Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №904/1839/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 м.Дніпро Справа № 904/1839/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Золотарьової Я.С. (доповідач),

суддів: Демчини Т.Ю., Мартинюка С.В.

у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянув матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026, суддя Ліпинський О.В.

у справі №904/1839/26

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до Українсько-Британського приватного акціонерного товариства "Динаміка Корпорейшн", м. Дніпро

про стягнення 185 755, 09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст справи

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Українсько-Британського приватного акціонерного товариства "Динаміка Корпорейшн" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за теплопостачання в сумі 185 755,09 грн.

Звертаючись з цим позовом до суду, Позивач зазначив, що на підставі Рішення Дніпропетровської міської ради № 24/23 від 19.07.2017 р “Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП “Дніпровські міські теплові мережі” на баланс КП “Теплоенерго””, згідно із Актом приймання-передачі №1 від 06.11.2017 року на баланс Позивача передано, зокрема, дебіторську заборгованість за особовим рахунком № 081215 в сумі 185 755,09 грн. (Додаток №1 до Акту приймання-передачі №1 від 06.11.2017 – Реєстр дебіторської заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію станом на 01.11.2017 року).

Станом на дату приймання дебіторської заборгованості на баланс Позивача, особовий рахунок № 081215 закріплено за споживачем послуг з теплопостачання за адресою м. Дніпро, вул. Гладкова, буд. 9, а саме за Українсько-Британським Приватним акціонерним товариством “Динаміка Корпорейшин” (Відповідач).

Позивач стверджує, що станом на дату подання позову Відповідач є боржником з оплати послуг з теплопостачання по приміщенню за адресою м. Дніпро, вул. Гладкова, буд. 9 за особовим рахунком № 081215 на загальну суму 185 755,09 грн.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/1839/26 в задоволенні позову відмовлено.

Мотиви рішення щодо відмови у задоволенні позову ґрунтуються на таких аргументах:

Суд зазначив, що акт № 1 від 06.11.2017, на який посилався Позивач, є лише інструментом фіксації переходу права вимоги від одного кредитора до іншого (заміни сторони у зобов`язанні). Проте сам по собі цей акт не є належним доказом існування самого зобов`язання.

Суд наголосив, що існування заборгованості має бути підтверджено первинними документами, зокрема: актами приймання-передачі послуг із зазначенням обсягів, вартості та періоду; актами зняття показників вузлів комерційного обліку. Жодних із цих доказів Позивач суду не надав. Позивач не надав належних доказів надання послуг, їх обсягу та вартості.

Суд врахував доводи Відповідача про те, що згідно з його бухгалтерським обліком, кредиторська заборгованість перед КП «Теплоенерго» чи його правопопередником станом на квітень 2026 року відсутня.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд" Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/1839/26 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства “Теплоенерго” Дніпровської міської ради до Українсько Британського Приватного акціонерного товариства “Динаміка Корпорейшин” про стягнення заборгованості за теплопостачання в розмірі 185 755,09 грн. і ухвалити нове рішення про стягнення з Українсько Британського Приватного акціонерного товариства “Динаміка Корпорейшин” на користь Комунального підприємства “Теплоенерго” Дніпровської міської ради заборгованості за теплопостачання в розмірі 185 755,09 грн.

- стягнути з Українсько-Британського Приватного акціонерного товариства “Динаміка Корпорейшин” на користь Комунального підприємство “Теплоенерго” Дніпровської міської ради суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області у розмірі 2 662,40 грн.

- стягнути з Українсько-Британського Приватного акціонерного товариства “Динаміка Корпорейшин” на користь Комунального підприємства “Теплоенерго” Дніпровської міської ради суму понесених судових витрат за подання цієї апеляційної скарги у розмірі 3 194,88 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 року по справі № 904/1839/26 є незаконним та необґрунтованим через порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що факт існування заборгованості підтверджується Актом приймання-передачі дебіторської заборгованості № 1 від 06.11.2017, витягом з оборотно-сальдової відомості та довідкою № 143 від 01.04.2026.

Позивач зазначає, що він не є і не зобов`язаний бути розпорядником первинних документів (актів наданих послуг, показників лічильників тощо), на підставі яких заборгованість виникла перед попереднім кредитором. На його думку, Акт № 1 від 06.11.2017 сам по собі є первинним документом у розумінні законодавства про бухгалтерський облік.

Скаржник вважає «Бухгалтерську довідку № 8», надану Відповідачем, неналежним доказом, оскільки вона виготовлена самим Відповідачем. Суд, на думку позивача, порушив принцип змагальності, надавши перевагу цій довідці без дослідження обставин припинення зобов`язання (наприклад, доказів оплати).

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції неправильно застосував стандарт «вірогідності доказів», згідно з яким обставина вважається доведеною, якщо надані докази є більш переконливими, ніж докази протилежної сторони.

На підставі цих доводів скаржник просить повністю скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга не містить нових доказів, а зводиться до спроби переоцінити ті самі матеріали, які вже досліджував суд першої інстанції.

Предметом доказування є існування зобов`язання зі сплати за теплову енергію. Позивач мав довести наявність договору, факт, період та обсяг постачання, а також вартість послуг, проте не надав належних доказів, які б підтвердили вказані обставини.

Відповідач наголошує, що Акт № 1 від 06.11.2017 підтверджує лише факт заміни кредитора (відступлення права вимоги), але сам по собі не є доказом існування заборгованості, її розміру чи факту надання послуг.

Згідно із законом, підставою для обліку є первинні документи (акти, договори), які фіксують господарську операцію. Самі лише записи в оборотно-сальдових відомостях чи реєстрах не породжують зобов`язань і не можуть бути самостійною підставою для стягнення коштів.

Позивач фактично намагається перекласти на Відповідача обов`язок доводити відсутність боргу, що суперечить принципам господарського судочинства, за якими саме Позивач має довести свої вимоги.

Позивач не вказав, за який саме період виникла заборгованість і коли настав строк її оплати. Це унеможливлює встановлення моменту початку перебігу позовної давності (яка становить 3 роки), а ризик такої недоведеності несе саме Позивач.

Відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним і просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів Демчини Т.Ю., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/1839/26 залишено без руху, зазначено, що апелянт протягом 10 днів з дня отримання ухвали має усунути недоліки апеляційної скарги, а саме надати докази сплати судового збору у розмірі 798,72 грн.

25.06.2026 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 22.06.2026 надійшла заява про усунення недоліків скарги з доказами сплати судового збору у розмірі 798,72 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) №904/1839/26, необхідні для розгляду апеляційної скарги.

06.07.2026 матеріали справи №904/1839/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.

06.07.2026 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу.

09.07.2026 позивач подав відповідь на відзив.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені апеляційним судом

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 28/12 від 27.07.2016 “Про надання дозволу на передачу з балансу КП “Дніпропетровські міські теплові мережі” на баланс КП “Теплоенерго” об`єктів і мереж теплопостачання”, Позивач отримав від КП “Дніпропетровські міські теплові мережі” засоби для теплопостачання, зокрема, щодо приміщень за адресою: м. Дніпро, вул. Гладкова, буд. 9.

На підставі Рішення Дніпропетровської міської ради № 24/23 від 19.07.2017 р “Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП “Дніпровські міські теплові мережі” на баланс КП “Теплоенерго””, згідно із Актом приймання-передачі №1 від 06.11.2017 року дебіторської заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію на баланс Позивача передано, зокрема, дебіторську заборгованість за особовим рахунком № 081215 в сумі 185 755,09 грн. (Додаток №1 до Акту приймання-передачі №1 від 06.11.2017 – Реєстр дебіторської заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію станом на 01.11.2017 року).

Станом на дату приймання дебіторської заборгованості на баланс Позивача, особовий рахунок № 081215 закріплено за споживачем послуг з теплопостачання за адресою м. Дніпро, вул. Гладкова, буд. 9, а саме за Українсько-Британським Приватним акціонерним товариством “Динаміка Корпорейшин” (Відповідач).

Позивач стверджує, що Відповідач є боржником з оплати послуг з теплопостачання по приміщенню за адресою м. Дніпро, вул. Гладкова, буд. 9 за особовим рахунком № 081215 на загальну суму 185 755,09 грн.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких мотивів.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначено Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 цього Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У свою чергу частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

На підставі статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов`язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів і забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

У відповідності до статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на наявність заборгованості Відповідача за спожиту теплову енергію, в підтвердження чого посилається на акт приймання-передачі дебіторської заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію №1 від 06.11.2017 року з Додатком до нього (а.с. 11-16).

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 Цивільного кодексу України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 ЦК України докази прав нового кредитора у зобов`язанні).

З матеріалів справи вбачається, що відбулось підписання Акту про передання від КП “Дніпропетровські міські теплові мережі” до КП “Теплоенерго” дебіторської заборгованості споживачів, тобто відбулась заміна кредитора в зобов`язанні.

Водночас позивачем не надано до матеріалів справи як самого правочину, який було укладено між КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" та відповідачем, так і документів, які підтверджують його виконання з боку КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" (факт поставки, обсяги такої поставки, строки та періоди поставки, стан розрахунків тощо).

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Колегія суддів зазначає, що позивач не надав жодного доказу, за допомогою якого можна встановити як наявність заборгованості, так й строки виникнення такої заборгованості, що є важливим у цій справі, оскільки відповідач має право заявити заяву про застосування строків позовної давності.

Тому застосовуючи стандарт вірогідності доказів, апеляційний суд вказує про те, що враховуючи подані сторонами докази більш вірогідним є те, що відповідач отримував послуги теплопостачання, але враховуючи відсутність доказів щодо обсягу та строків поставки, позивачем не було доведено суму заборгованості.

Тому апеляційний суд не приймає доводи апелянта про те, що Акт № 1 від 06.11.2017 є достатнім доказом саме наявності заборгованості та може підтвердити її розмір, оскільки відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Самі по собі записи в реєстрах чи оборотно-сальдових відомостях не породжують зобов`язань і не є самостійною підставою для стягнення боргу.

Перехід права вимоги не звільняє нового кредитора від обов`язку довести наявність боргу та його розмір перед боржником.

Апелянт вказував, що його докази більш вірогідні, ніж бухгалтерська довідка Відповідача. Водночас, як зазначено вище докази надані позивачем підтверджують обставину заміни сторони в зобов`язанні, але не доводять обсяг такого зобов`язання та взагалі наявність такого зобов`язання на момент заміни кредитора. Тобто не доводять того, що на момент підписання Акту зобов`язання було дійсним.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що позивач не може вказати період виникнення заборгованості, що унеможливлює встановлення моменту порушення права.

Тому, господарський суд правомірно дійшов висновку, що акт приймання-передачі дебіторської заборгованості споживачів - це лише інструмент, який фіксує перехід права вимоги від одного кредитора до іншого, тобто, підтверджує заміну сторони у зобов`язанні.

Разом із тим, зазначений акт сам по собі не є належним доказом існування зобов`язання, яке має бути підтверджено первинними документами, зокрема актами приймання-передачі послуг, в яких мають бути відображені обсяги спожитої теплової енергії, їх вартість та звітний період, або актами зняття показників вузла комерційного обліку, що фіксують фактичні обсяги споживання теплової енергії. Вказаних доказів суду не надано.

Відповідно обсяг прав первісного кредитора не підтверджено первинними документами.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 185 755,09 грн., є недоведеними, що виключає їх задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/1839/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/1839/26 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Я.С. Золотарьова

Суддя Т.Ю. Демчина

Суддя С.В. Мартинюк