Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №922/1108/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/1108/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Васильєв Є.О. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.,

та представників учасників справи:

від прокуратури Лахтюк Л.В.– посвідчення;

від Позивача: Єфіменко А.В. – представник;

від Відповідача 1: Пікалов Е.В – представник;

від Відповідача 2: Дем`янов В.А. –представник;

від інших учасників справи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПОЛТАВА - КОНСАЛТИНГ", Полтавська обл., Карлівський р-н, місто Карлівка на рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі №922/1108/26

за позовом Харківської окружної прокуратури Харківської області, місто Харків в інтересах держави в особі Нововодолазької селищної ради, сел. Нова Водолага, Харківський район, Харківська область

до 1.Комунального підприємства “Теплові мережі” Нововодолазької селищної ради, селище Нова Водолага, Харківський район, Харківська область,

2.Приватного підприємства "ПОЛТАВА - КОНСАЛТИНГ", Полтавська обл., Карлівський р-н, місто Карлівка

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026р. до Господарського суду Харківської області звернулась Харківська окружна прокуратура Харківської області (далі- Прокурор) в інтересах держави в особі Нововодолазької селищної ради (далі- Позивач) до Комунального підприємства «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради (далі- Відповідач 1), Приватного підприємства "ПОЛТАВА - КОНСАЛТИНГ" (далі- Відповідач 2) про визнання недійсними Додаткових угод № 1 від 09.10.2025 та № 2 від 12.11.2025 до Договору про закупівлю № 39/25 від 08.08.2025, укладених між Відповідачами та стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача 1 023 098,07 гривень.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.08.2026 року у справі №922/1108/26 вищезазначені позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду та вважаючи його таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою, мотивуючи її:

- не дослідженням судом першої інстанції підстави представництва Прокурором інтересів Нововодолазької селищної ради на підставі ст. 23 Закону «Про прокуратуру», оскільки для підтвердження таких підстав суд мав проаналізувати зміст відповіді Позивача та навести мотиви, чому висловлена ним позиція свідчить саме про неналежне здійснення захисту інтересів держави;

- помилковості висновку судом першої інстанції щодо незаконності укладених додаткових угод, оскільки законність спірних правочинів має оцінюватися за редакцією, чинною на дату укладення договору (08.08.2025), а не за новими правилами;

- не визначення судом першої інстанції належної редакції підпункту 2 пункту 19 Особливостей №1178 та не надання ним оцінки спеціальним перехідним положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 01.09.2025 №1067, які підлягали застосуванню у даному випадку;

- відсутності підстави до повернення спірних коштів через законність укладення додаткових угод, оскільки товар (паливні пелети) фактично поставлено, прийнято замовником без зауважень, використано за призначенням;

- помилковості посилання суду першої інстанції на правові позиції Верховного Суду, оскільки судом не встановлено за якою редакцією законодавства виникли правовідносини, тому автоматичне перенесення висновків ВС (сформульованих щодо договорів з іншим нормативним режимом) є необґрунтованим;

- помилковості визнання недостатніми у якості доказів листи Полтавської ТПП щодо коливання ціни, оскільки не встановлено, в чому конкретно полягає їх невідповідність;

- судом не здійснено індивідуальний аналіз кожної додаткової угоди, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки обидві зміни не перевищують задекларований відсоток коливання за довідками ТПП, а підстави укладення угод не були тотожними;

-висновок про застосування наслідків недійсності не містить власного самостійного обґрунтування.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2026 року у справі №922/1108/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2, а ухвалою від 04.08.2026 розгляд справи призначено на 07.09.2026 о 11:45.

Відповідач 1 надіслав на адресу суду пояснення по справі, які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, де підтримував доводи апеляційної скарги Відповідача, вважав укладення спірних угод законним, зважаючи на те, що Договір був укладений до набрання чинності Постановою №1067, тому підвищення ціни за одиницю товару було здійснено відповідно до чинного законодавства.

Прокурор направив до суду відзив на апеляційну скаргу Відповідача 2, за змістом якого не погодився з доводами апеляційної скарги, зазначивши, що:

-Прокурор на виконання ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України і ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні до суду з позовною заявою обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Нововодолазькою селищною радою, яка з моменту обізнаності про порушення Відповідачем 2 законодавства у сфері публічних закупівель, самостійно не вжила заходів, спрямованих на поновлення порушених інтересів територіальної громади і держави в цілому;

- укладені додаткові угоди порушують положення Закону України “Про публічні закупівлі”, а коливання ціни на товар не підтверджені належним чином;

- застосована судом практика Верховного Суду не залежить від окремих редакцій підпункту 2 пункту 19 Особливостей № 1178, оскільки випливають із загальних принципів законодавства про публічні закупівлі та критеріїв оцінки правомірності зміни істотних умов договору;

-судом першої інстанції у повному обсязі встановлено фактичні обставини укладення договору, досліджено зміст спірних додаткових угод, перевірено надані сторонами документи на підтвердження коливання ціни товару на ринку та зроблено висновок про відсутність передбачених законодавством підстав для внесення відповідних змін до договору.

У судовому засіданні 07.09.2026 за участю Прокурора та представників сторін було оголошено про перехід до стадії ухвалення постанови, відкладення її проголошення до 08.09.2026 о 10:50.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

-укладення між Відповідачами 08.08.2025 за результатами проведеної закупівлі UA-2025-08-04-010091 Договору № 39/25 про закупівлю за яким Відповідач 2 зобов`язався постачати Відповідачу1 пелети паливні з лушпиння соняшника, 8мм, ДСТУ 7124 за кодом ДК 021:2015-09110000-3 Тверде паливо (товар), а Відповідач 1 зобов`язався прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах цього Договору;

- підписання Відповідачами специфікації до Договору, в якій передбачено, що ціна за одиницю виміру (тонна) без ПДВ - 7082,50 гривень;

- укладення 09.10.2025 між Відповідачами Додаткової угоди № 1 від 09.10.2025 до Договору, в якій змінено ціну на частину Товару у розмірі 546,81 тонн за тонну пелетів паливних з лушпиння соняшнику та визначено її у сумі 8000 грн (збільшено на 13% від ціни, визначеної у Договорі);

-укладення 12.11.2025 між Відповідачами Додаткової угоди № 2 до Договору, в якій ціна на частину Товару у розмірі 200 тонн за тонну пелетів паливних з лушпиння соняшнику визначена у сумі 8000 грн, а також щодо ще 297,26 тонн товару за тонну пелетів паливних з лушпиння соняшнику ціна визначена у сумі 9333,33 грн (збільшено на 31 % від ціни, визначеної у Договорі).

Судом встановлено обставини прийняття Відповідачем 1 пелетів паливних з лушпиння соняшнику та перерахування на користь Відповідача 2 грошових коштів у розмірі 9498 810,82 грн протягом 2025року, а саме:

- відповідно до видаткової накладної № 30 від 15.08.2025 прийнято пелети паливні з лушпиння соняшнику в обсязі 500 тонн за ціною 7082,5 грн за 1 тонну на загальну суму 4 249 500,00 грн;

-відповідно до видаткової накладної № 33 від 23.10.2025 прийнято пелети паливні з лушпиння соняшнику в обсязі 200 тонн за ціною 8000 грн за 1 тонну на загальну суму 1 920 000,00 грн;

-відповідно до видаткової накладної № 23 від 12.11.2025 прийнято пелети паливні з лушпиння соняшнику в обсязі 297,26 тонн за ціною 9333,33 грн за 1 тонну на загальну суму 3 329 310,82 гривень.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Звертаючись з позовом до суду, Прокурор зазначав, що всупереч інтересів держави без належного підтвердження підстав, в порушення норм та положень Закону України “Про публічні закупівлі” та його принципів, Відповідача укладено додаткові угоди до Договору, якими порушено вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки ціну договору збільшено відповідно на 13,00 % та 31,00 % від ціни договору, що перевищує встановлений законодавством 10% ліміт, не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економного витрачання бюджетних коштів. Внаслідок укладання вказаних додаткових угод ціна за одиницю товару збільшилась з 7 082,50 грн до 9333,33 грн за одиницю (без ПДВ), що суперечить вказаній нормі Закону, у зв`язку з чим Відповідач 1 надмірно сплатив бюджетні кошти Відповідачу 2 в загальному розмірі 1 023 098,07 грн., які Прокурор вимагав стягнути з Відповідача 2.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Відповідач 1 зазначав, що:

-укладення додаткових угод зумовлене ростом вартості сировини, цін на електроенергію та дизельне паливо, у зв`язку з чим збільшилася собівартість продукції паливних гранул (пелет), адже у той період спостерігався ріст цін на паливному ринку загалом по Україні;

-обставини зміни ціни на товар підтверджуються листами Полтавської ТПП за вих.№24.14-05/310 від 30.09.2025 та від 10.11.2025 №24.14-05/331 про динаміку коливання середньо ринкових цін на паливні пелети на внутрішньому ринку України, які Відповідачем 2 були надані при надісланні пропозицій щодо перегляду ціни товару (договору) без зміни суми Договору;

- підвищення ціни за одиницю товару було здійснено відповідно до чинного на момент укладення відповідних додаткових угод законодавства і в листі від 11.02.2026 року № 55 ним було надано повне правове обґрунтування підвищення ціни за одиницю товару.

Відповідач 2 у відзиві також не погоджувався з вимогами Прокурора, стверджував про наступне:

-у Прокурора відсутні підстави представництва інтересів держави;

- Нововодолазька селищна рада не є стороною договору і не може відповідати за зобов`язаннями створеного нею комунального підприємства;

- Відповідач 2 сумлінно виконував зобов`язання в частині підтвердження правомірності вимог зміни істотних умов договору про закупівлю у повній відповідності до умов договору та вимог чинного (на той час) законодавства, оскільки перед укладенням оспорюваних додаткових угод Відповідач 2 отримав у Полтавській ТПП відповідні листи, копії яких надавались Відповідачу 1 разом з листами про перегляд ціни за договором;

- здійснена Прокурором характеристика вказаних листів як «довідки виключно фактографічно-інформаційного характеру» є протиправною та невідповідною дійсним обставинам справи., оскільки заперечуючи наведену у цих листах інформацію про зміну цін на ринку паливних пелет (гранул) за період чинності договору №39/25 від 08.08.2025, Прокурор не досліджував вказаний ринок та не отримував документи щодо спростування чи заперечення росту цін на паливні пелети за той же період;

-оспорювані додаткові угоди не тільки не суперечать інтересам держави і суспільства в особі Нововодолазької територіальної громади, а навпаки – спрямовані на захист цих інтересів, оскільки у випадку відмови від Договору, було б необхідно оголошувати новий тендер на закупівлю палива, що призвело б до відтермінування поставки за новоукладеним договором, а ціна була б значно вищою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність спірних Додаткових угод вимогам статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», якими було незаконно збільшено ціну закупівлі та з місцевого бюджету безпідставно в надмірній сумі сплачено Відповідачу 2 коштів в сумі 1 023 098,07 грн, у зв`язку з чим вказана сума коштів підлягає стягненню з Відповідача 2 на користь Позивача на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції перевірив процесуальну дієздатність Прокурора на подання даного позову та дійшов висновку про доведеність порушення інтересів держави, правильність визначення Прокурором позивачів у цій справі та дотримання ним процедури звернення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Щодо підстав звернення Прокурора до суду в інтересах держави в особі Нововодолазької селищної ради.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону № 280/97-ВР).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону № 280/97-ВР).

Частинами другою та четвертою статті 61 Закону № 280/97-ВР передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проєктів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проєктів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території с. Нова Водолага Харківської області таким органом місцевого самоврядування є Нововодолазької селищної ради, а використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Харківської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України Прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Позивачем, який, за його твердженнями, усвідомлював порушення інтересів держави та територіальної громади, однак відмовився вживати заходи, спрямовані на стягнення спірних грошових коштів у судовому порядку, про що повідомив Прокурора відповідним листом від 26.02.2026 (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що цей позов спрямований на задоволення потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання розпорядження коштами обласного бюджету, а також указав, що витрачання цих коштів з порушенням бюджетного законодавства та законодавства про закупівлі, порушує права та інтереси територіальної громади, що, в свою чергу, не відповідає інтересам держави (тобто навів підстави для звернення з позовом).

Безпідставна сплата з місцевого бюджету перерахованих Відповідачу 2 коштів, порушує інтереси держави (інтереси територіальної громади) в особі Нововодолазької селищної ради, яка є органом місцевого самоврядування та повинна забезпечувати виконання бюджету, соціально-економічних програм розвитку.

При цьому Прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону № 1697-VII, шляхом надіслання 26.02.2026 Позивачу листа щодо виявлення порушення та орієнтовано на вжиття заходів щодо визнання спірних додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів, а цей орган, реагуючи на стверджуване порушення інтересів територіальної громади та держави, направив у відповідь Прокурору лист від 04.03.2026 №02-27/510, за змістом якого не виявив наміру самостійно звернутися з відповідним позовом до суду та не спростував твердження Прокурора щодо виявлених порушень законодавства, що обґрунтовано оцінено Прокурором як бездіяльність.

Також на адресу прокуратури Нововодолазькою селищною радою було направлено копію листа Комунального підприємства «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради щодо обґрунтованого пояснення правомірності укладення додаткових угод № № 1, 2 до Договору про постачання паливних пелет з лушпиння соняшника від 08.08.2025 № 39/25.

Зазначені обставини свідчать про усвідомлену пасивну поведінку уповноважених суб`єктів владних повноважень щодо нездійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносин, що призводить до ненадходження коштів та шкодить місцевому бюджету.

Судова колегія враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі № 360/4969/21, яка ґрунтується на висновках Верховного Суду у справах №№ 903/129/18 912/2385/18, 910/11956/20, 920/821/18, 920/266/19,805/430/18-а, 922/3025/20, де, зазначено, що факт неподання уповноваженим органом, що мав змогу захистити інтереси держави, позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом.

Доводи апелянта щодо нездійснення судом першої інстанції аналізу змісту відповіді Позивача на предмет якості здійснення захисту інтересів держави, судова колегія відхиляє, оскільки зі змісту листа Позивача 04.03.2026 №02-27/510 чітко вбачається відсутність наміру звернення до суду з підстав не здійснення публічної закупівлі паливних пелет з лушпиння соняшника, 8 ММ, ДСТУ 7124 за кодом ДК 021:2015-09110000-3-Тверде паливо (пелети паливні з лушпиння соняшнику).

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що Відповідач 1 є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Позивачу, Нововодолазькій селищній раді (п.п. 1.4., 1.8 Статуту), а витрачені кошти є бюджетними.

Отже невідповідність вимогам закону укладених додаткових угод до Договору від 07.08.2025 №07/08 напряму шкодить місцевому бюджету, а нереагування на зазначену невідповідність уповноважених органів, насамперед Нововодолазької селищної ради, є підтвердженням того, що у такій ситуації звернення прокурора до суду є єдиним реальним процесуальним механізмом, здатним трансформувати суспільний інтерес у судовий захист, забезпечити правову оцінку спірних правовідносин і відновити баланс публічних інтересів шляхом визнання спірних додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно отриманих за ними бюджетних коштів, що і становить сутність виключного даного випадку представництва прокурором інтересів держави.

Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстави для представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, ці обставини було детально досліджено судом першої інстанції, у зв`язку з чим судова колегія вважає доводи апеляційної скарги Відповідача 2 в цій частині необґрунтованими.

Щодо суті спору.

Предметом спору в цій справі є визнання недійсними додаткових угод №1, 2 до Договору як таких, що не відповідають положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача коштів, отриманих без належних на те підстав.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Вимогами ч.3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона держала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із ч.1 ст. 628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч.4 ст. 41 Закону “Про публічні закупівлі” умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з п. 2 ч.5 наведеної норми істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та теплової енергії.

У постанові від 23.01.2024р. по справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом першої інстанції, після укладення Договору № 39/25 від 08.08.2025 про закупівлю за яким Відповідач 2 зобов`язався постачати Відповідачу1 пелети паливні з лушпиння соняшника, 8мм, ДСТУ 7124 за кодом ДК 021:2015-09110000-3 – Тверде паливо (Товар), а Відповідач 1 зобов`язався прийняти Товар і оплатити його в порядку та на умовах цього Договору;

- підписання Відповідачами специфікації до Договору в якій передбачено, що ціна за одиницю виміру (тонна) без ПДВ - 7082,50 гривень;

- укладення 09.10.2025 між Відповідачами Додаткової угоди № 1 від 09.10.2025 до Договору, в якій змінено ціну на частину Товару у розмірі 546,81 тонн за тонну пелетів паливних з лушпиння соняшнику та визначено її у сумі 8000 грн (збільшено на 13% від ціни, визначеної у Договорі);

-укладення 12.11.2025 між Відповідачами Додаткової угоди № 2 до Договору, в якій ціна на частину Товару у розмірі 200 тонн за тонну пелетів паливних з лушпиння соняшнику визначена у сумі 8000 грн, а також щодо ще 297,26 тонн товару за тонну пелетів паливних з лушпиння соняшнику ціна визначена у сумі 9333,33 грн (збільшено на 31 % від ціни, визначеної у Договорі).за ініціативою Відповідача 2 сторонами було укладено спірні Додаткові угоди, внаслідок чого було збільшено вартість товару за тонну пелетів паливних з лушпиння соняшнику з 7 082,50 грн до 9333,33 грн за одиницю (без ПДВ).

Так, внаслідок підписання цих угод ціна товару за тонну пелетів паливних з лушпиння соняшнику зросла з 7 082,50 грн до 9333,33 грн за одиницю (без ПДВ), отже відбулось збільшення ціни за одиницю на 13% та 31 % відповідно від початкової ціни, визначеної сторонами при укладенні Договору про закупівлю.

Отже судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо невідповідності змісту укладених Додаткових угод вимогам (обмеженням), передбаченим ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі”, з урахуванням вищенаведеної позиції Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, допущення можливості перебільшення встановленого в законі обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку навіть у випадках зміни умов договору про закупівлю теплової енергії – зводить нанівець мету вищенаведеного Закону щодо забезпечення створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель.

Щодо доводів апеляційної скарги в контексті наявності у сторін права на внесення змін до Договору з огляду на збільшення ціни теплової енергії на ринку, що передбачено в Договорі, судова колегія зазначає, що таке право мало здійснюватися в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни, передбаченого спеціальною нормою п.2 ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі”.

Стосовно доводів апеляційної скарги про неналежну оцінку листів Полтавської ТПП щодо коливання ціни та їх відповідності умовам п. 13.2 Договору, судова колегія зазначає наступне.

Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24).

Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому Суд виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Отже, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22).

Так, суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, встановив, що Відповідачі належними та допустимими доказами не довели необхідності внесення змін оскаржуваними Додатковими угодами щодо ціни за одиницю спірного товару.

При цьому суд відзначив, що листи Полтавської ТПП, які надані постачальником в обґрунтування правомірності збільшення ціни на одиницю товару, не підтверджують належним чином саме пропорційність зміни ціни та не доводять об`єктивної необхідності її зміни у конкретному розмірі.

Зі змісту вказаних довідок вбачається, що вони містять виключно узагальнені показники середньоринкової ціни станом на дві дати з відсотком її зміни, без зазначення:

- переліку та кількості досліджених суб`єктів господарювання;

- критеріїв формування вибірки,

- джерел отримання цінової інформації,

- методики розрахунку середньоринкової ціни, тощо.

Довідки прямо визначені як такі, що мають інформаційний характер та ціни в яких можуть непропорційно змінюватися залежно від кількості товару, що пропонується до продажу, відстані, на яку здійснюється доставка, та умов розрахунків.

Тобто зазначені цінові довідки є документами довідково-інформаційного характеру, що демонструють середню ціну пелет паливних з лушпиння соняшника на внутрішньому ринку України.

При цьому, судова колегія бере до уваги, що предметом закупівлі були паливні пелети з насіння соняшника, пакування та зберігання яких не потребують специфічних умов, на відміну, наприклад, від бензину та дизельного пального, природного газу чи електричної енергії, отже укладаючи Договір у серпні місяці на продаж до кінця року певної кількості цього товару за узгодженою ціною Відповідач 2 не міг не знати, що чим ближче до опалювального сезону, тим ціна на цей товар прогнозовано змінюється у бік збільшення.

Отже, укладаючи такий договір, Відповідач 2 свідомо взяв на себе комерційний ризик щодо виконання відповідного зобов`язання. При цьому настання будь-яких непередбачувальних обставин в жовтні-листопаді того ж року, які б свідчили про неможливість виконання взятого на себе зобов`язання з поставки товару за узгодженою в Договорі ціною, Відповідачем не доведено.

Крім того, навіть з урахуванням достовірності даних щодо збільшення ціни на спірний товар у зазначені в довідках дати, не є зрозумілим, яким чином це позбавляє можливості Відповідача-2, як виробника зазначеного товару, належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за Договором.

При цьому довод апелянта, що в укладеному сторонами Договорі вони заздалегідь передбачили можливість підвищення ціни товару з використанням механізму, зазначеному в підпункту 2 пункту 19 Особливостей №1178, яка підлягала застосуванню на підставі перехідних положень Постанови Кабінету Міністрів України від 01.09.2025 №1067, свідчить про свідоме планування Відповідачами обійти встановлені законом обмеження всупереч мети закону щодо забезпечення створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні цінові довідки Полтавської ТПП не є документальним підтвердженням коливання цін на спірний товар на момент підписання Додаткових угод та не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що необхідність внесення змін щодо ціни товару не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена належними доказами.

Також, досліджуючи доводи апеляційної скарги щодо невизначення судом першої редакції підпункту 2 пункту 19 Особливостей №1178, яка підлягала застосуванню та ненадання оцінки спеціальним перехідним положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 01.09.2025 №1067, яка підлягала застосуванню у даному випадку, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3-7 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, яка набрала чинності 19.10.2022 та діяла станом на час укладення додаткових угод, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

Отже, вказаною Постановою №1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.

Разом з тим така Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі №916/747/24, від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23 тощо).

Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного Договору та Додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.

Ураховуючи вищенаведене у своїй сукупності, судова колегія відзначає, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема пунктом 2 п`ятої статті 41, оскільки:

1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;

2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Схожих висновків щодо правозастосування Постанови №1178 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не доведення Відповідачем законності та обґрунтованості збільшення ціни товару за Договором закупівлі в порядку ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі”, а укладення спірних Додаткових угод до Договору від 08.08.2025 № в наведеній частині суперечить вимогам статті 41 Закону України” Про публічні закупівлі” та положенням статті 203, 215 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки зазначені додаткові угоди № 1 від 09.10.2025, № 2 від 12.11.2025 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між Відповідачами мали регулюватись пунктом первісними умовами Договору та специфікацією, згідно з яким ціна за одиницю виміру (тонна) без ПДВ - 7082,50 гривень.

Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених Прокурором позовних вимог щодо визнання недійсними додаткових угод № 1 від 09.10.2025, № 2 від 12.11.2025 до Договору № 39/25 від 08.08.2025, укладених між Відповідачами та стягнення з Відповідача 2 незаконно набутих бюджетних грошових коштів в сумі 1 023 098,07 грн. на користь Позивача, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Інших підстав до скасування судового рішення апеляційна скарга не містить.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2026 року у справі №922/1108/26 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги, відносяться на заявника апеляційної скарги. Про стягнення інших витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу, сторонами не заявлено, отже вони не підлягають розподілу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПОЛТАВА - КОНСАЛТИНГ", Полтавська обл., Карлівський р-н, місто Карлівка на рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі №922/1108/26 – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2026 року у справі №922/1108/26 – залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Приватне підприємство "ПОЛТАВА - КОНСАЛТИНГ".

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 18.09.2026.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Є.О. Васильєв

Суддя Д.О. Попков