Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №910/8837/24 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026Справа № 910/8837/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави

до: 1) Київської міської ради,

2) Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1 ,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,

Представники учасників справи:

прокурор: Вітенко Р.В.,

від відповідача-1: Литвиненко Ю.А.,

від відповідача-2: Волков А.С., Вакуленко Є.В.,

від третьої особи: Зелений М.О.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1 та, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 «Про передачу Обслуговуючому кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23, у Деснянському районі міста Києва»;

2) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,7049 га по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007), укладений між Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина», який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстровано в реєстрі 15.02.2023 за № 478;

3) зобов`язати Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,7049 га по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007) у стані, придатному для її подальшого використання, а Київську міську раду - прийняти вказану земельну ділянку;

4) зобов`язати Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс площею 45 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 0,7049 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 передав відповідачу-2 в оренду земельну ділянку з порушенням приписів чинного законодавства, які передбачають передачу в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності за результатами проведення земельних торгів; знаходження на земельній ділянці належного Обслуговуючому кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» гаража площею 45 кв.м. не може бути підставою для передачі в оренду земельної ділянки площею 0,7049 га, що перевищує площу гаража майже в 157 разів, без проведення земельних торгів; вказаний гараж є самочинним будівництвом, оскільки його першому власнику - ОСОБА_1 , який зареєстрував за собою право власності, земельна ділянка під будівництво гаража не відводилася та дозвільні документи на будівництво не отримувалися.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/8837/24 (суддя Демидов В.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/8837/24, ухвалено нове рішення, яким задоволено частково позов Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави, зобов`язано Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,7049 га по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007) у стані, придатному для її подальшого використання, а Київську міську раду - прийняти вказану земельну ділянку, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18.03.2026 касаційні скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури та Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/8837/24 скасовано, а справу № 910/8837/24 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 910/8837/24 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 прийнято справу № 910/8837/24 до провадження судді Трофименко Т.Ю., підготовче засідання призначено на 20.05.2026. Встановлено учасникам справи строк для подання до суду письмових пояснень по суті спору з врахуванням висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 18.03.2026 у справі № 910/8837/24.

13.05.2026 до суду від прокуратури надійшли пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду від 18.03.2026 у справі № 910/8837/24.

14.05.2026 до суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення, у яких, зокрема, заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, мотивоване тим, що правомірність передачі в оренду спірної земельної ділянки вже була предметом оскарження у господарській справі № 910/1383/23 та у цивільній справі № 754/7416/23. Також у додатку до вказаних додаткових пояснень відповідачем-2 поставлено іншим учасникам справи запитання щодо обставин справи у порядку ст. 90 ГПК України.

18.05.2026 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1414/20.

В підготовчому засіданні 20.05.2026 судом розглянуто подане відповідачем-1 клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1414/20, відмовлено у його задоволенні, оскільки відсутні відомості щодо прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду вказаної справи, а відтак відсутні визначені п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України підстави для зупинення провадження у справі № 910/8837/24.

Також у підготовчому засіданні 20.05.2026 суд зазначив, що заявлене відповідачем-2 клопотання про закриття провадження у справі буде розглянуто під час вирішення справи по суті. В підготовчому засіданні 20.05.2026 оголошено перерву до 08.06.2026.

26.05.2026 до суду від представника третьої особи надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповідей ОСОБА_1 на запитання відповідача-2 в порядку ст. 90 ГПК України.

02.06.2026 до суду від третьої особи надійшли заперечення на письмові пояснення прокурора.

03.06.2026 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення на письмові пояснення прокурора.

08.06.2026 до суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення.

В підготовчому засіданні 08.06.2026 суд долучив до матеріалів справи документи, подані представником третьої особи 26.05.2026.

З`ясувавши у представників учасників справи відсутність заяв/клопотань, подання ними усіх доказів в обґрунтування своїх позицій щодо даного спору, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд в підготовчому засіданні 08.06.2026 постановив закрити підготовче провадження у справі № 910/8837/24 та призначити справу до розгляду по суті на 29.06.2026.

29.06.2026 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення на додаткові пояснення прокурора, які надійшли до суду 08.06.2026, у яких відповідачем-2 заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання доказів, долучено нові докази.

В судовому засіданні 29.06.2026 суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача-2 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів, долучив до матеріалів справи подані із запереченнями від 29.06.2026 докази до матеріалів справи.

Заслухавши в судовому засіданні 29.06.2026 вступні слова прокурора щодо заявлених позовних вимог, а також представників відповідачів 1, 2, суд оголосив в судовому засіданні перерву до 19.08.2026.

В судове засідання 19.08.2026 з`явилися прокурор, представники відповідачів 1, 2 та третьої особи.

Так, прокурор підтримав позов у повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги. Представники відповідачів 1, 2 та третьої особи заперечували щодо задоволення позовних вимог, просили суд в позові відмовити.

В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 19.08.2026 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.02.1989 рішенням Ватутінської районної ради м. Києва № 134 зареєстровано статут Автогаражного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що перебувають в особистій власності громадян Ватутінського району м. Києва «Вигурівщина-2» (надалі - Кооператив «Вигурівщина-2»).

Розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва від 25.09.1998 № 1288 призначено державну приймальну комісію по прийманню в експлуатацію в ІІІ-IV кварталах 1998 року закінчених будівництвом об`єктів житлово-цивільного та комунального призначення у Ватутінському районі.

Розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва від 30.11.1998 № 1533 затверджено акти державних комісій про прийняття в експлуатацію у листопаді 1998 року об`єктів житлово-цивільного та комунального призначення, у тому числі автостоянку по вул. Бальзака та Драйзера, яку передано на баланс Кооперативу «Вигурівщина-2».

У 2004 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспроект» було розроблено проєкт відведення земельної ділянки Кооперативу «Вигурівщина-2» для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва.

28.12.2004 Київська міська рада прийняла рішення № 1106/2516 «Про передачу Кооперативу «Вигурівщина-2» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва», згідно з яким затверджено проєкт відведення земельної ділянки Кооперативу «Вигурівщина-2» для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва; передано Кооперативу «Вигурівщина-2», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,70 га для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

23.09.2021 Київська міська рада прийняла рішення № 2696/2737 «Про передачу Обслуговуючому кооперативу «Автогаражний кооператив «НОВА ВИГУРІВЩИНА» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі міста Києва», яким, відповідно до статей 9, 83, 93, 116, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи те, що земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.06.2021 № НВ-0007060372021), право комунальної власності територіальної громади міста Києва на яку зареєстровано в установленому порядку (номер запису про право власності 25729031 від 13.04.2018), та розглянувши заяву Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «НОВА ВИГУРІВЩИНА» від 19.05.2021 № 64035-005773407-03Г03, вирішила передати Обслуговуючому кооперативу «Автогаражний кооператив «НОВА ВИГУРІВЩИНА», за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,7049 га (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.06.2021 № НВ-00070603 72021) для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ - 02.06, для колективного гаражного будівництва) на вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.06.2020, номер запису про право власності 36846525 (договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.06.2020 № 704) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ від 19.05.2021 № 64035- 005773407-031-03, справа № 671774457).

15.02.2023 між Київською міською радою, як орендодавцем, та Обслуговуючим кооперативом «Автогаражний кооператив «НОВА ВИГУРІВЩИНА» (надалі також - Кооператив «НОВА ВИГУРІВЩИНА», відповідач-2), як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О., зареєстрований в реєстрі за № 478.

Умовами вказаного договору оренди передбачено таке:

- орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737, передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів. Земельна ділянка згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (пункт 1.1);

- об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: кадастровий номер - 8000000000:62:144:0007; місце розташування - вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - 02.06 для колективного гаражного будівництва (для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів); розмір (площа) 0,7049 га (пункт 2.1);

- договір укладено на 10 років (пункт 3.1).

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 03.07.2023 власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007 площею 0,7049 га є Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради та зареєстровано речове право - право оренди земельної ділянки за Кооперативом «НОВА ВИГУРІВЩИНА», дата реєстрації 15.02.2023.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 339395779 від 17.07.2023) Кооперативу «НОВА ВИГУРІВЩИНА» на праві власності належить нежитлова будівля (гаражний бокс 1) загальною площею 45 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007 площею 0,7049 га.

Також з вказаної Інформації вбачається, що первинна реєстрація на гаражний бокс площею 45 кв. м була проведена 02.06.2020 за Шпігало Юрієм Володимировичем на підставі довідки про членство особи в Кооперативі «Вигурівщина-2» та внесення ним пайового внеску в повному обсязі, серія та номер: 14/5, виданий 26.05.2020, видавник: Кооператив «Вигурівщина-2»; довідка серія та номер 8/3, виданий 02.03.2020, видавник: Кооператив «Вигурівщина-2»; довідка про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси, серія та номер 66, виданий 28.05.2020, видавник ФОП «Райгородський Олег Олександрович»; Інформаційна довідка, серія та номер ГЖ-2020 № 1373, виданий 29.05.2020, видавник КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації»; технічний паспорт серія та номер: інвентаризаційна справа № 66/05/20, виданий 28.05.2020, видавник ФОП «Райгородський Олег Олександрович».

Водночас, вказана нежитлова будівля (гаражний бокс) загальною площею 45 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2020, була відчужена Шпігало Ю.В. на користь Приватного підприємства «Успіх-21 століття» (надалі - ПП «Успіх-21 століття»), а 11.06.2020 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між Кооперативом «НОВА ВИГУРІВЩИНА» та ПП «Успіх-21 століття», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єрмакович В.В. та зареєстрованого за № 704, передана у власність відповідача-2.

Прокурор оскаржував вказані договори в судовому порядку, однак рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29.07.2024 у справі № 754/7416/23 у позові було відмовлено.

У липні 2023 року прокурор звернувся в інтересах держави до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради та Кооперативу «НОВА ВИГУРІВЩИНА» про визнання незаконним та скасування рішення Київради від 23.09.2021 № 2696/2737, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, укладеного між Київською міською радою та Кооперативом «НОВА ВИГУРІВЩИНА» та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2023 з індексним номером 66426287 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку шляхом припинення права оренди Кооперативу «НОВА ВИГУРІВЩИНА».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/11383/23, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 07.05.2024, у задоволенні вказаного позову було відмовлено у зв`язку з обранням прокурором неефективного способу захисту права держави.

Листом від 22.05.2024 № 15/1-366ВИХ-24 прокурор повідомив Київську міську раду та Департамент земельних ресурсів, що у зв`язку із прийняттям Верховним Судом 07.05.2024 постанови у справі № 910/11383/23 про залишення без змін рішення суду про відмову у позові, з викладенням мотивів про обрання прокурором неефективного способу захисту, просив надати інформацію щодо вжиття Київською міською радою або Департаментом земельних ресурсів заходів цивільно-правового характеру, враховуючи допущені порушення законодавства та висновки Верховного Суду у справі № 910/11383/23.

Листом від 28.05.2024 № 05716-7226 Департамент земельних ресурсів повідомив прокурора про те, що заходи цивільно-правового характеру щодо порушених у листі прокурора питань Київською міською радою не вживались.

Листом від 11.07.2024 № 15/1-477ВИХ-24 прокурор, в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомив Київську міську раду про подання ним позову в інтересах держави до Київської міської ради та Кооперативу «НОВА ВИГУРІВЩИНА».

У зв`язку із викладеними обставинами прокурор звернувся до суду із даним позовом та, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 23.09.2021 №2696/2737, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та Кооперативом «НОВА ВИГУРІВЩИНА», зобов`язати останнього повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,7049 га по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва, а Київську міську раду - прийняти вказану земельну ділянку, а також зобов`язати Кооператив «НОВА ВИГУРІВЩИНА» знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, а саме, вказаний гаражний бокс № 1.

Підставами позову прокурор зазначив невідповідність вказаних рішення і договору вимогам чинного законодавства, оскільки надання у користування відповідачу-2 спірної земельної ділянки відбулося без дотримання процедури проведення земельних торгів, проведення яких у даному випадку є обов`язковим, а гаражний бокс, який знаходиться на спірній земельній ділянці, самочинно збудований і підлягає знесенню.

Обґрунтовуючи підстави представництва прокурором інтересів держави у даній справі прокурор посилався на те, що передача земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великого розміру орендної плати за використання земельної ділянки. Київська міська рада є органом, до повноважень якого, зокрема, належить організація і здійснення контролю за використанням земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання земель, натомість при прийнятті оспорюваного рішення діяла всупереч інтересам територіальної громади міста, і у даному випадку відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024, ухвалено нове рішення, яким задоволено частково позов прокурора в інтересах держави, зобов`язано Кооператив «НОВА ВИГУРІВЩИНА» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,7049 га по Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007) у стані, придатному для її подальшого використання, а Київську міську раду - прийняти вказану земельну ділянку, в іншій частині позову відмовлено.

Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/8837/24 та передаючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 18.03.2026 зауважив, що суди обох інстанцій не врахували, що прокурор, обґрунтовуючи позов, посилався не лише на самочинний характер спорудження спірного об`єкта нерухомого майна та неспівмірність площі земельної ділянки площі такого майна, а й на окрему самостійну підставу позову - фактичну відсутність гаражного боксу загальною площею 45 кв. м, збудованого у 1991 році. Установлення цієї обставини мало визначальне значення для правильного вирішення спору, оскільки саме від наявності або відсутності на спірній земельній ділянці гаражного боксу загальною площею 45 кв. м, побудованого у 1991 році, законності його будівництва та відповідності критеріям нерухомого майна, залежало розв`язання питання про існування чи відсутність у відповідача-2 передбачених законом підстав для набуття права користування цією ділянкою у позаконкурентному порядку відповідно до частини другої статті 124 та абзацу другого частини другої статті 134 Земельного кодексу України.

Також Верховний Суд вказав, що під час дослідження доводів прокурора щодо самочинності будівництва суди не з`ясували наявності дозвільних документів саме на момент спорудження спірного об`єкта; не надали жодної оцінки доказам на підтвердження наявності у попереднього власника, ПП «Успіх-21 століття», оформленого права користування спірною земельною ділянкою та умов такої угоди; не надали належної оцінки змісту рішення у справі № 754/7416/23, попри те, що третя особа посилалася на нього як на підтвердження правомірності набуття права власності на гаражний бокс, загальною площею 45 кв. м; не дослідили змісту судових рішень у справі № 910/11383/23 при дослідженні питання правомірності позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737, не з`ясували, з яких саме підстав позову у справі № 910/11383/23 оспорювалося рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737, чи є такі підстави тотожними підставам позову, заявленим у справі № 910/8837/24, а також чи містить постанова Верховного Суду від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23 висновки щодо застосування норм права саме у контексті оскарження зазначеного рішення Київської міської ради, які підлягали врахуванню під час вирішення цього спору.

За положеннями ч. 5 ст. 310, ч. 1 ст. 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Так, під час нового розгляду справи прокурор наголошував, що спірний гаражний бокс є самочинним будівництвом, оскільки саме фізичній особі ОСОБА_1 , який первинно зареєстрував за собою право власності на вказаний об`єкт нерухомості, земельна ділянка для будівництва гаража не відводилась та дозвільні документи на будівництво не видавались; у вказаної особи не могло виникнути право на отримання всієї земельної ділянки площею 0,7049 га, яка до 16.06.2020 перебувала в оренді Кооперативу «Вигурівщина-2», тоді як третя особа могла отримати в користування земельну ділянку площею не більше 0,01 га, відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України. Також, за доводами прокурора, не могло перейти на підставі ст. 120 Земельного кодексу України право на оренду всієї площі земельної ділянки у наступних власників гаражного боксу, в тому числі, у відповідача-2. Прокурор стверджує про неправомірність набуття відповідачем-2 речового права на земельну ділянку площею, яка у 157 разів перевищує площу гаражного боксу, що розташований на цій земельній ділянці, без проведення земельних торгів. Водночас, у разі законного набуття кооперативом права власності на об`єкт нерухомості загальною площею 45 кв.м., який розташований на спірній земельній ділянці, відповідач-2 міг набути не на конкурентних засадах право користування земельною ділянкою лише для експлуатації та обслуговування наявного об`єкту нерухомості, а не для нового будівництва. За таких обставин, на думку прокурора, наявні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 «Про передачу обслуговуючому кооперативу «Автогаражний кооператив «НОВА ВИГУРІВЩИНА» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі міста Києва», визнання недійсним укладеного 15.02.2023 між Київською міською радою та відповідачем-2 на підставі вказаного рішення Київради договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О., зареєстрованого в реєстрі за № 478 та застосування наслідків недійсності договору шляхом повернення земельної ділянки територіальній громаді міста Києва та зобов`язання відповідача-2 знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс площею 45 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 0,7049 га по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007).

Водночас, щодо врахування обставин, встановлених Деснянським районним судом міста Києва при розгляді справи № 754/7416/23 прокурор зазначив, що у вказаній справі не було надано оцінки підставам набуття права власності на спірний об`єкт нерухомості - гаражний бокс, та обставинам його розміщення на спірній земельній ділянці, а відтак рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29.07.2024 у справі № 754/7416/23 не містить преюдиційних обставин у розумінні ст. 75 ГПК України для розгляду справи № 910/8837/24.

Відповідач-1 підтримав викладену ним раніше під час первісного розгляду справи позицію щодо позовних вимог прокурора, вказавши про правомірність набуття відповідачем-2 права власності на гараж, та в порядку земельного законодавства набуття права користування земельною ділянкою, на якій розташований гараж, у зв`язку з чим обґрунтовано отримав на підставі оскаржуваного рішення Київської міської ради спірну земельну ділянку в оренду.

Відповідач-2 під час нового розгляду справи вказував на таке:

- твердження прокурора про відсутність гаражного боксу, побудованого у 1991 році, право власності на який зареєстровано вперше у 2020 році, на момент вчинення оспорюваних правочинів та на час розгляду справи судом є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами (технічною документацією зі складання договору довгострокової оренди строком на 15 років Кооперативу «Вигурівщина-2», складеній ПП «Студія ЛАД»; супутниковими знімками земельної ділянки, починаючи з 24.04.2004; результатами проведеної інвентаризації майна Кооперативу «НОВА ВИГУРІВЩИНА»);

- твердження прокурора про самочинність будівництва гаражного боксу є безпідставними та недоведеними;

- доводи прокурора про неспівмірність земельної ділянки площі нерухомого майна ґрунтуються виключно на формальному математичному порівнянні та не підтверджені належними та допустимими доказами, тоді як прокурором не доведено яка саме площа земельної ділянки є необхідною для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів з урахуванням правового статусу Кооперативу «НОВА ВИГУРІВЩИНА», кількості його членів та затверджених планів розвитку;

- сам по собі факт перевищення площі земельної ділянки над площею існуючого гаражного боксу не може свідчити про незаконність рішення Київської міської ради або про передачу земельної ділянки у необґрунтовано завищеному розмірі;

- договір суборенди від 05.05.2020, укладений між Кооперативом «Вигурівщина-2» та ПП «Успіх-21 століття» та відомості з інформаційної довідки від 17.07.2023 № 339395779 підтверджують наявність правових підстав для користування відповідачем-2 усією спірною земельною ділянкою та додатково спростовують доводи прокурора про безпідставність її подальшого передання відповідачу-2 в оренду на позаконкурсній основі;

-в межах справи № 754/7416/23 встановлено преюдиційні для розгляду справи № 910/8837/24 обставини щодо правомірності набуття відповідачем-2 права власності на спірний гаражний бокс, які не можуть повторно перевірятися в рамках даної справи;

- позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.02.2023 № 478, заявлені у межах даної справи, є абсолютно тотожними вимогам, у задоволенні яких відмовлено рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/11383/23, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 07.05.2024, у зв`язку з чим наявні підстави для закриття провадження у справі № 910/8837/24 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Третя особа під час нового розгляду справи заперечила щодо вимог прокурора, вказуючи про недоведеність тверджень останнього щодо самочинного будівництва спірного гаражу. Зокрема, ОСОБА_1 пояснив, що починаючи з 1990-років він є членом Кооперативу «Вигурівщина-2», який був створений у 1989 році та, відповідно, існував у період будівництва спірного гаражу.

Враховуючи вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2026 у справі № 910/8837/24, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України).

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор вказував, що спірний гараж, зареєстрований за відповідачем-2 на праві власності 11.06.2020, що знаходиться на земельній ділянці комунальної власності (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007) по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва, є самочинним будівництвом, а сама лише державна реєстрація права власності на цей об`єкт не могла бути належною та достатньою підставою для набуття права користування земельною ділянкою у заявленому обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Так, підтвердження самочинного характеру будівництва об`єкта нерухомості виключає наявність підстав для передання земельної ділянки з метою його обслуговування відповідно до статей 120, 134 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, оскільки саме існування в особи права на таке набуття земельної ділянки для його обслуговування законодавство пов`язує саме з наявністю правомірно створеного об`єкта нерухомого майна.

Як вже було встановлено, за відповідачем-2 на праві власності зареєстровано нерухоме майно - гаражний бокс загальною площею 45 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 23, на земельній ділянці площею 0,7049 га із кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, яка, за даними Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 03.07.2023 перебуває у власності Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Судом встановлено, що первинна реєстрація права власності на гаражний бокс площею 45 кв.м. проведена 02.06.2020 за Шпігало Ю.В. на підставі довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, серія та номер: 14/5, виданий 26.05.2020, видавник: АГК «Вигурівщина-2»; довідка серія та номер 8/3, виданий 02.03.2020, видавник: АГК «Вигурівщина-2»; довідка про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси, серія та номер 66, виданий 28.05.2020, видавник ФОП «Райгородський Олег Олександрович»; Інформаційна довідка, серія та номер ГЖ-2020 №1373, виданий 29.05.2020, видавник КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації»; технічний паспорт серія та номер: інвентаризаційна справа № 66/05/20, виданий 28.05.2020, видавник ФОП «Райгородський Олег Олександрович».

Згідно з технічним паспортом серія та номер: інвентаризаційна справа № 66/05/20, виданий 28.05.2020, видавник ФОП «Райгородський Олег Олександрович», гараж площею 45 кв.м., рік спорудження якого - 1991, знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:62:144:0007.

Разом з тим, прокурор, обґрунтовуючи позов, посилався на фактичну відсутність гаражного боксу загальною площею 45 кв. м, збудованого у 1991 році, оскільки із документації із землеустрою щодо формування і відведення земельної ділянки по вул. Теодора Драйзера, 23 у м. Києві вбачається, що спірна земельна ділянка станом на 2000-2025 роки була вільною від забудови.

Як наголосив Верховний Суд у своїй постанові від 18.03.2026 у даній справі, установлення саме обставини наявності чи відсутності збудованого у 1991 році гаражу на земельній ділянці як на момент ухвалення оспорюваних правочинів, так і на момент розгляду справи, мало визначальне значення для правильного вирішення спору та підтвердження існування чи відсутності у відповідача-2 передбачених законом підстав для набуття права користування земельною ділянкою під вказаним нерухомим майном. Встановлення даної обставини є первинним щодо подальшої оцінки доводів прокурора як про самочинність будівництва, так і про співмірність площі переданої земельної ділянки площі та призначенню відповідного майна.

Так, прокурор на підтвердження своїх доводів про фактичну відсутність гаражного боксу на момент надання земельної ділянки в користування Кооперативу «Вигурівщина-2» (2005 рік) посилався на такі докази:

інформаційну довідку про стан використання земельної ділянки станом на 09.11.2000, підписану головним землевпорядником Ватутінського району О. Цвяхом, у якій зазначено, що земельна ділянка, яка передбачалася для попереднього погодження місця розташування гаражів Кооперативу «Вигурівщина-2», є вільною від зелених насаджень, а забудова на ній відсутня;

інформаційну довідку про стан земельної ділянки за підписом начальника відділу землевпорядкування О. Загорудько, відповідно до змісту якої земельна ділянка є вільною від забудови та зелених насаджень;

пояснювальну записку, яка міститься у проєкті відведення земельної ділянки за 2004 рік Кооперативу «Вигурівщина-2» для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23, де також зазначено, що відповідна земельна ділянка є вільною від забудови;

викопіювання з плану місцеперебування земельної ділянки та абрис земельної ділянки, у яких значиться пустир;

інформацію надану Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва листом від 11.05.2023 № 073-1229, де зазначено, що Департамент не видавав та не реєстрував документів, що надають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність об`єкта будівництва - гаражного боксу загальною площею 45 кв.м. за адресою: вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі міста Києва.

Водночас, на противагу зазначеним доводам прокурора, відповідач-2 посилався на відомості із Технічної документації (геодезичні роботи) зі складання договору довгострокової оренди строком на 15 років Кооперативу «Вигурівщина-2» для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:62:144:0007, складеної ПП «Студія ЛАД» відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004 № 1106/2516.

Так, відповідно до пояснювальної записки, що є складовою вказаної Технічної документації, у березні 2005 року на земельній ділянці були виконані польові та камеральні геодезичні дослідження та складено кадастровий план земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, згідно з яким на земельній ділянці розташований гаражний бокс площею 45 кв.м.

Крім того, відповідачем-2 надано в матеріали справи роздруківки супутникових знімків земельної ділянки починаючи з 24.04.2004 по 08.06.2010, на яких зображене нерухоме майно, що за зовнішніми ознаками відповідає гаражному боксу.

Водночас, суд враховує висновок за результатами проведеного у 2023 році обстеження «Проведення обстеження з визначенням технічного стану конструкцій і термінів будівництва будівлі гаражу на вул. Теодора Драйзера, 23 в Деснянському районі м. Києва», виготовленого ФОП «Заварзін Михайло Юрійович» від 31.06.2023, у якому вказано, що будівля гаражу була споруджена орієнтовно в 1989-1991 роках.

Також під час нового розгляду справи відповідачем-2 було подано: бухгалтерську довідку Кооперативу «Нова Вигурівщина» від 01.06.2026; Акт огляду нерухомого майна від 08.06.2026, складений за результатами огляду гаражного боксу інвентаризаційною комісією відповідача-2, з долученими до нього фотознімками; Інвентаризаційний опис основних засобів від 08.06.2026, який містить дані щодо року будівництва гаражу - 1991.

Такі ж відомості щодо року будівництва спірного гаражу містить і технічний паспорт (інвентаризаційна справа № 66/05/20, виданий 28.05.2020).

Суд зазначає, що система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Як унормовано у ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні позиції викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність більш вірогідними доказами обставини існування як на момент передачі Кооперативу «Вигурівщина-2» земельної ділянки в оренду у 2005 році, так і на момент передачі цієї ділянки в оренду відповідачу-2 у 2020 році, а також на момент вирішення даного спору.

В той же час, суд зазначає, що документи, на які посилається прокурор, самі по собі не є актами фактичного обстеження земельної ділянки, не містять детального опису її фактичного стану, не фіксують результатів інструментальних геодезичних вимірювань щодо наявності або відсутності гаражного боксу, а відтак не спростовують обставин безперервного існування спірного гаражу на земельній ділянці з 1991 року. Крім того, інформаційні довідки, у яких зазначалось про те, що ділянка вільна від забудови, не узгоджуються із розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва від 30.11.1998 № 1533, яким затверджено акти державних комісій про прийняття в експлуатацію автостоянки по вул. Бальзака та Драйзера, яку передано на баланс Кооперативу «Вигурівщина-2». Вказане свідчить про те, що станом на 1998 рік відповідна територія використовувалась за призначенням, пов`язаним зі зберіганням транспортних засобів, що виключає її оцінку як пустиря.

Доказів того, що реєстраційні дії та оспорювані прокурором правочини стосувались зовсім іншого гаража, аніж того, що був збудований ОСОБА_1 у 1991 році, матеріали справи не містять та прокурором вказаної обставини не доведено. Водночас, сама лише обставина, що право власності на гаражний бокс не було зареєстровано до 02.06.2020, не свідчить про його відсутність на спірній земельній ділянці до вказаного часу.

Щодо дозвільних документів на спорудження спірного гаража у 1991 році, суд зазначає таке.

Так, направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд також зауважив, що під час дослідження доводів прокурора щодо самочинності будівництва слід з`ясувати наявність дозвільних документів саме на момент спорудження спірного об`єкта.

За приписами ч. 1 ст. 15 Закону Української РСР «Про власність» у редакції, чинній у 1991 році, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Суд зазначає, що станом на 1991 рік питання правомірності такого будівництва врегульовувалося, зокрема, статтею 105 Цивільного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки, за змістом якої громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проєкту, або з істотними відхиленнями від проєкту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).

За позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів такий будинок або частина його можуть бути безоплатно вилучені судом і зараховані до фонду місцевої Ради народних депутатів або за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів знесені громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Знесення чи вилучення будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проєкту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадиться, коли громадянин не привів його, після попередження, у відповідність з проєктом чи зазначеними нормами і правилами.

Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проєкту, чи з істотними відхиленнями від проєкту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.

Одержані при знесенні жилого будинку або частини його, господарських і побутових будівель та споруд будівельні матеріали залишаються у власності громадянина, який провадив самовільне будівництво.

Водночас, зі змісту вказаної норми вбачається, що нею визначаються наслідки самовільного будівництва саме жилого будинку, а не нежитлових споруд. Разом з тим, будь-які рішення виконавчих комітетів районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів щодо знесення спірного гаражного боксу не ухвалювались, а доказів зворотного в матеріали справи не надано.

Також судом враховано, що до 05.08.1992 закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність). Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі й споруди, збудовані у період до 05.08.1992, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Як вже зазначалось, розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва від 30.11.1998 № 1533 затверджено акти державних комісій про прийняття в експлуатацію у листопаді 1998 року об`єктів житлово-цивільного та комунального призначення, згідно з додатків № № 1, 2, 3, у тому числі автостоянку по вул. Бальзака та Драйзера, яку передано на баланс Кооперативу «Вигурівщина-2».

Водночас, за рішенням Київської міської ради від 03.04.2001 № 254/1231 «Про погодження місць розташування об`єктів», зокрема, було погоджено Кооперативу «Вигурівщина-2» місце розташування гаражів по вул. Теодора Драйзера, 23 у Ватутінському районі міста Києва на земельній ділянці орієнтованою площею 0,70 га, відведеній відповідно до розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 25.01.90 № 49-р Головному управлінню капітального будівництва Київського міськвиконкому під забудову житлового масиву «Троєщина».

Рішенням Київської міської ради від 28.11.2002 № 118/278 вирішено припинити управлінню капітального будівництва Київської міської державної адміністрації право користування земельними ділянками, наданими згідно з розпорядженнями Ради Міністрів Української РСР.

У 2004 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспроект» було розроблено проєкт відведення земельної ділянки Кооперативу «Вигурівщина-2» для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва.

28.12.2004 Київська міська рада прийняла рішення № 1106/2516 «Про передачу Кооперативу «Вигурівщина-2», земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва, згідно з яким затверджено проєкт відведення земельної ділянки Кооперативу «Вигурівщина-2», для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва; передано Кооперативу «Вигурівщина-2», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,70 га для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Із інформаційної довідки № 339395779 від 17.07.2023, долученої до позовної заяви, вбачається, що за Кооперативом «Вигурівщина-2» було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,7049 га по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007) на підставі укладеного з Київською міською радою договору оренди, серія та номер: 411, виданий 14.06.2005, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щербаков В.З., строк дії якого визначено до 16.06.2020.

Так, у період чинності вказаного договору оренди, за Шпігало Ю.В., як членом Кооперативу «Вигурівщина-2», зареєстровано право власності на спірний гараж, який ним же був збудований у 1991 році.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації права власності) для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (надалі - Порядок) визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.

Відповідно до п. 42 Порядку для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

Для державної реєстрації права власності на окремо розташоване індивідуально визначене нерухоме майно (дача, гараж тощо), будівництво яких здійснювалося у результаті діяльності дачного, гаражного чи іншого кооперативу, крім документів, передбачених пунктами 41 і 42 цього Порядку, також подається довідка відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі (п. 81 Порядку).

Отже, із наведених положень законодавства та підстав вчинення реєстраційної дії щодо реєстрації 02.06.2020 за ОСОБА_1 права власності на гараж площею 45 кв.м. по АДРЕСА_1 , суд доходить висновку, що вказаний гаражний бокс було набуто третьою особою у спосіб та в порядку, передбаченому законодавством, що виключає кваліфікацію вказаного нерухомого майна як самочинно збудованого.

Посилання прокурора на те, що довідками Кооперативу «Вигурівщина-2» від 26.05.2020 № 14/5 та від 02.03.2020 № 8/3, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гаражний бокс, підтверджується набуття останнім членства в кооперативі у 1994 році, тобто, пізніше, ніж збудовано гараж, не виключає можливості закріплення за членом кооперативу вже існуючого боксу з подальшим внесенням пайового внеску в повному обсязі.

Також суд відхиляє як необґрунтовані доводи прокурора про неможливість ОСОБА_1 , бути членом Кооперативу «Вигурівщина-2» з 1994 року, з огляду на заснування вказаного кооперативу та реєстрації його як юридичної особи лише у 2004 році, оскільки саме лише внесення відомостей про юридичну особу у 2004 році в Реєстр не може вважатися її первинною реєстрацією, з огляду на встановлені раніше обставини щодо реєстрації статуту Кооперативу «Вигурівщина-2» у 1989 році. При цьому, відповідні дані про юридичну особу не могли бути внесені раніше, оскільки Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань почав функціонувати саме у 2004 році із прийняттям Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Водночас, як встановлено судом, прокурор оскаржував у судовому порядку набуте ОСОБА_1 право власності на спірний гараж, а також договори купівлі-продажу нерухомого майна (гаражу), що укладались між ОСОБА_1 та ПП «Успіх-21 століття», між ПП «Успіх-21 століття» та Кооперативом «НОВА ВИГУРІВЩИНА», а також, зокрема, вчинені на підставі таких договорів реєстраційні дії (цивільна справа № 754/7416/23).

Предмет позову у справі № 754/7416/23 полягав у:

- скасуванні рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Разумової О.І. від 04.06.2020, індексний номер 52521492 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію за Шпігало Ю.В. права власності на гаражний бокс, загальною площею 45 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093707980000, номер запису право власності 36756670;

- визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 06.06.2020 гаражного боксу, загальною площею 45 кв. м, що укладений між ОСОБА_1 та ПП «Успіх - 21 століття» і посвідчений приватним нотаріусом КМНО Єрмакович В.В. та зареєстрований у реєстрі за № 688;

- скасуванні рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Єрмакович В.В. від 06.06.2020, індексний номер 52555835 про державну реєстрацію за ПП «Успіх - 21 століття» права власності на гаражний бокс, загальною площею 45 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093707980000, номер запису право власності 36787889;

- визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 11.06.2020 гаражного боксу, загальною площею 45 кв. м, що укладений між ПП «Успіх- 21 століття» та Обслуговуючим кооперативом «Автогаражний кооператив «НОВА ВИГУРІВЩИНА» та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Єрмакович В.В., зареєстрований у реєстрі за № 704;

- скасуванні рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Єрмакович В.В. від 11.06.2020, індексний номер 52619531 про державну реєстрацію за Обслуговуючим кооперативом «Автогаражний кооператив «НОВА ВИГУРІВЩИНА» права власності на гаражний бокс, загальною площею 45 кв. м, що розташований за адресою: вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093707980000, номер запису право власності 36846525;

- визнанні недійсним договору іпотеки від 08.02.2021 укладеного між іпотекодавцем - Обслуговуючим кооперативом «Автогаражний кооператив «НОВА ВИГУРІВЩИНА» та іпотекодержателем - ПП «Успіх- 21 століття», що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Куниця О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 47, предметом якого є гаражний бокс, загальною площею 45 кв. м, що розташований за адресою: вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва;

- скасуванні рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Куниці О.А. від 08.02.2021, індексний номер рішення 56513094 про державну реєстрацію договору іпотеки серія та номер 47, укладеним між іпотекодавцем - Обслуговуючим кооперативом «Автогаражний кооператив «НОВА ВИГУРІВЩИНА» та іпотекодержателем - ПП «Успіх- 21 століття», номер запису про іпотеку 40455197;

- зобов`язанні Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «НОВА ВИГУРІВЩИНА» повернути територіальній громаді міста Києва частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007 площею 45 кв. м по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від гаражного боксу, загальною площею 45 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093707980000.

Суд встановив, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 29.07.2024 у справі № 754/7416/23 закрито провадження у частині заявлених прокурором вимог №№ 4, 5, 6, 7 ,8 прохальної частини позову, а саме:

4) Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 11.06.2020 гаражного боксу, загальною площею 45 кв. м., що укладений між приватним підприємчством «Успіх - 21 століття» (місцезнаходження: м. Київ, просп. Відрадний, 95-Ю, ЄДРПОУ 31725672) та обслуговуючим кооперативом «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Р. Рейгана, 23, ЄДРПОУ 43639860) та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Єрмакович В.В., зареєстрований у реєстрі за № 704;

5) Скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Єрмакович В.В. від 11.06.2020, індексний номер 52619531 про державну реєстрацію за обслуговуючим кооперативом «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Р. Рейгана, 23, ЄДРПОУ 43639860) права власності на гаражний бокс, загальною площею 45 кв. м., що розташований за адресою: вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093707980000, номер запису право власності 36846525;

6) Визнати недійсним договір іпотеки від 08.02.2021 укладений між іпотекодавцем - обслуговуючим кооперативом «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Р. Рейгана, 23, ЄДРПОУ 43639860) та іпотекодержателем - приватним підприємчством «Успіх - 21 століття» (місцезнаходження: м. Київ, просп. Відрадний, 95-Ю, ЄДРПОУ 31725672), що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Куниця О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 47, предметом якого є гаражний бокс, загальною площею 45 кв. м., що розташований за адресою: вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва;

7) Скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Куниці О.А. від 08.02.2021, індексний номер рішення 56513094 про державну реєстрацію договору іпотеки серія та номер 47, що укладеним між іпотекодавцем - обслуговуючим кооперативом «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Р. Рейгана, 23, ЄДРПОУ 43639860) та іпотекодержателем - приватним підприємчством «Успіх - 21 століття» (місцезнаходження: м. Київ, просп. Відрадний, 95-Ю, ЄДРПОУ 31725672), номер запису про іпотеку 40455197;

8) Зобов`язати обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Р. Рейгана, 23, ЄДРПОУ 43639860) повернути територіальній громаді міста Києва частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007 площею 45 кв. м. по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від гаражного боксу, загальною площею 45 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093707980000.

Визначено, що вищевказані вимоги мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Так, суд погоджується із доводами прокурора, що у вказаній цивільній справі не було надано оцінки підставам набуття права власності на спірний об`єкт нерухомості - гаражний бокс, та обставинам його розміщення на спірній земельній ділянці, а відтак рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29.07.2024 у справі № 754/7416/23 не містить преюдиційних обставин у розумінні ст. 75 ГПК України для розгляду справи № 910/8837/24.

В той же час, прокурором не доведено, що подальше відчуження гаражного боксу на користь іншого набувача (ПП «Успіх-21 століття» та в подальшому - на користь відповідача-2) відбулось із порушенням вимог закону, а самі правочини є недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, інформаційної довідки № 339395779 від 17.07.2023, ОСОБА_1 продав вищевказаний гараж ПП «Успіх-21 століття» за договором купівлі-продажу від 06.06.2020, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єрмакович В.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 688. На підставі вказаного договору за ПП «Успіх-21 століття» зареєстровано право власності на гараж (номер запису 36787889 від 06.06.2020).

Крім того, з вищевказаної інформаційної довідки також встановлено, що за ПП «Успіх-21 століття» було зареєстровано право суборенди земельної ділянки площею 0,7049 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007), на підставі договору суборенди, серія та номер: 211, виданий 05.05.2020, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П.

Зі змісту вказаного договору суборенди, який під час нового розгляду справи був долучений відповідачем-2 до матеріалів справи, вбачається, що його було укладено на виконання та в межах договору оренди земельної ділянки від 14.06.2005, укладеного між Київською міською радою та Кооперативом «Вигурівщина-2», згідно з яким орендар (Кооператив «Вигурівщина-2») набув право користування земельною ділянкою площею 0,7049 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007), цільове призначення земельної ділянки: 02.06 для колективного гаражного будівництва (для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів).

Крім того, при укладенні вказаного договору суборенди було дотримано процедуру, передбачену ст. 8 Закону України «Про оренду землі» в частині звернення до Київської міської ради з листом про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду (п. 1.2. договору суборенди від 05.05.2020).

При цьому, пунктом 11.3. договору суборенди передбачено його припинення у разі набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на орендованій земельній ділянці, іншою особою.

Так, 11.06.2020 ПП «Успіх-21 століття» продав на користь Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» гаражний бокс згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єрмакович В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 704, у зв`язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 36846525 про нового власника гаража - Кооператив «Нова Вигурівщина».

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент переходу права власності на гараж до відповідача-2) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюване прокурором рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 «Про передачу Обслуговуючому кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23, у Деснянському районі міста Києва» прийнято на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, у зв`язку з переходом до відповідача-2 права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом пунктів "б", "ґ" ст. 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачений порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Положеннями ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України унормовано, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренда, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

За змістом ст. 377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент переходу права власності на гараж до відповідача-2) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Отже, чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, на якій воно розташоване, без проведення земельних торгів.

У разі, якщо попереднім власником нерухомого майна не було оформлено права користування земельною ділянкою, положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись, адже земельна ділянка, яка відводиться за рахунок земель, не наданих у власність чи користування, не відноситься до земель, які згідно ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, відповідно вона може передаватись в оренду не інакше, як із земельного аукціону.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г, від 09.04.2020 у справі №910/2942/19 та від 01.07.2020 у справі №910/9028/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 по справі №910/5201/19.

Виходячи із системного аналізу положень ч. 2 ст. 124 та абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації вже існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19.

Як вбачається з пояснювальної записки №ПЗН-24068 від 24.06.2021 до проєкту оскаржуваного рішення Київської міської ради від 23.09.2021, спірна земельна ділянка площею 0,7049 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 24.06.2021 №НВ-0007060372021), право комунальної власності територіальної громади міста Києва на яку зареєстровано в установленому порядку (номер запису про право власності 25729031 від 13.04.2018, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.06.2021 № 263026710), Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розроблено проєкт рішення Київської міської ради щодо передачі земельної ділянки без зміни її меж та цільового призначення без складання документації із землеустрою. Функціональне призначення згідно з Генпланом - відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2022 №370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування. Рішенням Київської міської ради від 28.12.2004 №1106/2516 земельну ділянку передано для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів (категорія земель - землі житлової та громадської забудови). Розташування в зеленій зоні - земельна ділянка не входить до зеленої зони.

Оскільки станом на дату прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007) та до цього вже перебувала в оренді Кооперативу «Вигурівщина-2», з призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів, а на спірній земельній ділянці знаходився об`єкт нерухомого майна, право власності на яку зареєстровано за відповідачем-2, тому право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:62:144:0007 за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 23 в силу положень ч. 2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягало продажу на земельних торгах.

Щодо доводів прокурора про невідповідність розміру наданої в оренду земельної ділянки до розміру площі нерухомого майна, яке на ній знаходиться, суд зазначає, що сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову.

У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними та допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України.

У постанові від 01.07.2020 у справі №910/9028/19 Верховний Суд вказував, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

У постанові від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19 Верховний Суд зазначав, що «…висновок місцевого господарського суду про недоведеність Прокурором належними доказами необхідності використання ТОВ «Авеста Трейдінг» меншого розміру земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення, ніж того, що фактично визначено у спірних рішенні та договорі, цілком узгоджується з правовим висновком, викладеним у пунктах 26, 28.3, 28.4 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 910/12366/18 (зі спору, що виник з подібних правовідносин), за змістом яких ключову роль у питанні раціонального (чи не раціонального) використання земельної ділянки відіграє саме проект землеустрою, за яким таку ділянку було відведено у користування, позаяк саме у ньому враховуються усі особливості формування ділянки. Так, в силу специфіки місцевості, виду господарської діяльності, логістичних параметрів та багатьох інших чинників, площа (та, зокрема, і «геометричні розміри») земельної ділянки може перевищувати площу нерухомості, яка на такій ділянці знаходиться. При поданні позову з підстав (надмірність площі земельної ділянки порівняно з площею розташованої на ній нежитлової будівлі), які заявляє прокурор у даній справі, слід враховувати, що одним із можливих способів доказування, крім експертизи, є саме обставини наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою чи той факт, що проект землеустрою не відповідає вимогам закону або є необґрунтованим. Сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.

Таким чином, сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №922/1323/20).

Як вбачається з матеріалів цієї справи, проєкт відведення земельної ділянки Кооперативу «Вигурівщина-2» розроблявся ТОВ «Транспроект» саме для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі міста Києва у 2004 році.

Так, суд вважає за необхідне в контексті розгляду питання співмірності площ земельної ділянки та спірного гаража врахувати те, що кооператив за своєю правовою природою є юридичною особою, утвореною фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (ст. 2 Закону України «Про кооперацію»). Діяльність такого кооперативу за визначенням має колективний характер і не зводиться до обслуговування майна лише окремого його члена.

Слід враховувати, що земельна ділянка, яку відповідачем-1 передано в оренду спочатку Кооперативу «Вигурівщина-2» та надалі - відповідачу-2, передавалась не задля обслуговування лише спірної будівлі гаража площею 45 кв.м., а для реалізації комплексної мети - будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів.

Так, цільове призначення земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:62:144:0007 (02.06. для колективного гаражного будівництва (для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів) прямо передбачає колективний характер використання і не обмежується експлуатацією одного гаражного боксу.

Саме тому площа земельної ділянки має оцінюватися не лише через площу існуючого гаражного боксу, а через потреби автогаражного кооперативу як суб`єкта, який набув об`єкт нерухомого майна з метою подальшого розвитку гаражної інфраструктури, організації місць для зберігання транспортних засобів членів кооперативу та інших громадян, виконання робіт із благоустрою та створення іншої необхідної інфраструктури.

До того ж, важливим є те, що спірна земельна ділянка не була штучно сформована спеціально для відповідача-2 з метою передання йому надмірної площі, а вже раніше передавалася в оренду іншому автогаражному кооперативу - Кооперативу «Вигурівщина-2» та використовувалася для аналогічних цілей, тобто мала відповідне функціональне призначення та була виділена саме під будівництво, експлуатацію та обслуговування гаражів.

Так, відповідно до поданого відповідачем Плану розвитку Кооперативу «Нова Вигурівщина», затвердженого рішеннями Загальних зборів членів вказаного кооперативу, оформленими протоколом від 10.06.2020 № 1/2, визначено, що основною метою розвитку кооперативу є створення зручної, безпечної та впорядкованої території для зберігання транспортних засобів, роботи органів управління кооперативу та належного благоустрою території.

На підтвердження реальності своєї діяльності відповідачем-2 подано в матеріали справи копію Журналу реєстрації членів кооперативу та сплати членських внесків, з якого вбачається, що станом на 01.08.2021 членами кооперативу було три особи, а 04.10.2021 загальними зборами було прийнято рішення про прийняття до кооперативу ще семи осіб. У зазначеному документі також зафіксовано вступ до кооперативу нових членів, сплату ними вступних внесків та використання коштів.

На теперішній час чисельність членів Кооперативу «Нова Вигурівщина» налічує 10 громадян, на підтвердження чого надано довідку від 11.05.2026 № 11.

Отже, суд доходить висновку, що будівництво гаража членом кооперативу автовласників на спірній земельній ділянці відповідало цільовому призначенню цієї ділянки та меті надання її в оренду кооперативу для будівництва та обслуговування гаражів.

Прокурором, у свою чергу, належними доказами не доведено порушення Київською міською радою принципу раціонального використання землі у зв`язку з наданням земельної ділянки надмірною площею та для цілей, які не відповідають її функціональному призначенню.

Прокурор не надав жодних доказів на підтвердження обставин неспівмірності розміру земельної ділянки розміру нерухомого майна, що на ній знаходиться, а обмежився виключно математичним зіставленням площ, без ініціювання призначення відповідної експертизи. В свою чергу, прокурором не оспорювалась документація із землеустрою, на підставі якої сформовано спірну земельну ділянку та будь-яких вимог щодо поділу земельної ділянки або скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки у визначеному її розмірі не заявлялось.

Крім того, прокурор у своєму позові посилався на приналежність спірної земельної ділянки до зеленої зони, вказуючи, що за даними Містобудівного кадастру, пояснювальної записки до проєкту рішення Київської міської ради щодо передачі відповідачу-2 в оренду земельної ділянки, а також правового висновку Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради від 13.07.2021 № 08/230-1434, територія, в межах якої розташована спірна земельна ділянка, відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування.

Відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення (ч. 3 ст. 52 Земельного кодексу України).

За приписами ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній станом на час прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради) передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель"; детальний план території.

Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених абзацами сьомим - дванадцятим цієї частини, за відсутності принаймні одного виду містобудівної документації, визначеного абзацами другим - п`ятим цієї частини, не допускається, якщо земельна ділянка: розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення); віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земельних ділянок для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.

Водночас, як визначено у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Тобто, генеральний план визначає перспективне функціональне призначення територій, тоді як віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється за рішеннями відповідних органів влади (ст. 20 Земельного кодексу України).

Як вже було встановлено, земельна ділянка площею 0,7049 га із кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, яка розташована за адресою: вул. Теодора Драйзера, 23, у Деснянському районі міста Києва, належить до категорії земель житлової та громадської забудови з видом цільового призначення - 02.06. для колективного гаражного будівництва. Водночас, до земель рекреаційного призначення вказана земельна ділянка не віднесена, рішення про зміну її цільового призначення не приймалось, а відомості Державного земельного кадастру недійсними не визнані та прокурором не оспорюються.

До того ж, із тієї ж пояснювальної записки до проєкту рішення Київської міської ради щодо передачі відповідачу-2 в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі міста Києва, на яку посилається прокурор, вбачається, що земельна ділянка не входить до зеленої зони.

Таким чином, відповідні доводи прокурора про передачу в оренду спірної земельної ділянки для цілей, які не відповідають її функціональному призначенню, суд відхиляє як безпідставні.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що у даній справі прокурором не доведено як факту самочинності будівництва спірного гаража, так і незаконності набуття у власність такого об`єкту нерухомості відповідачем-2, а також пропорційності втручання у право відповідача-2 щодо мирного володіння майном, як і не зазначено, яким чином знесення спірного об`єкту нерухомого майна відновить права власника землі Київської міської ради, яка, в свою чергу, не заперечує проти користування відповідачем-2 спірною земельною ділянкою, про що й прийняла рішення від 23.09.2021.

В свою чергу, суд зауважує, що органи місцевого самоврядування здійснюють правомочності власника щодо земель комунальної власності в межах своїх дискреційних повноважень і суд не вправі підміняти собою орган місцевого самоврядування у вирішенні питань розпорядження землею.

До того ж, оспорюване прокурором рішення відповідача-1 від 23.09.2021 було виконане шляхом укладення 15.05.2023 договору оренди земельної ділянки та державної реєстрації права оренди, а тому заявлена прокурором позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою, а тому в цьому випадку така позовна вимога не є ефективним способом захисту права держави. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та постановах Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 911/665/22, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22.

На вказане також звертав увагу Верховний Суд у постанові від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23, предметом позову у якій були вимоги про:

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 «Про передачу Обслуговуючому кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23, у Деснянському районі міста Києва»;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, розташованої за адресою: вул. Теодора Драйзера, 23, у Деснянському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О. та зареєстрованого в реєстрі 15.02.2023 за № 478;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2023 з індексним номером 66426287 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, яка розташована за адресою: вул. Теодора Драйзера, 23, у Деснянському районі міста Києва, шляхом припинення права оренди Кооперативу.

Крім того, Верховний Суд при розгляді справи № 910/11383/23 зауважив, що задоволення позовної вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Кооперативом «НОВА ВИГУРІВЩИНА», без пред`явлення позовної вимоги про зобов`язання Кооперативу «НОВА ВИГУРІВЩИНА» повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку не є ефективним способом захисту права держави.

Водночас, у справі, що переглядається, прокурор урахував наведену позицію суду касаційної інстанції та заявив вимоги про визнання недійсним договору одночасно з вимогами про застосування наслідків його недійсності.

При цьому, суд, досліджуючи зміст судових рішень у справі № 910/11383/23 та підстави заявлених позовних вимог прокурора у вказаній справі, зокрема, в частині вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737, на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2026 у справі № 910/8837/24, вказує про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України та, відповідно, задоволення такого клопотання відповідача-2, викладеного у поданих до суду 13.05.2026 (зареєстровані канцелярією суду 14.05.2026) додаткових поясненнях, з огляду на таке.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для закриття провадження у справі.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/9158/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 761/7978/15 ц зазначила, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Так, судом встановлено тотожність сторін справ № 910/11383/23 та № 910/8837/24, а також тотожність позовної вимоги про скасування рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737, втім, як вбачається зі змісту судових рішень у справі № 910/11383/23, судами не оцінювалась така підстава позову, як фактична відсутність збудованого у 1991 році гаражного боксу на момент передачі спірної земельної ділянки у користування Кооперативу «Вигурівщина-2» у 2005 році, а також на момент її передачі в оренду Кооперативу «Нова Вигурівщина» у 2020 році, так і на момент розгляду справи.

Крім того, у межах справи № 910/11383/23 не були заявлені позовні вимоги про зобов`язання Кооперативу «Нова Вигурівщина» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку та знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс площею 45 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 0,7049 га по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007), що мало наслідком відмову у задоволенні позовних вимог через обрання неефективного способу захисту порушених інтересів держави. Водночас, у даній справі відповідні вимоги про скасування рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Кооперативом «НОВА ВИГУРІВЩИНА», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О. та зареєстрованого в реєстрі 15.02.2023 за № 478, заявлені одночасно із відповідними вимогами про застосування наслідків недійсності правочинів, що відповідає висновкам Верховного Суду, зробленим у справі № 910/11383/23.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Оскільки при розгляді даної справи судом не було встановлено порушень порядку передачі спірної земельної ділянки в оренду, відповідно, відсутні підстави вважати, що договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та Кооперативом «НОВА ВИГУРІВЩИНА», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О. та зареєстрований в реєстрі 15.02.2023 за № 478, суперечить актам цивільного законодавства.

За таких обставин, оскільки наступна вимога прокурора про зобов`язання відповідача-2 повернути Київській міській раді земельну ділянку є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, відтак, задоволенню вона не підлягає, як і не підлягає задоволенню вимога про зобов`язання відповідача-2 знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс площею 45 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 0,7049 га по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007), через не підтвердження обставин самочинності такого будівництва. Так, на переконання суду, задоволення такої вимоги про зобов`язання знести гараж за встановлених судом обставин становило б непропорційне втручання у право власності відповідача-2, гарантоване ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Поряд із цим, одночасно з додержанням принципу пропорційності необхідно оцінювати й дотримання принципу належного урядування, особлива важливість якого підкреслена у рішенні ЄСПЛ від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04, пункт 70), де Суд зазначив, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

За таких обставин, втручання у сформовані правовідносини через значний проміжок часу, за відсутності належних і достатніх доказів протиправності дій органу місцевого самоврядування та за відсутності доведеності порушення вимог законодавства, суперечило б принципу належного урядування та принципу правової визначеності.

Таким чином, враховуючи тривалість користування земельною ділянкою, послідовність дій органу місцевого самоврядування та відсутність доведених порушень закону, суд доходить висновку про те, що втручання держави у спірні правовідносини є необґрунтованим та не відповідало б справедливому балансу між суспільним інтересом та захистом прав особи, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню також і з огляду на вказане вище в частині дотримання принципу належного урядування.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджені належними, допустимими та більш вірогідними доказами у розумінні процесуального закону.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 333 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.09.2026, з урахуванням перебування судді Трофименко Т.Ю. у відпустці та враховуючи ускладнення безпекової ситуації у місті Києві внаслідок оголошення численних та тривалих повітряних тривог.

Суддя Т.Ю. Трофименко