Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №918/649/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Справа № 918/649/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Кульчій І.М., суддя Мамченко Ю.А. , суддя Хабарова М.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ ДАФ+" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 червня 2026 року (повний текст складено 16.06.2026) у справі №918/649/26 (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Тимощук Інни Іванівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ ДАФ+"

про стягнення в сумі 110 525,65 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частини 13 статті 8 та частин 2, 10 статті 270 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року Фізична особа - підприємець Тимощук Інна Іванівна (далі - ФОП Тимощук І.І., позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ ДАФ+" (далі - ТОВ "РВ ДАФ+", відповідач) про стягнення 110 525,65 грн, з яких: 101 473,90 грн основного боргу, 2 210,18 грн 3% річних та 6 883,27 грн інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.09.2024 №2882, а саме невиконанням обов`язку з оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу в сумі 101 473,90 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач також просив стягнути 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15 червня 2026 року у справі №918/649/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ ДАФ+" на користь Фізичної особи-підприємця Тимощук Інни Іванівни 101 473,90 грн основного боргу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 2 210,18 грн 3% річних та 6 883,27 грн інфляційних відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ ДАФ+" на користь Фізичної особи - підприємця Тимощук Інни Іванівни 2 444,35 грн судового збору.

Рішення суду обґрунтоване доведеністю факту надання позивачем транспортно-експедиторських послуг та невиконання відповідачем обов`язку з їх оплати, у зв`язку з чим стягнуто основну заборгованість. У стягненні 3 % річних та інфляційних втрат відмовлено, оскільки позивачем визначено періоди їх нарахування до моменту виникнення прострочення грошового зобов`язання.

Узагальнений зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "РВ ДАФ+" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача обов`язку оплатити заявлені до стягнення послуги, оскільки договір перевезення №2882 від 16.09.2024 належним чином не укладений, а подане позивачем електронне листування не підтверджує його укладення. Також апелянт заперечує преюдиційне значення обставин, установлених у справі №918/891/25, та зазначає, що позивач не надав передбачених умовами договору документів, необхідних для здійснення оплати. У зв`язку з цим вважає, що підстави для стягнення з відповідача вартості послуг відсутні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 для розгляду справи №918/649/26 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Кульчій І.М., судді: Мамченко Ю.А., Хабарова М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ ДАФ+" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 червня 2026 року у справі №918/649/26 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі.

17.07.2026 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява представника ТОВ "РВ ДАФ+" Михайлова В.О. про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ ДАФ+" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 червня 2026 року у справі №918/649/26. Сторонам роз`яснено, що з огляду на те, що ціна позову у справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційний господарський суд, керуючись частиною 13 статті 8 та частиною 10 статті 270 ГПК України, дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.07.2023 між ТОВ "РВ ДАФ+" (виконавець, відповідач) та ТОВ "Ламан Шипінг" (замовник) укладено договір перевезення вантажів автотранспортом № 19/07/2023 (далі - договір перевезення), за яким відповідач зобов`язався перевезти вантаж по території України та/або за її межами, в міжнародному сполученні, і доставити його належному отримувачу, згідно з транспортною накладною (ТТН/CMR).

Пунктом 9.1 договору перевезення визначено, що він набрав чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2024 включно. У випадку, якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення дії цього договору жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження дії цього договору, термін дії цього договору пролонговується (продовжується) на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

Умовами цього договору та заявкою № 287462 від 18.09.2024 визначено, що позивач доставляє сонячні панелі (Solar panel, вагою 20855.005, згідно з CMR) за маршрутом Гданськ-Одеса.

16.09.2024 з метою виконання умов вказаного договору між ФОП Тимощук І.І. (перевізник, позивач) та ТОВ "РВ ДАФ+" (експедитор, відповідач) укладено договір № 2882 про надання транспортно-експедиторських послуг (далі - договір), проєкт якого надіслано на електронну адресу відповідача 16.09.2024.

Відповідно до пунктів 2.1.- 2.6. договору експедитор надає перевізнику в оригіналі або за допомогою факсимільного, або електронного зв`язку, реквізити яких вказано в цьому договорі, заявку (контракт-заявку) на перевезення за підписом уповноваженої особи та завіреної печаткою.

Заявка (контракт-заявка) надається перевізнику не пізніше ніж за 48 годин до початку завантаження за виключенням вихідних та святкових днів. У заявці (контракт-заявці) обов`язково вказується: адреса завантаження та розвантаження вантажу, дата та час подачі автомобіля під завантаження, найменування та характеристики (особливості) вантажу, його вага, назва митного переходу на кордоні України (при міжнародних перевезеннях), термін доставки, відповідальні особи при завантажені та розвантаженні та їх контактні телефони, вартість перевезення, додаткові умови, підпис та печатка експедитора. При необхідності зміни дати завантаження - вона узгоджується сторонами додатково. Заявка (контракт - заявка), всі зміни та доповнення до неї, підтверджені письмово сторонами, є невід`ємною частиною цього договору.

Перевізник, у випадку погодження умов заявки (контракт-заявки), підписує її та завіряє печаткою. Протягом одного робочого дня перевізник у спосіб, в який було отримано заявку від експедитора, направляє погоджену заявку (контракт-заявку) експедитору. У випадку необхідності внести зміни на стадії погодження заявки (контракт-заявки) перевізник погоджує такі зміни письмово із експедитором. Зміни до заявки (контракт-заявки) вважаються погодженими сторонами у випадку надання експедитором письмового підтвердження перевізнику про погодження таких змін.

Протягом п`яти робочих днів з дня розвантаження транспортного засобу перевізник надає експедитору в двох примірниках Акт приймання-передачі послуг, підписаний уповноваженим представником та завірений печаткою. У Акті приймання-передачі послуг вказується вартість послуг перевезення до кордону та по території України згідно з довідкою про транспортні витрати.

Експедитор, у випадку відсутності претензій до перевізника, підписує такий акт без зауважень, а у випадку наявності претензій - не підписує акт із зазначенням причини відмови від підписання. Один примірник акту експедитор повертає перевізнику протягом трьох робочих днів з дати отримання Акту приймання-передачі послуг. Підписаний без зауважень уповноваженими представниками сторін Акт приймання-передачі послуг є однією із підстав для проведення розрахунків. Умови, що обумовлені в конкретній заявці, мають переважне право по відношенню до умов цього договору. Вантаж вважається доставленим вантажоодержувачу за наявності друку інспектора митниці і печатки вантажоодержувача вантажу в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR).

16.09.2024 між ФОП Тимощук І.І. (перевізник, позивач) та ТОВ "РВ ДАФ+" (експедитор, відповідач) підписано транспортну заявку № 8542 на перевезення вантажу, що є додатком до договору перевезення, де зазначено перевізника - Фізичну особу-підприємця Тимощук Інну Іванівну, адресу, дату і час завантаження - Гданськ (Польща), 18.09.2024, і доставки - м. Одеса (згідно з ЦМР), вагу - 22 тонни, інформацію про вантаж - обладнання, автомобіль - DAF FT XF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

18.09.2024 перевізником забезпечено подачу транспортного засобу: автомобіль DAF FT XF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який було завантажено вантажем: (Solar Module), у кількості 17 палет, вагою 20855,005 кг, а 26.09.2024 вказаний вантаж доставлено до місця розвантаження, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 446294-2.

Згідно з пунктами 4.1-4.3. договору вартість послуг з перевезення вантажу (партії вантажу) визначається сторонами за фактично надані послуги та обумовлюється в заявці (контракт заявці). Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного рахунку експедитора на поточний рахунок перевізника. Експедитор оплачує перевізнику вартість послуг протягом 20 банківських днів після отримання рахунку-фактури перевізника; міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу; Акту приймання - передачі послуг, підписаного перевізником; оригіналу заявки (контракт-заявки), підписаної перевізником; оригіналу договору; довідки про транспортні витрати, реєстраційних документів з обов`язковим відображенням кведів, якщо інше не обумовлене в заявці.

У випадку, якщо у заявці (контракт-заявці) на перевезення встановлено попередню оплату наданих послуг, то підставою для оплати є заявка (контракт-заявка) та рахунок-фактура перевізника. Днем здійснення платежу вважається день перерахування коштів з поточного рахунку експедитора. Загальна вартість (ціна) цього договору (тобто загальна сума усіх провізних плат, сплачених експедитором перевізнику за цим договором і зафіксованих сторонами у відповідній товарно-транспортній документації на кожне окреме перевезення вантажу), визначається на підставі фактично наданих перевізником послуг по перевезенню (доставці) вантажу (пункти 4.5. - 4.7. договору).

У транспортній заявці погоджено суму фрахту та умови оплати - 2 200 євро за курсом НБУ, безготівковий розрахунок протягом п`яти - семи днів після отриманні оригіналів документів (згідно з пунктом 6 заявки).

У свою чергу, пунктом 6 транспортної заявки передбачено, що обов`язковою умовою повної оплати є надання перевізником експедитору оригіналів: договору, заявник, рахунку-фактури, акта виконаних робіт (2 шт.), CMR/ЦМР з мокрою печаткою перевізника та відміткою про розвантаження (2 екземпляри + 2 копії, завірені печаткою перевізника). Вказані документи мають бути відправлені в строк не більше як 10 календарних днів після розвантаження, у випадку затримання документів строк оплати збільшується до 21 банківського дня.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №46 від 26.09.2024 на суму 101 473,90 грн. Факт надання послуг перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 446294-2 від 18.09.2024 з відміткою вантажоодержувача від 20.09.2024 та актом надання послуг № 50 від 26.09.2024 на суму 101 473,90 грн. Відповідач грошового зобов`язання в розмірі 101 473,90 грн не виконав.

Окрім того, за умовами пунктів 3.3.9.-3.3.10. договору перевізник зобов`язався забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до видачі вантажоодержувачу. Повністю відшкодувати експедитору усі збитки, що виникли внаслідок втрати чи пошкодження вантажу, та/або внаслідок безпідставної відмови перевізника від прийняття вантажу до перевезення, та/або внаслідок прострочення доставки вантажу. У разі переривання або припинення перевезення (доставки) вантажів з незалежних від перевізника обставин, повідомити про це експедитора і одержати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу, в т.ч. у випадку втрати та/або пошкодження вантажу.

Пунктом 4.4. договору погоджено, що у випадку втрати та/або пошкодження вантажу експедитор має право притримати остаточний розрахунок з перевізником до дати проведення всіх взаєморозрахунків між замовником та експедитором без застосування до експедитора будь-яких санкцій, в т.ч і за несвоєчасне проведення розрахунку.

У пункті 5.3. договору зазначено, що при втраті та/або пошкодженні вантажу, виявлених під час розвантаження, перевізник повинен внести свої зауваження в усі примірники товарно-транспортних документів, а також брати участь у складанні відповідного акту вантажоодержувачем та підписати його.

Відповідно до пункту 6.10. договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в CMR. У разі пошкодження, втрати або повної загибелі вантажу перевізник несе відповідальність в сумі пошкодженого вантажу по цінах, вказаних в інвойсі, що супроводжує вантаж, а так само вартість його митного очищення і інших витрат згідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДМВ ООН, Женева 1956 року) та сплачує експедитору усі збитки, що виникли у експедитора внаслідок пошкодження, втрати або повної загибелі вантажу. Термін позовної давності по стягненню збитків внаслідок пошкодження, втрати або повної загибелі вантажу становить три роки.

У пункті 3 транспортної заявки №8542 від 16.09.2024 на перевезення вантажу визначено, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в CMR. У разі пошкодження, втрати або повної загибелі вантажу перевізник несе відповідальність в сумі пошкодженого вантажу за цінами, вказаними в Інвойсі, що супроводжує вантаж, а так само - вартість його митного очищення та інших витрат згідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДМВ ООН, Женева 1956 pоку, умови доставки вантажу "по нормативу" - з розрахунком 500 км доба).

Згідно з пунктами 6.12.-6.13. договору у разі пошкодження вантажу при його транспортуванні, пошкоджений вантаж надається вантажоодержувачу. Якщо вантаж був пошкоджений в момент транспортування, перевізник повинен відшкодувати всі завданні цим пошкодженням збитки та вартості вантажу протягом 10 календарних днів від дня направлення вимоги (претензії). Перевізник у будь-якому випадку позбавлений права вимагати повернення йому пошкодженого вантажу. Датою, від якої починає перебіг позовної давності чи строк пред`явлення претензії перевізнику, вважається дата отримання претензії експедитором від одержувач/замовника вантажу, з яким укладено договір експедитора.

Пунктом 6.14. договору домовлено, що при пошкодженні вантажу відшкодовується не сума, на яку зменшилося вартість товару згідно з рахунком - фактурою (invoice), а ринкова вартість самого товару, який пошкоджено. Пошкодженням в цьому випадку вважається навіть втрата товарного виду.

24.09.2024 о 09:00 год. на а/д Київ-Одеса, 455 км, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля перевізника (позивача) DAF FT XF НОМЕР_1/ НОМЕР_2 , який здійснював перевезення вказаного вантажу та був припаркований, внаслідок якої пошкоджений/знищений вантаж, який на той час перебував в автомобілі - сонячні панелі, що перевозилися відповідачем згідно з договором перевезення.

26.09.2024 вказаний вантаж було доставлено транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_7, який належить позивачу, на склад за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8-Б, що підтверджується дефектним актом № 01 від 26.09.2024 та міжнародною товарно-транспортною накладною № 446294-2.

У постанові Біляївського районного суду Одеської області від 10.12.2024 вказано, що ОСОБА_1 24.09.2024 о 09:00 год. на а/д Київ-Одеса, 455 км, керуючи а/т DAF, д.н.з. НОМЕР_5 , із напівпричепом Benalu, д.н.з. НОМЕР_6 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з а/т DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом Krone, д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований. Після наїзду продовжив рух та скоїв наїзд на металево-бар`єрне огородження та фонарно-опорне освітлення на АЗС SOCAR. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.

Унаслідок ДТП було частково пошкоджено та знищено вантаж, який перевозився позивачем згідно з транспортною заявкою на перевезення вантажу № 8542 від 16.09.2024 та міжнародною товарно-транспортною накладною № 446294-2.

25.09.2025 ТОВ "РВ ДАФ +" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Тимощук Інни Іванівни про стягнення 206 741,70 грн збитків у зв`язку з пошкодженням товару внаслідок ДТП, який перевозився відповідно до договору та транспортної заявки № 8542 від 16.09.2024.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.11.2025 у справі №918/891/25, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026, у задоволенні позову відмовлено. Указаним рішенням суду, зокрема установлено, що 26.09.2024 позивач доставив вантаж в місце розвантаження, що підтверджується підписаною вантажоотримувачем міжнародною товарно-транспортною накладною №446294-2, а невиконання зобов`язання щодо доставки неушкодженого вантажу у місце призначення відбулося виключно з підстави дорожньо-транспортної пригоди, тобто унаслідок обставини, яка не залежала від перевізника і перебувала поза межами його цивільно-правової відповідальності.

07.04.2026 позивач надіслав відповідачу претензію поштовим відправленням, а 25.04.2026 - на електронну адресу, однак відповідач залишив їх без відповіді та задоволення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо оплати наданих послуг позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 101 743,90 грн основного боргу, 6 883,27 грн інфляційних втрат та 2 210,18 грн 3 % річних.

Місцевий господарський суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та оцінка доводів учасників справи

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Матеріально-правовою вимогою позивача у цій справі є стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні у розмірі 101 743,90 грн, а також нарахованих на суму боргу 6 883,27 грн інфляційних втрат та 2 210,18 грн 3 % річних.

Спірні правовідносини за своїм змістом є правовідносинами щодо міжнародного перевезення вантажу, оплати наданих послуг та відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, у зв`язку з чим до них підлягають застосуванню положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Закону України "Про автомобільний транспорт" та Цивільного кодексу України та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) її положення застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, якщо місце прийняття вантажу для перевезення та місце, передбачене для його доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною.

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України є частиною національного законодавства України, а у разі встановлення міжнародним договором інших правил, ніж передбачені законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, а згідно з частиною першою статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, його умов та прийняття вантажу перевізником.

За статтею 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини перша - третя статті 909 ЦК України).

Вирішуючи питання щодо виникнення між сторонами договірних правовідносин, суд вважає за необхідне надати оцінку укладеності договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 16.09.2024 № 2882, з огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями також у справі № 918/891/25.

Відповідно до частин 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися, зокрема, у письмовій (електронній) формі, а правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків. Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 16.09.2024 позивачем на електронну адресу відповідача направлено проект договору №2882 разом із підписаною зі сторони позивача транспортною заявкою №8542 від 16.09.2024. Зазначена заявка містить посилання на договір №2882 та погоджені сторонами умови конкретного перевезення, зокрема відомості про перевізника, маршрут, місце і дату завантаження, місце доставки, вантаж, його вагу, транспортний засіб, вартість перевезення та умови оплати, а також підписана обома сторонами.

Факт прийняття відповідачем заявки до виконання та фактичного здійснення перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №446294-2 від 18.09.2024, відповідно до якої відповідач прийняв до перевезення вантаж - сонячні панелі вагою 20855,005 кг у кількості 17 палет. При цьому 26.09.2024 вантажоодержувачем проставлено відмітку про отримання вантажу.

Крім того, після виконання перевезення відповідачем надано позивачу рахунок на оплату №46 від 26.09.2024, що додатково підтверджує фактичне виконання перевезення та виникнення у відповідача обов`язку з оплати його вартості.

Оцінюючи докази у їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що поведінка сторін свідчить про фактичне прийняття ними умов договору та спрямованість їх волевиявлення на виникнення договірних правовідносин. Фактичне виконання перевезення за погодженою транспортною заявкою, що підтверджується, зокрема, CMR № 446294-2 від 18.09.2024 та рахунком на оплату № 46 від 26.09.2024, підтверджує досягнення сторонами згоди щодо предмета та істотних умов відповідного договору.

За таких обставин відсутність підписів сторін безпосередньо на тексті договору №2882 від 16.09.2024 сама по собі не свідчить про його неукладеність, оскільки воля сторін підтверджується електронними та письмовими доказами, а також їх подальшими конклюдентними діями.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про укладеність між сторонами договору про надання транспортно-експедиторських послуг №2882 від 16.09.2024.

При цьому колегія суддів враховує, що обставини, пов`язані з укладенням між цими ж сторонами договору №2882 від 16.09.2024, вже були предметом дослідження у справі №918/891/25, у якій судами встановлено, зокрема, факт направлення проекту договору №2882 відповідачу електронною поштою разом із транспортною заявкою №8542 від 16.09.2024, а також факт подальшого виконання договору - перевезення за вказаною заявкою. Оцінивши зазначені обставини у сукупності з іншими доказами, суди дійшли висновку про укладеність договору №2882 від 16.09.2024, незважаючи на відсутність підписів сторін безпосередньо на тексті договору.

Колегія суддів зазначає, що рішення судів у справі №918/891/25 у цьому випадку має значення лише в частині встановлених у ньому фактичних обставин, які стосуються тих самих сторін, того самого договору № 2882 від 16.09.2024 та тієї самої транспортної заявки № 8542 від 16.09.2024, і які узгоджуються з доказами, наявними у цій справі.

Посилання апелянта на те, що справа №918/891/25 стосувалася відшкодування збитків, тоді як предметом спору у цій справі є оплата вартості перевезення, саме по собі не спростовує факту існування між сторонами договірних правовідносин. Різний предмет спору у зазначених справах не змінює того, що в обох випадках досліджувалися обставини укладення та виконання одного й того самого договору №2882 від 16.09.2024.

Водночас колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що відповідно до частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, який розглядає іншу справу.

Разом з тим, висновок про укладеність договору №2882 від 16.09.2024 у цій справі не ґрунтується виключно на правовій оцінці, наданій судами у справі №918/891/25, а зроблений колегією суддів самостійно за результатами оцінки доказів, наявних у цій справі.

При цьому встановлені у справі №918/891/25 фактичні обставини щодо направлення проекту договору, транспортної заявки та подальшого виконання перевезення узгоджуються з доказами, безпосередньо дослідженими у цій справі, та додатково підтверджують послідовність поведінки сторін після направлення проекту договору.

Крім того, колегія суддів враховує, що у справі №918/891/25 саме ТОВ "РВ ДАФ +", звертаючись із позовом до ФОП Тимощук І.І., посилалося на укладення між сторонами договору на перевезення № 2882 від 16.09.2024, зазначало про направлення його проекту на електронну адресу відповідача та надавало на підтвердження цих обставин відповідні докази, зокрема скріншот електронного листування. У зазначеній справі позивач також прямо зазначав, що транспортна заявка №8542 від 16.09.2024 була укладена на виконання умов договору № 2882 та є його додатком.

Отже, процесуальна позиція ТОВ "РВ ДАФ +" у справі №918/891/25 ґрунтувалася на визнанні факту існування між сторонами договірних правовідносин за договором №2882 від 16.09.2024 та факту направлення його проекту відповідачу. При цьому саме на підставі наведених обставин та поданих позивачем доказів судами у справі №918/891/25 було надано оцінку укладеності зазначеного договору та зроблено висновок про його укладення, незважаючи на відсутність підписів сторін безпосередньо на тексті договору.

Водночас у цій справі апелянт фактично заперечує ті обставини, на які сам посилався та які підтверджував доказами у справі №918/891/25. Така зміна процесуальної позиції не може бути покладена в основу висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин, оскільки суперечить попередній поведінці самого апелянта.

У цьому контексті колегія суддів враховує принцип добросовісності, який, зокрема, виключає можливість суперечливої поведінки особи, коли її подальша позиція не узгоджується з її попередніми заявами та діями, на які інша сторона могла обґрунтовано покладатися.

Відтак наведені апелянтом заперечення щодо неукладеності договору №2882 від 16.09.2024 не спростовують установлених у справі обставин та не дають підстав для іншого висновку щодо виникнення між сторонами договірних правовідносин.

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин, їх правове регулювання здійснюється положеннями статті 929 ЦК України, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також погодженими сторонами умовами договору №2882 від 16.09.2024.

Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Оцінюючи обставини виконання сторонами укладеного договору, колегія суддів виходить із того, що позивачем фактично здійснено погоджене сторонами міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Гданськ (Республіка Польща) - Одеса (Україна). Факт прийняття вантажу до перевезення та його доставки до місця призначення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 446294-2 від 18.09.2024, у якій містяться відповідні відомості про вантаж, його перевезення, а 26.09.2024 проставлено відмітку вантажоодержувача про отримання вантажу.

Вартість перевезення та умови його оплати були погоджені сторонами у транспортній заявці №8542 від 16.09.2024. Крім того, відповідачем після виконання перевезення виставлено рахунок на оплату №46 від 26.09.2024.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом.

Отже, з огляду на встановлений факт виконання позивачем своїх договірних зобов`язань з перевезення вантажу, погодження сторонами вартості перевезення та відсутність доказів проведення відповідачем оплати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 101 473,90 грн та, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 6 883,27 грн інфляційних втрат та 2 210,18 грн 3% річних, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Застосування передбачених статтею 625 ЦК України наслідків пов`язується, зокрема, з наявністю прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому для визначення періоду їх нарахування необхідно встановити момент виникнення у відповідача обов`язку з оплати та відповідно момент настання прострочення.

Як установлено судом першої інстанції, відповідно до умов договору обов`язок експедитора з оплати наданих послуг пов`язаний з отриманням від перевізника погоджених сторонами документів. Такі документи мали бути направлені перевізником протягом 10 календарних днів після розвантаження, а у разі їх затримання строк оплати збільшувався до 21 банківського дня.

Водночас матеріали справи не містять належних доказів направлення відповідачу зазначених документів у період, з якого позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Єдиним доказом такого направлення є претензія від 06.04.2026, направлена відповідачу 07.04.2026 та повернута відправнику 24.04.2026 у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Отже, з урахуванням умов договору перебіг строку виконання відповідачем обов`язку з оплати не міг розпочатися раніше отримання ним обумовлених документів, а у випадку їх затримання - спливу передбаченого договором 21-денного банківського строку.

Натомість позивач нарахував 3% річних за період з 21.08.2025 по 12.05.2026, а інфляційні втрати - за період з жовтня 2025 року по квітень 2026 року, тобто за періоди, щодо яких матеріалами справи не підтверджено настання прострочення відповідача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення 2 210,18 грн 3% річних та 6 883,27 грн інфляційних втрат.

Щодо доводів апелянта про ненастання у отаннього обов`язку з оплати послуг у зв`язку з ненаданням позивачем передбачених договором документів, колегія суддів зазначає таке.

Як убачається, умовами договору №2882 від 16.09.2024 та транспортної заявки №8542 від 16.09.2024 сторони передбачили перелік документів, які перевізник мав надати експедитору для проведення розрахунків, а також погодили порядок та строки оплати вартості перевезення. Водночас саме по собі посилання відповідача на ненадання окремих документів не спростовує факту надання позивачем послуг та виникнення у відповідача обов`язку з їх оплати.

Як уже зазначалося вище, позивачем фактично виконано перевезення вантажу за маршрутом Гданськ (Республіка Польща) - Одеса (Україна), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 446294-2 від 18.09.2024 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу 26.09.2024. Транспортною заявкою №8542 сторонами погоджено вартість перевезення у розмірі 2 200 євро та умови його оплати. Крім того, після виконання перевезення відповідачем надано рахунок на оплату № 46 від 26.09.2024. Отже, факт виконання перевезення, його обсяг та погоджена сторонами вартість підтверджуються належними доказами, які у своїй сукупності свідчать про виникнення у відповідача обов`язку оплатити фактично надані послуги.

При цьому передбачення договором певного переліку документів, які мають бути надані перевізником для проведення розрахунків, не може тлумачитися як таке, що звільняє експедитора від обов`язку оплатити фактично отримані ним послуги за відсутності доведених обставин ненадання таких документів, що унеможливлюють визначення вартості перевезення або свідчать про невиконання перевізником своїх договірних обов`язків.

Колегія суддів також звертає увагу, що умовами транспортної заявки сторони безпосередньо погодили строк оплати 5-7 днів після отримання оригіналів документів, а у випадку їх затримання - збільшення строку оплати до 21 банківського дня. Таким чином, самі сторони пов`язали ненадання або затримання документів не з припиненням чи відсутністю обов`язку з оплати, а виключно зі зміною строку його виконання.

За таких обставин доводи апелянта про те, що ненадання позивачем оригіналів документів свідчить про ненастання самого обов`язку відповідача з оплати перевезення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні умов договору та транспортної заявки.

Крім того, зазначені обставини були враховані судом першої інстанції при визначенні моменту виникнення прострочення грошового зобов`язання. Саме з огляду на відсутність належних доказів направлення відповідачу обумовлених документів суд не визначав прострочення з моменту фактичного виконання перевезення, а пов`язав його виникнення з передбаченим заявкою строком, який підлягав обчисленню після отримання відповідних документів.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують факту виконання позивачем перевезення та виникнення у відповідача обов`язку оплатити його вартість, а тому не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення основної заборгованості.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо встановить, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінивши доводи апеляційної скарги в межах вимог та заперечень учасників справи, перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого господарського суду та не підтверджують наявності порушень норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до положень ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга ТОВ "РВ ДАФ+" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Рівненської області від 15.06.2026 у справі №918/649/26 слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ ДАФ+" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 15 червня 2026 року у справі №918/649/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча суддя Кульчій І.М.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Хабарова М.В.