Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №490/5376/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

__________________________________________________

Справа № 490/5376/26

Провадження № 1-кп/490/1052/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Веселинове Миколаївської області, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, є одруженим, має доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є фізичною особою-підприємцем та виконує будівельні роботи, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився, -

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 1971 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_4 в період часу з березня 2020 року по липень 2022 року самовільно зайняв розташовану в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту річки Південний Буг земельну ділянку площею 0,0132 га за географічними координатами 47.011980; 31.922833, яка розташована поруч земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:12:040:0055 за адресою: АДРЕСА_2 та здійснив на цій ділянці самовільно будівництво споруди, а саме – бетонного сліпу, спеціально обладнаного рейковим шляхом та рухомим візком для спуску та підйому плавзасобів та двох металевих гаражних боксів на бетонній основі, які в сукупності використовував, як єдиний технічний комплекс для зберігання, обслуговування, спуску та підйому плавзасобів.

Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за частиною 4 статті 1971 Кримінального Кодексу України – як самовільне будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

І……Під час досудового розслідування — 10 червня 2026 року - між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором була укладена угода про визнання винуватості.

ІІ……На виконання вимог ст. 474 КПК судом з`ясовано обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним

Так, судом обвинуваченому роз`яснені права, передбачені частиною 5 статті 474 КПК України, зокрема - його право на справедливий судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також наслідки укладання угоди.

Проте обвинувачений, усвідомивши свої права у суді та наслідки укладання угоди, свою винуватість визнав, скористатись правом на розгляд справи у повному обсязі не побажав та наполягав на затвердженні укладеної під час судового розгляду угоди.

ІІІ......Вирішуючи питання про наявність передбачених законом підстав для відмови у затвердженні угоди, суд враховує таке.

1. Законодавство допускає укладання угод по справам цієї категорії.

Отже, підстави вважати, що надана суду угода суперечить вимогам кримінального процесуального закону, є відсутніми.

2. Відомостей про те, що запропоновані умови угоди суперечать інтересам суспільства матеріали справи не містять.

2.1. Так, «матеріальним підґрунтям» цього кримінального провадження є спір про право користування земельною ділянкою площею 0,0132 га за географічними координатами 47.011980; 31.922833, в межах якого, за твердженням органів досудового розслідування, обвинувачений має звільнити земельну ділянку та привести її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, шляхом знесення забудови.

2.2. З огляду на таке суд відзначає, що внаслідок здійснення цього кримінального провадження, до речі – на підставі угоди – публічний інтерес задовольняється у повному обсязі, адже ОСОБА_4 повністю звільнив спірну земельну ділянку.

2.3. До того ж, відповідно о дороговказів, що містяться, зокрема, у ПостановіВеликої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17 та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 573/2336/17, згаданий спір носить приватно-правовий характер.

З огляду на таке суд відзначає, що відповідно до статті 3 Цивільного Кодексу України саме договори (угоди) мають головним чином визначати шляхи та порядок вирішення таких спорів.

2.4. Суд також відзначає, що одним з принципів кримінального права є саме невідворотність, але не суворість покарання, адже саме невідворотність покарання головним чином перешкоджає розповсюдженню злочинів.

Та в цьому випадку внаслідок укладання угоди цей інтерес задовольняється в повному обсязі, адже протиправна діяльність викривається та припиняється, та обвинувачений притягається до кримінальної відповідальності за скоєне відповідно до ступеню його провини.

3. Сутність висунутого обвинувачення є таким, що воно вочевидь не стосується конкретних окремих осіб, які не є його учасниками (на відміну від суспільства в цілому).

Таке доводить, що запропонована угода не суперечить інтересам конкретних окремих осіб, які не є його учасниками.

4. Вирішуючи питання про відповідність укладеної угоди інтересам обвинуваченого, суд виходе з такого.

В цьому випадку обвинувачений, як доведено вище, добровільно заявив про визнання винуватості та бажанні укласти угоду.

При цьому ця його заява є усвідомленою та однозначною.

Таке доводить, що надана суду угода не суперечить інтересам обвинуваченого.

5. Вказана позиція обвинуваченого, стосовно обставин цього кримінального провадження, не дозволяє вважати наявними відомості на спростування факту вчинення злочину обвинуваченим.

Отже, підстави вважати, що надана суду угода була укладеною за відсутності фактичних підстав для визнання винуватості, є відсутніми.

На ведене у сукупності доводить, що передбачені законом підстави для відмови у затвердженні угоди є відсутніми.

З огляду на це, суд вважає вину обвинуваченого у вчиненні злочину за встановлених судом обставин доведеною.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого.

Як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд, відповідно до частини 1 статті 66 Кримінального Кодексу України та змісту укладеної угоди враховує його щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, добровільне звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу самовільно побудованих споруд..

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, під час здійснення цього кримінального провадження встановлено не було; сторони про наявність таких обставин не посилаються.

Мотиви призначення покарання.

Щодо покарання, яке було узгоджене сторонами.

Сторонами узгоджено, що за вчинення злочину, передбаченого частиною4 статті 1971 Кримінального Кодексу України, обвинуваченому призначається покарання із застосуванням статті 69 цього Кодексу у вигляді штрафу у розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у сумі 8.500 грн.).

Щодо добровільності згоди обвинуваченого на призначення такого покарання.

На виконання вимог статті 474 Кримінального Процесуального Кодексу судом з`ясовано обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним.

Щодо відповідності запропонованого сторонами покарання вимогам кримінального закону.

1. Вирішуючи питання про відповідність запропонованого сторонами покарання вимогам закону про кримінальну відповідальність, суд виходе з таких приписів закону та настанов судової практики

1.1. Відповідно до частини 1 статті 69 Кримінального Кодексу України /в редакції Закону № 1576-IX від 29 червня 2021 року, що діяла на момент вчинення злочину/

За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу ... У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

1.2. Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 12 Постанови № 13 від 11 грудня 2015 року Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

"Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Зокрема, сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи:

…

-ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК). За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК мають право, використовуючи положення ст. 69 КК, узгоджувати: а) основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК або б) інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин…

/частина 2/

1.3. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 761/13021/19 зробив обов`язковий для врахування висновок про застосування норм права, відповідно до якого

"Перевірка достовірності обставин, які згідно ст. 470 КПК підлягають врахуванню при укладенні угоди про визнання винуватості, є обов`язком прокурора. При цьому, зважаючи на визначені законом наслідки невиконання угоди (процесуального характеру, передбачені ст. 476 КПК, або за наявності для того підстав - ініціювання прокурором кримінального провадження за ст. 389-1 КК) на суд при затвердженні угоди про визнання винуватості не можуть бути покладені інші обов`язки щодо перевірки можливості її затвердження ніж ті, які прямо передбачені у ст. 474 КПК".

1.4. Стаття 470 Кримінального Процесуального Кодексу України ж передбачає, що

Прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини:

1)ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;

2)характер і тяжкість обвинувачення (підозри);

3)наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;

4)наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

2. З огляду на ці приписи суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

2.1. Стаття 69 Кримінального Кодексу України передбачає можливість призначення більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини 4 статті 1971 Кримінального Кодексу України.

Умовами такого згадана норма визначала:

—наявність щонайменше двох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого;

—наявні обставини у сукупності мають істотно знижувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення.

2.2. З огляду на таке суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

Говорячи про ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину та вплив обставин, що пом`якшують його покарання, на можливість застосування в цьому випадку статті 69 Кримінального Кодексу України, суд відзначає, що ці обставини знайшли своє відображення у тексті наданої сторонами угоди, що прокурором підписана та підтримана під час розгляду питання про можливість її затвердження.

За такого суд вважає, що ці обставини є належним чином оцінені прокурором та визнані достатніми для призначення запропонованого в угоді покарання. Та процесуальні підстави здійснювати додаткову перевірку цих обставин самим судом є відсутніми.

Суд також відзначає, що в цьому випадку є наявними обставини, що пом`якшують покарання, у кількості, що відповідно до статті 69 Кримінального Кодексу України дозволяє призначити покарання у розмірі, що є меншим за передбачений законом.

З огляду на таке суд вважає доведеним, що ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину дозволяє застосувати відносно обвинуваченого покарання у розмірі, що є меншим за найнижчу передбачену законом межу покарання, а наявні в цьому випадку обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, свідчать про істотне зниження суспільної небезпечності вчиненого ним злочину та його особи.

2.3. Говорячи про особу винного, суд відзначає, що він раніше не засуджувався, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, задовільно характеризується за місцем вчинення злочину.

2.4. Суд також відзначає, що визначене сторонами покарання – у вигляді штрафу – повною мірою узгоджується з «матеріальним підґрунтям» цього кримінального провадження, зокрема – із тим, що таке підґрунтя, як доведено вище, становлять приватно-правові відносини.

Отже, в цьому випадку є наявними усі передбачені кримінальним законом умови для застосування статті 69 Кримінального Кодексу України.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що, визначаючи покарання, сторони скористались наданим їм правом, діяли в межах наданого їм законом розсуду, а підстави для тверджень про очевидну невідповідність узгодженого ними покарання вимогам кримінального закону є відсутніми.

За такого обвинуваченому слід призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у сумі 8.500 грн.)

Запобіжний захід під час здійснення цього кримінального провадження не обирався.

Судові витрати та речові докази у справі відсутні.

Цивільний позов в межах цього кримінального провадження не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 368, 373-374, 474 - 475 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -

З А С У Д И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 10 червня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_10 та прокурором.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 1971 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання із застосуванням статті 69 Кримінального Кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у сумі 8.500 грн.).

Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.

СУДДЯ = ОСОБА_11 =

11.09.2026