Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №489/8748/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/8748/26

Номер провадження 2-а/489/89/26

Рішення

Іменем України

21 вересня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.

представника позивача Долганюк Ю. Ю., відповідача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), його представника Дарчука Д. В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області до громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України

встановив

18.09.2026 позивач Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області із використанням системи «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України. Свої вимоги мотивувало тим, 17.09.2026 року співробітниками УМП ГУНП в Миколаївській області доставлений до приміщення відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС у Миколаївській області (м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 144) громадянин Cирійської Арабської Республіки Абу ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час виявлення та затримання у громадянина Cирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній паспорт громадянина Cирійської Арабської Республіки для виїзду за кордон. Відповідно до даних інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», громадянин Cирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться. До УДМС у Миколаївській області надійшов лист Управління міграційної поліції в Миколаївській області НП України № 6206-2026 від 17.09.2026 року про те, що ОСОБА_1 порушує норми міграційного законодавства України та про необхідність вжиття відповідних заходів, що визначені законодавством України.

За результатами перевірок встановлено, що громадянин Cирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на імміграцію в Україну не отримував, паспортом громадянина України або паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвідкою на тимчасове/постійне проживання, не документований. За відомостями реєстрації місця проживання по Миколаївській області, не значиться, щодо продовження строку перебування, не звертався. Рішення про добровільне повернення, примусове повернення/видворення, не приймалися. У вересні 2023 року звертався із заявою про визнання особою, яка потребує додаткового захисту, до ГУ ДМС в Одеській області за результатами розгляду заяви у наданні захисту в Україні відмовлено у 2025 році.

Неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності ГУ ДМС в Одеській області у 2023 та 2024 роках та вчасно сплачував накладені штрафи. Враховуючи викладені факти та доставлення 17.09.2026 року громадянина Cирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , до приміщення ВОЗНМРВ УДМС у Миколаївській області, стосовно іноземця складено протокол про адміністративне затримання серії/номер ММК 000091 та прийнято рішення про поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

З цих підстав просив суд затримати громадянина Cирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , який приймає участь у розгляді справи в режимі відео конференції, в судовому засіданні позов не визнав. Вказав, що проживає в Україні з 2008 року. Заїхав в Україну на законних підставах, навчався у Львові в медичному навчальному закладі, у 2015 році одружився з громадянкою України та має спільного з нею сина, з якими тривалий час проживає в м. Миколаєві. Неодноразово звертався до УДМС в Одеській області про надання довідки про звернення за захистом та посвідки на постійне місце проживання.

Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб є крайнім заходом який має ґрунтуватись на доведенні ухилення відповідача від виконання рішення про видворення. Надав відзив на позов, в якому викладено про тривале законе перебування відповідача на території України, наявність сім`ї, а саме дружини і малолітнього сина, відсутність доказів виклику відповідача до органів міграційної служби і ухилення від явки до них, неможливість повернення відповідача до Сирійської Арабської Республіки через загрозу життю та здоров`ю.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, судом встановлено наступні обставини.

Згідно з рішенням про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства Абу Хуссаіні Фаді Фахрі №4801100100001022 від 17.09.2026 17.09.2026 співробітниками УМП ГУНП в Миколаївській області доставлено до приміщення відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС у Миколаївській області громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 . На час виявлення та затримання у громадянина Cирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній паспорт громадянина Cирійської Арабської Республіки для виїзду за кордон. Відповідно до даних інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», громадянин Cирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться.

За результатами перевірок встановлено, що громадянин Cирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на імміграцію в Україну не отримував, паспортом громадянина України або паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвідкою на тимчасове/постійне проживання, не документований. За відомостями реєстрації місця проживання по Миколаївській області, не значиться, щодо продовження строку перебування, не звертався. Рішення про добровільне повернення, примусове повернення/видворення, не приймалися. У вересні 2023 року звертався із заявою про визнання особою, яка потребує додаткового захисту, до ГУ ДМС в Одеській області за результатами розгляду заяви у наданні захисту в Україні відмовлено у 2025 році.

Враховуючи викладені факти та доставлення 17.09.2026 року громадянина Cирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , до приміщення ВОЗНМРВ УДМС у Миколаївській області, стосовно іноземця складено протокол про адміністративне затримання серії/номер ММК 000091 та прийнято рішення про поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

УДМС у Миколаївській області прийнято рішення від 17.092026 про примусове видворення за межі території України громадянина Cирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 . Вказане рішення отримано відповідачем з відміткою "не згоден, буду оскаржувати".

В матеріалах справи наявний документ що посвідчує особу - паспорт громадянина Cирійської Арабської Республіки Абу ОСОБА_2 , терміном дії до 22.07.2025 року.

17.09.2026 відносно громадянина Cирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 складено протокол №ММК 000091 за ч. 2 ст. 263 КУпАП.

В протоколі про адміністративне правопорушення ПР ММК 002151 від 17.09.2026 зазначено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 203 КУпАП. В поясненнях до вказаного протоколу ОСОБА_1 вказав, що знаходиться на території України з 2008 року має дружину та сина, не переховується. Неодноразово звертався до міграційних центрів Одеси та Києва щодо статусу біженства, але постійно отримував відмови.

Матеріали справи містять копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 з громадянкою України ОСОБА_4 Також наявне свідоцтво про народження дитини ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та батьками якого є Абу Хуссаіні Фаді Фахрі та ОСОБА_4 .

Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України 22.01.2018 № 38/77), детально описує вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773- VI).

У частині 3 статті 3 розділу І Закону № 3773- VI зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773- VI іноземець це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

У частині 1 статті 289 КАС України визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов`язання внести заставу.

Відповідно до ч.11 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Враховуючи, що у відповідача відсутній документ, що дає право на виїзд з України, та відсутні докази можливості отримання відповідачем такого документу самостійно, суд вважає доведеними підстави для його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту перебування іноземців або осіб без громадянства, строком на 6 (шість) місяців.

Суд виходить з того, що відповідно до Конституції, Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (Справа «А.А. проти України» (Заява № 79750/16), поміщення іноземця чи особи без громадянства до пункту тимчасового перебування іноземців (ПТПІ) є формою позбавлення свободи, яка підпадає під дію пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканність).

Поміщення особи до пункту тимчасового перебування іноземців можливе за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.

Суд виходить з того, що доказів наявності раніше ухваленого рішення (до 17.09.2026) про примусове видворення та ухилення відповідача від виконання такого рішення не має.

Посилання представника позивача на те, що висловлювання бажання відповідача залишитись в Україні і не бажання виїзду свідчить про намір ухилення від примусового видворення є неправильним сприйняттям та припущенням.

Дійсно відповідач вказує, що бажає проживати на території України, оскільки у нього тут дружина (громадянка України), малолітній син, і він неодноразово звертався до органів міграційної служби для оформлення законних підстав перебування в Україні.

Доказів ухилення відповідача від явки до органів міграційної служби суду не надано. З пояснень відповідача та показів свідка встановлено, що декілька днів тому, за місцем їх проживання ( АДРЕСА_1 ) з`явились представники органу міграційної служби та запропонували йому проїхати до Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області і відповідач добровільно з дружиною проїхав до органів міграційної служби. В минулому з`являвся до Управління міграційної служби в Одеській області за кожним викликом і претензій щодо ухилення від явки ніколи не було.

Відповідач вказує на те, що в`їхав, до України на законних підставах у зв`язку із навчанням. Вказані обставини підтверджує і свідок.

Натомість позивачем не доведено незаконного в`їзду відповідача на територію України, в т. ч. притягнення його до відповідальності за незаконний перетин кордону.

Щодо необхідності ідентифікації відповідача, суд бере до уваги, пояснення відповідача і свідка, про те, що паспорт громадянина Сирійської Арабської Республіки було здано до органів міграційної служби (УДМС в Одеській області) для оформлення законних підстав перебування в Україні, а у відповідача залишилась копія з перекладом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, а також не наведено обставин, які дають суду можливість дійти обґрунтованого висновку про те, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення.

Посилання представника позивача на те, що перебування відповідача поза межами пункту тимчасового тримання іноземців ускладнить проведення процедур з оформлення його видворення не є достатньою підставою для позбавлення людини свободи.

Суд також враховує, що народ України теж, нажаль, відчув, що таке війна на території нашої держави. Частина громадян України вимушені шукати прихисток від війни на території інших країн.

При розгляді справ щодо видворення іноземців або осіб без громадянства потрібно уникати формалізму і брати до уваги усі обставини, в т. ч. особисті, сімейні тощо.

Відповідач вказує, що не міг повернутися до Сирійської Арабської Республіки оскільки з 2011 року та до цього часу там відбувається громадянська війна.

У 2022 році Україна заявила про розрив дипломатичних відносин із Сирією без розриву консульських відносин відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські відносини 1963 року через недружній акт, а саме визнання незалежності тимчасово окупованих частин Донецької та Луганської областей України.

Відповідач та його представник посилається на те, що відповідач 02.09.2026 звернувся до Державної міграційної служби України із зверненням щодо перевірки стану та строків звернення заяви від 21.07.2025 про визнання відповідача біженцем і вже 17.09.2026 його викликали до Управління державної міграційної служби в Миколаївській області та прийняли рішення про примусове видворення та затримання.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 06.12.2024 у справі № 204/521/24 в якій зазначено, що суди повинні враховувати принцип пропорційності, зокрема, при оцінці обґрунтованості обмежень свобод, що застосовуються до іноземців при поміщенні до такого закладу, щоб не порушити при цьому сутність такого права, тобто фактичного обмеження фізичної свободи особи.

Суд враховує те, що позивачем не доведено незаконність в`їзду відповідача на територію України, тривалість перебування відповідача на території України, наявність дружини та малолітньої дитини, звернення відповідача до органів міграційної служби щодо оформлення законних підстав перебування в Україні, відсутність інформації про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності або порушених кримінальних провадження, відсутність доказів ухилення від органів міграційної служби, та вважає непропорційним застосування до відповідача поміщення до пункту тимчасового тримання іноземців на строк до шести місяців.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову належить відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

У відповідності до положень ч. 19 ст. 289 КАС України за подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах, визначених цією статтею, судовий збір не сплачується.

Керуючись статтями 241-246, 289 КАС України, суд

вирішив

Відмовити в задоволенні позову Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області до громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, ЄДРПОУ 37844163, адреса: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 144;

Відповідач: ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Азербайджанської Республіки, місце тимчасового перебування: АДРЕСА_2 (ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні»).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Інгульський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Повний текст рішення складено 21.09.2026.

Суддя В. В. Кокорєв