Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №904/3369/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3369/26

за позовом Шахтарської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, с-ще Українське

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ

про стягнення 426 939,72 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Акімова А.Д.

Представники:

прокурор Камлер А.В.

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Шахтарська окружна прокуратура звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі - Позивач) з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Відповідач) про стягнення 426 939,72 грн. в якості шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу.

Ухвалою суду від 16.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що Прокурором в обґрунтування позову не вказано які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку Відповідача, як і не було конкретизовано які саме дії Відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив.

11.08.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 10.09.2026 року.

В порядку ст. ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 10.09.2026 року оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками відділу №5 управління безпеки Департаменту безпеки ДП «Ліси України» проведено контрольний захід за додержанням Філією вимог нормативно-правових актів з ведення лісового господарства та електронного обліку деревини 13.03.2025 виявлено факт незаконної порубки 150 дерев породи акація, ясен, гледичія.

В ході натурного обстеження кварталу 2 виділу 13 Петропавлівського лісництва, виявлено факт незаконного порубу дерев, невідомими особами, в кількості 131 шт. (акація, ясен, гледичія) орієнтовним ліквідним об`ємом 25,098 м3.

В ході натурного обстеження кварталу 2 виділу 12 Петропавлівського лісництва, виявлено факт незаконного порубу дерев, невідомими особами, в кількості 19 шт. (акація, гледичія) орієнтовним ліквідним об`ємом 2,752 м3.

Вказані квартали розташовані в адміністративних межах Української сільської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області.

За результатами виявлення вищевказаної незаконної рубки працівниками відділу №5 управління безпеки Департаменту безпеки ДП «Ліси України» 13.03.2025 складено Акт за результатами проведення контрольного заходу у філії «Східний лісовий офіс».

Матеріали обстеження ДП «Ліси України» листом від 17.04.2025 направлено до органів поліції для встановлення винних осіб та реагування в межах повноважень.

18.04.2025 за даним фактом відділенням поліції №4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області до ЄРДР внесені відомості за №12025041530000085 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Під час досудового розслідування вищезазначеного кримінального провадження, з метою підтвердження чи спростування суми нарахованих збитків завданих державі, слідчим призначено судову інженерно-екологічну експертизу.

Згідно висновку Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центу МВС України експерта від 03.12.2025 №СЕ-19/105-25/16275-ФХЕД розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, як встановлено слідством, завданої довкіллю самовільним вирубуванням до ступеня повного припинення росту 131 (ста тридцяти одного) дерева породи «Акація», «Ясен» та «Гледичія», з яких 56 (п`ятдесят шість) дерев сироростучі та 75 (сімдесят п`ять) дерев сухостійні у кварталі 2 виділі 13 Петропавлівського лісництва, Новомосковського надлісництва, філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», Синельниківського району, Дніпропетровської області, становить 381 162,29 грн., що не підтверджує розрахунок зазначений у Відомості обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, що надана ДП «Ліси України», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008, № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Розмір екологічного збитку (шкоди) завданої довкіллю самовільним вирубуванням до ступеня повного припинення росту 19 (дев`ятнадцяти) сироростучих дерев породи «Акація» та «Гледичія» у кварталі 2 виділі 12 Петропавлівського лісництва, Новомосковського надлісництва, філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», Синельниківського району, Дніпропетровської області, становить 45 777,43 грн., що підтверджує розрахунок зазначений у Відомості обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, що надана ДП «Ліси України», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008, №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». (а.с.41-47).

З урахуванням висновків експерта у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №12025041530000085 від 18.04.2025, прокуратурою заявляються вимоги щодо стягнення коштів із розрахунку 426 939,72 грн.

Прокурор зазначає, що за наявною інформацією Філії «Східний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу залишається невідшкодованою. Навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» Петропавлівського лісництва Новомосковського надлісництва, а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог статей Лісового кодексу України, оскільки постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території в межах 2 кварталу 12 та 13 виділів, який знаходиться на території Української сільської територіальної громади, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Відповідач у добровільному порядку збитки, завдані навколишньому природному середовищу не відшкодував, у зв`язку із чим прокуратура звертається з позовом до суду про їх стягнення в примусовому порядку.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи й спричинила заподіяння збитків.

Під шкодою слід розуміти, зокрема зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки й шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами й спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліс тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Згідно зі ст. 7 Лісового кодексу України всі ліси які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Тобто держава, в особі уповноважених органів, надає лісогосподарським підприємствам лісові землі разом з лісами винятково у безстрокове (тобто, постійне) користування, але не у власність.

Стаття 17 Лісового кодексу України передбачає, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи; у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані: здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно з постановою пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" від 10.12.2004 № 17 визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Відповідно до ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

За змістом ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст. 90 цього ж Кодексу, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Лісовий кодекс України містить низку правових норм, що стосуються одного з важливих напрямків ведення лісового господарства охорони і захисту лісів. Під цим розуміється комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від таких негативних впливів:

- пожеж;

- незаконних рубок;

- пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу;

- захист від шкідників і хвороб.

Відтак, згідно з ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані:

1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;

2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;

3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Внаслідок неналежного виконання працівниками Філії "Східний лісовий офіс" обов`язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконної вирубки, навколишньому природному середовищу заподіяно збитки у розмірі 335 890,06 грн., які виникли внаслідок того, що Відповідач, як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що є підставою для стягнення з Відповідача суми завданої шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 909/976/17 від 09.08.2018, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 09.11.2018 у справі № 909/912/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18).

Враховуючи вимоги ст. 1166 Цивільного кодексу України, у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести суду, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Водночас, у пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою, виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

При цьому, на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 963 від 04.11.2022 "Про припинення Державного підприємства "Петриківське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення", припинено ДП "Петриківське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яке є правонаступником прав та обов`язків ДП "Петриківське лісове господарство".

Наказом ДСГП «Ліси України» від 11.03.2024 №346 створено Філію «Східний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України»

Відповідно до п. 1.1. Положення Філія є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України».

гідно з п. 3.1. Положення Філія є відокремленим структурним підрозділом ДСГП «Ліси України», яка не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.

Відповідно до п. 7.8. Положення, на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», свою господарську діяльність здійснює Філія.

Факт незаконної порубки дерев підтверджується висновком експерта Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центу МВС України від 03.12.2025 №СЕ-19/105-25/16275-ФХЕД, що свідчить про те, що постійним лісокористувачем порушено вимоги ст.ст. 19, 69 Лісового кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Положенням про державну лісову охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 №976, передбачено, що представники лісокористувача у відповідних лісництвах належать до посадових осіб державної лісової охорони, метою діяльності яких, згідно пункту 2 Положення, є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об`єктів тваринного світу.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, як вказувалось вище, визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою пред`явлення позову стало неналежне виконання постійним лісокористувачем обов`язків зі здійснення охорони лісових насаджень, внаслідок чого невстановленими особами здійснено вирубку зелених насаджень та заподіяно збитків на вказану вище суму.

У даному випадку доведенню підлягають складові ст. 1166 Цивільного кодексу України, а саме: наявність шкоди, неправомірність поведінки та вини особи, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Винне діяння це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. При цьому, поведінка може проявлятися як в активній, так і пасивній формах.

Бездіяльність це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У спірних деліктних правовідносинах Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Так, за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (ст.ст. 614, 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Таким чином, постійним лісокористувачем допущено незаконну порубку та пошкодження дерев на території лісового фонду Філії "Східний лісовий офіс", а тому, всупереч положенням ст.ст. 19, 69 Лісового кодексу України, не забезпечено належну охорону, збереження та відтворення лісових насаджень.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 20.09.2020 у справі № 920/1106/17, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Отже, внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача - Відповідача, а саме: незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача, порушено ст.ст. 89, 90 Лісового кодексу України.

Відповідач, як постійний лісокористувач, не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, розташованій у кварталі у кварталі 2 виділі 13 Петропавлівського лісництва, Новомосковського надлісництва, філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», Синельниківського району, Дніпропетровської області, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, проте факт вчинення вказаного правопорушення природоохоронного законодавства свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу Відповідачем.

Означені обставини підтверджують, що Відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.

Верховний Суд неодноразово виснував, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та інші).

Відтак, покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності як засобу державного примусу лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов`язків з охорони лісу.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 907/181/22 вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев постанова Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 914/669/22).

Відтак, наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки Відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій Відповідачу території.

Розрахунок шкоди, завданої навколишньому природному середовищу у розмірі 426 939,72 грн., наведено у висновку експерта Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центу МВС України від 03.12.2025 року №СЕ-19/105-25/16275-ФХЕД.

Відповідно до ст.ст. 29, 691 Бюджетного кодексу України шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, стягується пропорційно в дохід спеціального фонду відповідної місцевої ради, обласного бюджету, Державного бюджету України.

Статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 691 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків.

Водночас, за змістом пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.

Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.

Зазначені норми означають, що завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради в користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби у подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Отже, всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища, відкритого на відповідну раду.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 "Про бюджетну класифікацію" затверджено код класифікації доходів бюджету для грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності - 24062100. Даний рахунок відкривається за балансовим рахунком, який називається: кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами та згідно коду бюджетної класифікації 24062100: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Сума зараховується в повному обсязі на один рахунок місцевої ради, а потім йде автоматичне відсоткове розмежування між рівнями бюджету відповідно до пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України.

Відтак, оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерев під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, постійний лісокористувач має понести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави.

Відповідач, як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, та на виконання вимог чинного законодавства, повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2026 у cправі № 907/278/25.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, код ЄДРПОУ 44768034) на користь держави в особі Української сільської ради (52720, Дніпропетровська область, селище Українське, вул. Миру, 22, код ЄДРПОУ 04339126) 426 939,72 грн. шкоди заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UA228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) 5 123,28 грн. витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.09.2026

Суддя О.В. Ліпинський