Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №911/1949/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2026 р. Справа № 911/1949/26

Господарський суд Київської області у складі:

судді Фурсової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Сеніної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінженермережа» (03027, Київська область, Фастівський район, село Новосілки, вулиця Приміська, будинок №26; код ЄДРПОУ 38374561)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР-А-Україна» (08129, Київська область, Бучанський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Миру, будинок №23-Б, приміщення №146; код ЄДРПОУ 37002328)

про стягнення 260 009,43 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Лукашевич С.М.,

від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінженермережа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР-А-Україна» про стягнення 260 009,43 гривень, з яких: 256 011,44 гривень заборгованість, 3 997,99 гривень пеня.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 справу № 911/1949/26 передано на розгляд судді Фурсовій С.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2026 відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строки на вчинення процесуальних дій.

06.07.2026 за вхідними №11763/26 та №11762/26 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР-А-Україна» надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження разом з доданими клопотаннями про розгляд справи за правилами загального позовного провадження аналогічного змісту. Так, відповідач зазначив про намір подати зустрічний позов та клопотання про призначення судової експертизи у справі, зауважив про наявність різниці між первинними доказами поданими позивачем та наявними у розпорядженні відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2026 постановлено перейти від розгляду справи № 911/1949/26 у порядку спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження; підготовче засідання призначено на 24.07.2026 о 12:00 год.

До Господарського суду Київської області 16.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР-А-Україна» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що позивачем порушені строки виконання будівельних робіт, що призвело до додаткових витрат з боку відповідача. Враховуючи той факт, що позивач самостійно проставив дату в актах форм КБ-2в та КБ-3, які надав суду, він прострочив виконання будівельних робіт за договором підряду навіть за цими актами. За усною домовленістю між позивачем та відповідачем, сторони підписали акти виконаних робіт без дати, оскільки позивач мав ще додатково усунути недоліки у виконаних роботах. Оскільки несвоєчасна оплата є наслідком неналежного виконання обов`язків підрядником, вина замовника відсутня, це унеможливлює стягнення з відповідача штрафних санкцій. Зазначає, що позивачем фактично неналежним чином (несвоєчасно) виконувалось зобов`язання перед відповідачем в частині виконання робіт, а тому відповідач відповідно до вимог статті 538 Цивільного кодексу України призупинив виконання свого обов`язку з оплати до моменту виконання позивачем своїх зобов`язань за договором підряду.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінженермережа» 22.07.2026 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зокрема з тих підстав, що:

- викладені відповідачем у відзиві твердження щодо усних домовленостей проставлення дати не відповідають фактичним обставинам справи, а також положенням укладеного договору підряду та Цивільного кодексу України, оскільки строк підписання акту виконаних робіт встановлений умовами договору, а внесення змін до таких умов, у разі виявлення волі сторін, мало би бути здійснене шляхом укладання додаткової угоди;

- відповідачем не заперечується факт виконання своїх зобов`язань позивачем, проте заперечується їх виконання без зауважень;

- надані відповідачем копії актів виконаних робіт, які не містять дати підписання, але підписані уповноваженими представниками сторін, не спростовують фактичного виконання робіт позивачем та прийняття таких робіт відповідачем і, відповідно, настання обов`язку щодо оплати таких робіт згідно з умовами договору підряду та положень чинного законодавства України;

- акти виконаних робіт вважаються такими, що підписані без зауважень відповідачем, а доводи та твердження відповідача щодо наявності недоліків у вказаних роботах є такими, що не відповідають дійсності, не підкріплені належними доказами в порядку, передбаченому договором та чинними законодавством України, та надані з метою введення в оману суду і ухилення відповідачем від виконання своїх зобов`язань щодо оплати виконаних та прийнятих робіт;

- посилання відповідачем на частину першу статті 538 Цивільного кодексу України є помилковим та не відповідає фактичному змісту порушеного відповідачем зобов`язання, оскільки фактично роботи за договором виконані та прийняті без зауважень, що підтверджується підписаними представниками сторін актами виконаних робіт, а отже відсутнє порушення свого зобов`язання з боку позивача станом на дату виникнення спору, при цьому, наявне порушення свого зобов`язання за договором зі сторони відповідача, строк виконання якого передбачено умовами договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.07.2026 задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, відкладено підготовче засідання у справі на 07.08.2026.

До Господарського суду Київської області 29.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР-А-Україна» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якому представник відповідача зазначає, що:

- позивачем жодним чином не доведено та не пояснено факт того, що сторонами підписані акти виконаних робіт, які не містили дати та навіть календарного місяця, у якому акт вважається погодженим сторонами у повному обсязі;

- позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують період часу, у якому відповідачу надані акти виконаних робіт для підписання та оплати;

- відповідно до статей 854, 882 Цивільного кодексу України, обов`язок замовника сплатити за роботи виникає після їх остаточної здачі та підписання двостороннього акта. Без дати та повного завершення робіт зобов`язання з оплати не вважається таким, що наступило;

- доводи позивача є безпідставними, оскільки правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2026 за усним клопотанням представника позивача підготовче засідання відкладено на 04.09.2026 о 14:00 год., а також продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2026 о 10:30 год.

У судове засідання 18.09.2026 з`явилась представник позивача, яка наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час його проведення повідомлявся завчасно та належним чином.

Згідно з частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті заявлених вимог за наявними у ній матеріалами в даному судовому засіданні, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого представника відповідача не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

29.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОР-А-Україна» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінженермережа» (підрядник) укладено договір підряду № 29/0-26 (далі - Договір) на таких умовах:

- підрядник зобов`язується на свій ризик, з власних матеріалів та власними силами або залученими силами, за дорученням замовника виконати у встановлений строк роботи з влаштування будівельного водозниження по об`єкту: «Будівництво зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Центральна, 4-б» (далі – роботи), відповідно до вимог нормативно-правових актів, норм і правил, а також умов цього Договору, а замовник зобов`язується надати підрядникові доступ до місця проведення робіт (фронт роботи), прийняти та оплатити виконані роботи (пункт 1.1 Договору);

- початок робіт – не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту перерахування замовником авансу, в порядку передбаченому пунктом 4.3 цього Договору (пункт 2.1 Договору);

- строк виконання робіт – 60 (шістдесят) календарних днів з моменту початку робіт (пункт 2.2 Договору);

- роботи вважаються завершеними після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт, що оформлюється та підписується сторонами протягом 3-х робочих днів з дня завершення виконання робіт по цьому Договору (пункт 2.3 Договору);

- замовник зобов`язаний підписувати акти виконаних робіт не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання відповідного акту від підрядника, або в цей же строк, надсилати письмові пояснення про відмову в підписанні таких актів. У разі відсутності письмових пояснень, акт вважається таким, що підписаний замовником. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти виконані роботи, сторонами складається акт з переліком претензій замовника, в якому вказуються терміни усунення підрядником недоліків у виконаних роботах (пункт 2.4 Договору);

- загальна договірна ціна предмета Договору викладена в Додатку № 1 до Договору та буде складатись з фактично виконаних робіт (пункт 3.1 Договору);

- розрахунки за даним Договором здійснюються в безготівковій формі, при цьому датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку замовника за реквізитами, вказаними підрядником в цьому Договорі (пункт 4.1 Договору);

- розрахунок за виконані роботи, здійснюється замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання робіт (пункт 4.2 Договору);

- сторони домовились, що фінансування робіт буде виконуватись поетапно: замовник після підписання Договору на протязі трьох календарних днів сплачує авансовий платіж в сумі 100 000,00 гривень з ПДВ; остаточний розрахунок по Договору здійснюється після підписання актів виконаних робіт (пункт 4.3 Договору);

- замовник має право перевіряти хід виконання і якість монтажних робіт (підпункт 6.1.2 пункту 6.1 Договору);

- замовник зобов`язаний прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником, відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт (підпункт 6.2.2 пункту 6.2 Договору);

- підрядник зобов`язаний здійснювати роботи відповідно до вимог законодавства України, умов цього Договору та норм і правил, що визначають обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт (підпункт 6.4.1 пункту 6.4 Договору);

- підрядник зобов`язаний за власний рахунок усунути недоліки робіт, допущені з вини підрядника та/або внаслідок використання підрядником матеріалів неналежної якості. У разі виявлення недоліків, сторони повинні скласти відповідний акт за підписами уповноважених сторін (підпункт 6.4.4 пункту 6.4 Договору);

- гарантійний строк на результати виконаних робіт розповсюджується виключно на час проведення робіт з водозниження (пункт 7.1 Договору);

- підрядник зобов`язаний усунути за письмовою вимогою і за свій рахунок недоробки, що виникають протягом строку гарантії і зумовлені виконанням робіт з порушенням чинних норм і правил, умов договору. Перелік недоробок визначається дефектним актом, що укладається сторонами. В акті в обов`язковому порядку фіксується дата виявлення недоробок, причина появлення і строки їх усунення. У випадку ухилення підрядника від підписання дефектного акту, замовник вправі скласти такий акт із залученням третіх осіб, що мають спеціальні знання в галузі будівництва (пункт 7.2 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором винна сторона сплачує штрафні санкції (пункт 9.1 Договору);

- у випадку прострочення строків оплати платежів, вказаних в пунктах 4.2, 4.3 цього Договору, замовник зобов`язується сплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожний день затримки (пункт 9.3 Договору);

- cплата штрафних санкцій не звільняє сторони від необхідності виконання зобов`язань за цим Договором (пункт 9.4 Договору);

- підрядник зобов`язаний за власний рахунок усунути дефекти виконаних за цим Договором робіт, що виявлені протягом гарантійного строку у визначений сторонами в дефектному акті строк, але не довше як у 10-тиденний термін з моменту підписання сторонами дефектного акту, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення правил експлуатації. У випадку, якщо підрядник не приступає до виконання робіт з усунення дефектів протягом вказаного строку, замовник вправі залучити третіх осіб до виконання таких робіт, а підрядник зобов`язаний компенсувати замовнику всі понесені останнім витрати, пов`язані з усуненням дефектів виконаних за цим Договором робіт (пункт 9.5 Договору);

- даний Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторін за цим Договором (пункт 12.1 Договору);

- зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін (пункт 13.1. Договору).

Додатком № 1 до договору підряду № 29/01-26 від 29.01.2026 сторонами погоджено договірну ціну на виконання комплексу робіт на загальну вартість – 356 011,44 гривень.

Договір та додаток до нього підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Після підписання Договору відповідачем перераховано на рахунок позивача авансовий платіж у розмірі 100 000,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 29 від 29.01.2026.

Позивач стверджує, що виконав увесь обсяг робіт за Договором на суму 356 011,44 гривень, що підтверджується наданими актом № 1 виконаних будівельно-монтажних робіт за травень 2026 року від 29.05.2026 (форма № КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2026 року від 29.05.2026 (форма № КБ-3).

Відповідач заперечує проти доводів позивача та зазначає, що відповідно до статей 854, 882 Цивільного кодексу України, обов`язок замовника сплатити за роботи виникає після їх остаточної здачі та підписання двостороннього акта. Без дати та повного завершення робіт зобов`язання з оплати не вважається таким, що наступило.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Київської області, в якому останній просив стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду № 29/01-26 від 29.01.2026 у розмірі 256 011,44 гривень та суму нарахованих штрафних санкцій за період прострочення у розмірі 3 997,99 гривень.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні судового рішення. Висновки суду.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення вартості виконаних робіт за договором підряду та штрафних санкцій за період прострочення.

Частина друга статті 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, правовідносини щодо якого регулюються положеннями, зокрема, § 1 Глави 61 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Так, статтями 837, 839 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Окремим видом підряду є договір будівельного підряду (частина перша статті 846 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Основним зобов`язанням підрядника (позивача) за Договором є виконання робіт з влаштування будівельного водозниження по об`єкту: «Будівництво зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Центральна, 4-б».

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина перша статті 843 ЦК України).

На підставі пункту 3.1 Договору сторонами визначена договірна ціна у додатку № 1 та яка становить 356 011,44 гривень.

Позивач вказує, що роботи за Договором виконані та жодних заперечень щодо акту виконання будівельних робіт відповідач не висловлював, а тому строк оплати виконаних робіт відповідно до умов Договору настав.

Умовами Договору визначено зобов`язання замовника (відповідача), зокрема, прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником, відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт (підпункт 6.2.2 пункту 6.2 Договору).

За змістом пунктів 2.3. 4.2, 4.3 Договору роботи вважаються завершеними після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт, що оформлюється та підписується сторонами протягом 3-х робочих днів з дня завершення виконання робіт за цим Договором. Розрахунок за виконані роботи, здійснюється замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання робіт. Остаточний розрахунок за Договором здійснюється після підписання актів виконаних робіт.

У контексті доводів відповідача, суд зазначає про те, що статтею 853 ЦК України встановлюється обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша даної статті).

Наведені норми містять презумпцію обов`язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов`язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.

У частині четвертій статті 879 ЦК України визначено, що оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

У судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, викладена в пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, відповідно до якої передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності (1) реального виконання робіт за договором у разі (2) неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Таких висновків дотрималася і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18).

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2025 у справі № 925/1279/19, з урахуванням сталої позиції Верховного Суду щодо застосування положень статті 882 ЦК України, зазначено, що відсутність заяв відповідача про недоліки виконаних робіт при подачі позивачем виконавчої документації свідчить про їх відсутність, а отже про належне виконання всіх перелічених в актах робіт у заявленому періоді та у заявленому обсязі і вартості.

Наведене вище дає підстави дійти висновку, що для здійснення замовником (відповідачем) оплати виконаних позивачем робіт за договором, підрядник повинен був надати (направити) замовнику визначені умовами Договору документи, зокрема, акти виконаних робіт, а замовник мав обов`язок їх підписати та/або надати вмотивовану відмову від їх підписання.

Факт отримання відповідачем зазначених актів та їх підписання сторонами не заперечується.

У даній справі позивачем надано акт № 1 виконаних будівельно-монтажних робіт (форма № КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які містять дату підписання – 29.05.2026, проте примірники відповідача (замовника) не містять будь-якої дати взагалі. За твердженням відповідача, сторони підписали акти виконаних робіт без зазначення дати, оскільки підрядник мав ще додатково усунути недоліки у виконаних роботах.

Суд зазначає, що відповідач не надав жодного доказу стосовно заявлення ним претензій чи вимог щодо ходу виконання і якості виконаних робіт на визначену у акті суму, як в процесі здійснення ним контролю та нагляду за виконанням підрядником робіт в порядку, визначеному підпунктом 6.1.2 пункту 6.1 Договору, так і при передачі таких робіт підрядником за відповідним актом виконаних будівельно-монтажних робіт в порядку, визначених пунктами 7.2, 9.5 Договору, зокрема, шляхом складання акта про виявлені недоліки (недоробки та дефекти) виконаних робіт та/або звернення до суду з вимогою про визнання акта недійсним в порядку статті 882 ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наведене кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України, за змістом яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам згідно з вимогами статті 86 ГПК України, суд дійшов заснованого на вимогах статей 854, 879, 882 ЦК України висновку, що позивач виконав відображені в акті роботи за Договором, а відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та умов Договору безпідставно ухиляється від оплати таких робіт, при цьому, не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття в порядку, визначеному Договором та ЦК України.

Обставини, які підтверджують заперечення замовника щодо обсягу виконаних підрядником робіт чи іншого порушення ним договорів підряду, є предметом доказування у справі і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення за загальним правилом (частина друга статті 76 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).

Якщо замовник, який без зауважень підписав акт виконаних робіт, що підтверджує обсяги, якість виконаних робіт та їх вартість, і надалі у спорі про стягнення заборгованості за цим актом заперечує це, то саме на нього покладається обов`язок довести наявність прихованих недоліків чи інших відступів від умов договору підряду, що можуть бути підставою для застосування правових наслідків, встановлених статтями 852, 853, 858 ЦК України.

Натомість у даній справі, під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували його заперечення щодо якості, обсягу і вартості виконаних підрядних робіт тощо.

Отже, не заявивши обґрунтовану відмову від підписання акта виконаних робіт, відповідач з огляду на приписи частин першої, другої статті 853 ЦК України втратив право заявляти про недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття.

Сам по собі факт не зазначення дати складання (підписання) акта не є підставою для висновку про невиконання позивачем робіт, враховуючи, що такий акт підписаний відповідачем без зауважень і, відповідно, не є підставою для висновку про відсутність у відповідача обов`язку оплатити вартість виконаних робіт відповідно до умов Договору.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За змістом статей 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи статті 79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини щодо виконання підрядником робіт і прийняття їх замовником за актом без зауважень, що згідно з умовами Договору та положеннями частини першої статті 854 ЦК України є підставою для виникнення у відповідача обов`язку оплатити вартість будівельних робіт, зазначених у цьому акті, суд відхиляє заперечення відповідача, підтвердивши його обов`язок оплатити вартість таких робіт, вказаних в акті, з урахуванням сплаченого авансового платежу.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам відповідача оцінка судом не надається, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат вирішення спору.

З огляду на факт невиконання відповідачем обов`язку з повної оплати вартості будівельних робіт за договором № 29/01-26 від 29.01.2026, враховуючи те, що сума заборгованості відповідача становить 256 011,44 гривень, і відповідач, на момент ухвалення судового рішення, не надав доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем чи спростовували їх заявлений розмір, суд розглянувши справу із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи і досліджених доказів, дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача 256 011,44 гривень заборгованості, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми штрафних санкцій.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов`язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Сторонами у пункті 9.3 Договору узгоджено, що у випадку прострочення строків оплати платежів, вказаних в пунктах 4.2, 4.3 цього Договору, замовник зобов`язується сплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожний день затримки.

Позивач за порушення відповідачем строків оплати за виконані роботи за Договором нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 997,99 гривень пені за період з 03.06.2026 по 21.06.2026 включно.

Так, за умовами пунктів 4.2, 4.3 Договору розрахунок за виконані роботи, здійснюється замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання робіт. Остаточний розрахунок по Договору здійснюється після підписання актів виконаних робіт.

Згідно з наданими позивачем довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2026 року (форма КБ-3) та актом № 1 виконаних будівельно-монтажних робіт (форма КБ-2в) за травень 2026 року датою їх підписання є 29.05.2026.

Водночас аналогічні за змістом довідка та акт, які надано відповідачем до відзиву на позовну заяви не містять місяця, в якому такі роботи виконані та дати їх підписання.

Оскільки умовами Договору визначено, що остаточний розрахунок за виконані роботи пов`язаний саме з датою підписання сторонами акту здачі-приймання робіт, внаслідок чого встановлення такої дати має значення для визначення періоду прострочення зобов`язання.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до принципу змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вимоги частин першої та другої статті 2, частини п`ятої статті 236 ГПК України суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням зобов`язань, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Доказів того, що довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) та акт № 1 виконаних будівельно-монтажних робіт підписані сторонами саме 29.05.2026, матеріали справи не містять, у тому числі, не надано доказів направлення та вручення (отримання) відповідачу акту здачі-приймання робіт за Договором, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення дати виникнення прострочення грошового зобов`язання та періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо строк виконання зобов`язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов`язання у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги кредитором.

При цьому, вимогою у розуміння статті 530 ЦК України може бути, зокрема, претензія, але доказів її пред`явлення позивачем та направлення відповідачу суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, з урахуванням стандарту доказування «вірогідності доказів» та співставлення доказів, які надані позивачем та відповідачем, суд відповідно до свого внутрішнього переконання доходить висновку, що надані позивачем докази на підтвердження обставин щодо дати виникнення прострочення грошового зобов`язання та періоду такого часу, є менш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування відповідачем.

Своєю чергою, наведені обставини унеможливлюють самостійне визначення судом суми пені у зв`язку з порушенням зобов`язань.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 997,99 гривень пені за період з 03.06.2026 по 21.06.2026 включно є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини другої, частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання до господарського суду даного позову становив 3120,11 гривень з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 (оскільки позов подано через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС).

На підставі платіжної інструкції № 15745 від 23.06.2026 за подання цього позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 900,14 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково на суму 256 011,44 гривень із заявлених до стягнення 260 009,43 гривень, на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 072,13 гривень, а на позивача у сумі 47,98 гривень пропорційно тій частині позовних вимог, у задоволенні якої судом відмовлено.

За приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд звертає увагу, що позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України судового збору в частині сплаченого ним в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме в сумі 780,03 гривень.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінженермережа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР-А-Україна» про стягнення 260 009,43 гривень задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР-А-Україна» (08129, Київська область, Бучанський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Миру, будинок №23-Б, приміщення №146; код ЄДРПОУ 37002328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінженермережа» (03027, Київська область, Фастівський район, село Новосілки, вулиця Приміська, будинок №26; код ЄДРПОУ 38374561) 256 011,44 гривень заборгованості та 3 072,13 гривень судового збору.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 997,99 гривень пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 18.09.2026 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінженермережа» (03027, Київська область, Фастівський район, село Новосілки, вулиця Приміська, будинок №26; код ЄДРПОУ 38374561)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОР-А-Україна» (08129, Київська область, Бучанський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Миру, будинок №23-Б, приміщення №146; код ЄДРПОУ 37002328)

Суддя С.М. Фурсова