача не виконує своєї основної мети, а саме стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання.

Визначаючи розмір, до якого підлягають зменшенню штрафні санкції, суд виходить із необхідності забезпечення балансу інтересів сторін: з одного боку, договірна відповідальність має стимулювати належне та своєчасне виконання зобов`язання, а з іншого - її розмір не повинен перетворюватися на надмірний майновий тягар для боржника порівняно з характером та наслідками допущеного порушення.

Оцінивши у сукупності ступінь виконання відповідачем зобов`язання, характер допущеного порушення, обставини виконання Договору, відсутність доказів конкретних майнових збитків позивача, а також інтереси сторін та особливості правовідносин, що виникли з державного контракту у сфері оборонних закупівель, суд вважає справедливим, розумним та співмірним зменшити визначені судом розміри пені та штрафу на 50%.

При цьому суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій у більшому розмірі, зокрема на 99%, як просить відповідач, оскільки таке зменшення не відповідало б характеру допущеного порушення, тривалості прострочення та значенню своєчасного виконання державного контракту у сфері оборонних закупівель, а також фактично нівелювало б правове та стимулююче значення встановленої Договором відповідальності.

Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню після її зменшення на 50%, становить 74 581,68 грн (149 163,36 грн х 50 %), а розмір штрафу - 95 667,60 грн (191 335,20 грн х 50 %).

За таких обставин суд доходить висновку, що стягнення з відповідача пені у розмірі 74 581,68 грн та штрафу у розмірі 95 667,60 грн є достатнім для забезпечення належної міри відповідальності відповідача, відповідає принципам справедливості, розумності та співмірності, а також забезпечує баланс майнових інтересів сторін.

За висновками суду, присудження до стягнення пені та штрафу у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання безпідставних доходів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії” від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України” суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином витрати на оплату судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача, не враховуючи зменшення розміру неустойки (зважаючи на те, що відповідні вимоги обґрунтовані, однак, суд скористався правом зменшити розмір пені), пропорційно розміру задоволених позовних вимог в суму 4 085,98 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Фізичної особи-підприємця Крючкова Богдана Володимировича про стягнення штрафних санкцій – задовольнити частково.

Зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Крючкова Богдана Володимировича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; код ЄДРПОУ: 44725823) пеню у розмірі 74 581 (сімдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одна) грн 68 коп, штраф у розмірі 95 335 (дев`яносто п`ять тисяч триста тридцять п`ять) грн 20 коп, а також судові витрати у розмірі 4 085 (чотири тисячі вісімдесят п`ять) грн. 98 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову щодо стягнення пені в сумі 149 163,36 грн - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "21" вересня 2026 р.

СуддяТ.О. Пономаренко