Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №904/3178/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/3178/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Віннікова С.В., (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Васюта К.С.;

від відповідача-1: представник не з`явився;

від відповідача-2: Прохоров О.О.;

від третьої особи: представник не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 (суддя Бажанова Ю.А., повний текст якого підписаний 17.06.2026 ) у справі № 904/3178/25,

за позовом Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ"

до відповідача-1 ОСОБА_1

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство "ПЛАЗІС-ЄМ"

про визнання договору іпотеки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до відповідача-1: ОСОБА_1 та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер" і просить суд визнати недійсним (фраудаторним) Договір іпотеки №20/002-1 від 02.10.2023 укладений між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ ІНВЕСТ ПАРТНЕР" та ОСОБА_1 за яким у якості забезпечення виступає будинок з господарськими будівлями розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що боржником ОСОБА_1 вчинено договір іпотеки з мотивів не допущення звернення стягнення на майно кредитором у виконання боргових зобов`язань, а отже на шкоду кредитору, що є підставою для визнання недійсним (фраудаторним) Договір іпотеки №20/002-1 від 02.10.2023.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі №904/3178/25 та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що оспорюваний договір іпотеки від 02.10.2023 укладено в період існування значної простроченої заборгованості перед Банком, яка виникла у січні та травні 2023 року і згодом була стягнута солідарно з позичальника та поручителів рішенням суду від 02.07.2024 у справі № 904/1704/24 на суму 6 143 193,60 грн. Скаржник акцентує, що укладення іпотеки на єдине нерухоме майно боржника ОСОБА_1 відбулося майже одночасно з відчуженням майна іншими поручителями членами його сім`ї на користь родичів (що є предметом окремих судових справ № 215/3146/25 та № 212/2356/25), що вказує на скоординованість дій із виведення активів з-під звернення стягнення для фактичного залишення їх під контролем родини та з порушенням умов договору поруки щодо непогіршення свого майнового стану.

Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24 та судову практику щодо фраудаторних правочинів (справи № 464/850/24, № 755/17944/18, № 405/1820/17), апелянт наголошує, що факт оплатності та реальності виконання договору не спростовує його фраудаторного характеру, а відсутність формальних зв`язків між контрагентами не виключає наявності неформальних або «товариських» відносин і мети завдання шкоди кредитору шляхом створення «свого забезпеченого кредитора». При цьому доказів того, куди були спрямовані отримані кредитні кошти та чи покращили вони фінансовий стан боржника, матеріали справи не містять.

Також скаржник зазначає, що ТОВ «ФК «Кредит Інвест Партнер» не проявило розумної обачності, оскільки відомості щодо значних кредитних зобов`язань боржника та передачі частини активів в іпотеку Банку були загальнодоступними у публічних реєстрах, а публічні відомості свідчать про те, що відповідач-2 не має наміру реального стягнення коштів із позичальників та ініціює лише спори про зняття арештів (зокрема, справа № 904/3006/25). Крім того, розрахунок заборгованості відповідача-2 містить проценти, нараховані після спливу строку кредитування, що суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 та свідчить про спірність боргу, яка унеможливлювала позасудову реєстрацію права власності за іпотекодержателем.

Поряд із цим апелянт стверджує про допущені судом першої інстанції процесуальні порушення, вказуючи, що відзив ТОВ «ФК «Кредит Інвест Партнер» було подано з порушенням встановленого судом строку (з огляду на дату направлення позову 14.06.2025 або ухвали 23.06.2025 та реєстрацію відзиву 09.07.2025 у вечірній час), у зв`язку з чим він мав бути залишений без розгляду, а також звертає увагу на недотримання відповідачем-2 п`ятиденного строку подання заяв про участь у засіданнях у режимі відеоконференції за статтею 197 ГПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Інші учасники справи правом на подачу відзиву та пояснень не скористались.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Висоцький А.М.

Ухвалою від 29.06.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі № 904/3178/25 залишено без руху, надано апелянту строк протягом 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: сплатити судовий збір у сумі 3 633,60 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду; надати докази направлення копії апеляційної скарги та додатних до неї документів ОСОБА_1 .

Через підсистему "Електронний суд" 01.07.2026 від Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" надійшла заява про усунення недоліків з долученням відповідних доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі № 904/3178/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.09.2026.

У зв`язку з відпусткою судді - члена колегії Андрейчука Л.В. судове засідання 09.09.2026 о 14:30 год. не відбулось.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2026 відкладено розгляд справи №904/3178/25 та призначено судове засіданні на 16.09.2026.

У судове засідання з`явився 16.09.2026 представник позивача, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача-2 також був присутній у судовому засіданні та заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач-1 та третя особа у судове засідання 16.09.2026 не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 16.09.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 02.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер" (кредитодавець) та Приватним підприємством "ПЛАЗІС-ЄМ" (позичальник) було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 20/002 від 02.10.2023 відповідно до пункту 1.1. якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у сумі 1 750 000,00 гривень (далі - Кредит) на засадах строковості, зворотності, цільового використання та платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору кредитодавець надає позичальнику кредит за цільовим призначенням (метою): для поповнення обігових коштів.

Відповідно до пункту 2.1. договору кредит надається строком на 12 (дванадцять) місяців від дати надання кредиту, тобто з 02 жовтня 2023 року по 01 жовтня 2024 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до пункту 2.2. договору кредитодавець зобов`язаний надати кредит позичальнику протягом 3 (трьох) робочих днів з дня підписання договору, з можливістю надання кредитних коштів частково.

Відповідно до пункту 2.3. договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного пунктом 2.1. договору, відповідно до Графіку розрахунків, що є Додатком № 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.4. договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний позичальником в реквізитах до цього договору. Ненадання позичальником реквізитів банку банківського рахунку (надання реквізитів з помилками) чи ухилення від отримання кредиту іншим способом звільняє Кредитодавця від відповідальності за порушення зобов`язання, передбаченого пунктом 2.2. договору.

Відповідно до пункту 2.5. договору датою надання кредиту вважається дата списання відповідної суми з рахунку Кредитодавця. Вищевказана дата надання кредиту відображається в Графіку розрахунків.

Відповідно до пункту 2.6. договору датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів, вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок Кредитодавця.

Відповідно до пункту 2.7. договору сторони погодили, що у разі укладення договору із забезпеченням (у разі необхідності забезпечення за цим договором), що потребує нотаріального посвідчення, Позичальнику необхідно укласти договір щодо супровідних послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами.

Відповідно до пункту 2.8. договору визначаються за домовленістю сторін в тому числі можуть включати комісії Кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами.

Відповідно до пункту 2.8.1. договору комісія за надання кредитних коштів сплачується до надання кредитних коштів та становить 26 250,00 грн., що сплачується Позичальником на рахунок Кредитодавця після підписання цього договору та до моменту надання кредитних коштів.

Відповідно до пункту 4.1. договору зобов`язання Позичальника щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом забезпечуються:

Договором застави № 20/002-З від 02 жовтня 2023 року (пункт 4.1.1. договору)

Договором іпотеки № 20/002-І від 02 жовтня 2023 року (пункт 4.1.1. договору)

Договором поруки, укладеним з ОСОБА_1 № 20/002-П від 02 жовтня 2023 року (пункт 4.1.1. договору)

Відповідно до пункту 4.2. договору відповідальність за оформлення забезпечення кредиту відповідно до вимог чинного законодавства та всі витрати, пов`язані з таким оформленням, покладаються на позичальника, якщо забезпечення зобов`язань підлягає оформленню окремим договором.

Відповідно до пункту 4.3. договору особа, яка надає забезпечення, підтверджує, що майно, яким здійснюватиметься забезпечення виконання зобов`язань за договором, належить їй на праві власності, не обмежене в обігу, під заставою у третіх осіб не перебуває.

Відповідно до пункту 4.5. договору майно, надане в заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Генеральним кредитним договором, повинно бути застраховане на користь Кредитодавця як вигодонабувача протягом строку дії договору на умовах, визначених договором та договорами забезпечення, до надання кредитних коштів, бути застрахованим протягом строку дії договору на умовах, погоджених кредитодавцем.

Відповідно до пункту 4.6. договору виконання Позичальником зобов`язань за договором забезпечується також усім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до пункту 4.7. договору сторони дійшли згоди, що у випадках часткового погашення заборгованості Позичальника в результаті звернення стягнення на окреме майно, що є предметом договорів забезпечення, в тому числі шляхом позасудового врегулювання, будь-які наступні вимоги Кредитодавця щодо виконання зобов`язань за договором до нього є дійсними до повного їх виконання.

Відповідно до пункту 5.1.6. договору Позичальник зобов`язаний укласти договір щодо забезпечення виконання зобов`язань перед Кредитодавцем за цим договором, якщо таке забезпечення підлягає оформленню окремим договором.

Відповідно до частини 6 пункту 8.1. договору при укладанні цього договору позичальник підтверджує що майно, яким забезпечується виконання зобов`язань за цим договором належить йому/майновому поручителю на праві власності, не обмежено в обігу (обороті) та під заставою не перебуває.

Відповідно до пункту 12.1. договору цей договір є чинним з моменту його підписання обома сторонами і діє до 01 жовтня 2024 року або до повного виконання зобов`язань за цим договором в залежності від того, що настане раніше.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер" перерахувало Приватному підприємством "ПЛАЗІС-ЄМ" грошові кошти у розмірі 1 750 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №438 від 02.10.2023 на суму 1 750 000,00 грн., із призначенням платежу "Надання кредитних коштів згідно договору про надання коштів у позику в т.ч. і на умовах фінансового кредиту №20/002 від 02.10.2023 року. Без ПДВ".

02.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) був укладений Іпотечний договір №20/002-1 від 02.10.2023 відповідно до пункту 1.1. якого іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, що випливають із Кредитного договору № 20/002 від 02 жовтня 2023 року, зі всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені, укладеного між Приватним підприємством "ПЛАЗІС-ЄМ" та іпотекодержателем відповідно до якої іпотекодержатель при виконанні іпотекодавцем певних його умов надає іпотекодавцю кредит у сумі 1 750 000,00 грн на визначених кредитом умовах, строком погашення 01 жовтня 2024 року з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до пункту 1.1. договору за цим договором заставна Іпотекодавцем не видається.

Відповідно до пункту 1.3. договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов`язань іпотекодавця, є нерухоме майно-житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 56,7 кв.м., житлова площа 21,7 кв. м., що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Виноградова, буд. 8 (далі - Предмет іпотеки), а саме: Житловий будинок Літера А, загальною площею 56,7 м2., Літній душ-вбиральня Літера Б, загальною площею 10,2 м2., Вимощення № I,II, Огорожа, Реєстраційний номер майна: Витяг про державну реєстрацію, КП ДОР Криворізьке 4 БТІ від 30.03.2011 p., № 29482532, Кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташовані будівлі, споруди 121100000:04:195:0077.

Право власності на житловий будинок і будівлі та споруди підтверджено Свідоцтвом на право власності на нерухоме майно видане 25.02.2011 року Виконавчим комітетом Жовтневої районної у місті ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, виданого на підставі рішення від 19.01.2011 року № 36/1. Право власності на нерухоме майно зареєстровано в КП ДОР "Криворізьке БТІ", 30.03.2011 р., в книзі 264- 151, номер запису 48551, реестраційний номер 33004419, згідно витягу про державну реєстрацію прав, виданого цим же БТІ 30.03.2011 року, № 29482532. Розташовано на земельній ділянці площею 0,1000 га, з кадастровим номером 121100000:04:195:0077, яка не приватизована, згідно витягу з Державного земельного кадастру від 02.10.2023 р. за номером НВ-9929045032023. Нотаріусом перевірено та встановлено відсутність будь-яких обтяжень предмета іпотеки на дату укладання договору.

Предмет іпотеки передається іпотекодавцем в іпотеку разом зі всіма складовими частинами, внутрішніми системами, поліпшеннями, що існують на час укладання цього Договору та можуть виникнути у майбутньому.

Відповідно до пункту 1.4. договору станом на дату укладення цього договору ринкова вартість предмету іпотеки згідно звіту про оцінку майна виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Мамедов А.Х., сертифікат № 525/2022 від 02.11.2022 р., складає 1 015 440,00 гривень, заставна вартість предмету іпотеки становить 913 896,00 гривень (ринкова вартість предмета іпотеки, визначена у звіті про оцінку предмету іпотеки від іпотека помножена на розмір заставного дисконта, який становить 0,75 (проставляється розмір заставного дисконту). В подальшому заставна вартість предмета іпотеки змінюється з урахуванням положень пп.2.1.10 цього договору.

Відповідно до пункту 1.5. договору іпотекодавець підтверджує, що він є власником предмета іпотеки на підставі документів, зазначених у п. 1.3 ст.1 цього договору і відповідно до чинного законодавства України має буде мати право його відчужувати, предмет іпотеки не є предметом іпотеки за іншими договорами, жодним способом не відчужений, вільний від боргів і не перебуває в спорі, податковій заставі, під арештом чи забороною відчуження, відповідно до чинного законодавства України на предмет іпотеки може бути звернено стягнення, документи на право власності користування земельними ділянками, на яких розташований Предмет іпотеки, оформлені не оформлені, предмет іпотеки є спільною сумісною власністю подружжя і передається в іпотеку за згодою дружини, ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною заявою, підпис на якій засвідчений нотаріально, не є часткою або паєм, предмет іпотеки не передано в оренду (суборенду), суперфіцій, лізинг, безоплатне користування, довірче управління, спільну діяльність тощо.

Відповідно до пункту 1.6. договору предмет іпотеки залишається у володінні іпотекодавця з урахуванням положень цього договору.

Відповідно до пункту 1.7. договору у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем відповідних положень Кредитного договору та або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем відповідних положень цього договору, іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до пункту 1.10. договору відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем дозволяється лише за письмовою згодою іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 1.13. договору за домовленістю сторін, накладається заборона вічдуження на нерухоме майно, яке передається згідно з умовами цього договору.

На момент укладення цього договору перевіряється обтяження іпотекою предмета іпотеки та в день укладення цього договору здійснюється державна реєстрація обтяження іпотекою предмета іпотеки за цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Витрати, пов`язані з державною реєстрацією обтяження іпотекою предмета іпотеки, покладаються на іпотекодавця.

Відповідно до пункту 2.1.6. договору іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником умов кредитного договору та/або невиконання іпотекодавцем умов цього договору, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Відповідно до пункту 2.1.7. договору іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії та інших платежів: неустойку, пеню, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки: витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов`язання чи умов цього договору.

Відповідно до пункту 2.1.12. договору іпотекодержатель має право у випадку виникнення права звернення стягнення (у тому числі достроково) па предмет іпотеки реалізувати його відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

Відповідно до пункту 2.1.13. договору іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою за цим договором, а якщо вимога не буде задоволена, достроково звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому пп. 2.1.16 п 2.1 ст 2 цього договору, у разі

- якщо інша ніж іпотекодержатель особа набула права стягнення на предмет іпотеки.

- проти іпотекодавця порушено провадження у справі про банкрутство або визнання його/їх банкрутом (-ами) або прийняття рішення про його/їх ліквідацію

- у разі порушення іпотекодавцем правил про наступну іпотеку, про розпорядження предметом іпотеки та про його заміну та невиконання пп 2.4.5 цього договору

- невиконання та/або неналежного виконання іпотекодавцем кредитного договору (у тому числі щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до кредитного договору)

- якщо іпотекодавець порушив свої обов`язки щодо збереження та/або страхування предмета іпотеки.

Договір посвідчено Стюрко О.О. приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області та зареєстровано в реєстрі за № 1332.

Стюрко О.О. приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області на підставі статті 73 Закону України "Про нотаріат" та у зв`язку з посвідченням договору іпотеки накладається заборона відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна: Житлового будинку з будинками та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , до припинення дії договору іпотеки. Зареєстровано в реєстрі за № 1333.

Як встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі 904/1704/24 від 02.07.2024, яке набрало законної сили 30.07.2024, 25.02.2020 між Акціонерним товариством "Укрексімбанк" (далі - Банк, Позивач, Кредитор) та Приватним підприємством "ПЛАЗІС-ЄМ" (далі - Позичальник, Боржник) укладено Генеральну кредитну угоду №20-85КО0002 (з наступними змінами та доповненнями, що є невід`ємною частиною Договору) ліміт якої становив 3 000 000,00 грн. (далі - Генеральна угода).

Відповідно до п. 2.1. Генеральної угоди відповідно до положень та умов цієї Генеральної угоди Банк здійснює із Позичальником Кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 2.2 цієї Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов Кредитних договорів, які укладаються за домовленістю Сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди.

Відповідно до п. 2.2.2. Генеральної угоди ліміт заборгованості за Кредитним договором

встановлюється в межах ліміту Генеральної угоди та визначається у відповідному Кредитному договорі.

Згідно п. 2.4. Генеральної угоди процентна ставка за Кредитом визначається у відповідному Кредитному договорі.

У відповідності до п. 6.1.1 та п. 6.1.2. Генеральної угоди Банк має право вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов`язань за цією Генеральною угодою, у тому числі Кредитними договорами у випадках: настання термінів/строків (з першого дня початку перебігу строку) виконання Позичальником будь-яких грошових зобов`язань за цією Генеральною угодою і передбачених Кредитними договорами, порушення питання про розірвання, визнання недійсними (неукладеними), нікчемними, оспорюваними тощо цієї Генеральної угоди та/або Кредитного договору, та/або Гарантійних документів.

Пунктом 7.2.3 Генеральної угоди встановлено, що позичальник зобов`язується своєчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов`язання за цією Генеральною угодою, у тому числі Кредитними договорами, зобов`язання за іншими договорами, укладеними із Банком.

21.05.2021 між Кредитором та Позичальником було укладено Додаткову угоду №20-85КО0002-0002, якою встановлено ліміт Генеральної угоди: 4 000 000,00 грн.

11.11.2021 між Кредитором та Позичальником було укладено Додаткову угоду №20-85КС0002-0003, якою встановлено ліміт Генеральної угоди: 6 000 000,00 грн.

В рамках Генеральної угоди між Позичальником та Кредитором було укладено Кредитний договір №21-1КУ0157 від 21.05.2021 з лімітом 4 000 000,00 грн. (далі - Кредитний договір-1) та Кредитний договір №21-85КУ0001 від 11.11.2021 (з наступними змінами та доповненнями, що є невід`ємною частиною Договору) з лімітом 2 000 000,00 грн. (далі - Кредитний договір-2).

Статтею 1 Кредитного договору-1 визначено, що термін "Гарантійний документ" означає будь-які угоди, укладені Банком з Позичальником та/або іншими особами (Поручителями), та інші правочини, вчиненні з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором.

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору-1 кінцевий термін погашення Кредиту: 19 травня 2023 року (включно).

Згідно п. 2.4. Кредитного договору-2 кінцевий термін погашення Кредиту: 10 листопада 2022 року (включно).

Пунктом 2.6. Кредитного договору-1 передбачено, що у межах цього Договору Позичальник сплачує Банку Проценти за Кредитом, комісію за відкриття кредитної лінії, інші плати за цим, Договором, у розмірах та на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.6. Кредитного договору-2 у межах цього Договору Позичальник сплачує Банку Проценти за Кредитом, комісії за кредитом, інші платежі за цим Договором, у розмірах" та на умовах цього Договору.

Згідно до п. 3.1.1.2. Кредитного договору-1 розмір Базової процентної ставки за Кредитом на дату підписання Договору становить 6,8 % річних (Індекс URID (3 міс) за Банківський день, що передує даті підписання Договору становить 13,8 %.

Пунктом 3.1.1.2. Кредитного договору-2 встановлено, що розмір Базової процентної ставки за Кредитом на дату підписання Договору становить 14,9 % річних (Індекс URID) (3 міс) за Банківський день, що передує даті підписання Договору становить 7,19 %.

Відповідно до п. 3.1.1.7. Кредитного договору-2 проценти за Кредитом нараховуються протягом усього строку користування Кредитом на залишок строкової заборгованості за Основним боргом на кінець календарного дня за кожний день користування Кредитом на основі Банківського року.

Відповідно до умов Кредитного договору-1,-2 Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим договором, а також виконувати інші зобов`язання за вказаним кредитним договором (п.2.1., п.9.2.1. Кредитного договору).

Підпунктом 8.1.2. п. 8. Кредитного договору-1 визначено, що Банк має право Вимагати виконання грошових зобов`язань за цим Договором у повному обсязі у випадках, передбачених підпунктами 9.2.10-9.2.11 цього Договору, у строки, передбачені підпунктами 9.2.10-9.2.11 цього Договору.

Підпунктом 8.1.2. п. 8. Кредитного договору-2 встановлено, що Банк має право вимагати виконання грошових зобов`язань за цим Договором у повному обсязі у випадках, передбачених Додатком 5, Додатком 7 до цього Договору, у строки, передбачені підпунктами 9.2.11-9.2.12 цього Договору.

В забезпечення виконання зобов`язань за Генеральною кредитною угодою №20-85КС0002 від 25.02.2020 в тому числі і за Кредитним договором 1 і 2, між АТ "Укрексімбанк", Позичальником та фізичною особою ОСОБА_1 , (далі - Поручитель 2, відповідач-2) було укладено Договір поруки №20-852Р0006 від 25.02.2020 (далі - Договір поруки-2).

Підпунктом 1.1.1. договору поруки визначено, що Кредитним договором є Генеральна кредитна угода від 25.02.2020 року №20-85КG0002 (з усіма чинними договорами, укладеними у рамках вказаної Генеральної кредитної угоди, у тому числі після набуття чинності цим договором, які їй підпорядковуються, є додатком до неї, її невід`ємними частинами та складають з нею єдиний документ, а також з усіма чинними змінами, доповненнями, додатками та додатковими угодами до неї, у тому числі внесеними та укладеними після набуття чинності цим договором, які є її невід`ємними частинами та складають з нею єдиний документ), укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор та позичальник проводять (здійснюють) кредитні операції (у тлумаченні Закону України "Про банки та банківську діяльність") у рамках ліміту Генеральної угоди у розмірі 3 000 000, 00 (три мільйони) гривень, зі строком кредитування до 24.02.2025 (включно), а також на інших умовах, визначених вказаною Генеральною кредитною у тому числі договорами, укладеними у рамках вказаної Генеральної кредитної угоди у тому числі після набуття чинності цим Договором.

Відповідно до укладених додаткових угод з поручителями, а саме № 20-85ZP0007-0003 від 21.05.2021, № 20-85ZP0007-0004 від 11.11.2021, було погоджено з поручителями збільшення ліміту Генеральної угоди у розмірі 6 000 000,00 грн зі строком кредитування до 24.02.2025 року.

Основним зобов`язанням сторони визначили у п.п. 1.1.2. договору поруки усі та будь-які грошові зобов`язання Позичальника перед Кредитором, встановлені Кредитним договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення кредитору суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій (пені і штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування кредиту усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Кредитним договором, та усіх витрат кредитора, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 договору поруки, Поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання Позичальником Основного зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4.2.1. договору поруки поручитель зобов`язаний не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення кредитора про невиконання та/або неналежне виконання позичальником (його правонаступником) основного зобов`язання або в інший строк/термін, зазначений у відповідному повідомленні кредитора, без будь-яких заперечень сплатити кредитору зазначену у повідомленні суму основного зобов`язання.

Відповідно до пункту 4.2.4. договору поруки поручитель зобов`язаний не вчиняти дій, направлених на свідоме погіршення свого фінансового стану.

Відповідно до пункту 4.2.4.1 договору поруки поручитель зобов`язаний не пізніше як за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до дати настання запланованої події письмово повідомляти кредитора, якщо планується: відчуження та передача у заставу/іпотеку третім особам будь-якого свого майна/майнових прав, у тому числі як забезпечення виконання зобов`язань за іншими кредитами від інших кредиторів.

Відповідно до пункту 4.2.6. договору поруки поручитель зобов`язаний завчасно повідомляти кредитора про очікувані події, які можуть призвести до погіршення фінансового стану поручителя, або інші події, про які поручитель може знати та які можуть погіршити його здатність виконувати умови цього договору.

Згідно із п.п. 6.1.5. п.6.1. договору поруки, Поручитель ознайомлений з усіма умовами Кредитного договору (включаючи усі додатки до Кредитного договору, що є чинними на дату укладення цього договору), поінформований про фінансово-економічний стан Позичальника і повністю розуміє свої обов`язки за цим Договором.

Відповідно до п.п. 6.1.8. п. 6.1. договору поруки, укладенням цього Договору Поручитель погодився, що кредитор веде облік усіх сум грошових коштів, які підлягають, сплаті Кредитору за Кредитним договором, та у будь-якому судовому провадженні, що може виникнути у зв`язку із цим договором, банківські документи щодо такого обліку (виписки з рахунків, розрахункові документи тощо) є доказом існування зобов`язань поручителя щодо сплати кредитору відповідних сум грошових коштів.

Згідно п.п.8.1.1 п.8.1. договору поруки, цей договір набуває чинності з дати підписання Поручителем (його уповноваженим представником) та уповноваженими представниками Кредитора та Позичальника, а також скріплення відбитками печаток Кредитора і Позичальника і діє 120 місяців з дати набуття ним чинності.

У випадку продовження строку кредитування за Кредитним договором, зазначеного у підпункті 1.1.1. цього договору, строк дії цього договору вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який продовжено строк кредитування за Кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії цього договору не вимагається).

Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1. договору поруки, Порука за цим Договором виникає з моменту набуття чинності Договором та припиняється через 120 місяців з дати набуття цим Договором чинності.

У випадку продовження строку кредитування за Кредитним договором, зазначеного у підпункті 1.1.1. цього Договору, строк дії поруки за цим Договором вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який продовжено строк кредитування за Кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії поруки за цим Договором не вимагається).

Відповідно до укладених змін до Договорів поруки Поручителі підтверджували факт ознайомлення і погоджувалися зі всіма змінами, що вносилися до Генеральної угоди та Кредитних договорів.

Приписами п. 9.2.11 Кредитного договору 1 та п. 9.2.12. Кредитного договору 2 визначено, що Позичальник зобов`язується здійснити погашення Кредиту, Процентів за Кредитом, комісій та інших платежів за цим Договором у повному обсязі протягом 10 (десяти) Банківських днів з дня відправлення Банком Позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення зокрема, допущення прострочення термінів виконання грошових зобов`язань за будь-яким договором, забезпеченням за яким виступає предмет застави/іпотеки, наданий згідно з Гарантійними документами у забезпечення виконання грошових зобов`язань за цим договором, та Банком направлено вимоги щодо виконання грошових зобов`язань за такими договорами частково/ у повному обсязі.

Договором поруки у пункті 8.3.3 погоджено сторонами, що будь-яке повідомлення надіслане кредитором рекомендованим листом з повідомленням на адреси Поручителя та/або Позичальника, вказані у статті 9 цього Договору або у додатковій угоді до цього Договору (укладеній згідно з підпунктом 8.3.2 цього Договору), вважається таким, що отримане Поручителем та/або Позичальником (залежно від того, кому надіслане так повідомлення) через 7 (сім) календарних днів після надіслання такого повідомлення. Після проходження цього строку настають усі правові наслідки, дата настання яких пов`язана з датою отримання однією стороною повідомлень іншої сторони, незалежно від того, чи отримає відповідна сторона такі повідомлення особисто.

18.03.2024 Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" з метою мирного врегулювання спору на адреси Приватного підприємства "Плазіс-ЄМ", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були направлені вимоги щодо необхідності погашення заборгованості, які буди залишені без задоволення, а заборгованість не погашена.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі 904/1704/24 від 02.07.2024, яке набрало законної сили 30.07.2024 позов Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до відповідача-1: Приватного підприємства "Плазіс-ЄМ", відповідача-2: ОСОБА_1 , відповідача-3: ОСОБА_2 , відповідача-4: ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договорами в розмірі 6 143 193,60 грн. задоволено:

Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Плазіс-ЄМ" на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" прострочену заборгованість:

за Кредитним договором № 21-85КV0001 від 11.11.2021 р. у розмірі 1 571 907,41 грн., що складається з: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 819 728,05 грн.; проценти за користування кредитом - 195 481,72 грн.; комісія за управління кредитом - 10 212,28 грн., в т.ч. прострочена - 9 769,02 грн., всього заборгованість по кредиту: 1 025 422,05 грн. Заборгованість згідно договору про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/263-546 485,36 грн.;

за Кредитним договором № 21-1КV0157 від 21.05.2021 р. у розмірі 4 571 286,19 грн., що складається з: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 3 640 726,60 грн.; проценти за користування кредитом - 912 658,92 грн., в т.ч. прострочені - 697 841,61 грн., комісія за управління кредитом - 17 900,67 грн., в т.ч. прострочена - 16 110,60 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" прострочену заборгованість:

за Кредитним договором № 21-85КV0001 від 11.11.2021 р. у розмірі 1 571 907,41 грн., що складається з: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 819 728,05 грн.; проценти за користування кредитом - 195 481,72 грн.; комісія за управління кредитом - 10 212,28 грн., в т.ч. прострочена - 9 769,02 грн., всього заборгованість по кредиту: 1 025 422,05 грн, заборгованість згідно договору про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/263-546 485,36 грн.;

за Кредитним договором № 21-1КV0157 від 21.05.2021 р. у розмірі 4 571 286,19 грн., що складається з: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 3 640 726,60 грн., проценти за користування кредитом - 912 658,92 грн., в т.ч. прострочені - 697 841,61 грн., комісія за управління кредитом - 17 900,67 грн., в т.ч. прострочена - 16 110,60 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" прострочену заборгованість:

за Кредитним договором № 21-85КV0001 від 11.11.2021 р. у розмірі 1 571 907,41 грн., що складається з: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 819 728,05 грн.; проценти за користування кредитом - 195 481,72 грн.; комісія за управління кредитом - 10 212,28 грн., в т.ч. прострочена - 9 769,02 грн., всього заборгованість по кредиту: 1 025 422,05 грн., заборгованість згідно договору про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/263-546 485,36 грн.;

за Кредитним договором № 21-1КV0157 від 21.05.2021 р. у розмірі 4 571 286,19 грн., що складається з: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 3 640 726,60 грн.; проценти за користування кредитом - 912 658,92 грн., в т.ч. прострочені - 697 841,61 грн., комісія за управління кредитом - 17 900,67 грн., в т.ч. прострочена - 16 110,60 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" прострочену заборгованість:

за Кредитним договором № 21-85КV0001 від 11.11.2021 р. у розмірі 1 571 907,41 грн., що складається з: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 819 728,05 грн.; проценти за користування кредитом - 195 481,72 грн.; комісія за управління кредитом - 10 212,28 грн., в т.ч. прострочена - 9 769,02 грн., всього заборгованість по кредиту: 1 025 422,05 грн., заборгованість згідно договору про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/263-546 485,36 грн.;

за Кредитним договором № 21-1КV0157 від 21.05.2021 р. у розмірі 4 571 286,19 грн., що складається з: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 3 640 726,60 грн.; проценти за користування кредитом - 912 658,92 грн., в т.ч. прострочені - 697 841,61 грн., комісія за управління кредитом - 17 900,67 грн., в т.ч. прострочена - 16 110,60 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства "Плазіс-ЄМ" на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 23 415,48 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112) 23 415,48 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 23 415,48 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 23 415,48 грн. витрат по сплаті судового збору.

05.08.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024, яке набрало законної сили 30.07.2024 було видано наказ про примусове виконання, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" прострочену заборгованість:

за Кредитним договором № 21-85КV0001 від 11.11.2021 р. у розмірі 1 571 907,41 грн., що складається з: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 819 728,05 грн.; проценти за користування кредитом - 195 481,72 грн.; комісія за управління кредитом - 10 212,28 грн., в т.ч. прострочена - 9 769,02 грн., всього заборгованість по кредиту: 1 025 422,05 грн, заборгованість згідно договору про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/263-546 485,36 грн.;

за Кредитним договором № 21-1КV0157 від 21.05.2021 р. у розмірі 4 571 286,19 грн., що складається з: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 3 640 726,60 грн., проценти за користування кредитом - 912 658,92 грн., в т.ч. прострочені - 697 841,61 грн., комісія за управління кредитом - 17 900,67 грн., в т.ч. прострочена - 16 110,60 грн. 05.08.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024, яке набрало законної сили 30.07.2024 було видано наказ про примусове виконання, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 23 415,48 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 75953317 від 03.09.2024, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем, розглянуто заяву стягувача про примусове виконання Наказу № 904/1704/24 виданого 05.08.2024 та відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 904/1704/24 виданого 05.08.2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер" звернулось до ОСОБА_1 із листом-претензією № 182 від 04.04.2025 року яким повідомили, що станом на 04 квітня 2025 року Приватне підприємство "Плазіс-ЄМ" не здійснило погашення заборгованості, що складає: суму кредиту 1 750 000,00 грн., відсотки прострочені 313 703,13 грн., поточні відсотки за період з 01 по 04 квітня 2025 року - 6 904,11 грн.

Загальна сума заборгованості станом на 04.04.2025 року складає 2 070 607,24 грн.

Просило, як поручителя, що солідарно несе відповідальність перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер" протягом 30 календарних днів здійснити повне погашення заборгованості в сумі 2 070 607,24 грн. за реквізитами, що вказані у Договорі про надання кредитних коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №20/002 від 02.10.2023.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав № 458816902 від 29.12.2025 актуальна інформація про об`єкт речових прав, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3262196312060, об`єкт речових прав: закінчений будівництвом об`єкт, тип об`єкта: житловий будинок, опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 56.7, житлова площа (кв.м): 21.7, Опис: житловий будинок А, літній душ-вбиральня Б, вимощення І,II, огорожа № 1, адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Нестеренка Герасима (вулиця Виноградова), будинок 8, номер об`єкта в РПВН: 33004419., Актуальна інформація про речове право, номер відомостей про речове право: 62987101, тип речового права: право власності, дата, час державної реєстрації: 23.12.2025 17:20:24, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 82671966 від 29.12.2025 14:34:12, приватний нотаріус Стюрко Оксана Олександрівна, Криворізький районний нотаріальний округ, Дніпропетровська обл., документи, подані для державної реєстрації: іпотечний договір, серія та номер: 1332, виданий 02.10.2023, видавник: Стюрко О.О., приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя; документ, що підтверджує надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, серія та номер: 246/3, виданий 21.1 1.2025, видавник: ТОВ "ФК "Кредит Інвест Партнер"; довідка іпотекодержателя про суму боргу за основним зобов`язанням та про вартість предмета іпотеки, серія та номер: б/н, виданий 20.12.2025, видавник: ФОП Мамедов А.Х., витяг зі звіту про оцінку майна; довідка іпотекодержателя про суму боргу за основним зобов`язанням та про вартість предмета іпотеки, серія та номер: 253, виданий 23.12.2025, видавник: ТОВ "ФК "Кредит Інвест Партнер"; документ, що підтверджує надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, серія та номер: 246/1, виданий 21.11.2025, видавник: ТОВ "ФК "Кредит Інвест Партнер"., власники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер", код ЄДРПОУ: 44586746.

Позивач посилається на те, що боржником ОСОБА_1 вчинено договір іпотеки №20/002-1 від 02.10.2023 з мотивів не допущення звернення стягнення на майно кредитором у виконання боргових зобов`язань, а отже на шкоду кредитору, що є підставою для визнання недійсним (фраудаторним) Договір іпотеки №20/002-1 від 02.10.2023, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції повністю та вимога ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним (фраудаторним) Договору іпотеки № 20/002-І від 02.10.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер" та ОСОБА_1 , за яким у якості забезпечення виступає житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Виноградова, буд. 8.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що боржником (майновим поручителем) оспорюваний договір вчинено з мотивів недопущення звернення стягнення на майно кредитором на виконання боргових зобов`язань перед банком, що свідчить про вчинення правочину на шкоду кредитору.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходить із такого.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини другої статті 4 ГПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Під час кваліфікації дій як таких, що свідчать про зловживання правом, суд надає оцінку наявності негативних наслідків для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати); правовому статусу особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Фраудаторні правочини вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.

Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення, зокрема, унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна.

У постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 916/379/23 (провадження № 12-22гс24) Велика Палата Верховного Суду, кваліфікуючи правочин як фраудаторний і визначаючи правові підстави для визнання його недійсним, застосовувала норми пункту 6 частини першої статті 3, частин першої - четвертої статті 13, частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

У постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 910/6654/24 (провадження № 12-28гс25) Велика Палата Верховного Суду підтримала свій висновок та зазначила, що підстава для кваліфікації правочину як фраудаторного і визнання його недійсним за статтями 3, 13 ЦК України (всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом) є достатньою. Оспорити такий правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою своїх прав.

Отже, позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17), від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19), від 24 лютого 2021 року у справі № 757/33392/16, від 14 грудня 2022 року у справі № 372/437/20 (провадження № 61-7390св22), від 08 жовтня 2025 року у справі № 567/1188/23 (провадження № 61-6868св25).

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання з повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами щодо кредитора (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 753/11680/20 (провадження № 61-1432св23)).

Верховний Суд зауважує, що, обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, який передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Розглядаючи спори про визнання недійсними договорів як таких, що вчинені боржником на шкоду кредитору, слід надавати оцінку наявності ознак фраудаторності, про які стверджує позивач, як у кожному договорі, так і в договорах (якщо їх декілька) у сукупності як таких, що складають певну послідовність пов`язаних дій, спрямованих на виведення майна з власності боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 910/6654/24 (провадження № 12-28гс25)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 910/6654/24 (провадження № 12-28гс25) також вказала, що для застосування конструкції фраудаторного правочину важливо, щоб кредитору належало суб`єктивне цивільне право (зокрема, право вимоги). Верховний Суд неодноразово аналізував поняття фраудаторного правочину, тобто правочину, який вчиняється на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису. Тому для застосування вказаного поняття не обов`язково, щоб існувало судове рішення про стягнення, зокрема, боргу чи був розпочатий судовий процес про стягнення боргу. Необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) чи зменшення обсягу майна боржника (див. постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 159/5846/23, від 30 липня 2025 року у справі № 766/2529/24).

Разом з тим колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду наголошує, що наведені правові висновки Верховного Суду стосуються насамперед випадків безвідплатного або економічно невиправданого відчуження боржником належних йому активів на користь пов`язаних осіб, унаслідок чого відбувається безумовне та безповоротне зменшення майнової маси боржника без будь-якого зустрічного надання.

Поряд із цим, у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24 сформульовано чіткий правовий висновок, згідно з яким застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі або договорі забезпечення має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Водночас за змістом судової практики кваліфікація оплатного правочину або договору забезпечення як фраудаторного вимагає обов`язкового спростування презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) та доведення того, що контрагент за договором діяв недобросовісно, знав або за всіма обставинами не міг не знати про намір боржника ухилитися від виконання зобов`язань перед іншими кредиторами, а саме зобов`язання було створене штучно.

Дослідивши фактичні обставини укладення Договору іпотеки № 20/002-І від 02.10.2023, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність належних, допустимих та вірогідних доказів його фраудаторного характеру з огляду на такі встановлені обставини:

По-перше, відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця.

Оспорюваний Договір іпотеки від 02.10.2023 не є самостійним правочином щодо відчуження майна, а виступає похідним зобов`язанням, укладеним на забезпечення виконання Кредитного договору № 20/002 від 02.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер" та Приватним підприємством "ПЛАЗІС-ЄМ", за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 1 750 000,00 грн для поповнення обігових коштів.

Факт реального безготівкового перерахування кредитних коштів у сумі 1 750 000,00 грн підтверджено належним банківським розрахунковим документом платіжною інструкцією № 438 від 02.10.2023. Отже, основне зобов`язання мало реальний, платний характер та було безпосередньо спрямоване на господарську діяльність позичальника, а іпотека забезпечувала повернення фактично отриманих коштів. Жодних доказів безгрошовості позики чи фіктивності основного зобов`язання позивачем надано не було.

По-друге, досліджуючи критерії фраудаторності оплатного правочину, наведені у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, суд першої інстанції повно з`ясував суб`єктний склад правочину та правильно встановив відсутність будь-якого взаємозв`язку між сторонами оспорюваного договору фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Інвест Партнер". Судом не встановлено ознак родинних зв`язків, корпоративної чи спільних управлінських або економічних інтересів сторін поза межами відносин кредитування та його забезпечення.

Діяльність із надання позик є основним видом діяльності відповідача-2 (згідно зі звітами про рух грошових коштів товариства за 2023 та 2024 роки кредит ПП "ПЛАЗІС-ЄМ" становив лише 0,83 % від річного обсягу виданих кредитів), а передача майна в іпотеку є стандартною практикою ділового обороту фінансової компанії. Посилання апелянта на існування можливих "товариських відносин" чи узгодженості дій не підтверджені доказами та є припущеннями, які в силу частини другої статті 74 ГПК України не можуть бути покладені в основу судового рішення.

По-третє, суд першої інстанції правомірно врахував момент вчинення правочину. Оспорюваний договір іпотеки посвідчено 02.10.2023, тоді як судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1704/24 про солідарне стягнення боргу на користь позивача ухвалено 02.07.2024 (набрало законної сили 30.07.2024), а наказ про його примусове виконання пред`явлено до виконання та відкрито виконавче провадження № 75953317 лише 03.09.2024. Тобто договір забезпечення укладено задовго до ухвалення судового рішення та відкриття виконавчого провадження щодо майна боржника (на що звертає увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11).

На момент посвідчення договору іпотеки приватним нотаріусом Стюрко О.О. перевірено відомості державних реєстрів та встановлено повну відсутність будь-яких публічних обтяжень, заборон чи арештів щодо спірного будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі (принцип публічної вірогідності реєстру).

Відтак учасники цивільного обороту мали легітимні підстави покладатися на зазначені відомості, а майно обґрунтовано вважалося вільним від публічних обмежень чи прав вимоги третіх осіб. Чинне законодавство не покладає на кредитодавця обов`язку здійснювати самостійне розслідування майнового стану чи позареєстрових зобов`язань майнового поручителя перед іншими кредиторами за відсутності офіційно зареєстрованих обтяжень.

По-четверте, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на судові процеси щодо відчуження майна іншими особами (договір дарування будинку ОСОБА_2 на користь доньки чи продаж авто ОСОБА_3 дружині). Безоплатне відчуження активів на користь близьких родичів має іншу правову природу та самостійний предмет доказування порівняно з оплатним забезпеченням виконання кредитного договору незалежною фінансовою установою. Правочини інших боржників не можуть автоматично свідчити про недійсність договору забезпечення, укладеного самостійним учасником обороту.

По-п`яте, щодо аргументів апеляційної скарги стосовно спірності розрахунку заборгованості відповідача-2 (нарахування процентів після закінчення строку кредитування з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16) та набуття відповідачем-2 права власності на предмет іпотеки 23.12.2025, апеляційний суд наголошує, що предметом розгляду у цій справі є виключно дійсність договору іпотеки на момент його укладення 02.10.2023 (стаття 215 ЦК України).

Обставини правильності розрахунку поточного боргу та здійснення іпотекодержателем позасудового врегулювання в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" у грудні 2025 року стосуються стадії реалізації забезпечувальних прав. Зазначені обставини стосуються іншого предмета спору і можуть заявлятися лише в межах окремого судового позову.

Щодо клопотань та додаткових письмових пояснень учасників справи, колегія суддів зазначає таке.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом строку прийняття відзиву на позовну заяву. Скаржник стверджує, що відзив ТОВ "ФК "Кредит Інвест Партнер" було подано з порушенням строку, встановленого судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, днем його вручення вважається наступний робочий день.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу суду про відкриття провадження від 23.06.2025 було доставлено до Електронного кабінету відповідача-2 у неробочий час, відтак днем її вручення є 24.06.2025.

Згідно зі статтею 116 ГПК України перебіг строку починається з наступного дня, тобто з 25.06.2025, і встановлений 15-денний строк спливав саме 09.07.2025 о 24:00 годині.

Оскільки відзив був надісланий відповідачем-2 через підсистему "Електронний суд" саме 09.07.2025, строк на його подання пропущено не було.

Твердження апелянта про необхідність обрахунку строку від дати створення ним позову (14.06.2025) суперечать нормам ГПК України, позаяк обов`язок подання відзиву виникає виключно після відкриття провадження судом.

Щодо тверджень про порушення статті 197 ГПК України при поданні клопотань про відеоконференцію, колегія суддів зазначає, що вирішення таких заяв здійснено судом у межах процесуальних дискреційних повноважень для забезпечення доступу до суду, що не вплинуло на суть спору (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Щодо заяви АТ "Укрексімбанк" про долучення до матеріалів справи рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу у справі № 212/2356/25, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Принцип повноти та своєчасності подання доказів, закріплений у статті 80 ГПК України, покладає на учасників справи обов`язок подати всі докази разом із поданням позовної заяви або відзиву на неї.

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, скаржником у суді апеляційної інстанції взагалі не порушувалося питання про поновлення або продовження процесуальних строків на подання додаткових доказів за правилами ст. 119 ГПК України, відповідного клопотання суду не заявлено, а також не зазначено жодних поважних причин пропуску строку їх подання. Скаржник не надав доказів існування об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали реалізації його процесуальних прав під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Зазначене судове рішення ухвалене судом цивільної юрисдикції щодо безоплатного договору дарування іншого об`єкта нерухомості (будинку № 7) між фізичними особами родичами ( ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ), де відповідач-2 (ТОВ "ФК "Кредит Інвест Партнер") участі не брав і не міг брати. З огляду на різний суб`єктний склад, іншу правову природу правочинів та відмінний предмет доказування, рішення у справі № 212/2356/25 не входить до предмета дослідження у цій господарській справі, не має преюдиційного значення для оцінки добросовісності відповідача-2 та в силу статті 76 ГПК України є неналежним доказом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви АТ "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" про долучення доказів, а саме рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу у справі № 212/2356/25.

Щодо додаткових письмових пояснень АТ "Укрексімбанк" та долученої роздруківки оголошення про продаж нерухомості з мережі Інтернет, колегія суддів зазначає таке.

Скаржник у наданих письмових поясненнях посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 14.01.2026 у справі № 910/14000/24 та від 03.09.2026 у справі № 272/666/24, стверджуючи про обов`язок суду застосувати презумпцію недобросовісності та сумнівності дій боржника, який вчиняє будь-який правочин у період існування боргового зобов`язання, якщо внаслідок цього зменшується його платоспроможність.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на наступне.

Сформована у зазначених постановах судова практика ґрунтується на презумпції сумнівності дій боржника у випадках, коли вчинення правочину має прямим наслідком штучне настання або поглиблення неплатоспроможності боржника через безпідставне виведення чи зменшення його активів на користь заінтересованих (пов`язаних) осіб без отримання реального економічного еквівалента.

Водночас висновок щодо фраудаторності правочину не може базуватися на абстрактній презумпції недобросовісності без дослідження реальної економічної мети оспорюваної угоди та структури зустрічних зобов`язань.

У справі № 904/3178/25, на відміну від обставин справ № 910/14000/24 та № 272/666/24, судом першої інстанції встановлено іншу правову природу та фактичні обставини взаємовідносин сторін:

відсутність факту штучного знецінення чи зменшення активів боржника: спірний Договір іпотеки від 02.10.2023 не є правочином відчуження майна, а є похідним зобов`язанням, укладеним на забезпечення повернення реального та оплатного кредиту, за яким фінансова установа ТОВ "ФК "Кредит Інвест Партнер" реально перерахувала грошові кошти в сумі 1 750 000,00 грн (платіжна інструкція № 438 від 02.10.2023) на фінансування поточної діяльності підприємства (ПП "ПЛАЗІС-ЄМ"). Залучення реальної фінансової ліквідності в господарський оборот виключає висновок про те, що правочин укладався виключно з метою настання неплатоспроможності боржника або ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами.

добросовісність та незалежність контрагента: на відміну від ситуацій створення штучної заборгованості чи передачі майна пов`язаним (афілійованим) особам, у цій справі відповідач-2 є професійним учасником ринку фінансових послуг, щодо якого судом не встановлено жодних спільних економічних, родинних чи управлінських інтересів із поручителем або позичальником.

Хронологія та правомірність поведінки сторін: договір забезпечення посвідчено 02.10.2023 за повної відсутності будь-яких публічних обтяжень чи арештів щодо майна в державних реєстрах, тоді як судове рішення про стягнення боргу на користь банку ухвалено лише через 9 місяців (02.07.2024 у справі № 904/1704/24), а виконавче провадження відкрито лише у вересні 2024 року.

Враховуючи суттєві відмінності у предметі регулювання, суб`єктному складі та сукупності встановлених юридичних фактів, правові позиції Верховного Суду у справах № 910/14000/24 та № 272/666/24 не є релевантними до цієї справи, оскільки сам по собі факт передачі майна в іпотеку під забезпечення повернення реально отриманих кредитних коштів незалежною фінансовою установою за відсутності встановленої змови сторін не свідчить про вчинення правочину на шкоду кредитору в розумінні статей 3, 13 ЦК України

Щодо долученої позивачем роздруківки оголошення з мережі Інтернет про продаж іншого житлового будинку, колегія суддів зазначає таке.

Вказаний документ не приймається судом апеляційної інстанції до розгляду в силу імперативних вимог частини третьої статті 269 ГПК України, оскільки поданий на стадії апеляційного провадження без порушення клопотання про поновлення строку на подання доказів та без надання будь-яких доказів об`єктивної неможливості отримання чи подання таких відомостей до суду першої інстанції.

По-друге, в силу статей 76, 77, 78 ГПК України вказана роздруківка веб-сторінки є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом у справі з огляду на те, що вона стосується зовсім іншого об`єкта нерухомості (будинку № 7 по вул. Виноградова), який не є предметом оспорюваного у цій справі Договору іпотеки від 02.10.2023 (предметом якого є будинок № 8); публікація оголошення на комерційному веб-ресурсі не є юридичним актом розпорядження майном, не створює жодних речових чи зобов`язальних прав, а також не містить обов`язкових ідентифікуючих ознак дійсного власника або особи, яка таке оголошення розмістила.

За таких обставин зазначені доводи та додані до них матеріали не можуть бути покладені в основу судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки не спростовують встановленої судом законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані докази за правилами статей 76- 79, 86 ГПК України, суд першої інстанції дійшов виваженого висновку про те, що позивачем не надано належних та вірогідних доказів укладення Договору іпотеки № 20/002-І від 02.10.2023 з метою вживання права на зло чи змови сторін на шкоду кредитору, а отже, встановлена статтею 204 ЦК України презумпція правомірності правочину позивачем спростована не була.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, пункт 58) зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може тлумачитись як вимога детально відповідати на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення і мають визначатися з урахуванням обставин справи.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях, зазначених висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі № 904/3178/25 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги АТ "Укрексімбанк" відсутні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Судові витрати

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі 904/3178/25 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 21.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя А.М. Висоцький