Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №910/25846/14 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2026Справа № 910/25846/14

Суддя Н.Б. Плотницька, розглянувши справу

за позовомНауково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова

доПублічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ"

простягнення коштів

Представники сторін

від позивача: Баранов Д.М.

від відповідача: Івтушок С.В.

встановив:

Науково-виробниче підприємство "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 399 936 грн 94 коп. та процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 222 977 грн 75 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував про встановлення у постанові Вищого господарського суду України від 31.07.2014 у справі № 5023/6400/11-33/226 того, що кредитний договір від 10.06.2008 №К/08-15, договір іпотеки від 10.06.2008 №1/08-23, договір іпотеки від 10.06.2008 № 1/08-24, договір застави від 10.06.2008 № З/08-25, договір щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договір на відкриття банківського рахунку від 10.04.2008 № 222/08 та договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою від 10.06.2008 № З/08-25/1 є неукладеними. З огляду на це позивач стверджує про безпідставність набуття відповідачем грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 позов задоволено частково, з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на користь Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова стягнуто безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 399 936 грн 94 коп. та в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7 998 грн 74 коп., в іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 заяву позивача щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, з Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на користь Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району мс Харкова стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 890 грн 73 коп., в іншій частині вимог заяви відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами скасовано та ухвалено нове рішення - про часткове задоволення вказаної вимоги: пункт 2 резолютивної частини рішення викладено в редакції, згідно з якою стягнуто із відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 399 936 грн 94 коп. та 2 432 грн 49 коп. процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами; пункт 3 резолютивної частини рішення викладено в редакції, згідно з якою стягнуто із відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 048 грн 05 коп., у решті рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі № 910/25846/14 залишено без змін. З відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 58 грн 33 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/25846/14 змінено в частині присудженої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, пункт 2 резолютивної частини додаткового рішення викладено в редакції, згідно з якою стягнуто із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 933 грн 22 коп., у решті додаткове рішення залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 24.03.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025, ухвалену за результатами перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025, ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 у справі № 910/25846/14 скасовано, справу № 910/25846/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/25846/14 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 справу № 910/25846/14 прийнято до провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.06.2026.

08.06.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про припинення повноважень представника.

18.06.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення та заява про поворот виконання рішення.

19.06.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

25.06.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

29.06.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення правової позиції позивача.

У підготовчому засіданні 29.06.2026 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.08.2026.

В судове засідання 06.08.2026 з`явились представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити. Представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 06.08.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії (банк за договором, відповідач у справі) та Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова (клієнт за договором, позивач у справі) укладено кредитний договір, за умовами якого клієнт надає, а банк розглядає кредитну заявку клієнта, документи та/або належним чином завірені копії документів, наданих клієнтом, в тому числі, але не обмежуючись: правовстановлюючі, реєстраційні, дозвільні, ліцензійні документи, документи бухгалтерському обліку та звітності, а також інші документи, та приймає рішення компетентного органу щодо можливості кредитування клієнта.

10.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії та Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова укладено договір банківського рахунку № 333/2008 на підставі якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1.

Між Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - Товариства інвалідів Київського району м. Харкова (позичальник) та Відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії (банк) укладено кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008, за умовами якого банк надає позичальнику довгостроковий кредит в сумі 2 200 000,00 доларів США терміном з 10 червня 2008 року по 03 червня 2015 року, із щомісячною сплатою процентів, відповідно до умов пунктів 3.1, 3.2 цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику в безготівковій формі для купівлі нежитлової нерухомості загальною площею 748,8 кв.м в м. Харкові, шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника, відкритий в Харківській філії Відкритого акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" за № 260060063 (840) з подальшим продажем валютних коштів на міжбанківському валютному ринку та зарахування гривневого еквіваленту на поточний рахунок позичальника, відкритий в Харківській філії ВАТ "Піреус банк МКБ" за № НОМЕР_1 (980).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № К/08-15 від 10.06.2008 між Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - Товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії укладено наступні договори забезпечення:

- договір іпотеки - договір про задоволення вимог іпотекодержателя № I/08-23 від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. (зареєстровано в реєстрі за № 1094). Предметом іпотеки є нежитлова будівля літ. "А", загальною площею 145,4 кв.м., розташована за адресою: місто Харків, вул. Суздальські ряди, будинок 12.

- договір іпотеки - договір про задоволення вимог іпотекодержателя № I/08-24 від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. (зареєстровано в реєстрі за №1096). Предметом іпотеки є нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-15, 2-го поверху № 21-40, 23а, 23б, 25а, 25б, 25в, 25г, 25д в літ. А-2, загальною площею 603,4 кв.м, розташовані за адресою: місто Харків, вул. Суздальські ряди, будинок 12/1.

- договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, відповідно до якого, з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором, заставодавець передає в заставу заставодержателю товари в обороті, а саме: обладнання для гірничодобувної промисловості.

10.06.2008 між Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії укладено договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1.

Крім того, між сторонами укладено договір про погашення заборгованості за кредитним договором № К/08-15 від 10.06.2008, шляхом передачі товарів в обороті, а саме: обладнання для гірничодобувної промисловості (відповідно до додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору), що знаходяться у позичальника за адресами: м. Харків, вул. Індустріальна, 19-а та Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Харківська. 78, відповідно до договору відповідального зберігання № 1102-08 від 11.02.2008, і які є власністю позичальника, у власність кредитора.

Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 03.10.2013 у справі № 638/6555/13-к, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною 3 статті 358, частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України та призначено покарання за частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України 1 (один) рік обмеження волі, за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 у справі № 5023/6400/11-33/226, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014, задоволено позовні вимоги Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова, визнано недійсними кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008, договір іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1095, договір іпотеки № 1/08-24, від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1097, договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, договір щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договір на відкриття банківського рахунку № 222/08 від 10.04.2008, договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008, які укладені між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ". Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ" повернути Науково-виробничому підприємству "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова грошові кошти в сумі 399 936,94 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 по справі № 5023/6400/11-33/226 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ПАТ "Піреус банк МКБ" задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі № 5023/6400/11-33/226 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено Науково-виробничому підприємству "Академія "ВГО" Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17.02.2015 у справі № 638/6555/13-к вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 03.10.2013 у справі №638/6555/13-к відносно ОСОБА_1 скасовано, призначено новий судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 358, частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України у Дзержинському районному суді міста Харкова.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.12.2023 у справі № 638/2536/15-к клопотання захисника Самойленко Л.В., про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012220000000045 від 05 грудня 2012 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частини 4 статті 358, частини 4 статті 190 Кримінального кодексу України задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за частиною 4 статті 358, частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України на підставі пунктів 2, 5 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012220000000045 від 05 грудня 2012 року, на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України закрито. Цивільний позов представника потерпілої особи Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 16 335 820 грн 80 коп., та про визнання права власності на нежитлові будівлі залишено без розгляду. Цивільний позов представника потерпілої особи Науково-виробниче підприємство "Академія" про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 549 904,73 грн залишено без розгляду.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що з метою створення видимості виконання зобов`язань за кредитним договором № К/08-15 від 10.06.2008 ОСОБА_1 , видаючи себе за комерційного директора Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова, з рахунку позивача за рахунок належних позивачу коштів сплатив на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 399 936 грн 94 коп., а саме: 74 713 грн 10 коп. - сплата комісії за видачу кредиту, 12 000 грн 00 коп. - сплата за розгляд, аналіз і вивчення документів на отримання кредиту, 60 грн 00 коп. - сплата за внесення відомостей в реєстр обтяжень нерухомого майна, 41 606 грн 40 коп. - сплата комісії за продаж валюти, 52 008 грн 00 коп. - сплата за розрахунково-касове обслуговування (видачу готівки), 219 549 грн 44 коп. - придбання валюти (доларів США) для виплати процентів за кредитом та розрахунково-касове обслуговування.

Позивач також вказує, що оскільки у постанові Вищого господарського суду України від 31.07.2014 по справі №5023/6400/11-33/226 встановлено, що кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008, договір іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, договір іпотеки № 1/08-24, від 10.06.2008, договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, договір щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договір на відкриття банківського рахунку № 222/08 від 10.04.2008, договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008, є неукладеними між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ", відповідно кошти у загальному розмірі 399 936 грн 94 коп. були безпідставно набуті відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

В матеріалах справи наявні договір 15.03.2008, договір банківського рахунку № 333/2008 від 10.04.2008, кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008, договір іпотеки - договір про задоволення вимог іпотекодержателя № I/08-23 від 10.06.2008, договір іпотеки - договір про задоволення вимог іпотекодержателя № I/08-24 від 10.06.2008, договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою №З/08-25/1 від 10.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії та Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2008 ОСОБА_1 здійснив перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова на користь Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" грошові кошти у загальному розмірі 399 936 грн 94 коп., а саме:

- 74 713 грн 10 коп. сплата комісії за видачу кредиту згідно з кредитним договором №К/08-15 від 10.06.2008;

- 12 000 грн 00 коп. сплата за розгляд, аналіз і вивчення документів на отримання кредиту згідно з договором б/н від 15.03.2008;

- 60 грн 00 коп. сплата за внесення відомостей в реєстр обтяжень нерухомого майна за договором застави № 3/08-25 від 10.06.2008;

- 41 606 грн 40 коп.- сплата комісії за продаж валюти;

- 52 008 грн 00 коп. сплата за розрахунково-касове обслуговування (видачу готівки) згідно з договором від 10.04.2008;

- 219 549 грн 44 коп. - придбання валюти (доларів США) для виплати процентів за кредитом та розрахунково-касове обслуговування.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 по справі № 5023/6400/11-33/226 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ПАТ "Піреус банк МКБ" задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі №5023/6400/11-33/226 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено Науково-виробничому підприємству "Академія "ВГО" Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова у задоволенні позовних вимог.

У вказаній постанові суду касаційної інстанції зазначено, що засновниками товариства не надавалося дозволу НВП "Академія" на укладення кредитного договору та договорів іпотеки, не доручалося посадовим особам НВП "Академія" підписувати будь-які договори. Науково-виробниче підприємство "Академія" не зверталося до Відкритого акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" про надання кредиту. Позивач не підписував оспорювані договори та не скріплював печаткою і не вчиняв дій щодо його схвалення. ОСОБА_1 , не перебуваючи у трудових відносинах з НВП "Академія", підписав кредитний договір, договори іпотеки, застави та інші договори, що встановлено кримінальною справою № 638/6555/13-к. Відтак, НВП "Академія" не узгоджувалися умови оспорюваних договорів та не надавалася згода на їх підписання. Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними внаслідок їх не укладення.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 зазначила, що "преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи".

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, "преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії".

У постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що "обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо".

Схожі за змістом висновки щодо необхідності чіткого розмежування обставини преюдиціального характеру (юридично значимого факту) та правової оцінки (оціночних висновків), наданої судом певній обставині при розгляді іншої справи, Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постанова.

Водночас, у постанові від 10.10.2023 у справі № 907/969/22 Верховний Суд зазначив, що "важливим є те, що обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факта.

Питання факта це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії".

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статті 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 5023/6400/11-33/226 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт неукладеності кредитного договору № К/08-15 від 10.06.2008, договору іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1095, договору іпотеки № 1/08-24, від 10.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1097, договору застави № З/08-25 від 10.06.2008, договору щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договору на відкриття банківського рахунку №222/08 від 10.04.2008, договору про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008 між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ", підтверджено Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 по справі №5023/6400/11-33/226, яка набрала законної сили, а отже вказані обставини не потребують доказування при розгляді цієї справи відповідно до приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вказує, що у межах справи № 5023/6400/11-33/226 були встановлені юридичні факти, зокрема: засновниками позивача не надавалося дозволу Науково - виробничому підприємству "Академія" на укладення кредитного договору та договорів іпотеки, не доручалося посадовим особам підписувати будь-які договори. Науково-виробниче підприємство "Академія" не зверталося до Відкритого акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" про надання кредиту. Позивач не підписував оспорювані договори та не скріплював печаткою і не вчиняв дій щодо їх схвалення. ОСОБА_1 , не перебуваючи у трудових відносинах з Науково - виробничим підприємством "Академія", підписав кредитних договір, договори іпотеки, застави та інші договори, що встановлено кримінальною справою № 638/6555/13-к. Відтак, Науково - виробничим підприємством "Академія" не узгоджувалися умови оспорюваних договорів та не надавалася згода на їх підписання. Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними внаслідок їх не укладення.

Водночас, заявляючи у цій справі вимоги про повернення безпідставно одержаних коштів позивач фактично повторно (як і під час розгляду справи №5023/6400/11-33/226) намагається довести обставини того, що засновниками Товариства не надавалося дозволу НВП "Академія" на укладення кредитного договору та договорів іпотеки, не доручалося посадовим особам НВП "Академія" підписувати будь-які договори; Науково-виробниче підприємство "Академія" не зверталося до Відкритого акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" про надання кредиту; позивач не підписував оспорювані договори та не скріплював печаткою і не вчиняв дій щодо їх схвалення.

Наведене свідчить, що підстави заявлених у даній справі вимог та обставини, які намагається довести у межах цієї справи позивач, входили в предмет доказування у справі №5023/6400/11-33/226, яка була розглянута судами, в тому числі, у межах доводів позивача та на підставі дослідження та оцінки наданих ним доказів на підтвердження відповідних обставин.

У контексті зазначеного Суд наголошує на необхідності забезпечення принципу res judicata, який є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

В основі принципу правової визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися (пар.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brumarescu v. Romania" (заява №28342/95). Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ у справах "Ryabykh v. russia" (заява №52854/99), "Науменко проти України" (заява №41984/98), "Pravednaya v. russia" (заява №69529/01), "Христов проти України" (заява №24465/04), "Понамарьов проти України" (заява №3236/03), в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

Принцип res judicata передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків (постанова Верховного Суду від 28.04.2023 у справі №904/5121/19).

Крім того, цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі №927/211/22).

При цьому Суд враховує, що відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Вказана постанова Вищого господарського суду України від 31.07.2014 по справі №5023/6400/11-33/226 прийнята на підставі доказів, які безпосередньо досліджувались судами.

Скасування в подальшому вироку Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2013 року не нівелює жодним чином зробленого судом висновку щодо неукладеності вказаних договорів.

До того ж, Акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" не скористалось своїм правом на звернення до суду з заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2014 по справі № 5023/6400/11-33/226 за нововиявленими обставинами відповідно до вимог статей 320, 321 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, виходячи з установленої судом обставини відсутності укладених між сторонами договорів, суд дійшов висновку про безпідставність отримання відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 399 936 грн 94 коп.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення безпідставно набутих коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

12.06.2008 ОСОБА_1 здійснив перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова на користь Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" грошові кошти у загальному розмірі 399 936 грн 94 коп., а саме:

- 74713 грн 10 коп. сплата комісії за видачу кредиту згідно з кредитним договором №К/08-15 від 10.06.2008;

- 12 000 грн 00 коп. сплата за розгляд, аналіз і вивчення документів на отримання кредиту згідно з договором б/н від 15.03.2008;

- 60 грн 00. сплата за внесення відомостей в реєстр обтяжень нерухомого майна за договором застави №3/08-25 від 10.06.2008;

- 41 606 грн 40 коп. - сплата комісії за продаж валюти;

- 52 008 грн 00 коп. - сплата за розрахунково-касове обслуговування (видачу готівки) згідно з договором від 10.04.2008;

- 219 549 грн 44 коп. - придбання валюти (доларів США) для виплати процентів за кредитом та розрахунково-касове обслуговування.

При цьому, за поясненнями позивача, грошові кошти сплачувались з рахунку Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова ОСОБА_1, який не є уповноваженою особою позивача, та саме Науково-виробничому підприємству "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова не було відомо про укладення кредитного договору № К/08-15 від 10.06.2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 у справі № 5023/6400/11-33/226, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014, задоволено позовні вимоги Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова, визнано недійсними кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008, договір іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1095, договір іпотеки № 1/08-24, від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1097, договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, договір щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договір на відкриття банківського рахунку № 222/08 від 10.04.2008, договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008, які укладені між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ". Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ" повернути Науково-виробничому підприємству "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова грошові кошти в сумі 399 936,94 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 по справі №5023/6400/11-33/226 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ПАТ "Піреус банк МКБ" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі № 5023/6400/11-33/226 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено Науково-виробничому підприємству "Академія "ВГО" Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова у задоволенні позовних вимог.

Суд вказує, що саме з моменту набрання законної сили постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2014 по справі №5023/6400/11-33/226, якою встановлено факт неукладання кредитного договору № К/08-15 від 10.06.2008, договору іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1095, договору іпотеки №1/08-24, від 10.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1097, договору застави № З/08-25 від 10.06.2008, договору щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договору на відкриття банківського рахунку №222/08 від 10.04.2008, договору про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008 між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ", у Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" виник обов`язок повернути Науково-виробничому підприємству "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова безпідставно перерахованих грошових коштів у загальному розмірі 399 936 грн 94 коп.

Постанова Вищого господарського суду України по справі № 5023/6400/11-33/226 набрала законної сили 31.07.2014, а позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" безпідставно набутих грошових коштів у сумі 399 936 грн 94 коп. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України та процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 222 977 грн 75 коп. 11.11.2014, що підтверджується відміткою календарного штемпелю на поштовому конверті, тобто без пропуску строку позовної давності.

При цьому, суд враховує, що відповідач, посилаючись на те, що строк позовної давності потрібно обраховувати з 12.11.2008 (день здійснення останнього платежу), не враховує того, що, за доводами самого ж відповідача, вказані договори є укладеними, а кошти такими, що отримані за наявності правових підстав.

На переконання суду, відповідач до моменту встановлення в судовому порядку обставин неукладеності договорів вважав, що вони є дійсними та приймав кошти, що були перераховані на їх підставі.

Крім того, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За обставинами цієї справи, оскільки на час звернення позивача з позовом у 2011 році про визнання договорів недійсними недійсність договорів прямо не була встановлена законом, і договори не були визнані недійсними судом, у сторін не було підстав вважати, що зобов`язання за вказаними договорами не підлягають виконанню. Позивач, дізнавшись про існування кредитного договору № К/08-15 від 10.06.2008 та інших договорів, вважав їх укладеними, але неправомірними, у зв`язку з чим звернувся до суду з вимогами про визнання договорів недійсними та про повернення виконаного за договорами.

Про те, що договори є неукладеними, а відтак, не створювали правової підстави для отримання грошових коштів банком, позивач дізнався з постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2014 у справі №5023/6400/11-33/226. До встановлення судом факту неукладеності договорів такі договори вважалися сторонами укладеними та такими, що підлягають виконанню. До цього моменту позивач не знав та не міг знати про відсутність правової підстави для переказу відповідачу спірних грошових коштів у сумі 399 936 грн 94 коп. та не міг звернутися до суду з позовом про повернення відповідачем коштів, набутих без достатньої правової підстави.

Таким чином, саме з постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2014 у справі №5023/6400/11-33/226 позивач зміг довідатися про порушення його прав саме у спосіб набуття відповідачем коштів позивача без достатньої правової підстави. До цього моменту позивач, вважаючи свої права порушеними фактом укладення неправомірних договорів, вживав заходів для припинення саме такого порушення - звернувся ще у 2011 році до суду з позовом про визнання договорів недійсними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що саме з моменту встановлення в судовому порядку обставин неукладеності договорів, правова підстава утримання коштів відповідачем відпала, а тому він зобов`язаний їх повернути.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова в частині стягнення з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" безпідставно набутих грошових коштів у сумі 399 936 грн 94 коп. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо вимог Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова в частині стягнення з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами у розмірі 222 977 грн 75 коп., нарахований за період з 11.06.2008 до 13.10.2014, за аналогією закону до спірних правовідносин статтю 1048 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Однак позов у цій справі подано саме у зв`язку з неправомірним, незаконним користуванням боржником грошовими коштами. Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Отже, застосування позивачем до спірних відносин положення частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковим, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

Відтак, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 в процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що активна роль суду проявляється, зокрема, в самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду, на переконання Великої Палати Верховного Суду, носить імперативний характер.

Суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, в якій позивач також обґрунтовував розмір заявлених процентів аналогією закону та статті 1048 Цивільного кодексу України, однак суд із вказаним не погодився, проте визначив розмір процентів на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України .

Таким чином, наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України .

Стосовно періоду нарахування процентів, то суд вважає, що його слід обраховувати не з 11.06.2008 (як вказує позивач), а з 01.08.2014 (наступного дня після набрання чинності постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 по справі №5023/6400/11-33/226), оскільки зобов`язання з повернення коштів виникло з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

За перерахунком суду, розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за період з 01.08.2014 по 13.10.2014 становить 2 432 грн 49 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначала Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 30.03.2021 у справі № 911/2390/18, від 19.01.2023 у справі № 500/2632/19, у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Така правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 924/600/21, у постанові від 01.02.2023 у справі № 924/862/21, у постанові від 03.11.2023 у справі № 903/972/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, рішення задоволено частково, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору за подання касаційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимог позивача про компенсацію витрат позивача, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 10 732 грн 54 коп. та суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн 00 коп., суд зазначає наступне.

У частині першій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом враховано, що за змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат, позивачем надано: Договір № 2/24 про надання правової (правничої допомоги) від 06.09.2024, укладений між позивачем та адвокатом Барановим Д.М., Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 31.10.2024, рахунок-фактуру № 1/24 від 01.11.2024 та прибутковий касовий ордер № 1 від 01.11.2024 на підтвердження сплати позивачем адвокату Баранову Д.М. коштів у розмірі 10732,54 грн згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 31.10.2024 та рахунку-фактури № 1/24 від 01.11.2024, Акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 31.03.2025, рахунок-фактуру № 3/25 від 01.04.2025 та квитанцію.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідачем не доведено те, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката є неспівмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява відповідача про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи в суді першої інстанції у розмірі 6 890 грн 73 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 510 грн 90 коп.

Щодо заяви Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024, постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025, постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025, додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 у справі № 910/25846/14, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 333 Господарського процесуального кодексу України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього отриманого ним за рішенням, яке у подальшому було скасовано.

З огляду те, що при новому розгляді суд визнав заявлені вимоги частково обґрунтованими та частково задовольнив позов, в сумах, що відповідає розміру сплачених відповідачем коштів, заява Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024, постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025, постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025, додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 у справі № 910/25846/14, не підлягає задоволенню.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтями 240 та 333 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (04119, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 11, ідентифікаційний код 20034231) на користь Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова (62458, Харківська область, Харківський район, селище міського типу Покотилівка, вулиця Тімірязєва, будинок 12, ідентифікаційний код 30292597) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 399 936 (триста дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять шість) грн 94 коп. та проценти за користування безпідставно набутими грошовими коштами в розмірі 2 432 (дві тисячі чотириста тридцять два) грн 49 коп.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на користь Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації Союзу організації інвалідів України - товариства інвалідів Київського району м. Харкова витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи в суді першої інстанції у розмірі 6 890 грн 73 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 510 грн 90 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024, постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025, постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025, додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 у справі № 910/25846/14.

6. Стягнути з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (04119, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 11, ідентифікаційний код 20034231) на користь Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова (62458, Харківська область, Харківський район, селище міського типу Покотилівка, вулиця Тімірязєва, будинок 12, ідентифікаційний код 30292597) судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 57 (п`ятдесят сім) грн 74 коп.

7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ на пункт 6 резолютивної частини рішення.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 21.09.2026

Суддя Н.Плотницька