Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №910/8543/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2026Справа № 910/8543/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, просп. Берестейський, 65, ідентифікаційний код 30115243)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, ідентифікаційний код 20782312)

про стягнення 27 495, 68 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА" (далі - відповідач) про стягнення 27 495, 68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" застраховано автомобіль "Audi A4", державний номер НОМЕР_1 , згідно з договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків FA 00324570 від 19.01.2024, який потрапив в дорожньо-транспортну пригоду з автомобілем "Renault Samsung", державний номер НОМЕР_2 . Позивачем, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля "Audi A4", державний номер НОМЕР_1 , у розмірі 33 605, 57 грн. Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22.05.2024 року водія автомобіля "Renault Samsung", державний номер НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Renault Samsung", державний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна", згідно з полісом № 218180940, а тому позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача. Відповідач частково сплатив на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 18 942, 99 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся з даною позовною заявою до суду про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 14 662, 58 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 3330, 12 грн., 3% річних у розмірі 881, 00 грн. та пені у розмірі 8 621, 98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

27.07.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме: страхове відшкодування в сумі 10 910, 65 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 259, 00 грн, 3% річних розмірі 327, 06 грн, пеню у розмірі 3 173, 16 грн, оскільки до заяви на виплату страхового відшкодування не було долучено всіх належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості розрахунку суми страхового відшкодування, зокрема доказів пошкодження внаслідок ДТП 06.05.2024 правих передніх дверей, відтак роботи на суму 3751, 93 грн безпідставно включено до розрахунку страхового відшкодування. У відзиві відповідачем також заявлено про застосування спецільної позовної давності за вимогами про стягнення пені.

30.07.2026 позивачем через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем подано відповідь на відзив, у якій Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" зазначає про безпідставність заперечень відповідача щодо розміру вартості ремонту передньої двері в сумі 3751, 93 грн, яка, на думку відповідача, безпідставно включена до ремонтної калькуляції, оскільки, по-перше, відповідачем не надано належних та допустимих доказів пошкодження передньої двері автомобіля "Renault Samsung" д.н.з. НОМЕР_3 в наслідок іншої події, по-друге, вказані пошкодження зафіксовано у фотододатку до акту огляду транспортного засобу від 07.05.2024.

Відповідач своїм правом на подання заперечень, передбаченим приписами статті 167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" як страховиком та ОСОБА_1 як страхувальником укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FA-00324570, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем марки "Audi A4", д.р.н. НОМЕР_4 .

Строк дії договору: з 19.01.2024 до 18.01.2025, що відповідає строку дії Поліса ОСЦПВ серії AT № 4975170.

06.05.2024 в м. Переяслав, по вул. Небесної сотні 1Б сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Renault Samsung" д. н. з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "Audi A4" д. н. з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 , що спричинило пошкодження транспортних засобів.

В той самий день ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" із заявою про настання події.

Актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) зафіксовано характер пошкоджень автомобіля "Audi A4" д. н. з. НОМЕР_4 .

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22.05.2024 у справі №373/1051/24 встановлено порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

07.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ремонтної калькуляції, складеної з використанням комп`ютерної програми "Audatex" вартість відновлювального ремонту автомобіля "Audi A4" д.н.з. НОМЕР_4 склала 33 605, 57 грн з ПДВ.

Позивачем складений та підписаний страховий акт №11423/40/924 від 10.05.2024, яким пошкодження транспортного засобу - "Audi A4" д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок ДТП визнано страховою подією та призначено до виплати страхове відшкодування в загальному розмірі 33 605, 57 грн.

На підставі складеного страхового акту, виконуючи свої зобов`язання за договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FA-00324570, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" перерахувало на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 33 605, 57, що підтверджується платіжною інструкцією №411480 від 13.05.2024.

Позивач звернувся до відповідача із заявою вих. № 02742/9224 від 11.06.2024 про виплату страхового відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Renault Samsung" д.н.з. НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА" згідно з полісом серії ЕР №218180940.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" виплатило на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" лише частину заявленого розміру страхового відшкодування - в сумі 18 942, 99 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №00121472 від 08.07.2024.

Викладене стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення решти страхового відшкодування у розмірі 14 662, 58 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 8621, 98 грн пені, 3330, 12 грн інфляційних втрат та 881, 00 грн 3% річних.

В свою чергу, відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги лише частково, а саме: страхове відшкодування в сумі 10 910, 65 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 259, 00 грн, 3% річних розмірі 327, 06 грн, пеню у розмірі 3 173, 16 грн, оскільки до заяви на виплату страхового відшкодування не було долучено всіх належних та допустимих доказів на підтвердження належного обґрунтованого розрахунку суми страхового відшкодування, зокрема доказів пошкодження внаслідок ДТП 06.05.2024 правих передніх дверей, відтак роботи на суму 3751, 93 грн безпідставно включено до розрахунку страхового відшкодування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 108 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Отже, з огляду на положення ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України "Про страхування" підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов`язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV, чинного на час виникнення спірних правовідносин, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

З наявної в матеріалах справи копії постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22.05.2024 у справі №373/1051/24 вбачається, що транспортний засіб - "Renault Samsung" д.н.з. НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, що потягнуло пошкодження автомобіля марки "Audi A4", д.р.н. НОМЕР_4 , знаходився під керуванням ОСОБА_2 .

Доказів того, що ОСОБА_2 не мав права керування транспортним засобом марки "Renault Samsung" д.н.з. НОМЕР_3 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку, та доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 06.05.2024, суду не надано.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА" укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом серії ЕР №218180940, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Renault Samsung" д. н. з. НОМЕР_3 , який був діючим на момент ДТП - 06.05.2024.

Згідно п.п. 1.1, 1.4 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_2 експлуатував автомобіль марки "Renault Samsung" д. н. з. НОМЕР_3 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна".

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс ЕР №214916383) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 160 000,00 грн, франшиза - 2 500, 00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як встановлено судом, відповідно до ремонтної калькуляції, складеної з використанням комп`ютерної програми "Audatex", вартість відновлювального ремонту автомобіля "Audi A4" д.н.з. НОМЕР_4 склала 33 605, 57 грн з ПДВ.

При цьому, слід зазначити, що дані, зазначені у вказаній ремонтній калькуляції, відповідають встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003. Зміст вказаної ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп`ютерної програми Audatex, що рекомендована п. 59 додатку 6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Поряд з цим, суд не погоджується із запереченнями відповідача щодо безпідставності включення до калькуляції ремонтних робіт: "лакофарбове покриття дверей правих передніх на суму 2151, 93 грн супутні роботи з правими передніми дверима на сума (зняти, встановити двері передні праві на суму 320,00 грн., відрегулювати, облицювання встановити 320,00 грн., зовнішнє дзеркало зняти та встановити 160 грн., направлення вікна правих передніх дверей зняти встановити 560,00 грн. корпус ручки дверей правої зняти-встановити 160,00 грн.; ручку серцевину замка зняти встановити 80,00 грн", оскільки з наявних у матеріалах справи доказів - фотофіксації з місця ДТП вбачається пошкодження, у тому числі, правої передньої частини автомобіля "Audi A4" д.н.з. НОМЕР_4 , при цьому дані фото є додатком до акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість), який, в свою чергу, надсилався відповідачу разом із заявою вих. № 02742/9224 від 11.06.2024.

Відтак, у відповідача, у зв`язку з настанням страхового випадку, виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду за страховим випадком, за вирахуванням франшизи, що за розрахунком суду, становить 31 105, 57 грн (33 605, 57 грн (розмір завданого збитку) - 2 500 грн (франшиза)).

За таких обставин, з урахуванням здійсненої відповідачем виплати в розмірі 18 942, 99 грн, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення стягнення з відповідача суми невиплаченого страхового відшкодування - в сумі 12 162, 58 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

При цьому, пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Таким чином, оскільки відповідачем протягом 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування №00121472 від 08.07.2024 не виплачено частину суми страхового відшкодування, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 8621, 98 грн пені, 3330, 12 грн інфляційних втрат та 881, 00 грн 3% річних (за період з 09.07.2024 по 10.07.2026).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в цій частині з огляду на невірно визначену базу нарахування (суму основного боргу), а також помилково визначений початок періоду прострочення (90-ий день з вихідної дати), в той час як фактично заява №00121472 від 08.07.2024 була отримана відповідачем 18.06.2024, про що свідчить печатка ПрАТ "ПЗУ "Україна", і доказів отримання заяви раніше цієї позивачем не надано.

Здійснивши власний розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, (починаючи з наступного дня після спливу 90-денного строку з дня отримання відповідачем заяви про страхове відшкодування), суд встановив, що обґрунтованими сумами стягнення є 6 561, 58 грн пені, 2 439,45 грн інфляційних втрат та 662,49 грн - 3% річних, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

Водночас, під час розгляду справи відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як встановлено судом, у даній справі початком прострочення відповідачем зобов`язання є наступний день після спливу 90-денного строку з дня отримання заяви про страхове відшкодування (16.09.2024). Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1.).

При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений і триває дотепер.

Водночас, Законом України № 4434-ІХ виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, яким було зупинено перебіг строків позовної давності. Закон № 4434-ІХ набув чинності 04.09.2025, і з цієї дати перебіг строків позовної давності відновлено.

Таким чином, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені почав свій перебіг 04.09.2025 та станом на дату звернення до суду із даним позовом (10.07.2026) не сплив, отже у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності за вищезазначеними вимогами.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, відповідач у відзиві визнав позов в частині стягнення 15 669, 87 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не вбачає підстав для висновку, що часткове визнання позову відповідачем суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, а відтак підстави для неприйняття судом визнання позову на підставі ч. 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

При цьому, відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відзив на позовну заяву поданий відповідачем через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 27.07.2026, тобто до початку розгляду справи №910/8543/26 по суті.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо можливості вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в частині позовних вимог, визнаних відповідачем, в іншій частині позовних вимог витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.

Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, ідентифікаційний код 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, просп. Берестейський, 65, ідентифікаційний код 30115243) суму страхового відшкодування в розмірі 12 162 грн 58 коп., пеню у розмірі 6 561 грн 58 коп., 3% річних у розмірі 662 грн 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 439 грн 45 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1125 грн 94 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

5. Повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, просп. Берестейський, 65, ідентифікаційний код 30115243) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 955 грн 72 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією №90422 від 22.05.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.09.2026

Суддя Л.Г. Пукшин