Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №910/6210/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2026Справа № 910/6210/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСНАФТА" (адреса: 01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ РІШЕННЯ" (адреса: 02121, місто Київ, Бориспільське шосе, 18 км)

про стягнення 10 705, 39 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "УКРТРАНСНАФТА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ РІШЕННЯ" (далі - відповідач) про стягнення 10 705, 39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання послуг № 2025-92 від 27.08.2025 в частині надання послуг в строк, визначений Договором, у зв`язку з чим позивач нарахував пеню на підставі п. 8.1 Договору у вказаному вище розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 відкрито провадження у справі № 910/6210/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/6210/26 відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа з бази "Діловодство спеціалізованого суду" від 29.05.2026.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/6210/26.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2025 року між Акціонерним товариством «Укртранснафта» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ РІШЕННЯ» (далі - Виконавець) укладено Договір № 2025-92 на надання послуг з ремонту та технічного обслуговування техніки (код 50530000-9 за ДК 021:2015) (Послуги з ремонту засобів електрохімічного захисту (4 Лоти: Лот 1. Послуги з ремонту засобів електрохімічного захисту ГРЛВДС) (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 Договору на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (відкриті торги з особливостями (UA-2925-06-13- 009506-а), протокол щодо прийняття рішення Уповноваженою особою з проведення публічних закупівель АТ «Укртранснафта» №130УОВ/3 від 18.07.2025) Замовник доручає, а Виконавець забезпечує, відповідно Технічної специфікації. Інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі: послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (код 50530000-9 за ДК 021:2015) (послуги з ремонту засобів електрохімічного захисту (4 Лоти: Лот 1. Послуги з ремонту засобів електрохімічного захисту ГРЛВДС) (Додаток № 1 до Договору) і умов цього Договору, надання послуг з ремонту і технічного обслуговування техніки (код 50530000-9 за ДК 021:2015) (послуги з ремонту засобів електрохімічного захисту (4 Лоти: Лот 1. Послуги з ремонту засобів електрохімічного захисту ГРЛВДС), надалі - Послуги.

Місцезнаходження та назва об`єкта, на якому надаватимуться послуги, Україна: Чернігівська область, Прилуцький район, село Гнідинці; Полтавська область, Миргородський район, село Лука; Сумська область, Сумський район, село Головашівка; Полтавська область, Лубенський район, село Орликівщина; Сумська область, Роменський район, село Лучка (далі - Об`єкти). Конкретна адреса надання послуг надаватиметься Замовником у формі письмової Заявки про готовність до виконання Договору (пункт 1.3 Договору).

Згідно з пунктом 2.1 Договору встановлено, що договірна ціна є твердою та визначається на основі твердого кошторису, що є невід`ємною частиною Договору (Додаток № 2), і становить: без ПДВ - 2 973 718,35 грн. грн., ПДВ - 594 743,67 грн., разом з ПДВ - 3 568 462,02 грн. Пунктом 2.4 Договору визначено, що платежі за обсяги виконаних робіт здійснюються Замовником шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання Сторонами актів приймання послуг (Додаток № 3 до Договору) та Довідки про вартість послуг та витрати (Додаток № 4 до Договору) на підставі отриманого рахунку (ів) (рахунку (ів)-фактури). Строк надання послуг, передбачених пунктом 1.1 Договору, становить 125 (сто двадцять п`ять) календарних днів з дати, визначеної згідно з пунктом 3.2 Договору.

Строки надання послуг визначаються на підстав Календарного графіка (Додаток № 5), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 Договору у зв`язку з сезонністю послуг, що виконуються та/або виникнення інших документально підтверджених об`єктивних обставин, які впливають на належне виконання зобов`язань, надання послуг за цим Договором можу бути зупинене Замовником (сезонна перерва). Зупинення та відновлення надання послуг (сезонна перерва) здійснюється з урахуванням строку дії Договору, на підставі відповідних двосторонніх актів, які складаються та підписуються уповноваженими представниками Сторін, із зазначенням об`єктивних причин (обставин) та строку зупинення виконання послуг. Сторони визнають, що з підписанням актів перебіг строку надання послуг, передбачених Договором, зупиняється/відновлюється відповідно, час сезонної перерви до нього не зараховується та не розглядається Сторонами як підстава для відповідальності за порушення зобов`язань.

Пунктом 3.2 встановлено, що датою початку надання Виконавцем Послуг вважається дата, зазначена Замовником у письмовій заявці про готовність до виконання Договору (далі - Заявка).

За умовами пункту 4.1 Договору передача наданих Послуг Виконавцем і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання послуг, підписаних уповноваженими представниками Сторін.

Згідно з підпунктом 6.2.7 пункту 6.2 Договору Замовник має право відмовитись від цього Договору та вимагати відшкодування збитків, якщо Виконавець вчасно не розпочав надавати Послуги або надає їх не за Календарним графіком, за умови, що затримка відбулась з вини Виконавця.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, в тому числі порушення строків надання Послуг, встановлених Календарним графіком (Додаток № 5 до Договору), Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання.

Пунктом 13.1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2026 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Замовник має право відмовитися від Договору в односторонньому порядку шляхом направлення Виконавцю повідомлення про таку відмову, у випадку невиконання або неналежного виконання Виконавцем зобов`язань за цим Договором (будь-які дії, бездіяльність чи рішення Виконавця, що дають підстави Замовнику вважати його зобов`язання за цим Договором невиконаними чи виконаними неналежним чином) (підпункт 13.2.1 пункту 13.2 Договору).

16 жовтня 2025 року АТ «Укртранснафта» надіслало на офіційну електронну адресу ТОВ «СЕРВІСНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ РІШЕННЯ» (serviceenergysolutions@gmail.com) Заявку про готовність АТ «Укртранснафта» до виконання Договору за № 41-02/25/7509-25, відповідно до якої, датою початку надання Послуг Виконавцем вважається 20 жовтня 2025 року.

Останній день надання послуг - 22 лютого 2026 року (неділя). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку вважається перший за ним робочий день, то крайній строк завершення надання Послуг Виконавцем за Договором - 23 лютого 2026 року (включно).

АТ «Укртранснафта» зверталось до ТОВ «СЕРВІСНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ РІШЕННЯ» з вимогою розпочати фактичне надання послуг за Договором (листи: № 41-02/25/6270-25 від 29.08.2025, № 41-02/25/7255-25 від 08.10.2025, № 41-02/25/8051-25 від 06.11.2025, № 41-02/25/8961-25 від 11.22.2025, № 41-02/25/86-26 від 07.01.2026, № 41-02/25/508-26 від 28.01.2026).

Згодом, 16 лютого 2026 року Виконавець звернувся до Замовника листом за № 16-02- 2Л з проханням оформити сезонну перерву відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 Договору у зв`язку з складними погодними умовами.

26 лютого 2026 року листом № 41-02/26/1354-26 АТ «Укртранснафта» відповіло відмовою, оскільки ТОВ «СЕРВІСНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ РІШЕННЯ» фактично не розпочало надання послуг за Договором.

26 лютого 2026 року за № 41-02/25/1353-26 АТ «Укртранснафта» направило ТОВ «СЕРВІСНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ РІШЕННЯ» повідомлення про відмову від договору № 2025-92 з 27 лютого 2026 року.

В подальшому, 02 квітня 2026 року на адресу АТ «Укртранснафта» надійшов лист (вхідний №1825/6-26) від ТОВ «СЕРВІСНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ РІШЕННЯ» за № 01- 04-04Л від 01 квітня 2026 року, у якому відповідач зазначив, що він визнає всі претензійні вимоги по кількох невиконаних ним договорах, укладених з позивачем на надання послуг з ремонту засобів електрохімічного захисту, зокрема, за претензією № 04-01/11/384-26 від 01 квітня 2026 року по договору № 2025-92 від 27.08.2025, невиконання якого є підставою для нарахування штрафних санкцій.

За доводами позивача, Виконавцем порушено договірні зобов`язання в частині строків надання послуг на 3 (три) календарні дні (з 24 лютого 2026 року по 26 лютого 2026 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору про надання послуг № 2025-92 від 27.08.2025 в частині прострочення виконання зобов`язань за договором, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 705, 39 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК Україна якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, в тому числі порушення строків надання Послуг, встановлених Календарним графіком (Додаток № 5 до Договору), Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання.

Із матеріалів справи та наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що крайній строк надання послуг згідно з п. 3.1. Договору - 23.02.2026 (125 календарних днів з дати, визначеної у Заявці про готовність позивача до виконання Договору).

Таким чином, прострочення надання відповідачем послуг склало календарні дні, а саме: з 24.02.2026 (23.02.2026 - крайній строк надання послуг) по 26.02.2026 (повідомлення про припинення Договору з 27.02.2026).

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення виконання договірних зобов`язань заявлені правомірно.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із претензією від 01.04.2026 № 04-01/11/384-26 про стягнення пені за неналежне виконання умов Договору та, як вбачається із долучених додатково позивачем доказів, а саме листа відповідача від 01.04.2026 № 01-04-04Л, Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ РІШЕННЯ" підтвердило та визнало наявність висунутих, зокрема, у вказаній претензії вимог.

Так, станом на день ухвалення даного рішення доказів сплати відповідачем штрафних санкцій на користь позивача суду не надано.

Здійснивши перевірку заявленого до стягнення розміру пені з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування - з 24.02.2026 по 26.03.2026 на суму 3 568 462, 02 грн, суд приходить до висновку що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому позовні вимоги Акціонерного товариства "УКРТРАНСНАФТА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ РІШЕННЯ" пені у розмірі 10 705, 39 грн підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "УКРТРАНСНАФТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ РІШЕННЯ" про стягнення 10 705, 39 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ РІШЕННЯ" (адреса: 02121, місто Київ, Бориспільське шосе, 18 км; код ЄДРПОУ 45271117) на користь Акціонерного товариства "УКРТРАНСНАФТА" (адреса: 01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2; код ЄДРПОУ 31570412) пеню у розмірі 10 705 (десять тисяч сімсот п`ять) грн 39 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.09.2026 року.

Суддя М.Є. Літвінова