Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №904/1645/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/1645/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Віннікова С.В., (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Бурлаченко С.Ю.;

від відповідача: Демченко А.Г.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбаспром" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 (суддя Ярошенко В.І., повний текст якого складений 01.06.2026) у справі № 904/1645/26,

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбаспром"

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбаспром" про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 у розмірі 407 987, 78 грн, з яких: за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 31.01.2026 у розмірі 371 216, 27 грн, заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.03.2023 по 31.01.2026 у розмірі 582, 22 грн, суму збитків від інфляції у розмірі 25 242, 01 грн (з травня 2023 по лютий 2026), 3 % річних у розмірі 9 937, 68 грн (з 02.05.2023 по 17.03.2026) та пеня у розмірі 1 009, 60 грн.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/1645/26 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбаспром" на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" за послугу з постачання теплової енергії за період з у розмірі 371 216, 27 грн, заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 582,22 грн, пеню у розмірі 1 009, 60 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 242, 01 грн, 3 % річних у розмірі 9 937, 68 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 895, 85 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривбаспром", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/1645/26 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції формально розглянув клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки карантин та воєнний стан фактично не перешкоджали позивачу звернутися до суду бойові дії у м. Кривий Ріг не велися, а з 01.04.2020 по 04.09.2025 позивач подав через систему «Електронний суд» позови до інших осіб, які були розглянуті цим же судом.

Крім того, скаржник вказує, що згідно з наданими самим позивачем доказами нежитлове приміщення відповідача у період з 27.09.2021 по 10.11.2025 було відключено від мережі централізованого опалення зі встановленням автономного опалення (гаряче водопостачання у будинку відсутнє ще з 1990-х років). Позивач став виконавцем послуг лише з моменту підключення 10.11.2025, тому за відсутності фактичного споживання послуг зобов`язальних і договірних відносин між сторонами у спірний період не існувало.

Також скаржник посилається на некоректність наданого розрахунку величини МЗК і «Функціонування», які діяли лише до 31.12.2021, безпідставно застосовувалися до січня 2026 року, а коефіцієнт ЗБП до 01.01.2022. При цьому радіатори опалення в місцях загального користування фізично демонтовані з 1990-х років, а за Технічними умовами №2197 від 04.08.2015 приміщення під`єднано по окремому вводу і транзитні труби через нього не проходять.

На переконання скаржника, донарахування обсягів тепла до мінімальної частки середнього питомого споживання за фактично неспожиті послуги суперечать статтям 22 та 1166 ЦК України щодо відшкодування виключно реальних збитків. Сама по собі фіксація сум у бухгалтерському обліку позивача не створює зобов`язань для відповідача за відсутності доказів реального надання послуг чи завдання шкоди, тому нарахування до 10.11.2025 є незаконними, а після цієї дати необґрунтованими та безпідставними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач у відзиві зазначає, що спірне нежитлове приміщення відповідача фактично споживало теплову енергію, не є відключеним від централізованого опалення, має статус «опалюваного» та під`єднане окремим вводом із власним розподільчим приладом обліку. Оскільки за показами лічильника обсяг споживання виявився меншим за встановлену норму відповідно до площі, відповідачу на підставі абз. 4 ч. 3 розд. III Методики №315 правомірно донараховано мінімальну частку середнього питомого споживання ().

Також позивач вказує на обґрунтованість нарахувань на опалення МЗК, функціонування внутрішньобудинкових систем (до 31.12.2021) та ЗБП (з 01.01.2022). За п. 8 розд. I та п. 12 розд. IV Методики №315 за відсутності технічних даних обсяг ЗБП визначається спрощено (25% для 3-поверхового будинку) та розподіляється між усіма співвласниками незалежно від наявності чи відсутності радіаторів на сходових клітинах. Факт можливого демонтажу опалювальних приладів у під`їздах не звільняє від оплати, оскільки п. 11 розд. IV Методики покладає обов`язок їх відновлення на управителя будинку.

Крім того, позивач наголошує, що з 05.11.2021 між сторонами діє публічний індивідуальний договір приєднання, опублікований 05.10.2021 відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 13 Правил №830 (постанова КМУ №1022). Оскільки співвласники самостійно не обрали модель договірних відносин протягом 30 днів, договір набув чинності автоматично, що узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду (постанови у справах №908/3233/20, №908/2078/22, №908/710/23). На підставі викладеного позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Висоцький А.М.

Ухвалою від 29.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбаспром" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/1645/26 залишено без руху, надано апелянту 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: надати докази повноважень виконуючого обов`язки директора ТОВ "Кривбаспром" М.Г. Кабіщера.

Через підсистему "Електронний суд" 30.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбаспром" надійшла заява про усунення недоліків з долученням відповідних доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбаспром" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/1645/26. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.09.2026.

У зв`язку з відпусткою судді - члена колегії Андрейчука Л.В. судове засідання 09.09.2026 о 14:50 год. не відбулось.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2026 відкладено розгляд справи №904/1645/26 та призначено судове засіданні на 16.09.2026.

У судове засідання 16.09.2026 з`явився представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу просив її задовольнити.

Представник позивача також був присутній у судовому засідання 16.09.2026 та прости задоволення апеляційної скарги заперечив, просив у її задоволенні відмовити.

У судовому засіданні 16.09.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 1721 від 20.07.2017 на надання послуги з централізованого опалення на встановлений індивідуальний (розподільчий) прилад обліку встановлений за адресою: вул. Ксотенка, буд. 1 приміщення 36 (магазин електротоварів).

З 05.11.2021 договір купівлі-продажу теплової енергії № 1721 від 20.07.2017 втратив свою чинність.

27.09.2021 індивідуальний (розподільчий) прилад обліку перекрито та опломбовано, на підставі чого відповідачу здійснюється донарахування обсягу теплової енергії до встановленої мінімальної частки середнього питомого споживання, правове обґрунтування нарахування наведено нижче.

Товариство з обмеженою відповідальністю “КРИВБАСПРОМ” є співвласником багатоквартирного будинку № 1 по вул. Степана Бандера у м. Кривому Розі, в якому має у власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2007 нежиле приміщення № 36, загальною площею 314, 3 м2, що підтверджується витягом з реєстру речових прав.

Будинок №1 по вул. Степана Бандера є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 “Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005”, де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05) які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, в тому числі нежитлового приміщення № 36, яке вбудоване до багатоквартирного будинку № 1 по вул. Степана Бандера в м. Кривому Розі.

Нежитлове приміщення № 36, яке вбудовано до багатоквартирного будинку № 1 по вул. Степана Бандера, має окремий інженерний ввід з внутрішніх інженерних мереж централізованого опалення багатоквартирного будинку після вузла комерційного обліку будинку.

З 05.11.2021 сторони (надавач послуги та споживач) керуються “Правилами надання послуги з постачання теплової енергії”, від 21 серпня 2019 року № 830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315.

Тобто з 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (далі - Індивідуальний договір).

Згідно з п. 2 Індивідуального договору останній набуває чинності через 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті виконавця http://kpts.dp.ua/.

На вищевказаний багатоквартирний будинок № 1 по вул. Степана Бандери встановлено прилад комерційного обліку СВТУ 10 М зав. № 14502, яким здійснюватися комерційний облік всієї загальної кількості послуги з постачання теплової енергії поданої до будинку.

На приміщення відповідача встановлений вузол розподільного обліку (індивідуальний лічильник тепла споживача (відповідача) SKU-03 № 29938, який взятий на абонентський облік надавачем послуги.

27.09.2021 засувка на вводі споживача на централізоване опалення, по заявці споживача перекрита та опломбована.

10.11.2025 засувка на вводі споживача на централізоване опалення, по заявці споживача відкрита.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Згідно з п. 11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика розподілу).

В пункті 30 Індивідуального договору зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.

В пункті 31 Індивідуального договору зазначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.

Згідно пункту 32 Типового договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 Індивідуального договору встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 51 Індивідуального договору останній набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, він вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 Індивідуального договору).

Загальний обсяг спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/ будинку у розрахунковому періоді визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) та розподіляється, згідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг:

на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень (Q прим.);

опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021);

на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) та на обсяг теплової енергії, що надходить від транзитних мереж (з 01.01.2022).

Тарифи передбачено:

- за період з 25.10.2021 по 17.10.2023 тариф за 1 Гкал 5 065, 99 грн (з ПДВ) (згідно рішення Криворізької міської ради від 22.10.21 № 530 п.1.1.2 для потреб категорії “інші споживачі” КПТМ “Криворіжтепломережа”);

- за період з 18.10.2023 по 25.09.2024 тариф за 1 Гкал 3 481,81 грн. (з ПДВ) (згідно рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 № 1272 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж “Криворіжтепломережа”, для потреб інших споживачів);

- за період з 26.09.2024 по 26.02.2025 тариф за 1 Гкал 4 664, 18 грн. (з ПДВ) (згідно рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 № 1272 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж “Криворіжтепломережа”, для потреб інших споживачів);

- за період з 27.02.2025 по 21.09.2025 тариф за 1 Гкал 4 759, 94 грн. (з ПДВ) (згідно рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 № 1272 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж “Криворіжтепломережа”, для потреб інших споживачів);

- за період з 22.09.2025 по теперешній час тариф за 1 Гкал 5485, 68грн. (з ПДВ) (згідно рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.09.2025 № 1189 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж “Криворіжтепломережа”, для потреб інших споживачів).

Плата за абонентське обслуговування визначається відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІ від 09.11.2017, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно постанови КМУ від 01.09.2021 № 928.

На виконання своєї статутної мети КПТМ “Криворіжтепломережа” постачання теплової енергії відповідачу, а відповідач отримав за загальний період з 05.11.2021 по 31.01.2026 теплову енергію, так як нежитлове приміщення вбудоване та не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку № 1 по вул. Степана Бандери.

Позивачем надано акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, відомостями обліку теплової енергії.

По нежитловому приміщенню 36 за адресою: вул. Степана Бандера, 1, яке споживало теплову енергію в спірний період (враховуючи те, що дане приміщення приєднано окремим (індивідуальним) вводом до внутрішньобудинкових мереж, із встановленим на індивідуальному вводі приладу розподільного обліку (свого індивідуального приладу обліку теплової енергії), який за спірний період спожив меншу кількість питомого споживання теплової енергії) було здійснено нарахування на:

- на потреби опалення нежитлового приміщення відповідача (Q прим.) у вигляді донарахування мінімальної частки середнього питомого споживання, так як приміщення відповідача за вищевказаною адресою є “опалювальним” (тобто відповідач не відключений від мережі централізованого опалення, споживає теплову енергію), але приміщення споживача спожило за показами свого (індивідуального) приладу обліку теплової енергії, меншу кількість Гкал/год, ніж повинно було спожити відповідно до своєї площі, що є підставою для донарахування такому споживачеві мінімальної частку питомого споживання згідно із приписами законодавства;

- опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021);

- на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) та на обсяг теплової енергії (з 01.01.2022р.),

Звертаючись з позовними вимогами позивач вказує на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язань за договором та не здійснено в повному обсязі оплату за надані послуги по індивідуальному договору, у зв`язку з чим за період з 05.11.2021 по 31.01.2026 утворилася заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 371 216, 27 грн, а також заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.03.2023 по 31.01.2026 в розмірі 582, 22 грн.

Позивачем в межах досудового врегулювання було направлено претензію № 1721/ 15543 (вих. № 3170/13 від 17.11.2025) щодо сплати заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування.

Відповіді на вищевказану претензію матеріали справи не містять.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом.

Крім заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та заборгованість за абонентське обслуговування позивачем нараховано суму збитків від інфляції у розмірі 25 242, 01 грн (з травня 2023 по лютий 2026), 3 % річних у розмірі 9 937, 68 грн (з 02.05.2023 по 17.03.2026) та пеню у розмірі 1 009, 60 грн.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції повністю та вимога ухвалите нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України).

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

01.05.2021 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг” від 03.12.2020 № 1060-ІХ. Цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, зокрема до ч.2 ст.12, ч. 5 ст. 13, ст. 14, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Згідно ч.2 ст.12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, з урахуванням внесених змін, визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до абз. 1-3 ч.5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Статтею 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” врегульовано особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.

Згідно з абз. 1 ч. 7 цієї статті Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Частиною 7 статті 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (в редакції від 01.05.2021) послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 1. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (в редакції від 01.05.2021) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ №830 від 21.08.2019, викладено у новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Пунктом 13 цих Правил передбачено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2021 Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" оприлюднило на власному офіційному вебсайті (http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

Співвласники багатоквартирного будинку № 1 по вул. Степана Бандери (Костенка) у м. Кривому Розі рішення про вибір моделі договірних відносин у передбачений законом строк не прийняли.

З огляду на зазначене, враховуючи сплив 30-денного строку з моменту оприлюднення тексту договору та відсутність волевиявлення співвласників щодо обрання іншої договірної моделі, на підставі частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та пункту 13 Правил № 830 (в редакції постанови КМУ № 1022) між сторонами з 05.11.2021 виникли договірні зобов`язання за публічним індивідуальним договором приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії.

При цьому попередній договір купівлі-продажу теплової енергії № 1721 від 20.07.2017 припинив свою дію в силу прямої вказівки пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з моменту набрання чинності новим публічним договором. Посилання скаржника на чинність правочину від 2017 року та відсутність правовідносин за індивідуальним договором приєднання колегією суддів відхиляються як нормативно неспроможні.

Нежитлове приміщення відповідача загальною площею 314,3 кв.м вбудоване до багатоквартирного житлового будинку № 1 по вул. Степана Бандери.

Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний житловий будинок у цілому, в який централізовано надходить теплова енергія для підтримки функціонування будинку та опалення всіх його частин - як житлових, так і нежитлових. Теплоносій на будинок за спірний період подавався в повному обсязі в опалювальні періоди, що підтверджується наявними у матеріалах справи звітами про споживання, відомостями обліку теплової енергії, актами подання та припинення подання теплоносія, складеними на підставі щорічних розпоряджень органу місцевого самоврядування про початок та завершення опалювальних сезонів.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що приміщення відповідача з 27.09.2021 вважається відключеним від централізованого опалення, а послуги в період до 10.11.2025 не надавались, з огляду на таке.

Правові та організаційні засади відключення споживачів від мереж централізованого опалення врегульовані розділом III Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169. Вказана процедура має імперативний характер, вимагає дотримання визначених законом передумов, наявності рішення постійно діючої комісії органу місцевого самоврядування, розроблення проекту улаштування індивідуального теплопостачання, погодження технічних умов та складання тристороннього акта про відокремлення (відключення) приміщення від мереж ЦО з фізичним видимим розривом трубопроводів.

Матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем установленої законом процедури відокремлення приміщення від внутрішньобудинкової системи ЦО за Порядком № 169. Тимчасове перекриття та опломбування представниками виконавця засувки на окремому інженерному вводі за приватною заявкою споживача (акт від 27.09.2021) та подальше її розпломбування (акт від 10.11.2025) не є актом відключення від мереж у розумінні статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та не змінює правового режиму нежитлового приміщення як опалюваного.

Відповідно до положень Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (у редакції наказу Мінрегіону від 28.12.2021 № 358), опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря. Відсутність споживання за приладом обліку або перекриття запірної арматури на вводі не відносить вбудоване приміщення до категорії неопалюваних, оскільки конструктивні елементи та огороджувальні конструкції приміщення знаходяться всередині теплового контуру будівлі та нерозривно взаємодіють із її загальним тепловим балансом.

Розподіл загального обсягу спожитої у будинку теплової енергії здійснюється відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та розділів II–VI Методики № 315.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до абзацу четвертого частини третьої розділу III та пункту 1 розділу VI Методики № 315 для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії , якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання.

Зазначена норма має імперативний характер і спрямована на запобігання порушенню теплового балансу багатоквартирного будинку, забезпечення дотримання мінімального температурного режиму внутрішніх конструкцій та недопущення недобросовісного збереження тепла власником окремого приміщення внаслідок теплопередачі від суміжних опалюваних приміщень і спільних мереж будівлі.

Оскільки нежитлове приміщення відповідача оснащене розподільчим лічильником теплової енергії SKU-03 № 29938, а зафіксовані обсяги його споживання за спірний період виявилися меншими за встановлену законодавством мінімальну норму середнього питомого споживання (зокрема, внаслідок перекриття засувки показники споживання безпосередньо приладом були відсутні), позивачем на законних підставах здійснено донарахування обсягу теплової енергії до мінімальної частки питомого споживання за встановленими для категорії "інші споживачі" тарифами.

Посилання апелянта на неможливість таких нарахувань через перекриття крана чи на статті 22, 1166 Цивільного кодексу України колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, позаяк спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством у сфері житлово-комунальних послуг та комерційного обліку, а обсяг нарахувань визначається за формулами імперативної Методики № 315, а не за правилами позадоговірного відшкодування збитків.

Також судова колегія відхиляє доводи відповідача про незаконність нарахування плати на загальнобудинкові потреби (ЗБП), опалення місць загального користування (МЗК) та функціонування внутрішньобудинкових систем через відсутність радіаторів у під`їздах чи наявність окремого інженерного вводу.

За приписами частини шостої статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, розподіляється відповідно до правил також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, відокремленими вводами або приладами обліку.

Пунктом 11 розділу IV Методики № 315 прямо передбачено: якщо проектом на будівлю було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури такі прилади повинні бути відновлені управителем будинку, а обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби все одно підлягає розподілу відповідно до цієї Методики.

Посилання відповідача на фізичний демонтаж радіаторів опалення на сходових клітинах як на підставу для звільнення від оплати витрат на загальнобудинкові потреби колегія суддів відхиляє, оскільки за приписами пункту 11 розділу IV Методики № 315 у разі, якщо проєктом на будівлю було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, нарахування та розподіл теплової енергії на загальнобудинкові потреби здійснюється відповідно до цієї Методики незалежно від факту їх фактичної наявності.

Згідно з пунктом 8 розділу I та пунктом 12 розділу IV Методики № 315 за відсутності технічних даних щодо площ МЗК та протяжності трубопроводів обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, правомірно визначений позивачем за спрощеною процедурою як частка від загального обсягу споживання будинку (25 % для 3-поверхового будинку) та розподілений між усіма співвласниками пропорційно до загальної площі приміщень.

Нарахування плати за абонентське обслуговування здійснено позивачем у відповідності до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил № 830 та постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808. Плата за абонентське обслуговування є щомісячним фіксованим платежем індивідуального споживача за публічним договором, призначеним для відшкодування витрат виконавця з адміністрування обліку та розподілу послуги, та підлягає сплаті незалежно від факту та обсягу споживання теплової енергії в конкретному розрахунковому періоді.

Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем позовної давності, апеляційний суд визнає висновки місцевого господарського суду законними та такими, що відповідають положенням матеріального права.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність для стягнення неустойки (пені) становить один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (введеним Законом України від 30.03.2020 № 540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину. Дію карантину на всій території України відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

Крім того, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (введеним Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX) було імперативно встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану.

Вказаний пункт 19 було виключено з розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на підставі Закону України від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності лише 04.09.2025.

Таким чином, у силу послідовної дії пункту 12 (продовження строків) та пункту 19 (зупинення перебігу) розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України строки позовної давності за вимогами за період з листопада 2021 року не спливли.

Відтак суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності за частиною четвертою статті 267 ЦК України.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, апеляційний господарський суд зазначає, що нарахування пені в сумі 1 009,60 грн за період з 01.04.2025 по 17.03.2026 відповідає вимогам статті 549 ЦК України та пункту 45 укладеного договору (0,01 % від суми боргу за кожен день прострочення). Нарахування 3 % річних у розмірі 9 937,68 грн та інфляційних втрат у сумі 25 242,01 грн узгоджується з положеннями статті 625 ЦК України, здійснено за період прострочення грошового зобов`язання на підставі офіційно оприлюднених індексів інфляції та є арифметично та методологічно вірним.

Відповідач належних та допустимих доказів сплати заборгованості суду не надав, доводів позивача щодо наявності заборгованості не спростував, власного обґрунтованого контррозрахунку не надав.

За змістом статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактичних обставин справи не змінюють та не свідчать про порушення чи неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/1645/26 є законним, обґрунтованим і підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбаспром" підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Судові витрати

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбаспром" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/1645/26 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 21.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя А.М. Висоцький