Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №4/46 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Харків Справа № 4/46

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.,

при секретарі судового засідання , Ярош В. В.,

за участі представників сторін, не прибули ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вх.1718 л /1 на ухвалу господарського суду Луганської області від 28.07.2026 ( суддя Масловський С. В. ) за розглядом скарги без номеру від 16.06.2026 ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця у справі №4/46

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ", м.Дніпро.

до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, м.Лутугине Луганської області.

про стягнення 64990 грн. 41 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 45468 грн. 54 коп., 30% штраф у розмірі 13640 грн. 57 коп., пеню в сумі 719 грн. 31 коп., 10% річних в сумі 323 грн. 89 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 03.06.2010 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" заборгованість за поставлений товар в сумі 44968 грн. 54 коп., 30% штраф у розмірі 13640 грн. 57 коп., пеню в сумі 719 грн. 31 коп., 10% річних в сумі 323 грн. 89 коп., витрати по держмиту в сумі 601 грн. 42 коп. та 218 грн. 39 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. У решті позовних вимог провадження по справі припинено.

На виконання рішення Господарського суду Луганської області від 03.06.2010 видано відповідний наказ №4/46 від 21.06.2010.

06.07.2026 на адресу Господарського суду Луганської області від ОСОБА_1 надійшла скарга без номеру від 29.06.2026 на бездіяльність державного виконавця у даній справі, в якій заявник просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця або іншої уповноваженої посадової особи Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління юстиції України, яка виразилась у незнятті арешту з майна ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , накладеного на підставі постанови ВДВС Лутугинського РУЮ про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника від 20.08.2010 у виконавчому провадження НОМЕР_2;

- зобов`язати державного виконавця або іншу уповноважену посадову особу Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , накладений на підставі постанови ВДВС Лутугинського РУЮ про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника від 20.08.2010 у виконавчому провадженні НОМЕР_2.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.06.2026 відновлено матеріали справи №4/46 в частині: ухвала Господарського суду Луганської області №4/46 від 18.03.2010; ухвала Господарського суду Луганської області №4/46 від 08.04.2010; ухвала Господарського суду Луганської області №4/46 від 22.04.2010; ухвала Господарського суду Луганської області №4/46 від 17.05.2010; рішення Господарського суду Луганської області №4/46 від 03.06.2010; супровідний лист до наказу №4/46 від 25.06.2010.

Скаргу без номеру від 29.06.2026 ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця у справі №4/46 та додані до неї документи - повернути без розгляду.

20.07.2026 на адресу Господарського суду Луганської області від ОСОБА_1 надійшла скарга без номеру від 16.07.2026 на бездіяльність державного виконавця у даній справі, в якій заявник просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця або іншої уповноваженої посадової особи Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління юстиції України, яка виразилась у незнятті арешту з майна ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , накладеного на підставі постанови ВДВС Лутугинського РУЮ про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника від 20.08.2010 у виконавчому провадження НОМЕР_2;

- зобов`язати державного виконавця або іншу уповноважену посадову особу Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , накладений на підставі постанови ВДВС Лутугинського РУЮ про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника від 20.08.2010 у виконавчому провадженні НОМЕР_2.

В обґрунтування поданої скарги заявником зазначено про те, що 12.08.2024 при укладенні договору купівлі - продажу майна, відповідачу стало відомо про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься інформація про накладення арешту на все належне відповідачу майно на підставі постанови ВДВС Лутугинського РУЮ про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника НОМЕР_2 від 20.08.2010.

Луганським відділом державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України листом №6012 від 09.06.2026 повідомлено, що станом на 09.06.2026 залишок боргу за виконавчим провадженням НОМЕР_2 складає 66692 грн 01 коп., та враховуючи приписи ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", у державного виконавця відсутні законні підстави для зняття арешту; та рекомендовано заявнику звернутись до суду із захистом своїх прав.

Як зазначав відповідач, оскільки 30.12.2010 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, та повернуті виконавчі документи для примусового виконання повторно не пред`являлись, то відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання судового рішення та правової підстави для забезпечення його реального виконання, а подальше існування цього обтяження в державному реєстрі є перешкодою для реалізації прав відповідача, як власника майна.

За таких обставин, оскільки строки для пред`явлення виконавчого документа до виконання минули, на думку заявника, уповноваженою особою державної виконавчої служби було допущено протиправну бездіяльність щодо незняття арешту з належного відповідачу нерухомого майна; а наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на належне боржнику майно, за умови відсутності виконавчого провадження є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном, закріплене у статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В обґрунтування щодо необхідності поновлення пропущеного строку на оскарження бездіяльності державного виконавця, відповідачем зазначено, що 12.08.2024 при укладенні договору купівлі - продажу майна, відповідачу стало відомо про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься інформація про накладення арешту на все належне відповідачу майно на підставі постанови ВДВС Лутугинського РУЮ про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника НОМЕР_2 від 20.08.2010.

20.08.2024 відповідачем було надіслано на адресу Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про припинення обтяження та зняття арешту із належного відповідачу нерухомого майна, яке було отримано відділом державної виконавчої служби 28.08.2024, однак вказана заява залишилась без відповіді.

02.06.2026 відповідачем повторно надіслано на адресу Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заяву про зняття арешту з нерухомого майна.

Луганським відділом державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України листом №6012 від 09.06.2026 повідомлено, що станом на 09.06.2026 залишок боргу за виконавчим провадженням НОМЕР_2 складає 66692 грн 01 коп., та враховуючи приписи ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", у державного виконавця відсутні законні підстави для зняття арешту; та рекомендовано заявнику звернутись до суду із захистом своїх прав.

В свою чергу, про наявність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на майно боржника) НОМЕР_2 від 20.08.2010, та постанови державного виконавця від 30.12.2010 про повернення виконавчого документу стягувачу, як зазначає відповідач, останньому стало відомо лише 20.06.2026, тобто після отримання відповіді Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а тому звернення до суду вперше зі скаргою від 29.06.2026 відбулося відповідно до строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом, проте у зв`язку з залишенням скарги від 29.06.2026 без розгляду, на думку відповідача, строк звернення до суду зі скаргою від 16.07.2026 пропущено з поважних причин.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив господарський суд поновити пропущений строк для подання скарги про визнання протиправної бездіяльності державного виконавця або іншої уповноваженої посадової особи Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання зняти арешт з належного боржнику нерухомого майна у виконавчому провадженні НОМЕР_2.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.07.2026 у справі відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження бездіяльності державного виконавця у справі №4/46; залишено скаргу ОСОБА_1 без номеру від 16.07.2026 на бездіяльність державного виконавця у справі №4/46 без розгляду.

Не погодившись з ухваленими судом першої інстанції судовим рішенням, заявник (апелянт) звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить скасувати ухвалу першої інстанції та справу передати до господарського суду для вирішення питання щодо прийняття означеної скарги .

Вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції формально підійшов до визначення строку звернення зі скаргою, не врахував його активну та добросовісну поведінку, спрямовану на реалізацію права на судовий захист, а також те, що про порушення своїх прав він дізнався з листа Луганського відділу державної виконавчої служби №6012 від 09.06.2026.

Апелянт посилається на те, що на належне йому нерухоме майно понад 15 років накладено арешт за відсутності чинного виконавчого провадження та дійсного виконавчого документа, що позбавляє його можливості захистити свої права іншим способом, крім звернення до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.

Вважає, що наведені обставини є поважними та об`єктивними причинами пропуску строку звернення зі скаргою, однак суд першої інстанції їх належним чином не врахував та безпідставно відмовив у поновленні строку.

Посилається також на гарантії обов`язковості судових рішень, право на судовий захист, положення статей 115, 116, 118, 119, 339-1, 341 ГПК України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , вх.1718 л /1 на ухвалу господарського суду Луганської області від 28.07.2026 за розглядом скарги без номеру від 16.06.2026 ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця у справі №4/46 , витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали оскарження, встановлено учасникам справи строк до 04.09.2026 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на 10.09. 2026 .

28.08.2026 через систему Електронний суд від апелнянта надійшла зайва щодо розгляду справи без його участі .

01.09.2026 надійшли матеріали оскарження до апеляційного суду .

У судовому засіданні, яке відбулося 10.09.2026 представники сторін у судове засідання не з`явилися. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. ( ст.269 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.

Статтею 339-1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (ч. ч. 1, 2 ст.340 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Приписами ч. 1 ст.342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Суд може визнати поважними причинами пропуску процесуального строку лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як зазначено в постанові КГС ВС від 12.07.2024 у справі № 911/1216/21, під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби належить дотримуватися відповідних положень ГПК України, які знаходяться у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №920/149/18 (провадження № 12-297гс18), від 01.11.2023 у справі № 904/3734/20, постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 909/524/19, від 19.03.2024 у справі № 909/992/19).

Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема, у постановах від 01.11.2023 у справі № 904/3734/20, від 15.02.2024 у справі № 909/524/19, від 19.03.2024 у справі №909/992/19), що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений ч. 1 ст.341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин. З`ясування обставин дотримання заявником встановленого законом процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного чи приватного виконавця, наявність клопотання про поновлення такого строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання зазначеного строку, відсутності клопотання про його поновлення, а також поважності причин для такого поновлення, є залишення скарги без розгляду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 909/615/15).

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 2, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи поважність причин пропуску вказаного строку, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду із поданою скаргою, про наявність накладення арешту на нерухоме майно боржника, відповідачу стало відомо 12.08.2024, під час укладання договору купівлі - продажу нерухомого майна.

В свою чергу, про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 20.08.2010 (з накладенням арешту на майно боржника) та постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.12.2010, відповідачу стало відомо 20.06.2026, після отримання листа Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №6012 від 09.06.2026.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що з наданої відповідачем до матеріалів скарги та заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду зі скаргою копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №390552394 від 12.08.2024, вбачається, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявна інформація про зареєстроване на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника НОМЕР_2 від 20.08.2010, обтяження у вигляді арешту нерухомого майна за реєстраційним номером №10165288, а тому посилання відповідача на поінформованість лише з 20.06.2026 про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 20.08.2010 (з накладенням арешту на майно боржника), та вчасного звернення до суду зі скаргою (вперше поданої 29.06.2021 засобами поштового зв`язку) спростовується вищевикладеною інформацією наданою самим же відповідачем.

Також, відповідачем в поданій до суду заяві про поновлення строку звернення до суду зі скаргою взагалі не зазначено причин пропуску строку на оскарження бездіяльності державного виконавця, а з доданих до заяви про поновлення пропущеного строку документів не вбачається, що відповідач не мав можливості з 12.08.2024 оскаржити бездіяльність державного виконавця у передбачений Господарським процесуальним кодексом України строк, та такі обставини неможливості оскарження бездіяльності державного виконавця пов`язані з непереборними причинами, які не залежали від відповідача.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г зазначив, що при визначенні початку перебігу строку, передбаченого статтею 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника, зокрема наявність у нього реальної можливості дізнатися про порушення права та вчинення ним дій, спрямованих на з`ясування стану виконавчого провадження.

Отже у цій справі судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.08.2024 щодо належного ОСОБА_1 нерухомого майна вже містилися відомості про обтяження у вигляді арешту майна боржника, накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 20.08.2010.

Таким чином, обставини, на які ОСОБА_1 посилається як на порушення його прав у зв`язку з існуванням арешту майна, були об`єктивно доступними для встановлення ним ще до отримання листа Луганського відділу державної виконавчої служби №6012 від 09.06.2026.

При цьому саме по собі отримання зазначеного листа у червні 2026 року не свідчить про те, що саме з цієї дати скаржник дізнався або повинен був дізнатися про оскаржувану бездіяльність, оскільки відомості про наявність відповідного обтяження були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та були доступними для отримання.

Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявою про поновлення строку, не навів конкретних об`єктивних обставин, які перешкоджали йому раніше дізнатися про наявність арешту та звернутися до суду зі скаргою у встановлений статтею 341 ГПК України строк.

Посилання апелянта на те, що про порушення своїх прав він дізнався з листа державного виконавця від 09.06.2026, не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин щодо наявності відповідної інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 12.08.2024.

Не є підставою для поновлення процесуального строку і саме по собі посилання апелянта на необхідність забезпечення права на судовий захист, обов`язковість судових рішень чи тривалість існування арешту майна. Такі обставини не звільняють особу від дотримання встановленого законом процесуального строку та необхідності доведення поважності причин його пропуску.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції надмірно формально підійшов до питання дотримання строку звернення зі скаргою, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлений законом процесуальний строк є складовою визначеного законом порядку здійснення права на судовий захист, а його поновлення можливе лише за наявності належно обґрунтованих та підтверджених поважних причин.

При цьому принцип доступу до суду не означає можливості безстрокового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця. Дотримання процесуальних строків забезпечує, зокрема, принцип юридичної визначеності.

Доводи апелянта щодо того, що арешт майна існує тривалий час, також не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду щодо пропуску строку звернення зі скаргою, оскільки тривалість існування відповідного обтяження сама по собі не свідчить про наявність поважних причин, які перешкоджали скаржнику своєчасно реалізувати право на судове оскарження.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку звернення зі скаргою та, як наслідок, для залишення скарги без розгляду.

Відповідно до статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В даному випадку судова колегія приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, ухвала суд залишається без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вх.1718 л /1 на ухвалу господарського суду Луганської області від 28.07.2026 у справі №4/46 - залишити без задоволення.

2.Ухвалу господарського суду Луганської області від 28.07.2026 у справі №4/46 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 21.09.2026.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов