Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №918/829/26 — Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Справа № 918/829/26

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Редько К.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Стар Капітал"

до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії

За участю представників сторін:

від позивача: Лозюк С.Ф. (довіреність від 24.06.2026 року);

від відповідача: Шупік К.В. (самопредставництво).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленд Стар Капітал" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відповідач) в якій просить: визнати недійсним рішення Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та скасувати рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів №LAP001-UA-20260512-93631 (дискваліфікацію) від 22.06.2026 року; зобов`язати відповідача Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України підписати протокол про результати земельних торгів №LAP001-UA20260512-93631, сформованого 22.06.2026 р. і яким визнано переможцем електронного аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленд Стар Капітал", код ЄДРПОУ 46184277.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12.05.2026 року відповідачем було організовано проведення аукціону (земельні торги) щодо продажу частини земельної ділянки за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Великоомелянська сільська рада, кадастровий номер 5624682000:04:031:0290, загальною площею 2,9096 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на електронному майданчику ТОВ "Біржа Подільська". На дану частину земельної ділянки було зазначено вид обтяження: арешт нерухомого майна №21068300, підстава - постанова, про арешт майна боржника, серія та номер: 53758081, виданий 07.06.2017, видавник: Державний виконавець Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області; Вид обтяження: арешт нерухомого майна №63389972, підстава - постанова, про арешт майна боржника, серія та номер: 73762107, виданий 04.02.2026 видавник: Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Організатором аукціону додано копію рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29.09.2023 року, справа №569/1785/23, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 51 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років, а також постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13.10.2025 року, якою описано та накладено арешт на частину земельної ділянки площею 2,9096 га, кадастровий номер 5624682000:04:031:0290, за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Великоомелянська сільська рада.

Позивач зазначає, що 22.06.2026 року відповідачем прийнято рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів №LAP001-UA-20260512-93631 (дискваліфікацію). Із змісту оскаржуваного рішення від 22.06.2026 року не випливає, що ТОВ "Ленд Стар Капітал" порушило саме вимоги Земельного кодексу України. Посилання відповідача на неузгодженість норм Земельного кодексу України та Закону України "Про особисте селянське господарство" є помилковим і не може вважатися порушенням вимог Земельного кодексу України із сторони ТОВ "Ленд Стар Капітал". Предметом спору є не факт подальшого способу використання спірної земельної ділянки новим власником, а факт набуття права власності ТОВ "Ленд Стар Капітал" за результатами аукціону (земельних торгів), які провів відповідач, як організатор - 22.06.2026 року.

За твердженням позивача, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача вчинити певні дії щодо підписання протоколу про результати земельних торгів №LAP001-UA-20260512-93631 та договору купівлі продажу земельної ділянки із кадастровим номером: 5624682000:04:031:0290, загальною площею 2,9096 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства за результатами земельних торгів №LAP001-UA-20260512-93631, сформованого 22.06.2026 р. із переможцем електронного аукціону ТОВ "Ленд Стар Капітал".

17.07.2026 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю посилаючись на те, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Предметом земельних торгів була не абстрактна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, а конкретний об`єкт нерухомого майна з визначеним кадастровим номером та офіційно зареєстрованим цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Тому під час перевірки відповідності переможця вимогам земельного законодавства організатор торгів був зобов`язаний виходити саме з правового режиму земельної ділянки, що існував станом на дату проведення аукціону.

Відповідач зазначає, що останній як організатор земельних торгів не був наділений повноваженнями самостійно змінювати, переоцінювати або ігнорувати відомості Державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельної ділянки. Отже, при вирішенні питання про підписання протоколу про результати земельних торгів відповідач був зобов`язаний перевірити не лише факт визначення позивача переможцем електронного аукціону, а й відповідність такого переможця встановленим Земельним кодексом України вимогам до особи, яка може набути у власність земельну ділянку саме з таким цільовим призначенням.

Відповідач вказує, що за результатами земельних торгів у подальшому укладається договір купівлі-продажу земельної ділянки. Однак укладенню такого договору передує спеціальна процедура, визначена главою 21 Земельного кодексу України, яка містить обов`язкові вимоги до особи переможця та покладає на організатора земельних торгів обов`язок перевірити відповідність переможця вимогам земельного законодавства. Отже, навіть визначення позивача переможцем електронного аукціону саме по собі не породжувало у відповідача безумовного обов`язку підписати протокол про результати земельних торгів, оскільки до моменту його підписання відповідач був зобов`язаний виконати вимоги частини дев`ятнадцятої статті 137 Земельного кодексу України.

За твердженням відповідача, відповідач не був наділений повноваженнями здійснювати власне тлумачення земельного законодавства чи відступати від його імперативних приписів. Станом на дату проведення земельних торгів земельна ділянка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", а позивач є юридичною особою. Саме ці дві юридично значимі обставини стали підставою для застосування відповідачем частини дев`ятнадцятої статті 137 Земельного кодексу України та прийняття рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів. Таким чином, оскаржуване рішення прийнято не з мотивів доцільності чи власного розсуду відповідача, а виключно на виконання прямого припису закону. За таких обставин відсутні будь-які правові підстави для визнання його недійсним або покладення на відповідача обов`язку вчинити дії, які суперечили б вимогам земельного законодавства.

21.07.2026 року до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій вказує про те, що купівля земель для ведення особистого селянського господарства юридичними особами в Україні дозволена, але має суворі обмеження. Купувати таку землю можуть тільки українські компанії, засновниками та бенефіціарами, яких є виключно громадяни України. У нашому випадку засновниками та кінцевим бенефіціаром позивача - ТОВ "Ленд Стар Капітал" є громадянин України - ОСОБА_2 . Оскільки в законодавстві відсутня пряма заборона щодо набуття у власність юридичними особами земель для особистого селянського господарства для ведення товарного сільгоспвиробництва або фермерського господарства, то таке набуття не суперечитиме законодавству, а відтак - дозволене ним. Отже, для юридичних осіб засновниками та кінцевими бенефіціарами, яких є виключно громадяни України необхідно застосовувати вислів "придбати, не можна заборонити".

Позивач вважає, що відповідач неправомірно та безпідставно застосував норму ч. 19 ст.137 Земельного кодексу України, як невідповідність встановленим Земельним кодексом України вимогам до особи, яка може набувати земельну ділянку або право на неї, як підставу для відмови у підписанні протоколу торгів за результатами проведення земельних торгів із переможцем ТОВ "Ленд Стар Капітал" від 22.06.2026 року.

09.09.2026 року до суду від відповідача надійшло клопотання відповідно до якого просить суд прийняти та долучити до матеріалів справи №918/829/26 лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.09.2026 р. № 26-28-0.221-9817/2-26 "Про розгляд листа"; врахувати зазначений документ під час дослідження обставин справи та надання правової оцінки доводам сторін щодо набуття юридичною особою права власності на спірну земельну ділянку.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.07.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Стар Капітал" до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії, залишено без руху. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ленд Стар Капітал" 5-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви: зазначивши відомості про наявність або відсутність у позивача та відповідача зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС (підсистема "Електронний суд") та подати до господарського суду докази виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ленд Стар Капітал" обов`язку з реєстрації Електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (підсистема "Електронний суд"); подати до господарського суду докази сплати судового збору за подання позовної заяви у встановлених порядку і розмірі, а саме, 5 324,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на "05" серпня 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.08.2026 року відкладено підготовче засідання на "02" вересня 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.09.2026 року закрито підготовче провадження у справі № 918/829/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на "09" вересня 2026 р.

Представники позивача в судовому засіданні 09.09.2026 року підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.09.2026 року заперечила проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 29.09.2023 року у справі № 569/17585/23 ухвалено ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років; тягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 536,80 гривень 80 копійок.

Постановою державного виконаця Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Голуб І.Б. від 13.10.2025 року, АСВП № 73762107, описано і накладено арешт на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,9096 га, кадастровий номер 5624682000:04:031:0290, за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Великоомелянська сільська рада.

Позивач у позовній зазначає, що 12.05.2026 року відповідачем було організовано проведення аукціону(земельні торги) щодо продажу частини земельної ділянки за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Великоомелянська сільська рада, кадастровий номер 5624682000:04:031:0290, загальною площею 2,9096 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на електронному майданчику ТОВ "Біржа Подільська". На дану частину земельної ділянки було зазначено вид обтяження: арешт нерухомого майна №21068300, підстава - постанова, про арешт майна боржника, серія та номер: 53758081, виданий 07.06.2017, видавник: Державний виконавець Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області; Вид обтяження: арешт нерухомого майна №63389972, підстава - постанова, про арешт майна боржника, серія та номер: 73762107, виданий 04.02.2026 видавник: Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відділом державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 22.06.2026 року прийнято Рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів № LAP001-UA-20260512-93631 (дискваліфікацію) відповідно до якого зазначено, що організатором торгів приймається рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів NLAP001-UA-20260512-93631, сформованого 22.06.2026 року і яким визнано переможцем електронного аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленд Стар Капітал".

У рішенні від 22.06.2026 року зазначено, що у зв`язку з неузгодженістю норм Земельного кодексу України та Закону України "Про особисте селянське господарство", до кожного електронного аукціону з продажу земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, в розділі додаткові відомості інформації про аукціон зазначається відповідне застереження, оскільки Законом України "Про особисте селянське господарство" визначено обсяг правомочностей власника земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та відповідно до статті 33 Земельного Кодексу юридичним особам такі земельні ділянки можуть передаватись лише у користування.

Відповідно до інформаційної довідки № 483518517 від 26.06.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624682000:04:031:0290, земельна ділянка загальною площею 2,9096 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування - Рівненська область, Рівненський район, Великоомелянська сільська рада.

Листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 26-28-0.221-9817/2-26 від 04.09.2026 року надано роз`яснення щодо набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення. При цьому, вказано, що законодавче визначення особистого селянського господарства безпосередньо пов`язує його ведення з діяльністю фізичної особи та не передбачає можливості ведення особистого селянського господарства юридичною особою. Таким чином, для юридичних осіб встановлені певні вимоги для набуття у власність земельних ділянок, в тому числі з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

За змістом ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Статтею 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 33 Земельного кодексу України, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства. Державні та комунальні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати в оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства (ст. 37 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 82 Земельного кодексу України визначено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

За змістом ч. 1 ст. 130 Земельного кодексу України, набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади ведення особистого селянського господарства визначає Закон України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство", особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Законодавче визначення особистого селянського господарства безпосередньо пов`язує його ведення з діяльністю фізичної особи та не передбачає можливості ведення особистого селянського господарства юридичною особою.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про особисте селянське господарство", дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство", що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону. Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону. Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя) відповідно до закону. У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості). Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

З аналізу вказаних положень законодавства випливає, що земельна ділянка із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства призначена для ведення селянського господарства фізичною особою індивідуально та не може перебувати у власності юридичної особи, оскільки Законом України "Про особисте селянське господарство" передбачено перебування земельної ділянки із відповідним цільовим призначенням у власності фізичних осіб, як однієї особи, так і на праві спільної сумісної власності подружжя чи спільної часткової власності членів особистого селянського господарства.

Відповідно до п. а) ч. 19 ст. 137 Земельного кодексу України, організатор земельних торгів не підписує протокол торгів, не укладає договір за результатами проведення земельних торгів з переможцем торгів, який не відповідає встановленим цим Кодексом вимогам до особи, яка може набувати земельну ділянку або права на неї.

Згідно абзацу 1 пункту 49 Вимог щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису)" № 1013 від 22.09.2021 року, організатор земельних торгів приймає рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів, про відмову у підписанні договору за результатами проведення земельних торгів з переможцем торгів, який: не відповідає встановленим Кодексом вимогам до особи, яка може набувати земельну ділянку або права на неї; не подав документи або відомості, обов`язковість подання яких встановлена частиною сьомою статті 137 Кодексу, та/або в зазначених документах наявні неправдиві відомості; не отримав погодження Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України у випадках, встановлених Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17 вказано, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.11.2024 року у справі № 369/15039/19.

Згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України). Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання(стаття 78 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 грудня 2021 року у справі № 905/902/20.

Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 11 вересня 2020 року у справі № 910/16505/19.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, підтверджених доказами, залученими до матеріалів справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що предметом проведеного аукціону (земельних торгів) було продаж частини земельної ділянки за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Великоомелянська сільська рада, кадастровий номер 5624682000:04:031:0290, загальною площею 2,9096 га, з цільовим призначенням - "для ведення особистого селянського господарства", про що у встановленому порядку було повідомлено всіх учасників торгів.

В силу положень ст. 33 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство", земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства не можуть перебувати у власності юридичної особи, а лише у користуванні. Відтак, організатором торгів - Відділом державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України правомірно прийнято Рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів №LAP001-UA-20260512-93631 (дискваліфікацію) від 22.06.2026 року, керуючись ч. 19 ст. 137 Земельного кодексу України.

З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Стар Капітал" про визнання недійсним та скасування Рішення Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів №LAP001-UA-20260512-93631 (дискваліфікацію) від 22.06.2026 року, та зобов`язання відповідача підписати протокол про результати земельних торгів №LAP001-UA20260512-93631, сформованого 22.06.2026 р. і яким визнано переможцем електронного аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленд Стар Капітал".

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору) покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21 вересня 2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк