Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №911/1749/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. Справа № 911/1749/26

Господарський суд Київської області у складі:

судді Фурсової С.М.

за участю секретаря судового засідання Сеніної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Бучанської окружної прокуратури Київської області (08292, Київська область, Бучанський район, місто Буча, вулиця Володимира Ковальського, будинок №61/1; код ЄДРПОУ/Умовний код 02909996) в інтересах держави в особі

Дмитрівської сільської радиБучанського району Київської області (08112, Київська область, Бучанський район, село Дмитрівка, вулиця Садова, будинок №2; код ЄДРПОУ 04362125)

до Приватного підприємства «Торговий дім «Лойд Транс» (08120, Київська область, Бучанський район, село Бузова, вулиця Центральна, будинок №2; код ЄДРПОУ 40391172)

про стягнення 1 612 699,58 гривень

за участю представників сторін:

прокурор: Холоденко А.С.

від позивача: не з`явився

від відповідача: Скрипчук М.Є.

РУХ СПРАВИ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області до Приватного підприємства «Торговий дім «Лойд Транс» про стягнення 1 612 699,58 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 23.03.2018 в частині проведення оплати у період з 01.01.2020 по 28.02.2026, внаслідок чого утворилась заборгованість в заявленому розмірі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2026 відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загальногопозовного провадження; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи та з процесуальних питань призначено підготовче засідання на 10.07.2026.

30.06.2026 від представника Приватного підприємства «Торговий дім «Лойд Транс» надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка відповідною ухвалою суду була задоволена.

Також, 30.06.2026 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на недоведеність розміру заявленої до стягнення заборгованості, зокрема в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2020– 2025 роки. Зазначив, що наданий до позову витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку сформований лише 09.02.2026 та не підтверджує розмір такої оцінки за попередні роки. Крім того, відповідач посилається на неможливість використання орендованої земельної ділянки у 2022 році внаслідок бойових дій, окупації, мінування території та інших обставин, пов`язаних із збройною агресією РФ, у зв`язку з чим вважає наявними підстави для звільнення від сплати орендної плати відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.

Бучанською окружною прокуратурою Київської області 02.07.2026 подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив прокурор заперечив доводи відповідача щодо необґрунтованості розрахунку заборгованості, зазначивши, що розмір орендної плати визначено з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановленої договором ставки. Прокурор послався на те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки зумовлює відповідну зміну розміру орендної плати. Щодо доводів про звільнення від сплати орендної плати за 2022 рік прокурор зазначив, що відповідач не довів об`єктивної неможливості користування земельною ділянкою, а відтак підстав для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України немає.

Відповідачем 07.07.2026 подано заперечення на відповідь на відзив, в якому він повторно заперечує розрахунок нормативної грошової оцінки за 2020– 2025 роки та наполягає на застосуванні ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України щодо 2022 року.

10.07.2026 позивачем на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2026 подано скановану копію дубліката договору оренди земельної ділянки від 23.03.2018 належної якості.

У підготовчому засіданні 10.07.2026 прокурор та представник відповідача не заперечували проти закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 10.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 14.08.2026.

Дмитрівською сільською радою Бучанського району Київської області та Приватним підприємством «Торговий дім «Лойд Транс» 14.08.2026 через підсистему «Електронний суд» були подані клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2026 клопотання представників позивача та відповідача задоволені, судове засідання відкладено на 24.08.2026.

До початку судового засідання 24.08.2026 представником відповідача було подано через підсистему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 24.08.2026 клопотання представника відповідача задоволено, судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 14.09.2026.

Від представника відповідача 14.09.2026 отримано клопотання про долучення доказів, а саме рішення №57 Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 16.08.2018, яким відмовлено ПП «Торговий дім «Лойд Транс» у викупі земельної ділянки, що перебуває в оренді, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 1,0 га кадастровий номер 3222480800:11:003:0062, яка розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Центральна, 3-А. Підставою для відмови зазначено виявлені розбіжності щодо місця розташування між відомостями на електронних та паперових носіях - координати земельної ділянки в публічній кадастровій карті не відповідають фактичному місцю розташування земельної ділянки. У своєму клопотанні представник відповідача зазначив, що отримав такий документ від нового власника ПП «Торговий дім «Лойд Транс», у зв`язку з чим просив, у зв`язку з чим просив визнати поважними причини пропуску процесуального строку для подання доказу та поновити такий строк.

У судове засідання 14.09.2026 з`явився прокурор, який наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Судом розглянуто клопотання представника відповідача та відмовлено у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу Українизавданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Положеннями статті 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.

Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Верховний Суд у постанові від 24.06.2026 у справі №916/1683/25 зазначив, що поважними можуть бути визнані причини пропуску процесуального строку, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення учасника справи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому обставини організаційного характеру, пов`язані з діяльністю самого учасника справи, за відсутності доказів їх об`єктивного впливу на можливість своєчасного вчинення процесуальної дії, самі по собі не є поважними причинами пропуску процесуального строку.

Представником відповідача 30.06.2026 було подано відзив на позовну заяву, а 07.07.2026 - заперечення на відповідь на відзив. Будь-яких письмових повідомлень від відповідача або його представника щодо неможливості подати певні докази до суду не надходило.

У підготовчому засіданні 10.07.2026 прокурор та представник відповідача не заперечували проти закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.

При цьому, представник відповідача просить долучити рішення №57 Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яке датоване 16.08.2018.

Ненадання стороною необхідних доказів у розпорядження свого представника є обставиною, що належить до внутрішньої організації діяльності учасника справи та його взаємовідносин із представником, а тому саме по собі не свідчить про існування об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії. Обставини, пов`язані з організацією взаємодії сторони з її представником, самі по собі не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного вчинення процесуальної дії, а тому не можуть бути підставою для поновлення процесуального строку за відсутності доказів протилежного.

За відсутності доказів існування обставин, які об`єктивно унеможливлювали подання доказів у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк, такі обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку.

При цьому в судовому засіданні на запитання суду представник відповідача пояснив, що відмова Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у викупі земельної ділянки площею 1,0 га, кадастровий номер 3222480800:11:003:0062, була зумовлена технічними обставинами, а саме невідповідністю координат земельної ділянки, відображених у Публічній кадастровій карті, її фактичному місцю розташування. Водночас зазначена невідповідність не впливає на площу земельної ділянки та, відповідно, не змінює її площі, визначеної кадастровими відомостями.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату та час його проведення повідомлявся завчасно та належним чином.

Згідно з частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті заявлених вимог за наявними у ній матеріалами в даному судовому засіданні, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого представника позивачане впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №470542535 від 30.03.2026 за Приватним підприємством «Торговий дім «Лойд Транс» зареєстроване право власності на нежитлову будівлю загальною площею 50,5 кв.м. з 30.10.2017 по теперішній час , яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Центральна, 3-А.

Рішенням 23 сесії 7 скликання Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №32 від 30.11.2018 передано приватному підприємству «Торговий дім «Лойд Транс» в строкове платне користування на умовах оренди терміном на 49 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості земельну ділянку з кадастровим номером 3222480800:11:003:0062 площею 1,000 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Центральна, 3-А.

Також рішенням встановлено річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На підставі рішення Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №32 від 30.11.2018 та враховуючи перехід права власності на нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480800:11:003:0062, 23.03.2018 між Бузівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (далі - Орендодавець) та Приватним підприємством «Торговий дім «Лойд Транс» (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір) строком на 49 років, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 3222480800:11:003:0062 площею 1,000 га, яка розташована за адресою: с. Бузова Києво-Святошинського району Київської області, вул. Центральна, 3-А, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, який посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Чемериською Н.В. 23.03.2018 за реєстр. № 465 та зареєстрований 23.03.2018, номер запису 25398350.

Як було зазначено вище, на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480800:11:003:0062 площею 1,000 га знаходиться належне на праві власності з 02.11.2017 року ПП «Торговий дім «Лойд Транс» нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення площею 50,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1396632632224, право власності на яке зареєстроване державним реєстратором Бучанської міської ради Київської області Лозінським А.Ю., номер запису про право власності 23158313, індексний номер рішення 37914593 від 02.11.2017, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №102450590 від 02.11.2017.

Земельна ділянка вважається переданою Орендодавцем Орендареві з моменту державної реєстрації права оренди (п.7.1. договору).

Згідно з п. 2.3 Договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 1 232 249,80 гривень відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 2406/214-18, виданого 15.03.2018 Міськрайонним управлінням у Києво-Святошинському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Відповідно до п. 4.1. визначена цим Договором орендна плата за об`єкт оренди становить платіж, який Орендар вносить Орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі в розмірі 10% на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки рівними частками у вигляді щомісячних платежів.

На підставі Рішення XXIII сесії VII скликання Вузівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області №32 від 30 листопада 2017 року на будь-яку суму орендної плати, яка не буде сплачена в строки, встановлюється пеня за ставкою 0,5% від суми недоїмки за кожен день прострочення (п. 4.2 Договору).

Орендна плата вноситься Орендарем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 4.3 Договору).

У п. 4.4. Договору визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 01 січня поточного року.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Розмір орендної плати у такому випадку змінюється без внесення змін та доповнень до цього Договору.

Пунктом 9.2 Договору встановлено обов`язок Орендаря своєчасно вносити орендну плату, у строки, встановлені чинним законодавством, звітувати перед податковими органами району за місцем розташування об`єкту оренди про сплату орендної плати.

Згідно з пунктами 13.1-13.4 Договору, у разі невиконання Орендарем умов цього договору та обов`язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний. Усі спори, що пов`язані із виконанням умов цього договору при неможливості досудового врегулювання спорів вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до довідки №32 від 24.03.2026 Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області кошти від сплати орендної плати за земельну ділянку від Приватного підприємства «Торговий дім «Лойд Транс» (податковий номер 40391172) за період з 01.01.2021 по 24.03.2026 року на рахунок Дмитрівської сільської ради не надходили.

Поряд з цим, з відповіді ГУ ДПС у Київській області № 2818/5/10-36-04-11 від 18.02.2026 вбачається, що ПП «Торговий дім «Лойд Транс» за період 2021-2025 років не подавав податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), відповідні декларації за даними інформаційної системи ДПС України відсутні. При цьому, за період з 01.01.2020 по 01.02.2026 орендна плата ПП «Торговий дім «Лойд Транс» не сплачувалася.

Прокурор у позові вказує, що не дотримуючись положень Договору та вимог законодавства відповідач за період з з 01.01.2020 по 28.02.2026 не здійснював оплату за користування вищевказаною земельною ділянкою внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1 612 699,58 гривень.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Отже прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У даній справі прокурором подано позов в інтересах Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області у зв`язку з невиконанням останньою своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування встановлені статтею 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої цієї статті сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За змістом п. 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради.

При цьому, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

За змістом статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належатьземельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, який набрав чинності з 27.05.2021 на підставі Закону №1423-ІХ, встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3222480800:11:003:0062 площею 1,000 га розташована на території Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (до 2020 року - Бузівської сільської Києво-Святошинського району Київської області). Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно я вказана земельна ділянка перебуває в комунальній власності Бузівської територіальної громади в особі Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (після 2020 року - Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, яка відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою).

З огляду на викладене, Бузівська сільська рада, правонаступником якої є Дмитрівська сільська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222480800:11:003:0062, а отже уповноваженим державою органом у правовідносинах щодо розпорядження нею.

Бучанська окружна прокуратура листом №53-73-3260вих-26 від 20.03.2026 звернулась до Дмитрівської сільської ради у якому повідомила про виявлене порушення у вигляді невнесення орендної плати з боку відповідача та просила надати інформацію про вжиті заходи щодо захисту інтересів територіальної громади.

Дмитрівська сільська рада звернулася до прокуратури з листом №682 від 25.03.2026 у якому зазначено, що міською направлялись звернення до ПП «Торговий дім «Лойд Транс», проте такі вимоги були залишені без відповіді; повідомлено, що Дмитрівська сільська рада самостійно з позовом до суду не зверталась. Також у вказано листі було викладено згоду міської ради на вжиття Бучанською окружною прокуратурою заходів представницького характеру у зв`язку з наявною заборгованістю за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222480800:11:003:0062.

Бучанською окружною прокуратурою листом №53-73-6441вих-26 від 05.06.2026 в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Дмитрівську сільську раду про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради до ПП «Торговий дім «Лойд Транс» про стягнення несплаченої орендної плати.

Нездійснення компетентним у спірних правовідносинах органом жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, свідчить про неналежне здійснення нею заходів щодо захисту державних інтересів, бездіяльність і невжиття належних заходів щодо усунення таких порушень.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

З огляду на невчинення Дмитрівською сільською радою впродовж тривалого часу належних заходів, спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади, суд дійшов висновку, що керівник Бучанської окружної прокуратури, виконуючи надані законом функції, правомірно звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 1 612 699,58 гривень, реалізуючи покладені державою повноваження по захисту державних інтересів в особі повноважного суб`єкта - Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Судом при цьому враховано, що місцеві ради відповідно до закону, від імені та в інтересах територіальної громади, яку вони представляють, повинні здійснювати контроль за надходженням коштів від використання землі та не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування. Неотримання коштів за договорами оренди землі призводить до втрат коштів місцевого бюджету. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

З огляду на встановлене, приймаючи до уваги, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави, невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області при зверненні з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 598, статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статями 122, 123, 124 Земельного кодексу України визначено, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пункт 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно.

Виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно пунктів 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до частини 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За приписами частин 1 та 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" та статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 Податкового кодексу України).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 288.3 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно пункту 288.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" визначено право орендодавця вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

У абзаці 7 частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до пунктів 289.1. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. (висновки Верховного Суду у постанові від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

В контексті наведеного вище, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 та Верховний Суд в постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 вказали, що як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

При цьому законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Враховуючи викладене, рішення Дмитрівської сільської ради №4/10 від 14.07.2021 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Бузова Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області» якою затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель села Бузова Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, визначено середню базову вартість одного квадратного метра земель на рівні 120,24 грн., і яка вводиться в дію з 01.01.2022 судом не приймається як належний доказ на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, адже така документація виготовлена не на конкретну земельну ділянку з кадастровим номером 3222480800:11:003:0062.

Прокурор у позові зазначає, що розрахунок розміру заборгованості орендної плати здійснювався на підставі витягу від 09.02.2026 №НВ-9945935522026 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3222480800:11:003:0062 з якого слідує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 993 982,56 гривень.

Суд враховує, що формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», у зв`язку із чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. Чинним законодавством не вимагається складання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожний спірний період, а тому можна використати витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, чинний тільки на час його формування та звернення до суду з позовом.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, відповідно до якої чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

У матеріалах відсутні докази проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за спірні періоди (2019-2025 роки) та відсутня технічна документація про проведення нормативної грошової оцінки землі за ці періоди. За таких обставин, використання прокурором під час розрахунку нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за попередні роки витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.02.2026 №НВ-9945935522026 є помилковим та безпідставним.

Відсутність у матеріалах справи нормативної грошової оцінки земельної ділянки за спірні періоди, свідчить що міською радою не проводилась нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки до 2025 року. З урахування того, що позивачем не надано технічної документації про нормативну грошову оцінку за спірні періоди, застосуванню підлягає нормативна грошова оцінка землі, визначена на день підписання договору оренди з урахуванням коефіцієнтів індексації за відповідні періоди шляхом множення.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Згідно частини 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з п. 289.3 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Як було зазначено вище, у п. 4.4. Договору сторони узгодили, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 01 січня поточного року.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Розмір орендної плати у такому випадку змінюється без внесення змін та доповнень до цього Договору.

Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2018 рік – 1,0; 2019 рік – 1,0; 2020 рік – 1,0; 2021 рік – 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік – 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік – 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2024 рік – 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь). Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2025 рік становить 1,08 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.

Згідно з п. 2.3 Договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 1 232 249,80 гривень відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 2406/214-18, виданого 15.03.2018 Міськрайонним управлінням у Києво-Святошинському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3222480800:11:003:0062:

у 2020 році становила 1 232 249,80 гривень (КІ НГО земельної ділянки у 2020 році (за 2018 і 2019 роки) становить 1,0);

у 2021 році становила 1 232 249,80 гривень (КІ НГО земельної ділянки у 2021 році (за 2020 рік) становить 1,0);

у 2022 році становила 1 355 474,78 гривень (КІ НГО земельної ділянки у 2022 році (за 2021 рік) становить 1,1);

у 2023 році становила 1 558 796,00 гривень (КІ НГО земельної ділянки у 2023 році (за 2022 рік) становить 1,15);

у 2024 році становила 1 638 294,59 гривень (КІ НГО земельної ділянки у 2024 році (за 2023 рік) становить 1,051);

у 2025 році становила 1 834 889,94 гривень (КІ НГО земельної ділянки у 2025 році (за 2024 рік) становить 1,12);

У 2026 році застосовується нормативна грошова згідно витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9945935522026 від 09.02.2026 у розмірі 3 993 982,56 гривень.

Розмір річної орендної плати у 2020 і 2021 роках -123 224,98 гривень, у 2022 році – 135 547,48 гривень, у 2023 році – 155 879,60 гривень, у 2024 році – 163 829,45 гривень, у 2025 році – 183 488,99 гривень, у 2026 році – 399 398,25 гривень.

Щодо періоду нарахування.

Прокурором заявлено до стягнення заборгованість за період з 01.01.2020 по 28.02.2026.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що у лютому-березні 2022 року Бучанський район зазнав безпосереднього військового вторгнення та тимчасової окупації. Згідно з ч. 3 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. На орендованій земельній ділянці розташоване нежитлове приміщення площею 50,5 кв. м, яке належить відповідачу на праві власності та використовується для забезпечення його статутної діяльності. У період з 24.02.2022 року та протягом усього 2022 року відповідач був повністю позбавлений фізичного, логістичного та юридичного доступу до вказаної ділянки та нежитлового приміщення через:

безпосередню загрозу життю працівників підприємства;

тимчасовий контроль над територією збройними силами агресора;

Масове мінування території Житомирської траси та прилеглих лісосмуг і ділянок у селі Бузова після деокупації (що вимагало тривалих стабілізаційних та розмінувальних заходів ДСНС);

руйнування регіональної інфраструктури, ліній електропередач та комунікацій, необхідних для експлуатації об`єкта.

Відповідач вважає, що військова агресія, окупація, мінування та ведення бойових дій - це обставини абсолютного форс-мажору (що також підтверджено загальним офіційним листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1), за виникнення та наслідки яких ПП «ТД «Лойд Транс» відповідальності не несе та відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України має бути звільнений від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, тобто за 2022 рік.

З цього приводу зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року з подальшим продовженням його терміну відповідними Указами. Воєнний стан діє і станом на цей час.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада ухвалила Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-IX, яким доповнила підрозділ 10 Перехідних положень Податкового кодексу України пунктом 69.14 наступного змісту: «Тимчасово, на період з 01 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України». Такі зміни набрали чинності 17.03.2022.

Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від 25.04.2022 №75 був затверджений Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22.12.2022 №309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Також визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.12.2022 року».

Вказаний наказ набрав чинності 27.12.2022.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 №3050-ІХ внесено зміни до пункту 69.14 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України та визначено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Зазначений законодавчий акт набрав чинності 06.05.2023.

Село Бузова Дмитрівської сільської територіальної громади (UA32080130020016870) увійшло до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, як тимчасово окупована територія України у період з 04.03.2022 до 31.03.2022.

Відтак, у березні 2022 року відповідач був звільнений від сплати орендної плати за земельну ділянку.

Статтею 284.1. Податкового кодексу України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 12.3.7. Податкового кодексу України встановлено, що не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

При цьому, підпункт 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим та третім згідно із Законом № 3050-IX від 11.04.2023 про те, що дія абзацу першого цього підпункту не поширюється на прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (з обов`язковим зазначенням кадастрових номерів таких земельних ділянок), а також про внесення змін до таких рішень.

Рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами повинні прийматися на кожний календарний рік окремо, за умови наявності відповідних заяв платників податків, та на період не більше ніж до кінця поточного календарного року.

Не нараховується орендна плата за договорами оренди земельних ділянок державної і комунальної власності, які забруднені вибухонебезпечними предметами, за період, який починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

У частині земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником плати за землю заяви до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації та військово-цивільної адміністрації про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної в такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Не нараховується орендна плата за договорами оренди земельних ділянок державної і комунальної власності, які непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, протягом періоду, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата прийняття рішення сільською, селищною, міською радою, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяви платника податків, та завершується останнім числом місяця, на який припадає дата, що настає раніше, - або останній день строку, на який надано пільгу зі сплати місцевих податків та зборів відповідно до прийнятого рішення (у тому числі з урахуванням змін, внесених до такого рішення), або дата скасування відповідного рішення, або дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності чи визнання земельної ділянки придатною для використання.

У разі подання платником орендної плати до контролюючого органу рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, про затвердження робочого проекту землеустрою щодо консервації земельної ділянки, відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів яких відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або рішення сільської, селищної, міської ради, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів на підставі заяви такого платника податків про визнання земельної ділянки непридатною для використання у зв`язку із потенційною загрозою її забруднення вибухонебезпечними предметами, нарахування орендної плати до отримання контролюючим органом даних з Державного земельного кадастру або відповідної інформації від сільської, селищної, міської ради, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації щодо прийнятих рішень здійснюється на підставі відомостей, наданих платником податку (п.288.8. ст. 288Податкового кодексу України).

Отже підставою для звільнення від сплати орендної плати на період забруднення вибухонебезпечними предметами є рішення сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій рішень про визнання земельних ділянок непридатними для використання на підставі заяв платників податків (орендарів).

Згідно з статтею 2 ГПК України одним з основних принципів господарського судочинства визначає змагальність сторін.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду рішення Дмитрівської сільської територіальної громади про визнання земельної ділянки з кадастровим номером 3222480800:11:003:0062 непридатною для використання, доказів звернення до позивача за отриманням відповідного рішення про отримання податкової пільги, тощо.

За таких обставин судом відхиляються доводи відповідача про визнання факту неможливості використання земельною ділянкою загальновідомим, адже вони мають підтверджуватись відповідними доказами.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав для звільнення від сплати орендної плати у зв`язку з непридатністю земельної ділянки для використання.

Щодо посилань відповідача на обставини непереборної сили суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частина 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії.

Разом з тим, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

Суд враховує, що військові дії та введення воєнного стану в Україні за певних обставин можуть бути визнані обставинами непереборної сили, однак саме по собі існування таких обставин не свідчить про неможливість виконання конкретного зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія РФ проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Проте вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Саме суд на підставі наявних у матеріалах доказів повинен встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідно до абзацу 3 частини 3 ст.14 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Згідно з частиною 1 ст.14-1 зазначеного Закону ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Суд зазначає, що лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22, яка в силу вимог частини 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України враховується господарським судом.

Введення воєнного стану на території України може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, однак, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник господарських правовідносин.

Одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору.

Отже, сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Однак у даному випадку відповідач не надав жодних доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між введенням в Україні воєнного стану та невиконанням ним грошових зобов`язань за договором оренди землі за період з 01.01.2020 по 24.02.2022, тобто до початку військових дій, а також належних доказів на підтвердження того, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Так з відповідача підлягає стягненню орендна плата за період з 01.01.2020 по 28.02.2026 в сумі 940 466,23 гривень, з розрахунку:

123 224,98 (за 2020 рік) + 123 224,98 (за 2021 рік) + 124 251,86 (за 2022 рік за виключенням березня цього року) + 155 879,60 (за 2023 рік) + 163 829,45 (за 2024 рік) + 183 488,99 (за 2025 рік) + 66 566,37 (за січень, лютий 2026 року).

При цьому судом було надано вичерпну відповідь на істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області до Приватного підприємства «Торговий дім «Лойд Транс» про стягнення 1 612 699,58 гривень заборгованості з орендної плати – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Лойд Транс» (08120, Київська область, Бучанський район, село Бузова, вулиця Центральна, будинок №2; код ЄДРПОУ 40391172) на користь Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (08112, Київська область, Бучанський район, село Дмитрівка, вулиця Садова, будинок №2; код ЄДРПОУ 04362125) 940 466,23 гривень заборгованості з орендної плати.

Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Лойд Транс» (08120, Київська область, Бучанський район, село Бузова, вулиця Центральна, будинок №2; код ЄДРПОУ 40391172) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок №27/2; код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір в розмірі 11285,60 гривень.

В частині стягнення 672 233,35 гривень заборгованості з орендної плати за договором оренди землі №465 від 23.03.2018 - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 14.09.2026 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2026.

Прокурор:Бучанська окружна прокуратура Київської області(08292, Київська область, Бучанський район, місто Буча, вулиця Володимира Ковальського, будинок №61/1; код ЄДРПОУ/Умовний код 02909996)

Позивач: Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області (08112, Київська область, Бучанський район, село Дмитрівка, вулиця Садова, будинок №2; код ЄДРПОУ 04362125)

Відповідач: Приватне підприємство«Торговий дім «Лойд Транс» (08120, Київська область, Бучанський район, село Бузова, вулиця Центральна, будинок №2; код ЄДРПОУ 40391172)

Суддя С.М. Фурсова