Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №909/643/26 — Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/643/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, вул. Верещагіна, буд. 18, м. Ужгород, Закарпатська область, 88006

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС", урочище Центр, буд. 5 Г, с. Бистриця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78436

про стягнення 39645,04 грн, з яких 28144,43 грн. борг, 11500,61 грн пеня.

встановив: Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення заборгованості в сумі 39645,04 грн, з яких 28144,43 грн. борг, 11500,61 грн пеня.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "ПБС" умов договору про надання додаткових платних послуг №134 від 10.11.2023, в частині здійснення оплати за надані послуги, внаслідок чого утворився борг в сумі 28144,43 грн. За порушення грошового зобов`язання позивачем нараховано 11500,61 грн пені.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Закарпатській області (як виконавцем) та ТОВ "ПБС" (як замовником) укладено договір про надання додаткових платних послуг №134 від 10.11.2023.

Згідно п. 1.1 договору, виконавець зобов`язується надати, а замовник прийняти та оплатити надані послуги згідно переліку додаткових платних послуг 4060032 "Монтаж та демонтаж споруд, будівельних конструкцій та вантажів із застосуванням автокранів та авіаційних транспортних засобів", які надаються аварійно-рятувальними службами МНС, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2011 року №1102 та наказу від 30.08.2019 року №494 "Про деякі питання надання платних послуг" з внесеними змінами наказом від 03.10.2019 року №570.

Згідно п. 2.2.1 договору замовник зобов`язаний після контролю за достовірністю актів здавання-приймання послуг, наданих виконавцем, у разі відсутності письмових зауважень до виконаних робіт, прийняти роботи та підписати акти здавання-приймання послуг протягом 3-ох робочих днів та оплатити надані послуги в строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3.2 договору, замовник проводить оплату наданих послуг в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця після надання послуг згідно акту здавання-приймання послуги, що додається до договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 4.2 договору при затримці виконання зобов`язань щодо оплати наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню за кожен день затримки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно підписаного сторонами акту приймання-здавання послуги від 27.12.2023 позивачем надано, а відповідачем отримано послуги обумовлені договором №134 від 10.11.2023 вартістю 28144,43 грн.

Проте, в порушення умов договору ТОВ "ПБС" за надані позивачем послуги оплату не здійснило, внаслідок чого утворився борг в сумі 28144,43 грн.

Позивачем направлялися претензії (від 19.06.2024, від 07.10.2024, від 04.03.2026) на адресу відповідача, проте відповіді не отримано.

За порушення грошового зобов`язання позивачем на підставі п. 4.2 договору за період прострочення виконання зобов`язання з 31.12.2024 по 04.05.2026 позивачем нараховано відповідачу 1500,61 грн пені.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновки суду.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворився борг в сумі 28144,43 грн.

Відповідач будь-яких заперечень та доказів належного виконання умов договору не надав, заявлені позовні вимоги не спростував.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення 28144,43 грн боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За змістом ч. 6 ст. 231 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 4.2 договору при затримці виконання зобов`язань щодо оплати наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню за кожен день затримки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача розмір пені за період прострочення з 31.12.2024 по 04.05.2026 становить 11500,61 грн.

Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025 у зв`язку з введенням в дію Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" від 09.01.2025 № 4196-IX.

Отже, в період нарахування позивачем пені до 28.08.2025 діяла норма ч. 6 ст. 232 ГК України.

При цьому, визначений позивачем період нарахування пені з 31.12.2024 по 04.05.2026 перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а також включає період нарахування в якому Господарський кодекс України вже втратив чинність. Крім того, позивачем визначено початок строку нарахування пені без урахування початку виникнення прострочення виконання зобов`язання відповідачем.

Щодо застосування норми ч. 6 ст. 232 ГК України до спірних правовідносин сторін, суд виходить з того, що відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 920/51/23).

З огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що договір та відповідні цивільні права і обов`язки сторін (зокрема зобов`язання відповідача оплатити надані послуги) виникли до втрати чинності ГК України, до спірних правовідносин сторін із нарахування пені за порушення грошового зобов`язання слід застосовувати положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи те, що станом на день виникнення між сторонами правовідносин ГК України, в тому числі й ч. 6 ст. 232 ГК України, був чинний та передбачав обмеження строку нарахування пені 6 місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то до правовідносин щодо стягнення пені мають застосовуватись норми ГК України. Сторонами у договорі не обумовлено більш тривалий строк для нарахування пені.

Таким чином, враховуючи, що позивачем невірно визначено період нарахувань, судом здійснено власний розрахунок пені в межах шестимісячного строку, визначеного ч.6 ст. 232 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

За розрахунком суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 4033,52 грн. В решті частини заявленої до стягнення пені слід відмовити.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

За наведених обставин, позов підлягає задоволенню частково, а саме, в частині стягнення 28144,43 грн боргу, 4033,52 грн пені. В решті позовних вимог - відмовити.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню частково, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач звернувся до суду з даним позовом в електронній формі, однак, сплатив судовий збір в розмірі 3328 грн, без врахування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні до суду позову в електронній формі, з застосуванням коефіцієнту 0,8 та з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити частково позов Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення 39645,04 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС", урочище Центр, буд. 5 Г, с. Бистриця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78436 (ідентифікаційний код 32872788) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, вул. Верещагіна, буд. 18, м. Ужгород, Закарпатська область, 88006 (ідентифікаційний код 08588688) 28144 (двадцять вісім тисяч сто сорок чотири) грн 43 коп. боргу, 4033 (чотири тисячі тридцять три) грн 52 коп. пені, 2160 (дві тисячі сто шістдесят) грн 94 коп. судового збору.

В решті позовних вимог — відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 21.09.2026.

Суддя Неверовська Л.М.