Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №910/3242/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2026Справа № 910/3242/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/3242/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-2018" (Україна, 49007, м. Дніпро, вул. Нечая Данили, буд. 5, кв. 163; ідентифікаційний код: 42046634)

до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570)

про стягнення 477 548,57 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Чуміна К.Г., ордер АЕ №1480532;

від відповідача: Пономарь С.Г., самопредставництво.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-2018" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - відповідач) про стягнення 477 548,57 грн, з яких 310 084,00 грн безпідставно списаних грошових коштів з поточного рахунку позивача, 21,00 грн комісії банку, 120 355,32 грн пені, 35 162,52 грн інфляційних втрат та 11 925,73 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

09.04.2026 та 13.04.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3242/26, справу визнано судом малозначною та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), а також відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-2018" про витребування доказів.

28.04.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву разом із клопотанням про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, який 28.04.2026 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 було відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи № 910/3242/26 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.06.2026.

05.05.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яку 05.05.2026 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

03.06.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про призначення експертизи та заяву про долучення доказів, які 03.06.2026 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 03.06.2026 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 03.06.2026 судом було прийнято до розгляду відзив та відповідь на відзив, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів та оголошено перерву до 24.06.2026.

23.06.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на клопотання про призначення експертизи, які 23.06.2026 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

23.06.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" пояснення, які 24.06.2026 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 24.06.2026 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 24.06.2026 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.07.2026.

25.06.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів, яке 25.06.2026 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

08.07.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 09.07.2026 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 29.07.2026 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 29.07.2026 судом було оголошено перерву до 09.09.2026.

09.09.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" письмову промову, яку 09.09.2026 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 09.09.2026 з`явились представники сторін.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 09.09.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-2018" (далі - клієнт) на підставі анкети-заяви приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк), розміщених в мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату її підписання, та погодилось, що ця анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складають договір про надання банківських послуг, а також зобов`язувалося знайомитись самостійно зі змінами Умов і Правил надання банківських послуг на офіційному сайті банку за посиланням https://privatbank.ua/terms.

Умови і Правила надання банківських послуг (далі - Договір) - це договір приєднання, який укладається в порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України, а саме: публічна його частина встановлена банком та розміщена в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua/terms.

На підставі анкети-заяви про приєднання позивачеві було відкрито поточний банківський рахунок у АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що 04.12.2024 у промiжок з 21:54 по 21:58 з його банківського рахунку № НОМЕР_1 було списано грошові кошти на рахунок Фізичної особи - підприємця Остролуцької Дар`ї Павлівни, відкритий в АТ "Універсал Банк". Загальна сума списання склала 310 084,00 грн.

У свою чергу, згоду в будь-якiй формi на проведення вищевказаних операцiй з переказу коштiв відповідач вiд позивача не отримував. В момент коли здiйснювались вказанi безпідставні списання позивачу не надходили жоднi смс-повiдомлення, повiдомлення у меседжери або телефонні дзвінки.

05.12.2024 було подано заяву до правоохоронних органiв про вчинення кримiнального правопорушення, у зв`язку з чим вiдкрито кримiнальне провадження №12024042150000164 вiд 06.12.2024 за фактом заволодiння невстановленою особою 04.12.2024 у перiод часу з 21 год. 39 хв. по 22 год. 20 хв. з використанням електроннообчислювальної технiки грошовими коштами ТОВ "Центр-Шина Груп" з банкiвського рахунку АТ КБ "Приват Банк" та позивача з банкiвського рахунку АТ КБ "Приват Банк".

05.12.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про несанкціоноване списання грошових коштів з поточного рахунку товариства та їх повернення товариству, в якій вимагав провести службову перевірку для встановлення осіб у банку, причетних до незаконного списання коштів з рахунку позивача та повернути несанкціоновано списані з рахунку грошові кошти.

Листом від 31.01.2025 № 20.1.0.0.0/7-250117/1652 відповідач повідомив, що ним ініційовано проведення службового розслідування, в результаті якого встановлено, що факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку знайшов своє підтвердження. Однак, аналіз обставин, які сприяли використанню коштів третіми особами показав, що позивачем були порушені умови і правила надання банківських послуг, а саме використання системи дистанційного банківського обслуговування "Приват24 для Бізнесу" та правил дистанційного управління рахунком. За вказаних обставин, банк повідомив про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача з посиланням на положення пункту 3.1.3.7.2 Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого банк не несе відповідальність за збереження коштів та даних клієнта у разі розголошення/втрати уповноваженими/довіреними особами клієнта відомостей про логін та пароль або токен та інших даних, необхідних для роботи в системі "Приват24 для бізнесу", а також у разі передачі КЕП третім особам. Банк не несе відповідальності за несанкціонований доступ до сховища ключів клієнта під час реєстрації/авторизації в системі "Приват24 для бізнесу" в разі відсутності ліцензійного програмного забезпечення, відсутність антивірусних та антишпигунських програм, що забезпечують захист від несанкціонованого доступу до інформації клієнта на персональному комп`ютері користувача, з якого здійснюється реєстрація.

З огляду на те, що відповідач допустив перерахування належних позивачеві грошових коштів іншій особі поза волею позивача, останній звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 310 084,00 грн, комісію банку в розмірі 21,00 грн, пеню в розмірі 120 355,32 грн, інфляційні втрати в розмірі 35 162,52 грн та 3% річних у розмірі 11 925,73 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно з частиною 1 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Статтею 1071 Цивільного кодексу України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 Цивільного кодексу України).

Закон України "Про платіжні послуги" визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Користувач платіжних послуг (далі - користувач) - це фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку (пункт 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про платіжні послуги").

Неакцептована платіжна операція - це платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди (пункт 39 частини 1 статті 1 Закону України "Про платіжні послуги").

Неналежна платіжна операція - це платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі (пункт 42 частини 1 статті 1 Закону України "Про платіжні послуги").

Неналежний отримувач - це особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі (пункт 43 частини 1 статті 1 Закону України "Про платіжні послуги").

Неналежний платник - це особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно) (пункт 44 частини 1 статті 1 Закону України "Про платіжні послуги").

Платіжний інструмент - це персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції (пункт 63 частини 1 статті 1 Закону України "Про платіжні послуги").

Електронний платіжний засіб - це платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом (пункт 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про платіжні послуги").

Пунктами 2 - 5 частини 20 статті 38 Закону України "Про платіжні послуги" встановлено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний:

- зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом;

- не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права;

- не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції;

- негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Частинами 1 - 5 статті 68 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, що електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій). Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації.

Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.

Автентифікація - це процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги").

Посилена автентифікація - це процедура автентифікації, яка передбачає використання двох чи більше сукупностей даних, що належать до таких різних категорій: а) знань (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу); б) володінь (застосування матеріального предмета, яким володіє лише користувач); в) притаманність (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів) (п. 70 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги").

Пунктом 3.1.3.5 Умов та правил надання банківських послуг закріплено обов`язки клієнта, зокрема, під час використання Системи "Приват24 для бізнесу" клієнт зобов`язаний дотримуватися всіх вимог безпеки оброблення платіжних інструкцій, встановлених банком та законодавством.

Разом з тим, відповідно до частин 1 та 2 статті 86 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг згідно пункту 3 частини 8 статті 86 Закону України "Про платіжні послуги".

Частиною 12 статті 86 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника.

Згідно з ч. 4 ст. 87 Закону України "Про платіжні послуги" на платника покладено обов`язок негайного повідомлення (після того, як така інформація стала йому відома) надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією. Платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку.

Постановою Національного банку України № 164 від 29.07.2022 затверджено Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів (далі - Положення №164), яким, зокрема, встановлено:

- надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди) (пункт 143);

- надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), включаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача (пункт 144);

- власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 146);

- власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункт 147).

Суд враховує, що позивач та відповідач, який є одним із найбільших банків України, мають, вочевидь, різні технічні та фінансові можливості у сфері забезпечення кібербезпеки та захисту від кіберзлочинів. Крім того, саме банк є фінансовою установою, професійним учасником ринку фінансових послуг, на яку покладається організація та забезпечення безпеки платежів.

Клієнт банку є споживачем банківських послуг, а тому не має тих рівня знань і засобів, які можуть забезпечити безпеку (схоронність) грошових коштів на своєму рахунку, що обслуговує банк.

Банк зі свого боку, надаючи такі фінансові послуги, зобов`язаний забезпечити такий рівень безпеки фінансових активів клієнта, довірених банку, аби убезпечити їх від безпідставного зменшення, зокрема за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування (Інтернет-банкінгу), відповідальним за які є банк. З цією метою банк має постійно впроваджувати у своїй діяльності технологічні процеси (алгоритми), що відповідають актуальним викликам безпеки та спрямовані на запобігання помилковому переказу грошових коштів клієнтів, а також здійснювати контроль за їх дотриманням і виконанням.

Відтак саме банк має довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитись переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною в таких цивільних відносинах, оскільки правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Такі висновки відповідають усталеній судовій практиці, зокрема постановам Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №214/2867/18, від 27.01.2021 у справі №210/1242/18, від 17.06.2021 у справі №759/4025/19 та від 16.08.2023 у справі №176/1445/22.

За доводами відповідача саме позивач порушив Умови та правила надання банківських послуг, а саме: використання системи дистанційного банківського обслуговування "Приват24 для Бізнесу" та правил дистанційного управління рахунком.

При цьому, відповідач посилався на пункт 3.1.3.7.2 Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого банк не несе відповідальність за збереження коштів та даних клієнта у разі розголошення/втрати уповноваженими/довіреними особами клієнта відомостей про логін та пароль або токен та інших даних, необхідних для роботи в системі "Приват24 для бізнесу", а також у разі передачі КЕП третім особам. Банк не несе відповідальності за несанкціонований доступ до сховища ключів клієнта під час реєстрації/авторизації в системі "Приват24 для бізнесу" в разі відсутності ліцензійного програмного забезпечення, відсутність антивірусних та антишпигунських програм, що забезпечують захист від несанкціонованого доступу до інформації клієнта на персональному комп`ютері користувача, з якого здійснюється реєстрація.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 751/6050/18 зазначив, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача, який зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.

Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі № 521/20764/20 виснував, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 214/2867/18, від 27.01.2021 у справі № 210/1242/18, від 17.06.2021 у справі №759/4025/19 та від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22, відповідно до яких саме банк має довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитись переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною в таких цивільних відносинах, оскільки правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Так, відповідач не довів існування обставин умисного або з необережності розголошення реквізитів банківського рахунку позивача, інших дій або бездіяльності позивача, що призвели до несанкціонованого доступу невстановлених осіб до банківського рахунку позивача.

Відповідач звертався до суду з клопотанням про призначення у цій справі судової експертизи, на вирішення якої просив поставити питання:

"1. Чи були здійснені з наданої на дослідження техніки, платежі на загальну суму 310084,00 грн. у промiжок з 21:54 год. по 21:58 год. 04 грудня 2024 р., з рахунку ТОВ «ВЕКТОР-2018» НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 , вiдкритий в АТ «Унiверсал Банк» на iм`я ФОП Остролуцька Дар`я Павлiвна ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

2.Чи були здійснені вказані платежі з наданої на дослідження техніки у промiжок з 21:54 год. по 21:58 год. 04 грудня 2024 р. під кваліфікованим електронним підписом 5E984D526F82F38F040000004A751701BCFE5305 директора ТОВ «ВЕКТОР-2018» Гумбатова Асіфа Алаббасовича.

3.Чи було встановлене на наданій на дослідження техніці ліцензійне програмне забезпечення станом на 3 та 4 грудня 2024 р..

4.Чи були встановлені станом на 3 та 4 грудня 2024 р. на наданій на дослідження техніці ліцензійні антивірусні та антишпигунські програми та які?".

Судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання відповідача, оскільки останній не зазначив ні в своїх питаннях, ні в мотивувальній частині клопотання, яка саме техніка має бути досліджена експертом. Відповідач також не пояснив, хто і як має забезпечити надання такої техніки експертній установі для її подальшого дослідження.

Окрім того, суд враховує, що до позовної заяви було долучено Висновок експерта №3643 від 06.05.2025, складений судовим експертом Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса" Міністерства юстиції України О.В. Бутурлакіним.

На вирішення комп`ютерно-технічної експертизи було поставлено наступні питання:

"1. Чи мiститься на наданiй на дослiдження технiцi шкiдливе програмне забезпечення? Якщо так, то коли (дата та час) та у який спосiб (скопiйовано з зовнiшнього носiя iнформацiї, завантажено з мережi Iнтернет, тощо) воно було отримано, якого воно типу та якi функцiї виконує?

2. Чи мiститься на наданiй на дослiдження технiцi iнформацiя щодо програмного забезпечення «Keylogger»? У разi наявностi даного програмного забезпечення чи можна його iдентифiкувати як шкiдливе програмне забезпечення? Якщо так, то якого воно типу, та яку функцiю виконує?

3. Чи можливо за допомогою даних, якi були отриманi шляхом шкiдливого програмного забезпечення, здiйснити доступ до iнтернет-банкiнгу та провести перекази коштiв?".

За наслідком проведення експертизи судовим експертом встановлено наступне:

"1. В областi даних SSD-накопичувача PNY CS900 серiйний номер: PNY01190038880105F78 системного блоку у корпусi чорного кольору з маркуванням «Asus» в журналi завантажень браузера Google Chrome мiститься iнформацiя щодо вiдвiдування веб-ресурсу «https://bitbucket.org» з якого було завантажено через мережу Iнтернет, файл архiву «Dос.7z», дата та час завантаження « 03.12.2024 10:15:52». Також в областi даних SSD-накопичувача CS900 PNY серiйний номер: PNY01190038880105F78 мiстяться «rdpwrap_ini_updater.bat», файли: «RDPCheck.exe», ««install.bat», «RDPConf.exe», «RDPWInst.exe», «re-install.bat», «uninstall.bat, «update.bat», «Word.msi» дата та час останнього звернення до них зазначенi в Таблицi 5. Зазначенi вище файли, визначаються як «шкiдливе» програмне забезпечення та вiдносяться до типiв: Троян /Backdoor/RAT / Dropper. Вiдповiсти на частину питання, щодо способу отримання, вище зазначених Файлiв не представляється можливим, оскiльки в метаданих цих файлiв вiдсутня будь-яка iнформацiя про їх отримання. В областi даних вiддаленого серверу з IP-адресою: НОМЕР_5 в журналi завантажень браузера Google Chrome мiститься iнформацiя щодо вiдвiдування веб-ресурсу «https://mega.nz», з якого було завантажено через мережу Iнтернет файл архiву «rvikl_setup_303.zip», дата та час завантажень « 03.12.2024 19:26:19», « 05.12.2024 10:11:01», « 05.12.2024 10:35:44». Також в областi даних вiддаленого серверу з IР-адресою: НОМЕР_5 мiстяться файли: «rvlkl_setup_303.exe», « 619602ba.msi»; «msi.msi», якi визначаються як «шкiдливе» програмне забезпечення та вiдносяться до типiв: Троян / RAT / keylogger / monitor. В областi даних SSD-накопичувача та вiддаленого серверу мiстяться ознаки ПЗ «Remote Manipulator System - Host», яке вiдповiдає критерiям шкiдливого програмного забезпечення, зокрема iнструменту прихованого вiддаленого доступу тип RAT: Remote Access Trojan. Вiдповiсти на частину питання, щодо способу отримання файлiв: « 619602ba.msi», «msi. msi», - не представляється можливим, оскiльки в метаданих цих файлiв вiдсутня будь-яка iнформацiя про їх отримання. Бiльш детальна iнформацiя зазначена у дослiдницькiй частинi висновку.

2. В областi даних SSD-накопичувача PNY CS900 серiйний номер: PNY01190038880105F78 системного блоку у корпусi чорного кольору з маркуванням «Asus» та вiддаленого серверу з IР-адресою: НОМЕР_5 iнформацiї, щодо встановленого ПЗ типу «Keylogger» програмними засобами, наявними у розпорядженнi експерта - не виявлено. Оскiльки програмного забезпечення типу «Keylogger» в областi даних SSD накопичувача PNY CS900 серiйний номер: PNY01190038880105F78 системного блоку у корпусi чорного кольору з маркуванням «Asus» - не мiститься, тому питання щодо типу, функцiй та чи iдентифiкується воно як шкiдливе програмне забезпечення не вирiшувалося. В областi даних вiддаленого серверу з IР-адресою: НОМЕР_5 мiститься файл: «rvikl_setup_303.ехе», який є iнсталятором ПЗ «Revealer Keylogger Pro» компанiї «Logixoft» та належить до типу «кейлогерiв», призначеного для прихованого монiторингу активностi користувача та класифiкується як шкiдливе програмне забезпечення. Бiльш детальна iнформацiя зазначена у дослiдницькiй частинi висновку

3. Переказ коштiв через iнтернет-банкiнг можливо здiйснити, оскiльки на СБ ПК або вiддалений сервер без згоди користувача, було встановлено ПЗ «Remote Manipulator System - Host» (ознаки iнсталяцiї якого виявленi в системному файлi «SOFTWARE» див. стор. 18 дослiдження). ПЗ «Revealer Keylogger Рrо» (в областi наявних даних мiститься iнсталяцiйний файл «rvlkl_setup_303.ехе» див. стор. 10 дослiдження) та/або iнше ПЗ типу «Keylogger»".

Оцінивши Висновок експерта №3643 від 06.05.2025, складений судовим експертом Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" О.В. Бутурлакіним, суд приймає його як належний та допустимий доказ, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження того, що спірні несанкціоновані списання з рахунку позивача могли статися без відома позивача з використанням шкiдливого програмного забезпечення.

Відтак заперечення відповідача є бездоказовими та зводяться до припущень, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити факт наявності умисних дій або бездіяльності позивача, що призвели до зменшення його власного капіталу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як фінансовою установою, допущено порушення норм законодавства та прав позивача, як споживача фінансової послуги, що полягало в протиправних діях (бездіяльності) банку, які полягають в незабезпеченні посиленої ідентифікації користувача - позивача та захисту конфіденційності даних ідентифікації позивача.

Закон України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" покладає на банки обов`язок з забезпечення кібербезпеки. Саме банк відповідає за безпеку здійснення електронних платежів. Несанкціоноване списання коштів поза волею клієнта свідчить про несанкціоноване втручання в систему здійснення банківських платежів, яка належить банку, з боку третіх осіб. Несанкціоноване списання коштів з рахунку позивача є не просто помилковим платежем, а інцидентом кібербезпеки, який мав бути зафіксований та розслідуваний банком відповідно до приписів Закону України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України".

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №922/4091/19.

Відтак відповідачем не доведено вину позивача та не спростовано наявність своєї вини у несанкціонованому списанні коштів з рахунку позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 310 084,00 грн та комісії банку в розмірі 21,00 грн підлягають задоволенню.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення неустойки в розмірі 45 697,29 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, відтак позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають грошові кошти в сумі 310 084,00 грн, комісія банку в розмірі 21,00 грн, пеня в розмірі 45 697,29 грн, інфляційні втрати в розмірі 35 162,52 грн та 3% річних у розмірі 11 925,73 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4 834,68 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 895,90 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-2018" (Україна, 49007, м. Дніпро, вул. Нечая Данили, буд. 5, кв. 163; ідентифікаційний код: 42046634) грошові кошти в сумі 310 084 (триста десять тисяч вісімдесят чотири) грн 00 коп., комісію банку в розмірі 21 (двадцять одна) грн 00 коп., пеню в розмірі 45 697 (сорок п`ять тисяч шістсот дев`яносто сім) грн 29 коп., інфляційні втрати в розмірі 35 162 (тридцять п`ять тисяч сто шістдесят дві) грн 52 коп., 3% річних у розмірі 11 925 (одинадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 73 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 834 (чотири тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 68 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 895,90 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.09.2026.

Суддя О.В. Нечай