Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №490/4190/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

__________________________________________________

Справа № 490/4190/25

Провадження № 1-кп/490/639/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«31» серпня 2026 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарях ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участі прокурорів - ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

обвинуваченого - ОСОБА_9

його захисника - ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ізюм Харківської області, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, є розлученим, має доньку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не вчиняв злочинів та не судився

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним

У складеному 30 травня 2025 року старшим слідчим слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_13 та у той же день затвердженому прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 обвинувальному акті викладена така версія про вчинення злочину ОСОБА_9

ОСОБА_9 на виконання Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, 03.05.2022 призваний на військову службу за мобілізацією на період воєнного стану ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Згідно довідки доповіді №4420 від 20.10.2024, сержант резерву 20 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 19.10.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 .

Відтак, з 05.03.2022, тобто з моменту відправлення ОСОБА_9 у Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби.

Згідно положень ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Виконуючи покладені на нього обов`язки по військовій службі Збройних Сил України, сержант ОСОБА_9 згідно вимог ст.ст. 1-4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV, та ст.ст. 9, 11, 49, 127, 128 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року №548-XIV, був зобов`язаний суворо дотримуватися Конституції України та законів України, правил військової ввічливості, поважати честь і гідність кожної людини, бути зразком високої культури, скромності й витримки, ґрунтувати відносини з іншими військовослужбовцями на взаємній повазі, бути хоробрим і дисциплінованим, берегти військову честь, захищати свою і поважати чужу гідність, не допускати негідних дій самому і утримувати від здійснення цих дій інших військовослужбовців, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Сержант ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до ст. 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

Відповідно до ст. 68 Конституції України сержант ОСОБА_14 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з Постановою Верховної ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна» визначено, що зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян.

Керуючись підпунктами 1-4, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 576 від 12.10.1992 та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, визначено, що придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї, боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів здійснюється лише на підставі спеціальних дозволів.

Відповідно до «Положення про порядок обліку, збереження, списання і використання майна військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225 де визначено, що майно для забезпечення руху опору використовується виключно для організації, підготовки та виконання завдань руху опору, та «Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України» затвердженої Наказом МОУ № 359 від 29.06.2005, відповідно до якої стрілецька зброя і боєприпаси, якщо вони не потрібні для виконання службового завдання, здаються на короткострокове зберігання до військової частини або до органу Служби правопорядку за місцем відрядження.

Так, ОСОБА_9 , маючи умисел направлений на незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, усвідомлюючи, що дані предмети є вибухонебезпечними предметами, в порушення зазначених вимог законодавства, у невстановлений час та у невстановленому місці за невстановлених обставин, але не пізніше 07.05.2025, не маючи передбаченого законом дозволу, незаконно придбав бойові припаси, а саме: бойову ручну осколкову гранату типу М-67 та корпус бойової ручної осколкової гранати оборонної дії типу Ф-1 з маркуваннями 107122-79Т; корпус бойової ручної осколкової гранати оборонної дії типу Ф-1 з маркуваннями 10759-70Т, уніфіковані бойові підривачі ручних гранат дистанційного типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) з маркуваннями 84-81 УЗРГМ-2 581, 42-88 УЗРГМ-2 11, 85-81 УЗРГМ-2 583; 5,45-мм військові патрони із трасуючою кулею (5,45х39 мм) у кількості 13 шт., 5,45-мм військові патрони (5,45х39 мм) у кількості 290 шт., 5,45-мм військові патрони з підвищеною пробивною здатністю «ПП» (5,45х39 мм) у кількості 2 шт. та 7,62-мм гвинтівковий патрон (7,62х54 пмм) у кількості 1 шт., які переніс за місцем свого мешкання, розташованого на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав до 08.05.2025, тобто до моменту їх вилучення працівниками поліції.

Дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України – як придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Позиції сторін по справі.

І……Позиція прокурора під час судового розгляду кримінального провадження була такою.

1. Прокурор взяв участь у підготовчому судовому засіданні.

2. Далі, прокурор приймав участь у всіх судових засіданнях, під час яких судом здійснювалось дослідження обставин справи та перевірка їх доказами.

При цьому прокурор підтримував висунуте обвинувачення та надавав докази, які, на його переконання, доводили винуватість у вчиненні ОСОБА_9 злочину, вказаного в обвинувальному акті.

3. Під час судового засідання 27 травня 2026 року прокурор вважав, що усі необхідні для доведення вини обвинуваченого докази зібрані, додаткових доказів надати не побажав та вважав за можливе переходити до судових дебатів.

4. Під час судових дебатів прокурор вважав вину обвинуваченого у вчиненні злочину за вказаних в обвинувальному акті обставин доведеною, його дії – кваліфікованими вірно.

З огляду на таке, просив визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України, та призначити йому покарання в межах санкції цієї норми.

Одночасно прокурор просив на підставі статті 75 Кримінального Кодексу України звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності з випробуванням, з встановленням випробувального терміну тривалістю в 01 рік.

5. Після проведення судових дебатів перед останнім словом обвинуваченого у судовому засіданні була оголошена перерва, зрештою – до 19 серпня 2026 року до 10:30 години.

Проте, прокурор, будучи освіченим про дату та час проведення цього судового засідання, у судове засідання не з`явився, до суду надіслав заяву, у якій просив судове засідання, «у якому заплановано останнє слово обвинуваченого», провести без його участі «у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні».

З огляду на таку позицію прокурора суд 19 серпня 2018 року продовжив судовий розгляд за відсутності прокурора, під час якого надав обвинуваченому останнє слово. Проголошуючи останнє слово обвинувачений, повторив раніше висловлену ним позицію у справі.

Стосовно цієї обставини суд відзначає таке.

5.1. Відповідно до статті 365 Кримінального Процесуального Кодексу України

Після оголошення судових дебатів закінченими суд надає обвинуваченому останнє слово.

/частина 1/

Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова обвинуваченого певним часом.

/частина 2/

Ставити запитання обвинуваченому під час його останнього слова не дозволяється.

/частина 3/

Якщо обвинувачений в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, суд за своєю ініціативою або за клопотанням учасників судового провадження відновлює з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, після завершення яких відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово обвинуваченому.

/частина 4/

(а) Верховний Суд Колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у Постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 332/2462/14-к визначив, зокрема, таке

За змістом ст. 365 КПК останнє слово є персоніфікованим етапом судового провадження і полягає в особистому зверненні обвинуваченого до суду.

(б) У Постанові ж від 17 вересня 2019 року у справі № 756/5148/18 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду виснував таке

Зважаючи на те, що прокурор виконував свою процесуальну функцію протягом майже всього судового розгляду, його відсутність у суді під час останнього судового засідання, де обвинуваченому було надано останнє слово, не можна вважати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки це жодним чином не могло вплинути і не вплинуло на правильність, законність та обґрунтованість судового рішення.

5.2. Наведені приписи законодавства та настанови судової практики доводять, що в обставинах цього кримінального провадження відсутність прокурора у судовому засіданні під час проголошення обвинуваченим останнього слова (до того ж – відповідно до позиції самого прокурора) не призвело до звуження його прав в процесі та негативно не вплинуло та не могло вплинути на позицію прокурора у справі та його можливості відстоювати свою позицію у суді.

6. З огляду на таке суд, надавши обвинуваченому можливість після проголошення обвинуваченим за відсутності прокурора останнього слова, негайно у цьому ж засіданні видалився до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

ІІ……Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження, протягом усього часу судового розгляду брав участь у судових засіданнях, наполягав на тому, що склад інкримінованого злочину в його діях відсутній.

ІІІ……Позиція захисника під час судового розгляду кримінального провадження була такою.

1. Після призначення захисника ухвалою суду від 17 листопада 2025 року захисник приймав участь у всіх судових засіданнях, під час яких судом здійснювалось дослідження обставин справи та перевірка їх доказами.

При цьому захисник підтримував позицію обвинуваченого про відсутність в діях ОСОБА_9 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

3. Під час судового засідання 27 травня 2026 року захисник також підтримав позицію обвинуваченого про те, що усі необхідні для доведення вини обвинуваченого докази зібрані, додаткових доказів надати не побажав та вважав за можливе переходити до судових дебатів.

4. Під час судових дебатів захисник позицію свого підзахисного підтримали та в свою чергу наполягав на відсутності складу злочину у діях ОСОБА_9 .

З огляду на таке просив ухвалити про виправдання обвинуваченого та закриття кримінального провадження у справі.

.

5. Після проведення судових дебатів перед останнім словом обвинуваченого у судовому засіданні була оголошена перерва, зрештою – до 19 серпня 2026 року до 10:30 години.

Проте, захисник, будучи освіченим про дату та час проведення цього судового засідання, у судове засідання не з`явився.

При цьому обвинуваченим проти проголошення останнього слова за відсутності захисника не заперечував.

З огляду на таке, суд 19 серпня 2018 року продовжив судовий розгляд за відсутності захисника, під час якого надав обвинуваченому останнє слово. Проголошуючи останнє слово обвинувачений, повторив раніше висловлену ним позицію у справі.

Стосовно цієї обставини суд, з огляду на процитовані вище приписи статті 365 Кримінального Процесуального Кодексу України, відзначає таке.

5.1. Верховний Суд Колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у Постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 332/2462/14-к, окрім процитованого вище, зазначив:

Як убачається з матеріалів справи, а саме, зафіксованих на технічному носії інформації даних про перебіг судового засідання, у своєму останньому слові … [обвинувачена] заперечила провину і не повідомила жодних нових обставин. Отже, засуджена не змінила раніше узгодженої із захисником позиції, а суть звернення не потребувало відновлення судового слідства. Тому, хоча надання останнього слова і відбулось без присутності захисника, це порушення не є істотним урозумінні ст. 412 КПК, адже воно не звузило гарантованого права на таке звернення й не перешкодило і не могло перешкодити суду постановити справедливе рішення.

5.2. Наведені приписи законодавства та настанови судової практики доводять, що в обставинах цього кримінального провадження відсутність захисника у судовому засіданні (до речі – відповідно до позиції самого обвинуваченого) під час проголошення обвинуваченим останнього слова (під час чого обвинувачений не повідомив жодних нових обставин кримінального провадження) не звузило гарантованого права обвинуваченого на таке звернення й не перешкодило і не могло перешкодити суду постановити справедливе рішення.

6. З огляду на таке суд, надавши обвинуваченому можливість після проголошення обвинуваченим за відсутності захисника останнього слова, негайно у цьому ж засіданні видалився до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Показання обвинуваченого.

І……Будучи допитаним під час судового засідання, обвинувачений пояснив таке.

1. З 03 травня 2022 він проходив військову службу за мобілізацією на особливий період.

З огляду на таке наприкінці літа – на початку осені 2023 року – він у складі відповідного військового підрозділу брав участь у бойових діях в районі Покровська Донецької області.

2. Під час цих бойових дій він, беручи участь у бойових діях «на нулі», до того ж – маючи обов`язок керувати діями незначного підрозділу – мав при собі гранати, запали до них та, звичайно ж, набої, штик-ніж тощо.

3. Під час цих боїв він був важко пораненим та евакуйованим з поля бою до шпиталю. При цьому природно його речі, зокрема – й його бойові рюкзаки – залишились на полі бою.

4. Коли він перебував у шпиталі, йому подзвонили його побратими та сказали, що на місці боїв знайшли його бойові рюкзаки та інші речі та спиталися, що з ними робити.

На це він природно попросив доправити його речі додому – до квартири АДРЕСА_2 , де співмешкав разом з ОСОБА_15 ..

Таке його побратими й зробили, та під час передислокації підрозділу, на шляху від Покровська в Кринки, завезли виявлені ними речі за вказаною адресою та передали їх ОСОБА_15 .

При цьому природно ані – він, ані – його побратими про зміст вивезених ними речей освіченими не були.

5. Через декілька днів після цих подій йому подзвонила його «дружина» ОСОБА_15 та розповіда, що «хлопці» привезли його рюкзаки, вона розібрала речі та серед речей виявила гранати та набої.

Вона спиталась, що з цим робити.

Він сказав, що вона може з цим робити все, що забажає.

Та запропонувала ці предмети викинути.

Він не заперечував. Але просив її зробити так, щоб ці предмети не побачив її син.

Далі ОСОБА_15 сама вчинила з цими предметами все, що забажала; він навіть не знав, що вона зробила, а якщо заховала предмети – то де саме вона їх заховала.

На цьому він про ці предмети забув та був певен у тому, що ОСОБА_15 теж про ці обставини забулася.

6. 7 травня 2025 року в них з «дружиною» ОСОБА_15 виникла чергова «пятиминутная ссора».

Під час цієї сварки та вирішила викликати поліцію та, ймовірно, для того, щоб виглядати більш переконливою, сказала поліції, що він / ОСОБА_9 / зберігає гранати та патрони.

Далі, коли поліція приїхала, то ОСОБА_15 сама показувала, де лежать гранати; він про це навіть й не знав. Та, як з`ясувалось, ці предмети зберігались у гаражі, який формально належить його «тещі» (матері ОСОБА_15 )

7. Далі, приїхали працівники поліції, гранати та патрони вилучили, а його затримали.

ІІ……Оцінюючи ці показання обвинуваченого, суд враховує приписи частини 1 статті 351 Кримінального Процесуального Кодексу України, відповідно до яких

Допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.

IІІ……З огляду на таке суд, стосовно показань, що були надані обвинуваченим під час судового розгляду кримінального провадження

1. Оцінюючи наведені показання обвинуваченого, суд відзначає, що вони були наданими у передбаченому законом порядку.

Зокрема, ці показання обвинувачений надавав після того, як йому були роз`яснені його процесуальні права, зокрема – право зберігати мовчання.

До того ж, ці показання обвинувачений спочатку надавав самостійно, а потім – повністю підтвердив в присутності свого захисника.

2. Далі суд відзначає, що під час допиту обвинуваченого прокурор мав можливість поставити йому запитання.

Внаслідок такого суд та інші учасники кримінального провадження мали можливість оцінити надійність наданих обвинуваченим відомостей.

3. Суд також враховує, що наведені показання обвинувачений надавав впевнено та не вагаючись.

4. Враховує суд й ту обставину, що показання обвинуваченого є повністю логічними та в цілому дозволяють уявити перебіг подій.

При описані обвинуваченим події є послідовними; кожна з них природним чином випливає з попередньої та призводить до послідуючої.

До того ж, описаний обвинуваченим перебіг подій жодних прогалин не має.

Таке надає переконливості показанням, що аналізуються.

Наведене доводить, що показання, надані обвинуваченим, є належним та допустимим доказом, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

Загальні застереження.

В межах цього кримінального провадження органи досудового розслідування загалом стверджують, що ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України тим, що незаконно придбав, переніс до місця свого проживання та зберігав за місцем свого проживання бойові припаси.

На підтвердження цих обставин органи досудового розслідування та публічне обвинувачення надали, головним чином, результати проведеного у житлі та володінні обвинуваченого комплексу слідчих дій, охарактеризованих під час досудового розслідування, як «огляд місця події»; ці результати є ключовим доказом щодо обставин цього кримінального провадження.

З огляду на такі обставини та обрану органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням стратегію їх доведення суд звертає увагу на такі приписи законодавства та настанови судової практики.

А......Відповідно до статті 9 Кримінального Процесуального Кодексу України

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства /частина 1/.

…

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини /частина 5/

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу /частина 6/.

При цьому відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію щодо визначення подібності правовідносин, визначивши, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). /пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16/.

Б......Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 17 Кримінального Процесуального Кодексу України

особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у своїй Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17) зазначив, що:

"При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:

«2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. …

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставини лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення, поза розумним сумнівом, недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

В......Частина 1 статті 263 Кримінального Кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за

Носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу

При цьому частина 3 статті 263 Кримінального Кодексу України /в редакції Закону України від 24 березня 2022 року № 2159-ІХ, що діяла на момент вчинення стверджуваного кримінального правопорушення та діє на теперішній час/ визначає, що

Не підлягає кримінальній відповідальності за вчинення дій, передбачених частиною першою ... цієї статті, особа, яка добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

Принагідно суд, з метою усвідомлення певних дороговказів судової практики, відзначає, що частина 3 статті 263 Кримінального Кодексу України у попередній редакції /у редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII/ передбачала таке

Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

Верховний суд у своїй практиці тлумачив ці норми права неодноразово.

І......Так, у пункті 5 Постанові від 26 квітня 2002 року № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» Пленум Верховного Суду України визначив, окрім іншого, таке.

1. «Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом злочинів, передбачених статтями 262, 263 КК»

/пункт 5/

При цьому

«основною характерною ознакою зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв та радіоактивних матеріалів є їх призначення - ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища. Вони можуть бути як саморобними, так і виготовленими промисловим способом»

/пункт 3/

«У випадках, коли для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами, а також для з`ясування їх придатності до використання за цільовим призначенням потрібні спеціальні знання, у справі слід призначати експертизу з проведенням її у відповідних експертних установах. Для з`ясування лише придатності предмета до використання за цільовим призначенням достатньо участі спеціаліста»

/пункт 10/

2. «Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці».

/пункт 11/

3. «Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов`язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо».

/пункт 12/

При цьому «Привласнення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів має місце при їх утриманні, неповерненні володільцю особою, якій вони були довірені для зберігання, перевезення, пересилання, надані у зв`язку з виконанням службових обов`язків тощо або в якої опинились випадково чи якою були вилучені в іншої особи, котра володіла ними незаконно».

/пункт 19/

4. «Незаконне носіння … вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо)».

ІІ......Стосовно приписів частини 3 статті 263 Кримінального Кодексу України Верховний Суд визначив таке.

1. У пункті 28 щойно згаданої Постанови від 26 квітня 2002 року № 3 Верховний Суд України визначив таке:

«Під добровільною здачею органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв ... необхідно розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і надалі зберігати будь-який із зазначених предметів, незалежно від мотивів за власним бажанням передає його відповідному державному органу».

2. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у Постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/15397/19 виснував, окрім іншого, про таке

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав, що заява [засудженого] про надання згоди на огляд квартири є підставою для проникнення до житла за добровільною згодою особи, яка ними володіє, а не добровільною здачею органам влади зброї і бойових припасів у розумінні ч.3 ст.263 КК України.

Як установили суди попередніх інстанцій, згідно з письмовою заявою від [засудженого] (без дати), написаної власноручно на ім`я начальника Оболонського УП ГУНП в м. Києві, [засуджений] надав добровільну згоду працівникам поліції на проведення огляду квартири ..., де він мешкає.

Крім того, за даними протоколу огляду місця події від 28 вересня 2019 року в період з 08:57 до 09:20 було здійснено невідкладний огляд квартири [у якій мешкав засуджений], в ході якого в [засудженого] за місцем його проживання було виявлено та вилучено такі предмети: один - схожий на пістолет, один - схожий на револьвер, і предмети, схожі на боєприпаси. Зазначене також підтверджується й ілюстративними таблицями до вказаного протоколу огляду та відтвореним у судовому засіданні відеозаписом вказаної слідчої дії - огляду житла обвинуваченого, протоколом огляду предмета від 30 вересня 2019 року, відповідно до якого був переглянутий відеоматеріал з огляду місця події від 28 вересня 2019 року.

Надалі ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року у справі за унікальним номером 756/13121/19 було надано дозвіл слідчому на проведення огляду приміщення квартири [засудженого] з метою вилучення зброї та боєприпасів.

При цьому, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Аналізуючи твердження засудженого про добровільну передачу органам державної влади зброї та боєприпасів, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України, колегія суддів виходить з того, що згідно з ч. 3 ст. 263 КК звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої. Добровільна видача означає, що особа має реальну можливість та усвідомлює, що і надалі безперешкодно може зберігати предмети цього злочину, проте за власним бажанням (незалежно від причин та мотивів) здає їх органу влади.

Як свідчать установлені судами обставини, засуджений повідомив орган досудового розслідування про факт зберігання зброї і боєприпасів за умов, коли усвідомив неможливість і надалі безперешкодно зберігати предмети злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки вони неминуче будуть виявлені під час слідчої дії. За таких умов видача предметів злочину не містить підстав для застосування ч. 3 ст. 263 КК України, тому доводи касаційної скарги про те, що [засуджений] добровільно видав зброю та боєприпаси є безпідставними.

3. До того ж, Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у Постанові від 28 серпня 2024 року у справі № 178/1051/22 виснував, окрім іншого, про таке

Аналізуючи твердження сторони захисту про добровільну передачу органам державної влади зброї та боєприпасів, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України, колегія суддів виходить з того, що згідно з ч. 3 ст. 263 КК України звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої. Добровільна видача означає, що особа має реальну можливість та усвідомлює, що і надалі безперешкодно може зберігати предмети цього злочину, проте за власним бажанням (незалежно від причин та мотивів) здає їх органу влади.

Втім суди попередніх інстанцій, урахувавши показання свідків ... , а також записи з бодікамер співробітників поліції, установили, що [засуджений] під час зупинки на стаціонарному блокпосту помітно нервував, на питання чи має при собі речі чи предмети вилучені з обігу, спочатку відповів, що не має та повідомив, що перебуває у складі громадської організації «Дніпро-1». Після чого, на питання про зберігання заборонених речей [засуджений] все ж сказав, що має пістолет та показав його, водночас дозвільних документів на зброю в нього не було, будь-яких письмових заяв до приїзду слідчо-оперативної групи про здачу зброї органам влади не подавав.

Зі свого боку апеляційний суд також зауважив, що дії [засудженого] в частині надання співробітникам поліції інформації про зберігання заборонених предметів самі по собі не були активними та добровільними, оскільки останній до його зупинки на блокпосту не звертався до правоохоронних органів з метою добровільної здачі зброї, а лише після неодноразового запитання співробітників поліції повідомив, що має при собі пістолет, водночас будь-якої підготовленої заяви про його здачу не подав, а лише після приїзду слідчо-оперативної групи, надав для огляду пістолет і патрони, про що написав відповідну заяву.

Отже, як свідчать установлені судами обставини, засуджений повідомив орган досудового розслідування про факт зберігання зброї і боєприпасів за умов, коли усвідомив неможливість і надалі безперешкодно зберігати предмети злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки вони неминуче будуть виявлені під час слідчої дії. За таких умов видача предметів злочину не містить підстав для застосування ч. 3 ст. 263 КК України, тому доводи касаційної скарги про те, що [засуджений] добровільно видав пістолет та патрони є безпідставними.

Г......Відповідно до статті 30 Конституції України

Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Відповідно до статті 13 Кримінального Процесуального Кодексу України

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 233 Кримінального Процесуального Кодексу України

Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

/частина 1/

Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

/частина 2/

Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання ..., перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню....

/частина 3/

Верховний Суд у своїй практиці тлумачив ці приписи законодавства неодноразово.

І......Так, у Постанові від 23 травня 2018 року у справі № 159/451/16-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду зробив такий висновок про застосування норм права

За загальним правилом, встановленим у ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд та обшук житла чи іншого володіння особи здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. У винятковому випадку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, однак у такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій (постфактум) звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Докази, встановлені внаслідок огляду та обшуку, проведених з порушенням зазначених правил, а також, якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, є недопустимими.

ІІ......У постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 161/620/19 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного Кримінального Суду зазначив, що

законодавцем крім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє...

1. Далі у цій же Постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 161/620/19 Верховний суд визначив, що

Оскільки закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи, то наявність чи відсутність згоди, а також її добровільність чи вимушеність мають бути встановлені виходячи із сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи, і ці обставини можуть доводитись або спростовуватися сторонами за допомогою будь-яких засобів доказування.

Та раніше - у пункті 39 Постанови від 12 лютого 2019 року у справі № 159/451/16-к Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду зробив такий висновок про застосування норм права

для з`ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду в житлі чи іншому володінні особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмового підтвердження такої згоди.

2. У Постанові від 07 червня 2018 року у справі № 727/4350/16 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду сформулював висновок про застосування норм права, відповідно до якого

Виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ст. 233 ч. 1, ст. 234 ч. 2 та ст. 237 ч. 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди.

При цьому надання власником добровільної згоди на проникнення до його житла чи іншого володіння є гарантією захисту прав особи від зловживань слідчого, прокурора, рівноцінною гарантії у вигляді отримання на це судового рішення, а тому не потребує після здійснення таких дій (постфактум) звернення з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

При цьому Європейський суд з прав людини запровадив підхід, відповідно до якого

ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови

/див., окрім іншого, рішення у справі "Боротюк проти України" (пункт 80); "Сейдович проти Італії" (Sejdovic v. Italy) (пункт 86)/

3. При цьому Верховний Суд у своїй практиці сформулював підхід, відповідно до якого

положення ст. 233 КПК не мають на меті вирішення питань власності. Вони захищають особу від необґрунтованого втручання у сферу її приватності, на яке вона вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні. Термін «особа, яка володіє» в ч. 1 ст. 233 КПК охоплює більш широке коло осіб, ніж титульний власник або особа, володіння якої ґрунтується на певних договірних чи інших законних підставах.

/див., окрім іншого, постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2020 року (справа № 278/1306/17), від 01 листопада 2022 року (справа № 344/2995/15-к), від 20 червня 2023 року (справа № 756/16122/21)/

4. Про порядок застосування цих дороговказів до вирішення питання про добровільність згоди особи на проникнення у житло у практиці Верховного Суду свідчить, окрім іншого, таке.

4.1. У щойно згаданій Постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 161/620/19 Верховний Суд зазначив таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, огляд місця події було проведено в домоволодіннях за добровільною письмовою згодою їхніх власників. Водночас дані про те, що потерпілі (власники домоволодінь) заперечували свою добровільну згоду та/або висловлювали будь-які заперечення з приводу вказаної слідчої дії, відсутні. Більше того, саме вони звернулися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, зокрема нападу на них з метою заволодіння їхнім майном із застосуванням фізичної сили.

У свою чергу невстановлення судом права власності осіб, які надали згоду на проведення слідчих дій у домоволодінні (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_9 ), не має значення для оцінки законності дій слідчих органів і допустимості отриманих доказів, якщо стороною захисту не було надано доказів, які ставили б під сумнів той факт, що особи, які надали згоду на проведення слідчих дій у домоволодінні, фактично володіли ним у значенні ст. 223 КПК.

4.2. У пунктах 50-52 щойно згаданої Постанови від 12 лютого 2019 року у справі № 159/451/16-к Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду виснував таке

матеріали кримінального провадження свідчать про те, що на момент проведення огляду засуджені були затримані, однак до цього часу їм не було роз`яснено їхні права та забезпечено право на правову допомогу. За таких обставин не можна стверджувати, що вони надали добровільну та інформовану згоду на огляд їх автомобіля, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що даючи таку згоду, - навіть якщо припустити, що її було надано усно, - володілець автомобіля був здатен усвідомлювати правові наслідки такої згоди.

Крім того, огляд цього автомобіля не можна вважати оглядом місця події, оскільки, як випливає з матеріалів кримінального провадження, події, що стали предметом розслідування, відбувалися в автомобілі «BMW», що належав потерпілому.

Тому навіть за умов, що огляд цього автомобіля підпадав під визначення «невідкладного випадку» у значенні частини третьої статті 233 КПК, звернення до слідчого судді постфактум відповідно до вимог цього положення було обов`язковим. За відсутності ухвали слідчого судді, отриманої в порядку, передбаченому цим же положенням, результати такого огляду не можуть бути визнані допустимими доказами.

4.3. У постанові від 13 травня 2020 року у справі № 591/6423/15-к Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду виснував таке

Матеріали провадження свідчать, що [обвинувачений] надав згоду на проникнення до володіння безпосередньо перед оглядом місця події, тому не можна стверджувати, що він був здатен усвідомлювати правові наслідки такої згоди.

4.4. У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 708/392/18 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду виснував таке

Відсутність заперечень з боку [обвинуваченого] щодо проведення огляду транспортного засобу сама по собі не може свідчити про правомірність дій працівників правоохоронного органу в ході проведення слідчої (розшукової) дії та його добровільну згоду на такий огляд..

Ґ......Загальні вимоги до збирання та оцінки доказів у кримінальному проваджені нормами законодавства та настановами судової практики визначені таким чином.

І……Вимоги до доказів у кримінальному провадженні зводяться до таких

1. Відповідно до статті 84 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню

/частина 1/.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів

/частина 2/.

2. Відповідно до статті 85 Кримінального Процесуального Кодексу України

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

3. Відповідно до статті 86 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом

/частина 1/

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення

/частина 2/

Відповідно до статті 87 Кримінального Процесуального Кодексу України

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

/частина 1/

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

…

/частина 2/

4. Відповідно до частини 1 статті 89 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення

5. У Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 13 листопада 2019 року по справі № 1-07/07, окрім іншого, зазначила таке:

Відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», пункти 50-52 рішення у справі «Шабельник проти України (№ 2)», пункт 66 рішення у справі «Яременко проти України (№ 2)»). Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом /пункт 38/.

ІІ......Вимоги до збирання доказів у кримінальному провадженні, окрім інших норм, визначаються таким чином.

1. Відповідно до частини 2 статті 93 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

2. Загальні вимоги до проведення слідчих дій законом визначені таким чином.

2.1. Відповідно до статті 223 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні /частина 1/

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети /частина 2/.

Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз`яснюються їх права і обов`язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом /частина 3/.

…

Слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії

/частина 7/

2.2. Відповідно до статті 104 Кримінального Процесуального Кодексу України

У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

/частина 1/

У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього…

/частина 2/

Протокол складається з:

1)вступної частини;

2)описової частини, яка повинна містити відомості про:

-послідовність дій;

-отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3)заключної частини.

/частина 3/

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

/частина 4/

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії...

/частина 5/

2.3. Відповідно до статті 105 Кримінального Процесуального Кодексу України

Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки.

/частина 1/

Додатками до протоколу можуть бути:

…

3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

4) фототаблиці …, носії комп`ютерних даних та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

/частина 2/

Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

/частина 3/

2.4. Відповідно до статті 106 Кримінального Процесуального Кодексу України

Протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

/частина 1/

До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

/частина 2/

2.5. Відповідно до статті 107 Кримінального Процесуального Кодексу України

Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов`язковим.

Виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов`язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

/частина 1/

Про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у процесуальній дії.

/частина 2/

У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо…

/частина 3/

…

Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

/частина 6/

3. Під час оцінки результатів відповідних процесуальних дій суд враховує також, що Верховний Суд у своїй практиці сформулював висновок про застосування норм права, відповідно до якого

«Оцінюючи обставини провадження, які можуть мати значення для встановлення процесуальних порушень і їх впливу на допустимість доказів та, відповідно, на справедливість провадження в цілому, Суд має зважати на дійсні обставини, а не лише на формальні ознаки документів, в яких вони зафіксовані. Характеристика тієї чи іншої дії стороною не є обов`язковою для суду, який визначає правову природу процесуальної дії на підставі її суттєвих ознак. Керуючись таким підходом, Суд неодноразово визнавав, що дія, визначена стороною обвинувачення, наприклад, як огляд місця події, насправді була обшуком, а негласна слідча (розшукова) дія мала правові характеристики допиту особи»

/див., окрім іншого, пункт 15 Постанови від 15 червня 2021 року у справі № 204/6541/16-к/.

4. З огляду на цей висновок під час характеристики тієї чи іншої процесуальної дії з огляду на дійсні обставини справи суд керується підходом, запровадженим Верховним Судом у Постанові Об`єднаної Палати Касаційного Кримінального Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17.

4.1. У цій Постанові Об`єднана Палата Касаційного Кримінального Суду у складі Верховного Суду, характеризуючи слідчий експеримент, визначила його сутнісними ознаками - мету, нормативну модель (яка полягає у діях, спрямованих на досягнення мети), шляхи досягнення мети слідчої дії, систему гарантій під час проведення слідчої дії.

4.2. Можливість використання такого підходу для аналізу будь-якої слідчої дії випливає з того, що стаття 223 Кримінального Процесуального Кодексу України передбачає загальні вимоги до всіх без виключення слідчих дій.

Таке доводить, що законодавцем закріплені уніфіковані підходи регулювання слідчих дій та оцінці їх результатів.

5. Надаючи характеристику тієї чи іншої процесуальної дії з огляду на її сутнісні ознаки, суд враховує суд й дороговкази, які містяться у пунктах 23-27 згаданої вище Постанови Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 204/6541/16-к.

5.1. У цій частині Постанови Верховний суд зазначив:

«Суд жодним чином не применшує важливості протоколу затримання для фіксації підстав, обставин і процедури затримання, забезпечення права особи на свободу і запобігання зловживанням, яким може сприяти незареєстроване затримання. Своєчасне і точне фіксування затримання є важливою гарантією забезпечення права на свободу, гарантованого статтею 29 Конституції України та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відсутність протоколу затримання або неточні відомості, внесені у такий протокол, є порушенням права на свободу, оскільки своєчасне і точне фіксування затримання є важливою гарантією від порушення інших прав особи.

Однак у цій справі питання полягає у тому, чи є сама собою відсутність протоколу затримання, спізніле його складання або зазначення неправильного часу затримання у такому протоколі у разі фактичного затримання особи достатньою підставою для визнання недопустимими доказів, отриманих у ході особистого обшуку фактично затриманої особи, якщо факт і обставини затримання доведені іншими доказами.

Суд зазначає, що факт затримання може визначатися не лише протоколом затримання, але й іншими засобами доказування. Таким чином, судова практика виходить з того, що факт затримання особи може встановлюватися не лише протоколом затримання, але й іншими доказами, а відомості, зазначені у протоколі, можуть бути спростовані або, навпаки, підтверджені іншими доказами.

Суд вважає, що, встановлюючи обставини затримання, у тому числі час фактичного затримання та наявність підстав для затримання, суди мають виходити з дійсних обставин, встановлених на підставі усієї сукупності доказів, наданих сторонами, включаючи, але не обмежуючись відповідним протоколом.

У цій справі суди попередніх інстанцій дослідили сукупність доказів, на підставі яких встановили обставини затримання, обшук засудженого і вилучення в нього наркотичних засобів, що дає можливість Суду надати оцінку як факту затримання ..., так і законності затримання і особистого обшуку засудженого та впливу цих обставин на допустимість вилучених речових доказів»

5.2. Можливість використання цих дороговказів для встановлення обставин будь-якої слідчої дії підтверджується таким

Правовідносини, що розглядались Верховним Судом під час розгляду справи № 204/6541/16-к та ті, що виникають в зв`язку з проведенням будь-якої слідчої дії:

-мають спільного суб`єкта – орган досудового розслідування;

-виникають із приводу тотожного об`єкту, а саме - відносин, що виникають в зв`язку з фіксуванням результатів проведення відповідної дії;

-мають спільний предмет – протокол слідчої дії

-складання цього протоколу регулюється обов`язковими при застосуванні під час будь-яких слідчих дій приписами процитованої вище статті 104 Кримінального Процесуального Кодексу України.

Відмінністю між цими правовідносинами видаються лише вид процесуальної дії.

Проте, у згаданій частині Постанови у справі № 204/6541/16-к Верховний Суд висловився не щодо особливостей проведення певної слідчої дії, але – що підходу до оцінки результатів фіксування слідчої дії під час досудового розслідування.

Таке дає підстави для висновку про те, що у разі нескладання або запізнілого складання або неякісного складання протоколів будь-якої слідчої дії виникають відносини, подібні до тих, що розглядались Верховним Судом у справі № 204/6541/16-к.

Д......Додатково суд враховує такі приписи законодавства.

1. Відповідно до статті 26 Кримінального Кодексу України

Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб`єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.

2. Відповідно до статті 27 Кримінального Кодексу України

Співучасниками кримінального правопорушення, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.

/частина 1/

Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб`єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене цим Кодексом.

/частина 2/

...

Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.

/частина 5/

Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь і засобів учинення кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом, або придбання чи збут таких предметів.

/частина 6/

Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення кримінального правопорушення неповідомлення про достовірно відоме підготовлюване або вчинюване кримінальне правопорушення. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого кримінального правопорушення.

/частина 7/

Характер та стан доказів, наданих органом досудового розслідування та публічним обвинуваченням на підтвердження обставин цього кримінального провадження.

Як вже зазначалось вище, ключовим доказом щодо обставин цього кримінального провадження є результати проведеного у житлі та володінні обвинуваченого комплексу слідчих дій, охарактеризованого під час досудового розслідування, як «огляд місця події».

Окрім цих результатів, органи досудового розслідування та публічне обвинувачення надали докази, які можна умовно поділити та дві групи:

-ті, що містять відомості про приводи та підстави для проведення цього комплексу слідчих дій;

-ті, що містять відомості про дослідження результатів цього комплексу слідчих дій

Надалі суд розгляне ключовий доказ та кожну з перелічених груп доказів окремо.

Приводи та підстави для проведення комплексу слідчих дій, охарактеризованого під час досудового розслідування, як «огляд місця події».

Відомості щодо приводів та підстав для здійснення слідчої дії, охарактеризованої під час досудового розслідування, як «огляд місця події» містяться у таких наданих суду та досліджених під час судового розгляду документах:

-рапорті працівника патрульної поліції ОСОБА_16 ;

-рапорт старшого чергового відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_17

-витяг з Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань;

-заява ОСОБА_15 , датована 08 травня 2025 року;

Зміст джерел доказів.

І……Зміст рапорту працівника патрульної поліції ОСОБА_16 /надалі – рапорт патрульної/ зводиться до такого.

1. Він був складеним поліцейським взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 Управління Патрульної поліції в Миколаївській області ОСОБА_18 на ім`я начальника відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління поліції в Миколаївській області 08 травня 2025 року.

2. У тексті цього рапорту зазначається таке.

«Доповідаю, що 07.05.2025 р. м. Миколаїв, Центральний р-н під час відпрацювання виклику «Домашнє насильство» за адресою: АДРЕСА_1 у складі з старшим лейтенантом поліції [нерозбірливо] на «Корвет – Т3» та «Корвет-Т4» у громадянина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у гаражному кооперативі, який належить громадянину ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 було виявлено, 1 граната (бойова) американського виробництва, набої калібру 5,45 в кількості 200 шт. у будинку який належить вищевказаній громадянці виявлено 3 запали УЗРГМ, штик ніж, бойова граната Ф-1, два ріжка до автомату АК. На місце події викликано СОГ ВП № 1 МРУП Миколаєва для подальших з`ясувань, вибухотехнічну службу. Здійснено охорону місця події. ЄО 14098від 07.05.2025 р. за ст.. 263 ККУ ч. 1.»

3. У тексті цього рапорту додатково зазначається таке.

«Також було встановлено, що гром. ОСОБА_9 перебуває у розшуку, як «дезертир», розшукується Миколаївським ВСП, було проінформовано чергову частину ВСП».

4. Рапорт є підписаним поліцейським взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 Управління Патрульної поліції в Миколаївській області

ОСОБА_18 ……Зміст рапорту старшого чергового відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_17 /надалі – рапорту чергового/ зводиться до такого.

1. Цей рапорт був складеним старшим черговим відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_17 на ім`я начальника відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління поліції в Миколаївській області 08 травня 2025 року.

2. У тексті цього рапорту йдеться про таке.

2.1. «07.05.2025 року отримано заяву та зареєстровано ЄО за № 14098 від 07.05.2025 року як : ВИЯВЛЕННЯ БОЄПРИПАСІВ, ЗБРОЇ, ВИБУХІВКИ.

2.2. В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено наступне.

(а) Повідомлення надійшло на спецлінію «102» о 23:42:41 на пульт № 10

(б) Зміст повідомлення є таким

«07.05.2025 о 23:42 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 07.05.2025 о 23:42 за адресою: Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 50, Корвет 451: виявили 2 гранати, 3 запали, 6 коробок патронів калібром 7,62, виявили у особи ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заявник: Баранова»

(в) Повідомлення було направлене працівником поліції ОСОБА_19 .

3. Хід опрацювання заяви може бути охарактеризованим таким чином

3.1. «07 травня 2025 року о 23:42 год. в м. Миколаєві по вул. Велика Морська, 50 під час відпрацювання виклику «Домашнє насильство», в гаражному приміщенні ОСОБА_9 , 1972 р.н. виявлено та вилучено 2 гранати, 3 запали та 6 коробок патронів калібру 7,62 мм. ***** ОСОБА_9 є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , перебуває в СЗЧ з 21.10.2024»

3.2. За наслідками опрацювання дзвінка:

-07.05.2025 року о 23:43:03 на місце події була направлена слідча оперативна група Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції, яка прибула на місце 08.05.2025 року о 00:04:35;

-07.05.2025 о 23:47:42 на місце події був направлений наряд «Корвет-0451» /який й повідомив про правопорушення/, який прибув на місце 07.05.2025 року о 23:47:42

3.3. За результатами виклику 08.05.2025 о 01:29:32 поліцейський ОСОБА_16 склала рапорт такого змісту:

«Прибувши на місце виклику, було виявлено гром. ОСОБА_9 , який за місцем проживання співмешканки ОСОБА_15 зберігав набої калібру 5,45 у кількості приблизно 200 шт., бойова граната Ф1 у кількості 1 шт., 1 шт. бойова граната американського виробництва, 3 запали УЗРГМ, штик-ніж, 2 ріжка до АК. На місце події викликано СОГ ВП 1 МРУП для встановлення подальших з`ясувань.»

3.4. За результатами виклику 08.05.2026 о 02:23 слідчим ОСОБА_20 був складений рапорт такого змісту

«Виїздом СОГ на місце події виявлено та вилучено під проведення огляду місця події три корпуси від гранати, три запали, патрони 7.62 та 5.45 в кількості 200 шт. Предмет схожий на пістолет Макарова та штик-ніж від автомата Калашнікова»

3.5. Зрештою, 08.05.2026 о 02:54 старшим черговим відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_17 було складене повідомлення такого змісту

«Надано допомогу СОГ при проведенні огляду місця події. В ході огляду вилучено набої калібром 5.45 мм. в кількості 240 шт., набої калібром 7.62 мм. в кількості 1 шт. граната в зборі іноземного виробництва з підшивачем М-67 в кількості 1 шт., корпуси від гранати Ф-1 в кількості 3 шт., запали типу УЗРГМ в кількості 3 шт., пристрій схожий на пневматичний пістолет та штик-ніж.»

ІІІ……У наданому суду Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12025152020000594, що був сформований 08 травня 2025 року зазначається про таке.

1. Кримінальне провадження номер 12025152020000594; було зареєстроване 08 травня 2025 року о 00:04:58.

2. Воно було зареєстровано на підставі «матеріалів правоохоронних, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень», що були зареєстровані 08 травня 2025 року о 00:03:59

3. Обставинами, які розслідуються в межах цього кримінального провадження, визначались:

«07.05.2025 близько 23:42 годин до ЧЧ ВП № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення про те, що 07.05.2025 близько 23:42 годин в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , де мешкає громадянин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , нарядом «Корвет 451» виявлено 2 гранати 3 запали 6 коробок патронів калібром 7,62 мм.»

Правова кваліфікація цього кримінального правопорушення на момент формування цього витягу була визначена - стаття 263 частина 1 Кримінального Кодексу України.

4. Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється Відділенням поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

5. Для здійснення досудового розслідування визначались слідчі та прокурори.

ІV……Стосовно заяви ОСОБА_15 суд відзначає таке.

1. Ця заява є бланком, виконаним на аркуші паперу формату «А4».

Постійна інформація у цьому бланку нанесена за допомогою комп`ютерної техніки барвником чорного кольору.

Змінна інформація нанесена від руки барвником синього кольору. Такою інформацією є: прізвище та ім`я по батькові особи, яка надає згоду на огляд, адреса приміщення, дата та підпис.

2. Зміст цієї заяви, з урахуванням постійної та змінної інформації, зводиться до такого.

2.1. Заява була адресованою старшому слідчому слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління поліції в Миколаївській області ОСОБА_21 .

2.2. Текст цієї заяви є таки

«Я, ОСОБА_15 , даю свою добровільну згоду на огляд розташованого за адресою: АДРЕСА_1 »

3. Заява містить підпис ОСОБА_15 ..

4. Датою складання заяви вказане 08 травня 2025 року.

Оцінка джерел доказів, як таких.

Норми права

1. 1. Відповідно до статті 99 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

/частина 1/

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати:

1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані);

…

3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;

…

/частина 2/

…

Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право надати витяги, компіляції, узагальнення документів, які незручно повністю досліджувати в суді, а на вимогу суду - зобов`язані надати документи у повному обсязі.

/частина 6/

2. Суд враховує також процитовані вище приписи статті 93 Кримінального Процесуального Кодексу України.

З огляду на таке, суд враховує, що Верховний Суд Об`єднаною Палатою Касаційного Кримінального Суду у Постанові від 01 грудня 2025 року у справі № 638/18926/23 виснував, зокрема, таке

Суд вже неодноразово приходив до висновку, що КПК не вимагає від слідчого здійснювати збирання доказів виключно шляхом отримання тимчасового доступу до них. У разі, коли особа, у розпорядженні якої знаходяться речі, документи та інші матеріали, які мають доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи своє волевиявлення, добровільно надає їх слідчому, це не свідчить про здобуття таких доказів органом досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб та не є підставою для визнання їх недопустимими (справа № 596/509/22).

Результати оцінки.

І……Стосовно рапорту патрульного суд відзначає таке.

1. Цей документ є письмовим офіційним повідомлення керівництву про виконане завдання та виявлене при цьому правопорушення.

2. Достовірність відомостей, викладених у цьому рапорті, сторони кримінального провадження або потерпілі не заперечують.

Отже, цей рапорт може використовуватись на підтвердження обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.

ІІ……Стосовно рапорту чергового суд відзначає таке.

1. Вказаний рапорт був складений за встановленою для фіксування повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та вжиті за такими повідомленнями заходи формою.

2. Цей рапорт був складений повноважною службовою особою.

3. Достовірність відомостей, викладених у цьому рапорті, сторони кримінального провадження або потерпілі не заперечують.

Отже, цей рапорт може використовуватись на підтвердження обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.

ІІІ……Стосовно заяви ОСОБА_15 суд відзначає таке.

1. Цей документ поза розумним сумнівом був складеним для мети цього кримінального провадження.

2. Цей документ є письмовим офіційним повідомленням ОСОБА_15 , як фізичної особи, про її позицію із приводу можливості проникнення до квартири, у якій вона мешкає.

2. Відомостей про те, що викладена у згаданій заяві позиція не відповідала волевиявленню ОСОБА_15 , матеріали кримінального провадження не містять; сторони, зокрема – захист – про наявність таких відомостей не посилаються.

Отже, ця заява може використовуватись на підтвердження обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.

Обставини, про які вказують вказані джерела.

І……Вирішуючи питання про зміст обставин, про які вказують вказані джерела, суд спершу відзначає таке.

1. Як щойно доведено, усі вказані джерела можуть використовуватись для мети кримінального провадження.

2. Відомості вказаних джерел повністю узгоджуються між собою.

3. Далі, відомості вказаних джерел повною мірою узгоджуються із наведеними вище показаннями обвинуваченого в частині висвітлення ним під час судового розгляду кримінального провадження подій 07 травня 2025 року безпосередньо перед слідчою дією, охарактеризованої під час досудового розслідування, як «огляд місця події».

.

4. До того ж, відомостей на спростування тих, що містяться у вказаних джерелах та відповідній їм частині показань обвинуваченого ,

Наведене у сукупності доводить, що відомості як вказаних джерел, так й – показань обвинуваченого в частині, що стосується подій 07 травня 2025 року, є достовірними.

ІІ……Обставини, про які вказують ці відомості, не можуть бути усвідомлені інакше, ніж таким чином:

ОСОБА_15 , будучи освіченою про те, що за місцем її спільного проживання з ОСОБА_9 завдяки діям обвинуваченого та за її щонайменш згоди зберігаються бойові припаси, а також – про місця зберігання бойових припасів у квартирі, на тлі сварки з тим вирішила, окрім іншого, передати ці предмети працівникам правоохоронних органів.

ІІІ……З огляду на такі обставини суд, в аспекті предмету цього кримінального провадження, відзначає, що той факт, що вказане рішення було прийнятим ОСОБА_15 саме на тлі сварки виключає можливість того, що рішення про передачу бойових припасів працівникам правоохоронних органів до початку його /рішення/ реалізації було спільним рішенням ОСОБА_15 та ОСОБА_9 .

Доказів же протилежного матеріали кримінального провадження не містять; сторони, зокрема – захист – про наявність таких доказів не посилаються.

Отже, рішення про передачу боєприпасів працівникам правоохоронних органів з ОСОБА_9 не узгоджувалось.

IV……Особливо суд відзначає, що у зв`язку з такими діями ОСОБА_15 органи досудового розслідування, як свідчать відомості вказаного витягу з Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань, були освіченими у тому, що у певному місці (а саме – за адресою: місто Миколаїв, вул. Велика Морська, 50) в певної особи (а саме – в ОСОБА_9 ) перебуває певне, чітко визначене майно (а саме – бойові припаси)

Комплекс слідчих дій, охарактеризований під час досудового розслідування, як «огляд місця події».

Джерелом відомостей про цей комплекс слідчих дій є:

-постанова про визначення групи слідчих;

-протокол огляду місця події від 08 травня 2025 року;

-електронні документи, що містяться на флеш-носії, що поміщений до «паперового конверту» Національної поліції України;

-фото таблиця до нього;

-акт перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів;

-довідок про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів;

-клопотання про надання дозволу на проведення огляду житла чи іншого володіння особи;

-ухвала слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 травня 2025 року;

-протокол затримання ОСОБА_9 .

Зміст джерел доказів

І……У наданій суду постанові про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні зазначається таке.

1. Вона була ухваленою 08 травня 2025 року.

2. Вона була ухваленою начальником слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_22 .

3. Нею ухвалювалось про призначення групи слідчих для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025152020000594 у складі слідчих ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 .

При цьому старшим призначався слідчий ОСОБА_13 .

4. Це доручення містить підпис начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_22

ІІ……З наданого суду протоколу огляду місця події вбачається таке.

1. Огляд місця події проводився 08 травня 2025 року в період часу з 01:00 до 02:45 години.

2. Відповідно до позначок у вступній частині протоколу, його проводив старший слідчий слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_13

3. Підставою проведення огляду визначалось «ЄРДР 12025152020000594 від 08.05.2025»

4. Огляд проводився у присутності двох понятих:

-ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ;

-ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_5

яким перед початком огляду були роз`яснені їх права та обов`язки.

5. У проведенні огляду брали участь, як «учасники»:

-ОСОБА_35 ;

-ОСОБА_36

яким, згідно позначок у протоколі, були роз`яснені права та обов`язки спеціаліста за статтею 71 Кримінального Процесуального Кодексу України.

6. У проведенні огляду брали участь «інші особи»:

-начальник ВО АЗОР УВТС ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_37 ;

-спеціаліст-криміналіст ВП № 1 ОСОБА_38 .

При цьому протокол не містить позначок про роз`яснення вказаним особам їх процесуальних прав та обов`язків.

7. Відповідно до позначок у протоколі:

«Перед початком огляду зазначеним вище особам роз`яснено їхнє право бути присутніми при всіх діях, які проводяться в процесу огляду, робити зауваження, що підлягають занесенню до протоколу. Особам, які беруть участь у проведенні огляду, також роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 66 КПК України про їх обов`язок не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії, а також – про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання».

8. У протоколі також зазначено, що під час проведення огляду використовувалась відеокамера «Canon», флеш-носій AGI 32 Gb. «Відеофіксацію здійснює слідчий СВ ВП № 1 ОСОБА_23 .

9. Предметом огляду визначались «приміщенні будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та інших приміщень, розташованих на території домоволодіння за вищевказаною адресою»

10. Далі у протоколі зазначено:

10.1. «Огляд проводиться в Огляд проводився за участі власника будинку ОСОБА_15 , яка надала добровільну згоду на проведення огляду»

Ці позначки скріплені підписом ОСОБА_15

10.2. «Окрім того до участі в огляді залучено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 »

Ці позначки скріплені підписом ОСОБА_9 .

11. Далі у протоколі зазначено:

«Перед початком огляду ОСОБА_9 зазначив, що може указати на розташування бойових припасів, корпусів гранат, які знаходяться в приміщенні гаражу та будинку та добровільно видасть.»

Ці позначки скріплені підписом ОСОБА_9 .

12. У протоколі зазначено, що «оглядом в приміщенні гаражу виявлено:

1)патрони калібру 5,45 мм. у кількості 7 шт., які поміщено до спец-пакету PSP 1111689;

2)патрони (предмет зовні схожий) калібру 7,62 мм. у кількості 1 шт., поміщено до спец-пакету PSP 1111689;

3)предмети зовні схожі на патрони калібру 5,45 мм. у кількості 120 шт., поміщено до спец-пакету ВУМ 2002163;

4)предмет, зовні схожий на гранату типу М-67 в зборі з підшивачем ), яку поміщено до спец-пакету CRI 1037564;

5)предмет, зовні схожий на корпус гранати типу Ф1 із маркуванням 107122-79Т, який поміщено до спец-пакету CRI 1037565;

13. Далі у протоколі зазначено, що «оглядом в приміщенні будинку, а саме – в кімнаті спальні виявлено:

6)патрони (предмет зовні схожий) калібру 5,45 мм. у кількості 99 шт., які поміщено до спец-пакету PSP 2006957;

7)предмети зовні схожі на патрони калібру 5,45 мм. у кількості 14 шт., які поміщено до спец-пакету PSP 2006959;

8)предмет зовні схожий на штик-ніж коричневого кольору, який поміщено до спец-пакету PSP 2006958/.

14. Далі у протоколі зазначено, що «в приміщенні прихожої, а саме – в лівому дальньому куті зверху в шафі виявлено::