Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №918/385/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м.Рівне Справа № 918/385/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Поліщук П.Я.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник Ліпська-Романченко Г.Д. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мубао" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 08.06.26р. суддею Мовчуном А.І. у м.Рівному, у справі № 918/385/26

за позовом Дочірнього підприємства "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мубао"

про стягнення заборгованості у розмірі 796 795,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Рівненської області від 08.06.2026 у справі №918/385/26 у частині відмови у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення.

1.2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.06.2026 у справі № 918/385/26 частково задоволено позов Дочірнього підприємства "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради. Стягнуто з відповідача на користь позивача 774 364,75 грн основного боргу, 6 491,93 грн 3% річних, 14 793,57 грн інфляційних втрат та 9 547,80 грн судового збору.

1.3. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 1 145,64 грн трьох процентів річних відмовлено.

1.4. Також, відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

2. Короткий зміст процесуального рішення суду першої інстанції.

2.1. 13.11.2025 між Дочірнім підприємством "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мубао" укладено договір купівлі - продажу необробленої деревини № UUB-23812-3, за умовами якого визначено, що за результатами аукціону продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти наступний товар, яким є необроблена деревина, що реалізована під час аукціону (аукціонів), яка відповідає умовам цього договору, і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в розділі 4 цього договору (пункт 1.1 договору).

2.2. На виконання своїх зобов`язань за договором, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 924364,75 грн з ПДВ, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: від 21.11.2025 ЖКБ № 544316; від 26.11.2025 ЖКБ № 544347; від 26.11.2025 ЖКБ № 544359; від 28.11.2025 ЖКБ № 544390; від 28.11.2025 ЖКБ № 544402; від 27.11.2025 ЖКБ № 544375.

2.3. Відповідачем здійснено оплату лише частини прийнятого товару на загальну суму 150000,00 грн (платіжна інструкція № 2462 від 12.12.2025 на суму 50000,00 грн, платіжна інструкція № 2550 від 30.01.2026 на суму 10000,00 грн, платіжна інструкція № 2549 від 30.01.2026 на суму 90000,00 грн), у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в сумі 774364,75 грн.

2.3.1. Доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 774364,75грн матеріали справи не містять.

2.4. У зв`язку з порушенням умов договору позивачем нараховано 7637,57 грн 3% річних та 14793,57 грн інфляційних збитків.

2.5. Вимога позивача про стягнення 774364,75 грн боргу є правомірною, підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростована.

2.6. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7637,57 грн 3% річних та 14793,57 грн інфляційних збитків, суд з урахуванням п. 2 ст. 625 ЦК України, пункту 4.5 договору, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що до стягнення підлягає 6491,93 грн 3% річних та 14793,57 грн інфляційних втрат (в межах заявлених вимог), нарахованих за період з 19.12.2025 (з урахуванням 5 робочих днів з дня надіслання відповідачем гарантійного листа позивачу) по 30.03.2026 (дата звернення до суду з позовом).

2.7. Разом з тим, 21.05.2026 відповідач подав до суду заяву про розстрочення виконання рішення суду, у якій просить прийняти заяву до розгляду та задовольнити. 08.06.2026 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому, зокрема, підтримав заяву про розстрочення виконання рішення суду.

2.7.1. Згідно із ч.ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом).

2.7.2. При вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь - якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому, рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк остання не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану. Відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес стягувача.

2.7.8. При розгляді заяв щодо відстрочки (розстрочки) виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

2.7.9. Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували те, що для виконання рішення суду необхідна розстрочка виконання рішення суду саме на 12 місяців.

2.7.10. Обставини, якими відповідач обґрунтовує заяву, за змістом статті 331 ГПК України не є обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом, а відтак не є підставою для розстрочки виконання рішення суду.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1 Не погоджуючись із вказаним рішення суду, в частині відмови у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мубао" 29.06.2026, через систему "Електронний суд", звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх.3130/26 від 29.06.2026), в якій просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Рівненської області від 08.06.2026 у справі №918/383/26, в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду частково строком на 10 місяців.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду підлягає скасуванню через невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

3.3. Судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення суду стосовно розстрочення виконання рішення суду вказано, що судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували те, що для виконання рішення суду необхідна розстрочка виконання рішення суду саме на 12 місяців.

3.4. Скаржник вважає, що таке обґрунтування в повній відмові у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду є таким, що не відповідає положенням ГПК України в частині обґрунтованості рішення суду згідно статті 236 ГПК України, а також є не конкретизованим та не зрозумілим для відповідача.

3.5. Суд у рішенні вказав на те, що відсутні докази, які б підтверджували можливість розстрочення виконання рішення суду саме на 12 місяців. Таким чином, як розуміє відповідач, матеріали справи містили докази можливості розстрочення виконання рішення суду, однак, не на термін, на який просив його розстрочити відповідач. Водночас, маючи такі докази, суд не обґрунтовано повністю відмовив у задоволенні клопотання відповідача, оскільки мав відповідний обов`язок та можливість задовольнити клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду частково та розстрочити його виконання на термін, який був би на думку суду достатнім та справедливим.

3.6. Суд безпідставно поклав на відповідача обов`язок необхідності повторного подання відповідного клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., судді – Поліщук П.Я., Крейбух О.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мубао" на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.06.2026 у справі №918/385/26 в частині відмови у задоволенні заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

4.1.1. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.09.2026.

4.2. Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу

4.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мубао" на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.06.2026 у справі №918/385/26 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М., суддя Поліщук П.Я. (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи №918/385/26 між суддями від 15.09.2026).

4.4. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 забезпечено представнику Ліпській-Романченко Г.Д. участь в судовому засіданні 16.09.2026 справі №918/385/26 в режимі відеоконференції у поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

4.5. До участі у судовому засіданні 16.09.2026 з розгляду апеляційної скарги у даній справі, в режимі відеоконференції, згідно ухвали суду долучився представник позивача.

4.6. Скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мубао" у судове засідання 16.09.2026 не з`явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, причини не явки суду не повідомлено.

4.7. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

4.8. Оскільки явка представників сторін у судове засідання згідно ухвали суду від 27.07.2026 апеляційним судом обов`язковою не визнавалася, враховуючи встановлені частиною 1 статті 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на рішення (з урахуванням доводів апеляційної скарги) суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги по суті, згідно вимог ст.269 ГПК України, за наявними у матеріалах справи доказами, без участі представників сторін у даній справі.

4.9. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

4.10. У судовому засіданні 16.09.2026 розгляд апеляційної скарги у даній справі розпочато по суті.

4.9. В судовому засіданні 16.09.2026 представник позивача надав пояснення в обґрунтування своїх доводів та заперечень по суті розгляду апеляційної скарги у даній справі.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мубао" на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.06.2026 у справі №918/385/26 в частині відмови у задоволенні заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Конституція України;

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Згідно матеріалів справи, 30.03.2026 Дочірнє підприємство "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мубао" заборгованості у розмірі 796795,89 грн.

7.2.1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу необробленої деревини № UUB - 23812-3 від 06.11.2025 в частині оплати товару.

7.3. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.04.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.05.2026, за результатами, якого справу відкладено на 21.05.2026.

7.4. 21.05.2026 відповідач подав до суду заяву про розстрочення виконання рішення суду, у якій просить прийняти заяву до розгляду та задовольнити її. Розстрочити на 12 (дванадцять) місяців рівними частинами виконання рішення Господарського суду Рівненської області у цій справі. Справу розглянути за відсутності відповідна та/або його представника.

7.4.1 До заяви додано: довідку дебіторської та кредиторської заборгованості, довідку по банківських paxунках, фінансову звітність 2024 piк, фінансову звітність 2025 pік.

7.5. В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначає, що повністю погоджується з позовними вимогами, однак, просить звернути увагу суду на тому, що заборгованість виникла фактично через обставини, що на залежать від його волі. Загальновідомим є той факт, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан тривалість якого неодноразово продовжена і він діє і на даний час вкрай негативно впливає на спроможність своєчасного виконання судових рішень. У зв`язку із військовою агресією російської федерації Товариство з обмеженою відповідальністю "Мубао" втратило можливість повноцінно здійснювати свою господарську діяльність, в більшій мірі через те, що не може виконувати іноземні замовлення, на яких фактично базувалась господарська діяльність підприємства та має численні борги, що виникли саме через військову агресію російської федерації.

7.5.1. На даний час ТОВ "Мубао" має кредиторську заборгованість на загальну суму 24217218,02 грн. При цьому, дебіторська заборгованість складає 22 170 472,36 грн., від погашення якої можливо повернути борги контрагентами. Зазначене свідчить про те, що Товариство жодним чином не виникнення боргу та він виник фактично не з його вини. На даний час заборгованість зі сплати коштів перед Позивачем за поставлену продукцію становить 796 795,89 гри, частину з яких відповідач планує погасити найближчим часом.

7.5.2. ТОВ "Мубао" жодним чином не відмовляється погасити перед Позивачем заборгованість зі сплати основного боргу, а також додатково - згідно рішення суду, однак, на даний час з об`єктивних причин не може погасити її одним платежем.

7.5.3. Заявник звертає увагу суду, що за результатами господарської діяльності товариства у 2024 році воно отримало чистого прибутку в сумі 77700,00 грн, а за результатами роботи за 2025 рік - 56 900,00 грн, тобто фінансовий стан підприємства є вкрай скрутним. Зазначає, що не відмовляється погасити перед Дочірнім підприємством "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради спірну заборгованість, однак, на даний час з об`єктивних причин не може погасити її одним платежем.

7.5.4. Окрім того, заявник стверджує, що арешт рахунків, у зв`язку із наявною заборгованістю перед контрагентами, фактично зупинить господарську діяльність товариства, що у свою чергу унеможливить відшкодування коштів за рішенням суду у цій справі, а також заборгованості перед іншими контрагентами, чим буде спричинено негативних наслідків, як для відповідача та і для позивача.

7.5.5. Разом з тим, Товариство матиме можливість, без нанесення підприємству негативних наслідків, сплачувати заборгованість за рішенням суду у цій справі щомісячно рівними частинами упродовж року. Розстрочення виконання рішення суду не спричинить негативних наслідків для Позивача, оскільки навпаки буде зафіксовано порядок сплати таких кошів, що дасть можливість Позивачу планувати свою господарську діяльність згідно такого порядку.

7.5.6. Враховуючи матеріальні інтереси ТОВ "Мубао" його вкрай скрутне фінансове становище, фактичну невинуватість відповідача у виникненні заборгованості, наявність інфляційних процесів у економіці держави, те, що блокування рахунків підприємства в подальшому призведе до унеможливлення здійснення господарської діяльності і банкрутства, що може повністю унеможливити виконання ним взятих на себе зобов`язань не лише перед Позивачем, а і іншими контрагентами.

7.5.7. Заявник вважає, що наведені обставини, є достатніми підставами для розстрочення виконання рішення Господарського суду Рівненської області, з урахуванням статті 331 ГПК України.

7.6. 08.06.2026 відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому, зокрема, підтримав заяву про розстрочення виконання рішення суду.

7.7. Представник позивача, зокрема у судовому засіданні 08.06.2026 просив суд першої інстанції відмовити відповідачу у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

7.8. 08.06.2026 Господарським судом Рівненської області за результатами розгляду даного спору по суті та заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, ухвалено рішення (пункт 1.2. -1.4.цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1.-2.7.10 даної постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, заперечення на неї, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 08.06.2026 в частині відмови у задоволенні заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

8.1.1. Враховуючи доводи та обґрунтування апеляційної скарги, її вимоги щодо скасування оскаржуваного рішення в частині, суд апеляційної інстанції виходячи з положень статті 269 ГПК України у даному випадку обмежується доводами та вимогами апеляційної скарги.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства.

8.4. Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

8.5. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

8.6. Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

8.7. За змістом статті 18 ГПК України, яка кореспондується зі статтею 326 ГПК унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

8.8. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.06.2026 у справі № 918/385/26 частково задоволено позов Дочірнього підприємства "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради. Стягнуто з відповідача на користь позивача 774 364,75 грн основного боргу, 6 491,93 грн 3% річних, 14 793,57 грн інфляційних втрат та 9 547,80 грн судового збору.

8.9. Відповідно до статті 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 311 цього Кодексу.

8.10. Як уже зазначалося, ще до ухвалення судового рішення по суті відповідач - 21.05.2026 звернувся до суду першої інстанції із заявою про розстрочення виконання рішення суду у справі №918/385/26.

8.11. Розділом V Господарського процесуального кодексу України визначено порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах.

8.12. Так, частиною 1 статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

8.13. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

8.14. Відповідно до частини 1-5 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

8.14.1. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

8.14.2. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

8.14.3. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

8.15. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (частина 7 вказаної статті)

8.16. Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

8.17. Враховуючи наведене, відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення,

8.18. Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

8.19. Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

8.20. Розстрочення - це надання можливості виконання рішення по визначених частинах у строки, які визначаються господарським судом. Розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

8.21. За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. До таких обставин належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

8.22. Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

8.23. Як зазначено в згаданому рішенні Конституційного Суду України, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Вирішуючи питання про розстрочення (відстрочення) виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

8.24. Тобто, для надання розстрочення виконання судового рішення передбаченої статтею 331 ГПК, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. В основу судового акту про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

8.25. Чинне процесуальне законодавство передбачає, що розстрочка виконання рішення, яка пов`язується з об`єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання розстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.

8.26. Як уже було зазначено, положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.27. Отже особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

8.28. Враховуючи усі встановлені судом першої інстанції обставини даного спору, прийняте судове рішення, за результатами його розгляду, а також обставин щодо підстав звернення відповідача із заявою в порядку статті 331 ГПК України, слід зазначити наступне.

8.29. Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення суд повинен враховувати, що:

1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишилося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-ІІ);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії, №22774/93, п.74, ECHR 1999-V).

8.30. Так, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому слід досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку та графіку розстрочки.

8.31. Внаслідок зазначених у заяві обставин – введення воєнного стану в Україні, виникнення заборгованості через обставини які не залежали від волі заявника, вкрай скрутного фінансового становища, наявності інфляційних процесів відповідач/боржник не має можливості своєчасно та у повному розмірі виконати судове рішення про стягнення з нього заборгованості.

8.31.1. Заявник-відповідач надав суду докази щодо свого фінансового становища, та просив суд розстрочити на 12 місяців рівними частинами виконання судового рішення у даній справі

8.32.2. Боржник вважає, що надані ним докази надані ґрунтуються на доведенні скрутного матеріального становища боржника та свідчать про виняткові обставини.

8.33. Апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення вказаної заяви про розстрочку виконання рішення.

8.34. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року.

8.35. Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

8.36 Дія воєнного стану на території України на даний час продовжується.

8.37. Дійсно і беззаперечно, ведення воєнного стану, неодмінно впливає на спроможність своєчасного виконання судових рішень, проте не лише для бюджетних установ, підприємств та організацій, а також і в значній мірі для фізичних осіб-підприємців та підприємств, товариств тощо, які втратили можливості повноцінно проводити свою господарську діяльність.

8.38. Наведені питання є загальновідомим та в деякі мірі нормативно врегульованими.

8.39. Разом з тим, одне лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили – обставини, які не залежали від волі заявника/боржника та надання відповідних доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, які свідчать про наявність підстав для розстрочки виконання рішення і які не потребують оцінки суду.

8.40. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

8.41. Сам по собі факт введення воєнного стану не свідчить про неможливість належним чином здійснювати господарську діяльність.

8.42. Також, апеляційний господарський суд, з урахуванням суб`єктного складу учасників даного спору – зазначає, що у даному випадку введення воєнного стану на всій території України з 24.02.2022 є однаковим наслідком, що впливає на господарську діяльність як позивача так і відповідача.

8.43. Також, у контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

8.44. Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

8.45. Перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку розстрочки (відстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

8.46. Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

8.47. Наведені боржником обставини не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача.

8.48. Матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували те, що для виконання рішення суду необхідна розстрочка виконання рішення суду саме на 12 місяців.

8.49. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.50. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.51. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.52. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.53. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.54. Скаржник-апелянт не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

8.55. Господарський суд Рівненської області прийшов до правомірного висновку щодо відмови у задоволенні заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

8.56. Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мубао" не спростовують висновку суду першої інстанції при постановлені рішення в оскаржуваній частині та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

8.57 За таких обставин апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мубао" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 08.06.2026 у справі №918/385/26 в частині відмови у задоволенні заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення в оскаржуваній частині.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення від 08.06.2026 у справі №918/385/26 (в частині відмови у задоволенні заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду), апелянт сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. згідно платіжного документа від 21.07.2026.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мубао" від 29.06.26р. в частині відмови у задоволення заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 08 червня 2026 року у справі №918/385/26 в частині відмови у задоволення заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Справу №918/385/26 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повна постанова складена "21" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Поліщук П.Я.