Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №486/434/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/434/26

Провадження № 2/486/949/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

представника позивача Рибакової Л.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , яка діє через свого представника – адвоката Рибакову Л.А., звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Другий відділ ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який був зареєстрований 30 травня 1980 року Енергодарською селищною радою Запорізької області, актовий запис №37. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частки та ОСОБА_1 в розмірі 1/2 частки на праві приватної спільної часткової власності на вказане нерухоме майно згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_1 виданого 09.12.2021 Южноукраїнською міською радою Миколаївської області. З метою оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину, у червні 2026 року позивач, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса м. Південноукраїнська (Южноукраїнська) Лобової О.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом. Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі 27.06.2025 року, заведена спадкова справа № 74265827. У ході підготовки приватним нотаріусом документів для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, при виконанні обов`язкових перевірок по Державних та Єдиних реєстрах встановлено факт наявності арешту на спадкове майно. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 460653802 від 17.01.2026, на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 накладено арешт, а саме: реєстраційний номер обтяження 1677052(спеціальний розділ), зареєстровано 11.02.2005 реєстратором Южноукраїнська державна нотаріальна контора; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна ВП 283979, 08.02.2005, виконавець Ю.І. Гречишніков відділ ДВС м. Южноукраїнськ. Із моніторингу Автоматизованої системи виконавчих проваджень не можливо було встановити відомостей щодо виконавчого провадження № 283979 відносно боржника ОСОБА_2 . На звернення доньки померлого до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про наявність виконавчих проваджень, останній надав письмову відповідь від 22.01.2026 № 3750/7, яка не містить жодної необхідної інформації. 30.01.2026 року, з метою встановлення повної інформації, представником позивача, адвокатом Рибаковою Л.А. було подано адвокатський запит до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з проханням повідомити про наявність у провадженні виконавчого провадження № 283979. У відповідь на адвокатський запит, Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України листом від 23.02.2026 за № 11309 повідомив, що у відділі ДВС згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні відомості щодо перебування на примусовому виконанні виконавчих проваджень боржником яких є « ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 » (далі-боржник) та перебуває в стані «Відкрито» та «Завершено» зі станом виконавчого документа «Повернутий стягувачу». Щодо виконавчого провадження № 283979 надати інформацію не вважається за можливе у зв`язку з тим, що виконавче провадження знищено згідно п.2 Розділу ХІ «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5 у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Враховуючи наведене, позивач вимушена звернутися з даною позовною заявою до суду, в першу чергу реалізуючи своє право на спадщину після померлого чоловіка на її частину зазначеної у позові квартири, оскільки наявне обтяження у вигляді арешту майна, яке належить спадкодавцю ОСОБА_2 на праві власності, позбавляє можливості ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом оформити свої спадкові права на це майно.

Ухвалою суду від 24.03.2026 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки.

01.04.2026 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків та надана уточнена позовна заява.

Ухвалою суду від 06.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовногопровадження.

15.04.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що органи Державної казначейської служби України безпосередньо здійснюють виконання рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України, але не наділені правом представляти у судах Державу України, як помилково вважає Позивач. Здійснення припинення обтяження майна, а також накладання або зняття арешту з нерухомого майна не належить до компетенції Державної казначейської служби України та її територіальних органів. Відповідачем жодних прав та інтересів Позивача не порушено, оскільки Державна казначейська служба України не вступала у правовідносини з останнім. На підставі викладеного вище, відповідач вважає, що Державну казначейську службу України помилково визначено відповідачем у цій справі. Позов повинен бути безпосередньо пред`явлений до органу, який здійснив обтяження майна, а саме до належного відповідача - Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

22.04.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 накладено згідно постанови державного виконавця Ю.І. Гречишнікова відділу ДВС м. Южноукраїнськ у виконавчому провадженні 283979 від 08.02.2005 року. Виконавче провадження не збереглось. Стягувач більше 20 років повторно не пред`явив виконавчий документ до примусового виконання. Наведені обставини свідчать, про відсутність правових підстав у відділу ДВС зберігати накладений ним арешт на майно, в силу неможливості виконавчого органу надати матеріали виконавчого провадження чи виконавчий документ за яким відповідний арешт було застосовано. А також, існування арешту майна порушує саму мету застосування відповідної процедури. Так, наразі, механізм забезпечення виконання рішення існує, проте провадження в рамках якого його було застосовано -відсутнє. Первинні правовідносини у боржника ОСОБА_2 складалися з державою. Державу у даному випадку представляє Державна казначейська служба України, на рахунки якої (територіальних управлінь) здійснюється, в тому числі, стягнення коштів за виконавчими провадженнями на користь держави. Тому саме Державна казначейська служба України є належним відповідачем у даній справі.

Ухвалою суду від 08.05.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено; витребувано у Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копію виконавчого провадження №283979, відносно боржника ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

29.06.2026 року від Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява на виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 09.07.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, представник відповідача та представник третьої особи просили суд про розгляд справи без їхньої участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебувала з 30.05.1980 року у шлюбі з ОСОБА_2 , укладеним Енергодарською селищною радою Запорізької області, актовий запис №37, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 30.05.1980 року /а.с.17/.

Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась спадщина, до складу якої увійшла 1/2 квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_1 виданого 09.12.2021 Южноукраїнською міською радою Миколаївської області /а.с.18/, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі /а.с.8/ та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /а.с.7/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки №460653802 від 17.01.2026, на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 накладено арешт, а саме: реєстраційний номер обтяження 1677052 (спеціальний розділ), зареєстровано 11.02.2005 реєстратором Южноукраїнська державна нотаріальна контора; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна ВП 283979, 08.02.2005, виконавець Ю.І. Гречишніков відділ ДВС м. Южноукраїнськ, а саме на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 /а.с.12/.

Згідно відповіді Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №11309 від 23.02.2026 року на адвокатський запит, у відділі ДВС згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні відомості щодо перебування на примусовому виконанні виконавчих проваджень боржником яких є « ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 » (далі-боржник) та перебуває в стані «Відкрито» та «Завершено» зі станом виконавчого документа «Повернутий стягувачу». Щодо виконавчого провадження № 283979 надати інформацію не вважається за можливе у зв`язку з тим, що виконавче провадження знищено згідно п.2 Розділу ХІ «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5 у зв`язку з закінченням терміну зберігання /а.с.10/.

Судом також досліджено заяву Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яку направлено на виконання ухвали суду про витребування доказів, згідно якої за результатами перевірки автоматизованої системи виконавчого провадження та наявних матеріалів у відділі державної виконавчої служби встановлено, що виконавче провадження №283979, відносно боржника ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на теперішній час у відділі відсутні. Надати суду копії матеріалів виконавчого провадження не вбачається можливим. У зв`язку із закінченням строку зберігання матеріали зазначеного виконавчого провадження у відділі відсутні, що унеможливлює надання суду витребуваних документів. Станом на дату надання цієї відповіді відомості та документи, які б дозволили відновити зміст знищених матеріалів виконавчих проваджень, у відділі відсутні.

Наявність вищевказаного арешту нерухомого майна позбавляє можливості позивача реалізувати свої права, встановлені законодавством.

Згідно з рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 20.10.2022 № 1128 «Про перейменування вулиць, бульварів, провулків населених пунктів Южноукраїнської міської територіальної громади» назву «б-р. Цвіточний» перейменовано на «б-р. Квітковий».

Постановою Верховної Ради України № 4007-IX від 09.10.2024 місто Южноукраїнськ Вознесенського району Миколаївської області на місто Південноукраїнськ.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відновлення порушеного конституційного права на вільне користування своєю власністю є покладення на відповідача обов`язку усунути перешкоди у користуванні майном.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину; якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців; відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. (Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року по справі № 554/5912/19-д провадження № 61-12594св21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.08.1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» у п. 4 роз`яснив, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтями 316, 317, 319 ЦК України регламентовано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а, ст.321 ЦК України, - що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.56 Закону України «При виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно частини другої статті 40 Закону України «При виконавче провадження», про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). А, відповідно до ч.ч.1,2 ст.59 та ст.60 ЗУ "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить саме їй, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. В разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. В разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Враховуючи те, що позивач через наявне обтяження на нерухоме майно немає можливості оформити спадщину після смерті чоловіка, позбавлена можливості реалізувати свої права в інший спосіб, крім судового захисту, а тому суд приходить до висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).

Первинні правовідносини у боржника ОСОБА_2 складалися з державою. Державу у даному випадку представляє Державна казначейська служба України, на рахунки якої (територіальних управлінь) здійснюється стягнення штрафів за виконавчими провадженнями на користь держави. Тому саме Державна казначейська служба України є належним відповідачем у даній справі.

Позивач не ставить вимогу про відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 95, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна задовольнити.

Припинити обтяження майна ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1677052 (спеціальний розділ), зареєстроване 11.02.2005 реєстратором Южноукраїнська державна нотаріальна контора, Миколаївська область, Вознесенський район, м. Південноукраїнськ; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна ВП 283979, 08.02.2005, виконавець Ю.І. Гречишніков відділ ДВС м. Южноукраїнськ; суб`єкт обтяження: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; опис предмета обтяження: арешт всього майна боржника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2026.

Суддя О.О. Волощук