Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №337/3149/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 року м.Дніпро Справа № 337/3149/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Білий В.Г. (в залі суду); Муц В.П. (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2025 (суддя Давиденко І.В., повний текст якого підписаний 17.11.2025) у справі № 337/3149/24

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" м. Запоріжжя

до відповідача: Білого Володимира Григоровича м. Запоріжжя

про стягнення 29 422,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Хортицького районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до Білого Володимира Григоровича про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії №74203761 від 01.11.2021 в розмірі 29 422,41 грн. за надані послуги з постачання теплової енергії за період 01.03.2023 - 29.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язання за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 74203761 від 01.11.2021 за період з 01 березня 2023 року по 29 лютого 2024 року в частині оплати наданої позивачем послуги у строки та об`ємах, визначених договором.

Позов заявлено на підставі положень ст.ст. 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 про затвердження "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг".

Ухвалою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 10.06.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 03.12.2024 позов Концерну "Міські теплові мережі" задоволено повністю.

03.01.2025 до Запорізького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Білого Володимира Григоровича на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 03.12.2024.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Білого Володимира Григоровича на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 03.12.2024.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 14.03.2025 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя скасовано, провадження у справі закрито. В постанові роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Запорізької області та про наявні у позивача права звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

21.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника Концерну "Міські теплові мережі" надійшла заява до Запорізького апеляційного суду, відповідно до якої, позивач просить суд направити справу №377/3149/24 за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01.04.2025 заяву представника Концерну "Міські теплові мережі" задоволено, передано справу за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Запорізької області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 07.04.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи № 337/3149/24 між суддями, визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 337/3149/24, присвоєно справі номер провадження 19/24/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

06.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про розгляд позовної заяви з викликом учасників сторін.

Ухвалою суду від 12.05.2025 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з викликом представників сторін, та призначено підготовче судове засідання на 12.06.2025.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.11.2025 у справі № 337/3149/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Білого Володимира Григоровича м. Запоріжжя на користь Концерну "Міські теплові мережі" м. Запоріжжя заборгованість в розмірі 5 384,19 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 443,29 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Концерн "Міські теплові мережі", в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача суму грошової заборгованості за надані послуги по постачанню теплової енергії у період: 01.03.2023- 29.02.2024 у розмірі 29 422,41 грн. та судові витрати у розмір 2 422,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що:

- судом першої інстанції безпідставно віднесено приміщення відповідача до «окремого приміщення з транзитними мережами опалення» та безпідставно прийнято до уваги Акт обстеження системи теплопостачання від 17 травня 2022 року.

Так, зауважує, що наразі у діючій редакції Методики визначено чотири категорії приміщень:

- окремі приміщення з транзитними мережами опалення;

- опалюване приміщення;

- приміщення з індивідуальним опаленням;

- приміщення з комбінованою системою опалення.

Як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні суду: окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проєкту будівлі/ будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії.

Тобто, вважає, що нежитлове приміщення визнається таким (окремим приміщенням з транзитними мережами опалення) лише у випадку, якщо опалювальні прилади в ньому відсутні відповідно до проєкту будівлі/будинку, а по приміщенню проходять лише ділянки транзитних трубопроводів опалення.

Зауважує, що такими приміщеннями у будівлі/будинку відповідно до типових проєктів на всі об`єкти будівництва житлового фонду можуть бути тільки підвальні приміщення. Нежитлове приміщення Відповідача по вул. Запорізького козацтва, буд. 17А не є підвальним приміщенням та не являється лоджією, балконом чи терасою, тобто, для виконання розподілу послуги з постачання теплової енергії враховується загальна площа приміщення та покази комерційного (будинкового) приладу обліку теплової енергії.

Наголошує, що приміщення, в яких в порушення проєктної документації на багатоквартирний житловий будинок були демонтовані опалювальні прилади та залишилися лише трубопроводи/стояки системи опалення (заізольовані, «зашиті гіпсокартоном», тощо), не вважаються приміщеннями з транзитними мережами опалення. Проєкт на реконструкцію окремого приміщення в багатоквартирному будинку не вважається проєктом будівлі/будинку.

При цьому, проєкт будинку за адресою вул. Запорізького козацтва, буд. 17А, м. Запоріжжя Відповідачем не надавався, його нежитлове приміщення розташоване на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку, тому розраховувати обсяг спожитої теплової енергії для нежитлового приміщення, як для окремого приміщення з транзитними мережами опалення, як зазначено у рішенні суду, Позивач не має підстав, а відповідно, Позивач здійснює розподіл обсягів теплової енергії на нежитлове приміщення Відповідача на підставі показань комерційного приладу обліку теплової енергії пропорційно площі приміщення за формулою 16, як опалювального приміщення не оснащеного розподільним приладом обліку теплової енергії.

Звертає увагу суду, що Акт обстеження системи теплопостачання приміщення Відповідача від 17.05.2022 лише констатує факт, що нежитлове приміщення Відповідача підключене до загальнобудинкової системи опалення.

Як на преюдиціальне рішення, посилається на постанову Запорізького апеляційного суду від 19.01.2024 по справі №337/1513/23, на підставі якої набрало законної сили рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя згідно із яким позов Концерну «Міські теплові мережі» до Білого Володимира Григоровича про стягнення заборгованості за наданні послуги з постачання теплової енергії було задоволено повністю.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, рішення вважає законним і обґрунтованим, зазначає, що Апелянт стверджує, що у діючій редакції Методики визначено чотири категорії приміщень. Але це не відповідає дійсності, оскільки у чинній редакції Методики визначено шість категорій приміщень, та для кожної з них застосовуються відповідні формули визначення та розподілу обсягу спожитої теплової енергії. Звертає увагу, що Апелянт приводить визначення з Методики терміну окремого приміщення з транзитними мережами опалення, але при цьому робить власне заключення, що такими приміщеннями у будівлі/будинку відповідно до типових проєктів на всі об`єкти будівництва житлового фонду можуть бути тільки підвальні приміщення. Проте, Методика не зазначає такого твердження, приміщення з транзитними мережами опалення можуть знаходитися на різних поверхах будівлі, бути вбудованими та прибудованими, а тому заключення Апелянта є хибним.

Вважає вигаданою умовою Позивача необхідність споживача надати копію проєкту, який був виконаний для будівництва будинку/будівлі та який містить робочі креслення на опалення на планах типового поверху, підвалу, технічного поверху, тобто приміщень будинку, які не мають ніякого відношення до технічного паспорту та проєктно-кошторисної документації приміщення Відповідача.

Наголошує, що саме на Виконавця розподілу (Позивача) згідно з підпунктом 9 п. 48 Постанови КМУ від 21.08.2019 № 830 покладені зобов`язання щодо правильності визначення та розподілу обсягу теплової енергії згідно Методики, за якою саме теплопостачальна організація має отримати інформацію у розпорядників (Управителів/ ОСББ) технічної документації на багатоквартирний будинок, про що повідомляється у відповіді Міністерства розвитку громад та територій України від 16.09.2022 №7/11/9528-22 (міститься у матеріалах справи - додаток 8 до відзиву на позовну заяву).

Стверджує, що згідно з п.24, п.44, підпункту 11 п.45 та Додатку до Типового індивідуального договору (Заява-приєднання) цієї Постанови до компетенції зобов`язань Споживача (Відповідача) відноситься надання Виконавцю розподілу (Позивачу) інформації про своє приміщення. Так, згідно Акту обстеження системи теплоспоживання від 17.05.2022 Концерном «Міські теплові мережі» (додаток 4 відзиву на позовну заяву) визначено, що забезпечення нежитлового приміщення Відповідача тепловою енергією на опалення здійснюється через прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, а опалювальні прилади (батареї) відсутні. За період з 17.05.2022 та по теперішній час ніяких змін з реконструкції системи опалення або функціонального призначення у приміщенні Відповідача не було.

Зауважив, що за чинними нормативними актами (ДБН/ДСТУ) відповідно до проєкту будівлі/будинку оснащення системи опалення опалювальними приладами у відповідності до визначеного теплового навантаження залежить від внутрішньої нормативної температури для кожної частини будівлі в залежності від її функціонального призначення (для категорії опалюваних приміщень житлових квартир +18 °C - +22 °C, а для категорії нежитлових приміщень м`ясних, молочних, рибних магазинів +8 °С - +12 °С). З моменту будівництва будинку в 1975 року приміщення, в якому наразі знаходиться приміщення Відповідача, проєктувалося як нежитлове приміщення для торгівлі продовольчими товарами, проєктною організацією враховувались особливості цільового призначення Магазину продовольчих товарів, проєктне теплове навантаження розраховувалося з урахуванням забезпечення внутрішньої нормативної температури +8 °С - +12 °С за рахунок тепловиділення прокладених в приміщенні транзитних трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення без необхідності встановлення опалювальних приладів (батарей) та додаткового надходження тепла від роботи технологічного холодильного та іншого виробничого обладнання. Напроти, хибне уявлення Концерну «Міські теплові мережі» про віднесення приміщення Відповідача до тієї ж категорії опалення як і житлові квартири призведе до порушення санітарно-гігієнічних умов провадження господарської діяльності з функціональним призначенням Магазину продовольчих товарів та, як наслідок, псуванню продовольчої продукції. Звертає увагу, що Апелянт не надав до матеріалів справи копію проєкту системи опалення для будівництва будинку на підтвердження своїх доводів.

Апелянт також вважає, що оскільки об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, то тепло поширюється всередині будинку незалежно від наявності або відсутності в конкретних приміщеннях окремих елементів системи опалення, а тому Позивач здійснює розподіл обсягів теплової енергії на нежитлове приміщення Відповідача на підставі показань комерційного приладу обліку теплової енергії пропорційно площі приміщення за формулою 16, як опалювального приміщення не оснащеного розподільним приладом обліку теплової енергії. Проте, за «Методом розрахунку проектного теплового навантаження» ДСТУ EN 12831-1:2017 та ДСТУ 9190:2022 спочатку будівля розподіляється на теплові зони/простір з різницею температур більше ніж на 3°С внутрішньої нормативної температури та окремо для кожної з них визначається теплове навантаження, а вже потім всі значення складаються разом для всієї будівлі.

Тому, доводи Апелянта вважає безпідставними, оскільки у Концерну «МТМ» взагалі відсутні фахівці з кваліфікаційним сертифікатом енергоаудитора або ліцензований проєктант будівель.

Посилання Апелянта на інші судові справи з Відповідачем вважає наразі не доречними та такими, що не можуть розглядатися як доказ, оскільки відсутність спеціальних знань з теплофізики та термодинаміки у попереднього адвоката не дала можливість довести порушення Концерном «МТМ» норм Методики та чинного законодавства.

Стверджує, що в розрахунку Позивача має місце недостовірність визначення та розподілу обсягу теплової енергії Умовно-змінної частини та Умовно-постійної частини двоставкового тарифу послуги з постачання теплової енергії, неправильне застосування норм та формул Методики, неправильне визначення методу розрахунку Теплового навантаження для приміщення Відповідача, а саме:

1. Недостовірність визначення приналежності до відповідної категорії приміщення Відповідача.

2. Недостовірність визначення та розподілу обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби (ЗБП).

3. Недостовірність визначення Умовно-постійної частини (теплового навантаження) двоставкового тарифу.

4. Невідповідність первинних документів бухгалтерського обліку (рахунків) Позивача чинному законодавству.

5. Порушення Позивачем процедури впровадження ТИПОВОГО ІНДИВІДУАЛЬНОГО ДОГОВОРУ про надання послуги з постачання теплової енергії.

У відзиві наводить свій контррозрахунок.

Також відповідач у відзиві наголосив, що оскільки він, Білий Володимир Григорович, є інвалідом ІІ групи (термін дії довічно; пенсійне посвідчення по інвалідності серія НОМЕР_1 від 17.04.2024 наявне в матеріалах справи), а отже звільнений від сплати судового збору в силу закону. Тому, незаконними є вимоги Позивача щодо стягнення з нього судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Звертає увагу, що у постанові ВСУ від 01.03.2017 у справі №703/686/15-ц викладено правовий висновок, що з відповідача, який є інвалідок ІІ групи, судовий збір не стягується навіть у разі, якщо рішення ухвалено не на його користь. Посилаючись на норми ЦПК зауважує, що судові витрати, понесені позивачем, мають бути компенсовані за рахунок держави.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.12.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 03.12.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

12.12.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2025 у справі №337/3149/24; з урахуванням положень частин 1, 10 ст.270 ГПК України справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін; сторонам встановлений строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань (протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду).

22.12.2025 (зареєстровано судом 23.12.2025) до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, а також клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке задоволено ухвалою суду від 24.12.2025; призначено розгляд справи №337/3149/24 у судовому засіданні з повідомленням сторін на 14.05.2026 на 12 год. 00 хв.

14.04.2026 до суду від представника Концерну "Міські теплові мережі" Казубек Лілі Юріївни надійшло клопотання про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої слід доручити Господарському суду Запорізької області, яке задоволено ухвалою суду від 15.04.2026.

Судове засідання, призначене на 14.05.2026 не відбулося, у зв`язку з відрядженням судді Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою суду від 01.06.2026 судове засідання призначено на нову дату - 09.09.2026.

08.09.2026 до суду від позивача надійшла заява про визнання причини неявки представника у судове засідання, призначене на 09.09.2026 о 12-00, поважними.

При цьому, колегія суддів констатує, що зазначена заява не є ні клопотанням про відкладення розгляду справи, ні клопотанням про розгляд справи за відсутності представника.

09.09.2026 у судовому засіданні відповідач та його представник доводи скарги заперечили з підстав, наведених у відзиві.

У судовому засіданні 09.09.2026 оголошено вступну і резолютивну частину постанови у справі.

10.09.2026 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, які не враховуються судом через надходження після апеляційного перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача і його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Концерн "Міські теплові мережі" (надалі - Позивач) діє на підставі статуту який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну "МТМ".

Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну "МТМ" є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між Позивачем та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 року, № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 про затвердження "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідач - Білий Володимир Григорович є власником нежитлового приміщення ХІ першого поверху, літ. А-12 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 17А, загальною площею 91,2 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 30.05.2016 за №871 приватним нотаріусом Швецовою О.С., а також споживачем послуг позивача.

Наведене нежитлове приміщення ХІ першого поверху, літ. А-12 за адресою: м.Запоріжжя, вул.Запорізького козацтва, буд. 17А, загальною площею 91,2 кв.м., у період березень 2023-лютий 2024 використовувалось відповідачем в підприємницькій діяльності, що встановлено постановою Запорізького апеляційного суду від 14.03.2025 у справі №337/3149/24.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

На виконання вимог Закону 02 жовтня 2021 року позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну "МТМ" публічних договорів опубліковано також на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка Новини, Всі новини, Місто, у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/articles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-).

Вказаний договір є публічними договором приєднання та вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Відповідно до вищенаведеного, станом на 01.11.2021 Типовий індивідуальний договір №74203761 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) до об`єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення ХІ першого поверху, літ А-12, площею 91,2 кв.м по вул.Запорізького козацтва, 17-А м.Запоріжжя, між позивачем (концерном "МТМ") та відповідачем (Білим В.Г.), є укладеним.

Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

У пункті 5 Договору зазначено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Відповідно до пункту 11 Договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Згідно з п. 31 Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу визначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця http://teploseti.zp.ua.

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п. 32 Договору).

Пунктом 34 Договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Позивач зазначає, що відповідачу надано послугу з постачання теплової енергії в період з 01.03.2023-29.02.2024 на загальну суму 29 422,41 грн.

Житловий будинок 17А по вул. Запорізького козацтва в м. Запоріжжі обладнаний приладом комерційного обліку теплової енергії SHARKY 775, заводський номер 55363437.

Позивач вказує на те, що відповідачу були сформовані та виставлені на оплату рахунки, які містять детальну інформацію по нарахуванням споживачу, за надані послуги за договором №74203761 за спірний період 01.03.2022-29.02.2024 на загальну суму 29 422,41 грн.

Відповідач отриману теплову енергію на суму 29 422,41 грн не оплатив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 29 422,41 грн, що включає: 24038,22 грн -умовно-змінна складова, 5096,19 грн - умовно-постійна складова, 288 грн - абонентська плата.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати обсягу спожитої послуги стало підставою звернення позивача до суду про стягнення боргу в розмірі 29 422,41 грн.

Доказів погашення суми позову відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що комісією у складі інженера СТА Концерну "МТМ" Савченко О.В., у присутності відповідального споживача з експлуатації систем теплоспоживання Білого В.Г., провели технічний огляд системи теплопостачання споживача ФОП Білого В.Г., нежитлове приміщення магазину "Свіже м`ясо" по вул. Запорізького козацтва, 17-а, № договору 407630, за результатом якого склали Акт від 17.05.2022, яким зокрема зафіксовано, що забезпечення нежитлового приміщення тепловою енергією та опалення здійснюється через прокладені транзитні трубопроводи внутрішньої будинкової системи опалення, довжина стояків L= 2,8 м.

З урахуванням чого суд дійшов висновку, що приміщення, яке перебуває у власності та користуванні відповідача, є приміщенням у будівлі/будинку, через яке проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проєкту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії, тобто приміщенням з транзитними мережами опалення. Таким чином, розрахунок позивача в частині визначення умовно-змінної складової не є вірним, оскільки здійснено для опалювального приміщення.

Відповідач, у свою чергу не погодився з пред`явленими сумами на оплату як умовно-змінної складової, так і умовно-постійної, оскільки вважає приміщення неопалювальним та безпідставним нарахування умовно-постійної складової тарифу за даними теплового навантаження у значенні 0,00615648 Гкал/год. Вірним на думку відповідача є навантаження у значенні, встановленому в розмірі 0,000761 Гкал/год, що був визначений договором від 29.06.2016. За контррозрахунком відповідача вірними є нарахування за спірний період з березня 2023 по лютий 2024 за умовно-змінною частиною -3878,70 грн без ПДВ, умовно-постійною -523,99 грн без ПДВ, абонентською платою - 240 грн без ПДВ, всього 4642,69 грн без ПДВ, ПДВ- 928,54 грн, всього з ПДВ 5571,23 грн.

Суд констатував, що договір сторін про купівлю-продаж теплової енергії від 29.06.2016 припинив свою дію в зв`язку з укладенням сторонами типового індивідуального договору №74203761 від 01.11.2021. Натомість, рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради № 273 від 27.08.2021, №494 від 08.09.2023 та №508 від 13.08.2024 затверджувались питомі норми витрати теплоти на опалення та теплове навантаження на потреби опалення для кожної окремо розташованої будівлі м. Запоріжжя для Концерну "Міські теплові мережі", які розраховані відповідно до вимог Керівного Технічного Матеріалу (КТМ) 204 Україна 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" для м. Запоріжжя з урахуванням поверховості будівель (таблиці 7.1 - Норми річної витрати теплоти на опалення житлових будов в ГДж (Гкал) на 1 м2 загальної площі та в ГДж (Гкал) на 1 м3 споруди).

Зазначеними рішенням для будинку 17-А по вул. Запорізького козацтва в м. Запоріжжі встановлено у 2021 році теплове навантаження - 0,309215 Гкал/год, питома норма річної витрати теплоти на опалення 1 м2 площі - 0,107 Гкал/ м 2 на рік; у 2023 рік теплове навантаження 0,309114 Гкал/год, питома норма річної витрати теплоти на опалення 1 м2 площі - 67,50530 ккал/ м 2 на рік; у 2024 рік теплове навантаження - 0,309120 Гкал/год, питома норма річної витрати теплоти на опалення 1 м2 площі - 67,50530 ккал/ м 2 на рік.

З огляду на що, суд визнав вірним розрахунок позивача в частині визначення умовно-постійної складової, яка складає 5096,19 грн за період березень 2023-лютий 2024 грн., а також обґрунтованою заявлену позивачем суму абонплати в розмірі 288,00 грн. В решті вимог відмовив, через невірність розрахунку позивача в частині умовно-змінної частини тарифу і неможливості здійснити самостійний розрахунок через відсутність вихідних даних.

Колегія суддів, перевіривши в межах апеляційної скарги законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дослідивши доводи апеляційної скарги, надані сторонами докази та письмові пояснення, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Обов`язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію встановлено ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання".

Статтею 714 цього Кодексу визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 даного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідач є власником нежитлового приміщення ХІ першого поверху, літ.А-12 , площею 91,2 кв.м по вул. Запорізького козацтва, 17-А в м. Запоріжжі.

Нежитлове приміщення, яким володіє відповідач, є невід`ємною частиною житлового будинку по вул. Запорізького козацтва, 17-А в м. Запоріжжі, який у спірний період був оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії SHARKY 775, заводський № 55363437, про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.

З 01.11.2021 між сторонами виникли правовідносини на підставі типового індивідуального договору № №74203761 про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Факт користування відповідачем відповідним нежитловим приміщенням сторонами не заперечується.

Щодо факту існування договірних відносин між сторонами на підставі типового індивідуального договору № №74203761, такий підтверджений встановленими обставинами справи і не є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.

Згідно з пунктом 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої у будинку, за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць, а пунктом 34 передбачено обов`язок споживача здійснювати оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Таким чином, наявність у відповідача обов`язку здійснювати оплату послуги з постачання теплової енергії у спірний період є встановленою, а спір між сторонами стосується правильності визначення обсягу теплової енергії та розміру нарахованої плати.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.

Відповідно до абз. 1 п. 4 Розділу І Методики, для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

За приписами п. 7 Розділу І Методики у разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.

Так, згідно з п. 2 Розділу ІІ Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення (Qопбуд) у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (Qопз.п.б) будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії (?i Qвідкл.і), що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Обсяг теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним паленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи палення (Qвідкл.і) - Qвідкл.і = 0,86 *10-6 *qвтрат.транз * lтранз * mопал.розр, Гкал.

Пунктом 12 Розділу IV Методики передбачено: обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/ нежитлових приміщень.

Відповідно до визначення, наведеного в п. 2 Розділ І Методики, окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії; опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що позивач здійснював постачання теплової енергії до будинку, в якому розташоване приміщення відповідача, а тому відповідач не може бути повністю звільнений від оплати відповідної послуги.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав вважати правомірним визначення позивачем спірного нежитлового приміщення як опалюваного та, як наслідок, правильності здійснення позивачем нарахувань, виходячи з опалюваної площі приміщення 91,2 кв. м.

Так, у матеріалах справи наявний акт обстеження нежитлового приміщення від 17.05.2022, складений представниками самого позивача.

Зі змісту цього акта вбачається, що комісією у складі інженера СТА Концерну "МТМ" Савченко О.В., у присутності відповідального споживача з експлуатації систем теплоспоживання Білого В.Г., провели технічний огляд системи теплопостачання споживача ФОП Білого В.Г., нежитлове приміщення магазину "Свіже м`ясо" по вул. Запорізького козацтва, 17-а, № договору 407630 та встановили наступне: ФОП Білий В.Г., згідно договору купівлі-продажу від 30.05.2016 на праві власності майна належить нежитлове приміщення ХІ першого поверху /літ.А-12/, загальною площею S=91,2 м2 у 12-ти поверховому житловому будинку. Джерело теплопостачання котельня ФК "МТМС" Хортицького району, вул. Василя Сергієнка, 7; температурний графік Т1/Т2-150.

Забезпечення нежитлового приміщення тепловою енергією та опалення здійснюється через прокладені транзитні трубопроводи внутрішньої будинкової системи опалення, а саме:

- стояк подавального трубопроводу Ду 100мм- 1 одиниця ізольована,

- стояк зворотнього трубопроводу Ду 25мм- 1 одиниця, неізольований;

- стояки зашиті гіпсокартоном: Ду 25мм - 1 одиниця, ізольований, Ду -20 мм- 1 одиниця ізольований.

Довжина стояків L= 2,8 м.

Інших опалювальних приладів у приміщенні актом не зафіксовано.

Додатком № 1 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 407630 від 29.06.2016 сторонами погоджено приєднане теплове навантаження на опалення 0,000761 Гкал/год. Виходячи з такого теплового навантаження здійснювалися відповідні нарахування у попередні періоди.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що технічні характеристики приміщення та склад розташованого в ньому теплового обладнання у спірний період не змінювалися, тоді як підхід позивача до визначення обсягу теплової енергії з 01.11.2021 змінився.

Відповідно до положень Методики № 315 істотним для визначення способу розподілу теплової енергії є встановлення типу приміщення.

У першій редакції Методики № 315 «неопалюване приміщення» визначалося як приміщення будівлі, яке забезпечується від централізованого або автономного джерела теплопостачання, у якому не нормується температура внутрішнього повітря та відсутні опалювальні прилади будь-якого типу. Натомість «опалюване приміщення» визначалося як приміщення, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та в якому забезпечується нормативна температура повітря.

У другій редакції Методики № 315 поняття «неопалюване приміщення» було замінено поняттям «окреме приміщення з транзитними мережами опалення», під яким розуміються окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проєкту будівлі/будинку.

Отже, визначальною ознакою такого приміщення є не сама наявність трубопроводів системи опалення, а відсутність опалювальних приладів та проходження через приміщення транзитних ділянок трубопроводів.

Сам факт проходження трубопроводів системи опалення через приміщення не є достатньою підставою для висновку про те, що приміщення є опалюваним.

Відповідно до положень ДБН В.2.5-67:2013, опалювальні прилади включають, зокрема, радіатори, конвектори та опалювальні прилади із гладких сталевих труб.

Отже, наявність у нежитловому приміщенні саме ізольованих транзитних трубопроводів, без опалювальних приладів, відповідає характеристикам приміщення, в якому теплова енергія безпосередньо не використовується для забезпечення нормативної температури повітря, а надходить лише в обсязі теплових втрат від транзитних мереж.

Колегія суддів констатує, що в матеріалах справи відсутні докази (і позивачем таких доказів також не надано) на підтвердження підключення до мережі теплопостачання, яка проходить по приміщенню відповідача опалювальних приладів та забезпечення приміщення відповідача нормативною температурою повітря.

Також судом встановлено, що проєктної документації на будинок немає як у позивача, так і у відповідача, а заходи, вжиті відповідачем з її отримання не дали позитивних результатів, документація не розшукана.

В той час, як саме на Виконавця розподілу (Позивача) згідно з підпунктом 9 п. 48 Постанови КМУ від 21.08.2019 № 830 покладені зобов`язання щодо правильності визначення та розподілу обсягу теплової енергії згідно Методики, за якою саме теплопостачальна організація має отримати інформацію у розпорядників (Управителів/ ОСББ) технічної документації на багатоквартирний будинок, про що повідомлено у відповіді Міністерства розвитку громад та територій України від 16.09.2022 №7/11/9528-22, яка міститься у матеріалах справи.

З урахуванням того, що акт від 17.05.2022 складений саме представниками позивача і перебував у його розпорядженні, тому позивачу було відомо про фактичний стан теплового обладнання у приміщенні відповідача. Відповідно, саме позивач, здійснюючи нарахування за спірний період, мав визначити та довести правомірність застосування відповідної формули Методики № 315, з урахуванням фактичного типу приміщення.

За приписами статей 73, 74 та 79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; наявність обставини вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У цій справі акт від 17.05.2022, рішення органу місцевого самоврядування щодо погодженого теплового навантаження, свідчать про наявність у приміщенні транзитних трубопроводів та відсутність опалювальних приладів. Докази зміни технічного стану приміщення або встановлення в ньому опалювальних приладів відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає доведеним, що приміщення відповідача за своїми фактичними характеристиками відповідає приміщенню з транзитними мережами опалення, а тому розрахунок вартості послуги лише виходячи з площі 91,2 кв.м., як опалюваної, не відповідає встановленим обставинам справи.

Більш того, самим позивачем зафіксовано у акті обстеження від 17.05.2022 відсутність опалювальних приладів та наявність у приміщенні відповідача тільки транзитних мереж опалення.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги щодо невірного визначення типу приміщення відповідача і безпідставного взяття до уваги акта обстеження від 17.05.2022.

Щодо правильності застосування Методики № 315 та розрахунку заборгованості.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

Суд першої інстанції встановив, що житловий будинок за адресою вул. Запорізького козацтва, 17-а, обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії, а нежитлове приміщення відповідача окремим приладом обліку не обладнане.

За таких обставин загальний обсяг теплової енергії будинку може бути вихідною величиною для здійснення розподілу, однак сума, яка припадає на конкретне приміщення, повинна бути визначена відповідно до правил Методики № 315, з урахуванням характеристик саме цього приміщення та відповідних складових обсягу спожитої у будівлі теплової енергії.

Отже, за відсутності радіаторів та проходження через приміщення транзитних трубопроводів - позивач мав довести, що нарахування здійснювалися з урахуванням спеціального порядку, передбаченого Методикою № 315 у редакції, чинній у відповідному розрахунковому періоді.

Саме на позивача, як виконавця послуги, покладається обов`язок доведення правильності такого розрахунку.

Згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном "Міські теплові мережі" для застосування протягом опалювального періоду розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії. Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками. Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії. Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/ годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди. Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води. Концерном "Міські теплові мережі" абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг. В силу виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830 Позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Згідно з п. 31 Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу визначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця http://teploseti.zp.ua.

Таким чином, оскільки приміщення, що перебуває у власності та користуванні відповідача, є приміщенням у будівлі/будинку, через яке проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проєкту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії, тобто приміщенням з транзитними мережами опалення. Судом першої інстанції вірно зазначено, що розрахунок позивача в частині визначення умовно-змінної складової не є вірним, як такий, що здійснений для опалювального приміщення.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлена недоведеність заявленої суми (умовно-змінної частини) не означає, що суд апеляційної інстанції повинен самостійно провести новий розрахунок та визначити іншу суму до стягнення.

Для такого розрахунку необхідні конкретні вихідні дані щодо загального обсягу теплової енергії будинку за кожний розрахунковий період, характеристик нежитлового приміщення відповідача, довжини та характеристик транзитних трубопроводів, наявності та стану теплоізоляції, тривалості роботи системи, відповідної частки загальнобудинкових потреб та інших показників, передбачених Методикою № 315.

Наявні у справі матеріали не дають можливості достовірно визначити таку суму шляхом простого перерахунку.

Суд не вправі підміняти позивача у виконанні його процесуального обов`язку щодо доказування розміру заявленої вимоги та самостійно формувати нову підставу і новий розрахунок позову.

Тому за встановлених обставин правильним є не визначення судом іншої суми заборгованості, а відмова у стягненні заявленої суми умовно-змінної частини заборгованості в розмірі 24038,22 грн, як недоведеної.

За контррозрахунком відповідача вірними є нарахування за спірний період з березня 2023 по лютий 2024 за умовно-змінною частиною -3878,70 грн без ПДВ, умовно-постійною -523,99 грн без ПДВ, абонентською платою - 240 грн без ПДВ, всього 4642,69 грн без ПДВ, ПДВ- 928,54 грн, всього з ПДВ 5571,23 грн.

Втім, судом першої інстанції правильно визначено, що договір про купівлю-продаж теплової енергії від 29.06.2016є. укладений між сторонами, припинив свою дію в зв`язку з укладенням сторонами типового індивідуального договору №74203761 від 01.11.2021.

При цьому, рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради № 273 від 27.08.2021, №494 від 08.09.2023 та №508 від 13.08.2024 затверджувались питомі норми витрати теплоти на опалення та теплове навантаження на потреби опалення для кожної окремо розташованої будівлі м.Запоріжжя для Концерну "Міські теплові мережі", які розраховані відповідно до вимог Керівного Технічного Матеріалу (КТМ) 204 Україна 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" для м. Запоріжжя з урахуванням поверховості будівель (Таблиці 7.1 - Норми річної витрати теплоти на опалення житлових будов в ГДж (Гкал) на 1 м2 загальної площі та в ГДж (Гкал) на 1 м3 споруди).

Зазначеними рішенням для будинку 17-А по вул. Запорізького козацтва в м. Запоріжжі встановлено у 2021 році теплове навантаження - 0,309215 Гкал/год, питома норма річної витрати теплоти на опалення 1 м2 площі - 0,107 Гкал/ м 2 на рік; у 2023 рік теплове навантаження 0,309114 Гкал/год, питома норма річної витрати теплоти на опалення 1 м2 площі - 67,50530 ккал/ м 2 на рік; у 2024 рік теплове навантаження - 0,309120 Гкал/год, питома норма річної витрати теплоти на опалення 1 м2 площі - 67,50530 ккал/ м 2 на рік.

При цьому, розрахунок умовно-постійної частини тарифу виконується відповідно до теплового навантаження будинку в цілому, тому об`єктом теплопостачання за адресою вул. Запорізького козацтва 17-А, є весь житловий будинок, а не окремі приміщення. Звідси, розрахунок умовно-постійної частини тарифу виконується відповідно до теплового навантаження будівлі та розподіляється між споживачами пропорційно площі приміщень споживачів та не залежить від кількості, наявності або відсутності опалюваних приладів. З урахуванням чого, доводи відповідача щодо невірного значення теплового навантаження взятого позивачем для розрахунку умовно-постійної складової тарифу спростовуються вищевикладеним.

З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав вірним розрахунок позивача в частині визначення умовно-постійної складової, яка складає 5096,19 грн за період березень 2023-лютий 2024 року, а також абонплати в розмірі 288,00 грн, та стягнув відповідні суми з відповідача.

Апелянт вищенаведених висновків суду не спростував, внаслідок чого його апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно невірного розподілу судових витрат.

Так, згідно зі ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції обмежений доводами апеляційної скарги, яка не містила жодних доводів щодо розподілу судових витрат, отже, суд апеляційної інстанції зазначене питання не перевіряє.

При цьому, за нормою ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розподіл судового збору відноситься до процесуальних питань, і в той же час не є тим порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

В той же час, відповідач, в разі незгоди з таким розподілом не був позбавлений права подати власну апеляційну скаргу, чого не зробив.

За нормами ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на що, колегія суддів відповідні доводи відповідача в силу норм процесуального права не перевіряє.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги на рішення суду слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2025 у справі №337/3149/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2025 у справі №337/3149/24 - залишити без змін.

Судові витрати Концерну "Міські теплові мережі" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 18.09.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков